Доля покоління в ліриці А. Ахматової

Унікальність лірики великої російської поетеси Анни Андріївни Ахматової полягає в тому, що, за словами Осипа Мандельштама, вона увібрала в себе "всю величезну складність і психологічне багатство російського роману дев'ятнадцятого століття ". Але не менший інтерес становлять твори Ахматової для, людини, яка прагне зрозуміти і відчути епоху, коли російський народ пройшов через випробування "Справжнього Двадцятого століття", тому що внутрішній світ ахматовське героїні дивно точно відповідав світу, її оточує. "Я - голос ваш, жар вашого дихання, я - отраженье вашого обличчя ", - сказала А. Ахматова, і вона мала повне право це сказати.

Анна Ахматова не могла прийняти Жовтневу революцію, бо сприйняла її як катастрофу, яка зруйнувала склався устрій російського життя. А. Ахматова була вихована на основі складалася століттями російської культури, вічних моральних цінностях, глибокій повазі до особистості людини. Світ Росії вона сприймала саме як частина загальнолюдської культури. Ще в ранній ліриці її героїня жила з постійним відчуттям тривоги в душі, після революції ж відчуття панує в Світ неблагополуччя стає домінуючим мотивом:

Ще на заході земне сонце світить

І покрівлі міст в його променях блищать,

А тут вже біла будинку хрестами мітить

І кличе воронів, і ворони летять.

Сприйняття світу в післяжовтневе творчості А. Ахматової незмінно сповнене драматизму. Світ, у якому живе лірична героїня її віршів, небезпечний, ненадійний, повний обтяжливих передчуттів:

Як ідола молю я двері:

"Не пропускай біду! "

Хто виє за стіною, як Звір,

Що ховається в саду?

Однак це не означає, що поезія Анни Ахматової наповнена скаргами та образами. Скоріше, ми можемо назвати це протистоянням обставинами, ворожої долі, тяготами випробувань:

... На кожен виклик новий

Є у мене відповідь гідний і суворий.

Героїня Ахматової опинилася в цьому ворожому світі не просто з волі обставин. Для поета надзвичайно важливий мотив вибору власної долі, вибору, зумовленого відчуттям єдності з рідною землею, на якій довелося народитися і в якій має бути похованою. Сила духу, рух життя всупереч усьому - ось те світле начало, яке лежить в основі ахматовського ставлення до світу:

Всі розкрадені, віддане, продано,

Чорної смерті мелькало крило,

Всі голодної тугою ізглодано,

Чому ж нам стало ясно?

І поетеса сама відповідає на це питання:

І так близько підходить чудове

До розваленим брудним домівках ...

Нікому, нікому невідоме,

Але від віку бажане нам.

Це невідоме, але бажане диво - це глиб липневих небес, дихання квітучого вишневого саду, високе зоряне небо - все те, що вище часу, тому що належить вічності. А тому А. Ахматова ніколи навіть у думках не могла відвернутися від рідної країни.

В поезії Анни Ахматової напрочуд органічно поєднуються слова "я" і "ми". "Ми" -- це її покоління, від імені якого вона говорить. Головним предметом художнього осмислення поетеси стає доля її однолітків.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.coolsoch.ru/