терцин

терцин - Строфічні організація твору в єдиний ланцюг тривіршів зі схемою римування aba bcb cdc ded ... терцин як форма строфіки історично зв'язані з "Божественною комедією", в якій вони були вперше застосовані її автором, Данте Аліг'єрі:

Земную життя пройшовши до половини,

Я опинився у похмурому лісі,

Втративши правий шлях у темряві долини.

Який він був, о, як судитися,

Той дикий ліс, дрімучий і загрожує,

Чий давній жах в пам'яті несу!

Так гіркий він, що смерть ледь ль не солодший.

Але, благо в ньому здобули назавжди,

Скажу про все, що бачив у цій частіше.

(Ад. Пісня перша. Пер. М. Лозинського)

В кожному тривірш крайні рядки римуються між собою, а середній вірш римується з крайніми рядками наступного тривірші. В результаті всі тривірші виявляються пов'язаними в ланцюг. Але для того, щоб її закінчити, потрібно додатковий рядок, інакше середній вірш останнього тривірші залишиться холостяком. Тому кожна пісня "Божественної комедії" і більшість зразків терцин наступних епох закінчувалися графічно виділеним Одностишья (це завершальна Одностишие - можливість виділити важливі за змістом слова):

І жалюгідним нашим потребам не причетний,

Випадковий відблиск майбутніх століть,

Він крізь натовп і шум минув, як владний.

Миттєво завмер гомін голосів,

Як ніби у вічність прочинилися двері,

І я запитав, тремтячи, хто він такий.

Але одразу зрозумів: Данте Аліг'єрі.

(В. Я. Брюсов. Данте у Венеції)

Таким чином, всі рядки твору, крім першої та останньої, включалися не в пару, а в тріаду римуються віршів. Це і визначило ім'я форми: "терцин" (італ. од. ч. "terzina") походить від італійського "terza rima" ( "третій рима ").

"терцин" як ланка в ланцюзі подібних тривіршів слід відрізняти від "Терцет" (італ. "Terzetto" - тривірш). У вузькому сенсі "терцети" - тривірші з римуванням aaa bbb ccc ... (приклади з російської поезії - вірші "Вночі" В. Г. Бенедиктова, "На весняному шляху в теремок ..." А. О. Блока). Втім, нерідко "Терцет" (в широкому сенсі) називають будь-які тривірші, наприклад, ті, що є частинами складної строфи сонета (див. однойменну статтю). У цьому випадку і романська форма "Рітурнель" (з римуванням axa bxb cxc ...), і що відбулися від неї "терцин" є різновидами "Терцет".

Популярність "Божественної комедії" визначила вплив її форми на італійську поезію. До терцинах, зокрема, зверталися такі відомі автори, як Дж.Боккаччо і Мікеланджело. Пізніше наслідування строфіці знаменитої поеми почали з'являтися в інших європейських літературах.

В цих наслідування строфічні форма оригіналу виявилася пов'язаної з певною тематикою. По-перше, з картинами "Божественної комедії", особливо її першій частині "Пекло", із зображенням жахливих чудовиськ і мучаться грішників. По-друге, з постаттю самого Данте, його творчістю та фактами його біографії. Нарешті, з Італією часів пізнього Середньовіччя і взагалі з середньовічної або будь-якої "древній" тематикою.

В 1820-1830 рр.., В період появи перших російських терцин, вітчизняна поезія стояла перед вибором силабо-тонічного розміру, адекватного форми вірша Данте, - силабічного одіннадцатісложніка. Найбільш зручними формами здавалися ямб 5-стопный і 6-стопный (подібний Александрійський вірш). Так, П. А. Плетньов написав терцин 6-стопного ямбом, а П. А. Катенін пробував переводити Данте ямбічних віршами в 5 стоп.

З одного боку, давньофранцузька двенадцатісложнік, прообраз олександрійського вірша (отже, 6-стопного ямба), служив аналогом італійського одіннадцатісложніка. З іншого боку, 5-стопный ямб з жіночими клаузуламі зрівнювався за кількістю складів з оригінальною італійською формою. У підсумку росіянами поетами був обраний 5-стопный розмір. Украинские терцин були схожі на італійські, але мали особливу рису: одіннадцатісложнік писався з жіночими закінченнями, а російських поетів встановлене М. В. Ломоносовим правило альтернанса (чергування закінчень) зобов'язувало перемежовувати рядки з жіночими та чоловічими клаузуламі. Від цього правила більшість поетів не відступили і в терцинах.

Двічі звертався до форми терцин А. С. Пушкін, який добре знав оригінальний текст італійського джерела: у незавершеному вірші "На початку життя школу пам'ятаю я ... "(5-стопный ямб) і в Двочастинні вірші" І дале ми пішли - і страх обняв мене ... "(6-стопный ямб). Останній вірш за змістом гранично наближене до дантового "Аду", являє собою вільні фантазії на теми цієї частини "Божественної комедії". Поет уявляє себе на місці Данте, мандрівного колами пекла разом з Вергілієм, і тому прагне наблизитися до інтонації великого попередника:

І дале ми пішли - і страх обняв мене.

бісеня, під себе підібгавши своє копито,

Крутив лихваря у пекельного вогню.

Гарячий капав жир в копчене корито,

І лопаються на вогні печений лихвар.

А я: "Повідай мені: Цього страти що приховано?"

Віргілій мені: "Мій син, цей страти сенс великий:

Одне набуток імев завжди в предметі,

Жир боржників своїх смоктав сей злий старий ... "

В російської поезії XIX ст. форма терцин асоціювалася з творчістю Данте, взагалі з Італією, навіть у тих випадках, коли новий поетичний сюжет не мав зв'язки з "Божественною комедією". Сатирик Н. Л. Ломан, регулярно висміював у пародіях елегії К. К. Случевского, в одній з них, "Давно кохання в обох нас охолола ...", застосував терцин, бо помітив в пародіруемом творі сюжетний мотив (звістка про смерть коханої), що нагадує про сонетах Данте на смерть Беатріче. Звернувся до терцинах і А. К. Толстой, створюючи поему "Дракон" і містіфіціруя читачів визначенням її жанру: "Розповідь XII століття. (З італійської) ". Форма не була випадковою: Толстой імітував особливості мовного стилю Данте. Навіть у терцинах А. А. Фета "Встає мій день, як трудівник убогій ...", на перший погляд, далеких від тексту "Божественної комедії", що описують характерну для лірики поета ситуацію нічного побачення, втілені мотиви 26-й пісні "Раю": герою є кохана, від якої виходить чарівний світ.

На рубежі XIX-XX століть неодноразово використовували терцин представники старшого покоління в російському символізм, що проявили жвавий інтерес до класичних форм європейської поезії. Так, до терцинах вдавалися Д. С. Мережковський ( "Мікеланджело", "Франческа Ріміні", "Уголіно"), З. М. Гіппіус ( "терцин"), В. Я. Брюсов ( "Данте", "Аганатіс", "Голос міста") та ін Популяризація старшими символістами терцин успіхом не увінчалася. На початку ХХ ст. терцин з'являються все рідше, а потім, мабуть, йдуть з великих жанрів російської поезії. Одним з останніх використовував форму терцин поет-футурист Вел. Хлєбніков у поемі "Змій поїзда".

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.philol.msu.ru