Бурлеск

Бурлеск (франц. і англ. burlesque, від італ. burla - жарт) - 1) тип комічної стилізації, що полягає в імітації будь-якого з широко поширених стилів або у використанні стилістичних візьме відомого жанру - і в Надалі побудові комічного образу запозиченого стилю за допомогою його застосування до невідповідності тематичного матеріалу; 2) історична жанрова форма європейської комічної літератури (переважно поезії), що існує з XVII ст. і що припускає використання вищезгаданого стилю.

Завдання створення комічного образу чужого стилю зближує Б. з пародією, однак письменники, які використовують ці споріднені жанри, переслідують різні цілі. Автор пародії завжди імітує чужу стилістичну манеру, що сталися в окремому творі, при цьому направляє на об'єкт імітації сатиричний випад, прагне цей об'єкт дискредитувати перед обличчям читача. Автор бурлескного твори запозичує стиль, який має настільки широке ходіння, що неможливо визначити конкретне джерело стилістичної імітації. Якщо таке джерело виявляють, то комічне твір змінює свою жанрову забарвлення, Б. перетворюється на чистий пародію. І навпаки, будь-яка пародія, висміюваних поширений стиль або жанровий шаблон, є зразок Б.

пописувач Б. не ставить перед собою завдання дискредитувати чужу манеру письма, він лише приваблює її для літературної гри, суть якої - у встановленні жанрово-тематичних меж для використання обраного стилю.

Застосування Б. не обов'язково пов'язано з метою сатиричної змалювання явищ життя. Г. Філдінг в "Передмові автора" до роману "Історія пригод Джозефа Ендруса і його друга Абраама Адамса "вказував, в даному випадку ідентифікуючи сатиру з "Комічним": "З усіх типів літературного листа немає двох, більш один від одного відмінних, ніж комічний і бурлеск; остання завжди виводить напоказ потворне і неприродне, і тут, якщо розібратися, насолода виникає з несподіваною безглуздості, як, наприклад, з того, що нижчого надано вигляд вищого, або навпаки, тоді як у першому ми завжди повинні строго дотримуватися природи, від правдивого наслідування якої і буде виникати все задоволення, яке ми можемо таким чином доставити розумному читачеві " (Г. Філдінг. Вибрані твори. М., 1989).

Виникнення поняття про Б. історично пов'язане з творчістю флорентійця Ф. Берні (1497-1535). Пописувач комічних віршів, який для опису прозових, повсякденних речей використав нарочито піднесений склад, увійшов до історію італійської літератури як творець особливого стилю "бернеско" ( "stil bernesco "). Сам поет називав свої твори "Бурлеск" ( "burlesca"), т. тобто "жартівливими віршами". Стиль набув поширення в Італії і за її межами, і французькі віршотворці запозичили слово, щоб вживати його як термін.

Однак термін знадобився для позначення не стилю, а жанру, коли на початку XVII ст. у Францію прийшла іроі-комічна поема. Італійська термін "burlesca" придбав французький вигляд - "burlesque", а також нове семантичне наповнення. Сутність Б. як жанру побачили в комічному контрасті форми і змісту, в протиставленні стилістики і тематики "по висоті". Тому до Б. спочатку відносили і ті комічні поеми, в яких "високим" стилем описувалися "низькі" предмети, і ті, в яких серйозні теми, високі образи минулого трактувалися "Низьким" мовою.

В пору розквіту класицизму відбувся поділ іроі-комічних творів на два жанрові форми - Б. і травестію. Травестійно поеми не вписувалися у структуру класицистичних жанрів, тому з поширенням нового напрямку відійшли в минуле. Жанр Б. зберігся, оскільки основною умовою жанру, хай і комічного, залишалося застосування "високого" стилю.

На рубежі XVIII-XIX ст., в епоху предромантизму і ранніх романтиків, переживає захід сонця іроі-комічна поема. Б. зникне як велика жанрова форма поезії, але Б. як стиль збережеться в малих віршованих жанрах. Більше того, згодом Б. буде осмислена як стиль, який не має вузької "спеціалізації", наприклад, приналежності до певного роду, а тому однаково придатний для епосу, лірики і драми, для віршів і прози, для малих і великих форм.

Відмінні властивості Б.-стилю неможливо звести до використання в творах, які змальовують несерйозні і дрібні, а тому "низькі", явища життя, виключно "високою" лексики. "Високим" по відношенню до теми, до змісту може виявитися будь-який елемент художньої форми.

Наприклад, підкреслено "високим" може виявитися вірш як мовна форма, в яку зодягну прозовий матеріал: "Велика роль у насиченні ринку това-/ рами належить торгівлі. Вона/незвичайний посередник між вироб-/ дством і покупцями: керівників-//уря торгівлі відповідають за те ... "(Г. Сапгір, "Сонет-стаття"). "Висоту" стилю може також визначити і вибір системи віршування або строфічної форми: "Я відкрив вікна./Нехай вітер гуляє кімнатах,/Як відцентровий насос "(А. Еременко," Хокку ").

Але найчастіше поети використовують стилістику певного жанру, тому в якості "Високих" одночасно використовують елементи різних рівнів форми: застосування гекзаметра або олександрійського вірша зазвичай супроводжується зверненням до всіляким риторичним фігурам, до встановленого національною традицією словника "поетізмов". Для поетів різних націй існують єдині "високі" джерела у вигляді стилів, жанрів, форм (жанри романтичної балади та класицистичній оди, строфічні форми сонета або елегійного дістіха, і т.д.). Але є й суто національні еталони "висоти": так, наприклад, багато англійські поети у своїх творах досягали Б., коли зверталися до інтонацій і мовою трагедій Шекспіра.

В Росії Б. вперше виразно проявився в поемі В. И. Майкова "Гравець ломбери" (1763), а найбільш широкого розповсюдження досяг у середині XIX ст. Сатирична журналістика 1850-1870 рр.. активно використовувала Б. разом з пародією і суміжними комічними жанрами. Цей період дав історії вітчизняної літератури найяскравіший приклад Б. у вигляді поетичної творчості Козьми Пруткова (А. К. Толстого і братів Жемчужникова).

Список літератури

Новиков В.І. Бурлеск і травесті// Новіков В.І. Книга про пародії. М., 1989

Jump J.D. Burlesque. Lnd., Methuen, 1972

Kurak A. Imitation, Burlesque Poetry and Parody. Diss. Minneapolis, 1963

Weisstein U. Parody, Travesty and Burlesque: Imitation with a Vengeance// Proceedings of the 4th Congress of the International Comparative Literature Association, vol.2. Hague, 1966.

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://.philol.msu.ru/