Вальтер Скотт в інтерпретації росіян "архаістов"

Любов Кисельова

Предметом нашої уваги буде драматургічна переробка роману Вальтер Скотта "Айвенго", виконана в 1821 р. двома "архаістамі": "старшим" - А. А. Шаховським і "молодшим" - П. А. Катенін. "Іванов або Повернення Річарда Львінаго серця Романтична Комедія на п'яти діях. У Англінском роді, з великим спектаклем, арени, Битвами, Дівертіссементом, піснях, баладах та хорами; - Узята з твори Валтер Скота К. А. А. Шаховським. Представлена в першій раз на Санктпетербург на великому Театрі генваря 21 дня 1821 року. На користь актриси Г. Валберховой ". Така повна назва п'єси, яка витримала в 1821 р. 7 вистав (що говорить про значний успіх у глядачів), і надалі інтенсивно ставилася в Петербурзі в 1821-23 рр.., а потім - з перервами йшла на сцені до 1862 р. (всього 27 разів); в Москві їй супроводжував явно менший успіх, оскільки вона з'являлася на театрі лише в 1822, 1825 і 1844 гг.1  П'єса досі не видана, режисерський примірник зберігається в Санкт-Петербурзької Театральній бібліотеке.2  При постановці на сцені "Іванов" передував "аналогічний пролог в одній дії у віршах" "Бенкет у Івана Безземельного", створений П. А. Катенін на основі одного з епізодів роману В. Скотта .3  

Драматургічна "переробка" (інсценування) - це вторинний театральний жанр, і актуалізуется він тоді, коли починає відчуватися брак в основних жанрах, 4  коли в театрі і в драматургії назрівають зміни і коли необхідно поле для додаткових маневрів. "Переробки" слід віднести до явищ інтертекстуальності. Вони являють собою переклад на мова іншого мистецтва і в систему іншого автора. Це як би подвійне дзеркало (або навіть потрійне - коли мова йде про твори різних культур), де відображаються поетики як інтерпретатора, так і інтерпретується. Їх вивчення дає нам хороший рецепціонний показник, тому "переробками" не слід нехтувати, навіть коли масштаб "оригіналу" і "перекладу" не рівновеликий. "Переробки" виявляють і функцію твори в культурі, а також взаємодія літературної та сценічного рядів у театральному мистецтві.

П'єса Шаховського стала одним з провідників романів Скотта в Росії, ще до появи їх прозових перекладів російською мовою, які стали виходити один за іншим з 1823 р., 5  і, безперечно, чимало сприяла російської слави "шотландського чародія". Постановка "Івано" в петербурзькому театрі не може не вразити швидкістю реакції Шаховського на тільки що прогриміли європейську новинку. В оригіналі роман В. Скотта "Айвенго", видрукуваний в кінці грудня 1819 р., з'явився в продажу в Англії на початку 1820 р., і вже через рік його переробка була поставлена в російській столиці.

Взагалі, "Айвенго" щастило на інсценування і драматургічні переробки: за відомостями А. А. Гозенпудом, 6  перші англійські мелодрами за романом були поставлені в Лондоні вже в січні 1820 (мабуть, театральним діячам виявилися доступні коректурні листи). Тексти ряду англійських переробок могли стати відомі Шаховському в процесі його роботи над "Івано", але, як вважає О. А. Гозенпудом, це швидше теоретичне допущення. Судячи з відмінностей у трактуванні сюжету, навряд чи англійські версії могли стати поштовхом до російської переробці і вплинути на драматургічна рішення.

Трактування Шаховським роману В. Скотта не викликала особливого інтересу у вчених. У "Історії російського драматичного театру" об "Іванов" сказано досить зневажливо як про п'єсу, яка не виявляє "скільки-небудь серйозного інтересу до історії, до її конфліктів, до психологічному своєрідності її героїв ", і лише зазначено, що "спектакль вирізнявся багатством і надзвичайної постановочної складністю ".7  А. А. Гозенпудом був перший і, власне, єдиним дослідником цього твору Шаховського. У своїй цікавою і багатою фактами статті він справедливо пише, що драматург "прагнув зберегти багатство фабули роману" і що "" Іванов "був своєрідною спробою твори історичної романтичної драми, формально наступного Шекспіру ".8 Однак щодо мети "переробки" вчений висловив думку, яка не здається нам переконливою. А. А. Гозенпудом порахував, що основна концепція "Івано" пов'язана з бажанням автора прославити Олександра I в образі Річарда Левове Серце (аргументація дана в загальних рисах і апелює до слави Олександра "переможця Наполеона і визволителя Європи" 9 ). Видається, що ситуація набагато складніше. У 1821 р. у зв'язку з Олександром в російському суспільстві виникали вже інші, не надто сприятливі для імператора асоціації. З двох монархів, що з'являються в п'єсі, він міг асоціюватися швидше з братом Річарда принцем Джоном - Іоанном, як він іменується у п'єсі Шаховського. Подібна паралель підкреслювалася і Прологом, яким відкривався спектакль.

Гозенпудом не зупинився на тому обставину, що вистава за "Айвенго" був Двочастинні: як уже згадувалося, "Іван" Шаховського передував пролог "Бенкет Іоанна Безземельного", написаний П. А. Катенін. Сам Катенін вельми високо цінував свою п'єсу як перший досвід розробки білого п'ятистопного ямба в російській драматургіі.10 Нагадаємо, однак, про інше: в період підготовки спектаклю драматург перебував у опалі (з вересня 1820 - у вимушеній відставці), що не завадило співпраці політичного "вільнодумця" Катенін з писаним консерватором Шаховським, як і поданням Прологу на сцені навіть після висилки Катенін з Петербурга 7 листопада 1822

Про історії співпраці двох "архаістов" в "переробці" вальтер-скоттовского роману нам майже нічого не відомо. Катенін згодом побічно намагався, за своїм звичаєм, приписати ідею створення багаточастинну вистави собі. У листі до М. І. Бахтіну від 26 січня 1825 р., згадавши про "Бенкеті Іоанна Безземельного", Катенін майже відразу переходить до обговоренню новини про "переробці" Шаховським для театру епізоду з "Руслана і Людмили": "Шаховський, пам'ятаючи мої старі уроки, надумав написати трилогію і змістом вибрав епізод Фінна з поеми Пушкіна: я прощаю йому цю крадіжку ".11  Однак навряд чи слід беззастережно довіряти заявою самолюбного і жовчного Катенін, болісно доводив свій пріоритет у всіх досягнення сучасної йому літературного і театрального життя. Нам важливо зараз підкреслити, що в один час у Петербурзі за матеріалами що тільки що вийшов і що прогримів в Європі роману В. Скотта були створені дві п'єси, кожна з яких могла існувати як самостійний твір, але які були підпорядковані одному задумом і були об'єднані в одну виставу за принципом взаємної додатковості.

П'єса Катенін розробляла один з епізодів роману - бенкет після турніру в Асбі (Ашбі), при цьому жодних додаткових характеристик героїв, ні коментарів про зв'язку з подальшим дією не дається. Цікавий сам задум представити в Пролозі персонажів, ще не знайомих глядачам, якщо не рахувати тих небагатьох любителів словесності, які зуміли прочитати "Айвенго" в оригіналі або у французькому перекладі. Як нам здається, подібний задум повинен був підкреслити зв'язок п'єс Катенін і Шаховського (недарма, до речі, Пролог не ставилося на сцені окремо від основної п'єси).

Не можна не помітити, що роман "Айвенго" - це справжня знахідка для російської "архаіста", і невипадково старший і молодший "архаісти" поєднали зусилля по його інсценування. Зіткнення норманських аристократів, нащадків завойовників Англії, що говорять по-французьки, з місцевим населенням саксонським, не бажають переймати нав'язують йому чужі мову і звичаї, - одна з основ політичної інтриги вальтер-скоттовского роману - цілком успішно могла бути "застосована" (використовуючи вираз тієї епохи) до тодішньої російської культурної ситуації в "архаістіческой огласовці". Нагадаємо, що через кілька років Грибоєдов в "заміські поїздки" запропонував ідею про іноземному завоюванні як теоретичну модель для пояснення сторонній спостерігачеві своєрідності склався в Росії положення: розриву між європеїзовані дворянством, що говорить по-французьки, і російським народом, зберігають національні традиції та мову.

Таким чином, у романі Скотта виявилися сконцентровані теми, принципові для росіян "архаістов" і тісно переплітається з проблемами, широко обговорювалися в російській літературі та публіцистиці першій чверті XIX ст. До вже згаданій темі долі вітчизни додамо теми відносини народу і влади, ідеалу монарха, а також кріпосного права (у п'єсі Шаховського раб Гурт, отримавши свободу, розпилював свій нашийник прямо на очах у глядачів), особливо актуальну для рубежу 1810-20-х рр.. Як ми бачимо, крім європейської слави вальтер-скоттовскіх романів, були й інші, специфічно російські причини, щоб "Айвенго" першим проклав собі дорогу на російську сцену, причому в інтерпретації "архаістов".

В Загалом, обидва російських автора не розходяться в трактуванні роману і його персонажів, хоча кожен розставляють свої акценти. У центрі уваги Катенін - Іван, легковажний, слабкий, але хитрий, підступний, віроломний і владолюбна правитель, який, незважаючи на всі свої зусилля, не може добитися любові підданих. Так, Ровена, яка й у Катенін, і у Шаховського зроблена більше активним персонажем, ніж у Скотта, відкрито кидає в обличчя Іоанну:

Сир Вільфрід, принц, тим доблестями єдиним

У короля навчався з юних років,

Які Річарда Серцем Левова,

дивуючись, назвати змусили весь світ.

Далі вона прямо дорікає Іоанна в змові проти рідного батька (вся сцена складена Катенін і не має аналога у Скотта):

І якщо син завжди злочинець у сварці,

Принц, згадайте, чиє ім'я ваш батько

Прочитав, простив усіх змовників,

І ким його прискорений був конец.12  

Останні чотири вірша при постановці були виключені театральної цензурою і, як не без підстави припустила у своїх коментарях Г. В. Єрмакова-Битнер, саме з огляду на можливих алюзій на Олександра I.13  

В сцені бенкету Катенін досить близько до тексту Скотта відтворює тост Седріка, проголошений ним за Річарда в момент, коли принц очікував здравиці на свою честь:

Ні радості для полонених, для рабів,

Співати тим хвали, хто їх кинув в неволю;

Але бути вже так, і вибір мій готовий.

Здоров'я я нормандці п'ю такого,

Хто званням, справами і душею -

Усім вище всіх

За здравіє Річарда, серцем льва.14  

Важлива тема Прологу, яка буде підхоплена і розвинена в основній п'єсі - любов до батьківщини і вірність прабатьківську звичаям. З особливою ретельністю і в "Бенкеті Іоанна Безземельного" Катенін, і в "Іванов" Шаховського відібрані і відтворені ті моменти роману, де принц Джон дискредитує себе презирством до саксонцям, тобто до корінного населення, що зберігає національні традиції. У Катенін принц згадує зі сміхом:

Хто пам'ятає тут, як при батькові покійного

В Ірландію я посланий був? до мене

І зібралися всі старшини, умора

Що за народ, два лікті борода.

Вони до мене як підійдуть з поклоном,

А я тишком і за бороду іх.15  

І далі вимовляє фразу, вже прямо полемічно співвіднесених з улюбленою ідеєю "архаістов" про необхідність "упереджено" (за термінологією А. С. Шишкова) любові до батьківщини:

Що доброго в надмірній

До отечеству любові? 16  

Іоанну протиставлений Седрік, для якого любов до батьківщини не може бути "надмірною". Він сумує про старовину:

Я людина проста,

Брехні не терплю, і вам скажу всю правду:

Весь ваш турнір, все це не для мене.

Батьки, дай бог їм царство небесно!

цуралися давнину безпутною новизни:

Жартувати мечем здавалося їм невместно,

Не робили іграшки з війни;

Билися вони як леви під час потреби

За батьківщину, жінок і за дітей.

Звичаї до нас після вкрали чужі.

Не всі могли небезпеку цих мереж

помітити раптом; більша частина народу

Сей розкішшю, цим блиском зведений,

втрачені і щастя і свобода,

І пам'ять нам осталася одна.17  

Освічені глядачі без праці вловлювали в цих словах алюзії на російську ситуацію, на вже що почалася в суспільстві дискусію про петровськіх реформах та їх наслідки.

Режисерський розрахунок, згідно з яким перший в спектаклі за "Айвенго" йшла п'єса Катенін, був зроблений безпомилково. Сама віршована природа тексту, вже тому що мав більш високий статус у російського глядача, крім того, загальний серйозний тон, відсутність комізму, явні алюзії на вітчизняні проблеми, відтінок опозиційності - все це відповідним чином налаштовувало глядачів. Далі ті ж теми звучали у Шаховського, але "Іванов" - прозаїчна комедія, де названі мотиви іноді губляться в багатстві сюжетних перипетій і комічних деталей (сцени з блазнем Вамбой, пустельником жиром і т.п.). Текст Шаховського розвиває, але і пом'якшує мотиви Прологу. Слабкому і лукавого володарю, принцу Іоанну, протистоїть ідеальний король Річард Левине Серце. Характерно, що Шаховський, досить точно слідував тексту Вальтера Скотта, змінює кінцівку. Роман завершується повідомленням про загибель Річарда, "великодушного, але необачного і романтичного монарха "(" generous, but rash and romantic monarch "18 ). Шаховський завершує свою п'єсу бенкетом в тампліерском замку, який дає Річард своїм підданим після здобутих над змовниками перемог. Він прощає брата і всіх своїх ворогів і каже, звертаючись до принца Іоанну:

Я хочу, щоб останньою дією свого уряду, було оголошення, що Річард, повертаючись чеснотою Божої у свою батьківщину, оголошує прощення всім, які могли проступити проти нього справою або словом - і зраджує забуттю все, що засмутило його серце (Л. 83).

Традиційний для комедії і улюблений Шаховським happy end знаходить додаткову концептуальну навантаження, але ще й вінчає всю постановку кільцевої композицією -- спектакль починався невдалим бенкетом помилкового правителя ( "Бенкет Іоанна Безземельного"), а завершувався щасливим і гармонійним бенкетом істинно народного монарха, якому вдалося перемогти ворогів і, в кінцевому підсумку, завоювати серця всіх своїх підданих.

Ми не знаємо точно, кому належала ідея Двочастинні спектаклю за романом "Айвенго", але його режисером-постановником був Шаховської. Саме з його ім'ям асоціювалася у сучасників драматургічна "переробка" Вальтера Скотта, причому зовсім не завжди композиційні експерименти оцінювалися позитивно. А. А. Гозенпудом нагадує характерний випад, зроблений М. Хмельницьким проти "Івано" в комедії "Світський випадок":

В театр рішуче не їздить тут ніхто

З значущих, і що, помилуй, за полювання

Сидіти до завтра і слухати Вальтер Скотта.19  

Хмельницький несправедливий - "Іван", як ми вже казали, мав глядацький успіх, проте зберігся режисерський примірник п'єси свідчить про те, що при постановці, щоб не залишити глядачів "сидіти до завтра", доводилося йти на жертви і скорочувати текст. Разом з тим, якщо підійти до "переробки" не з тимчасовими мірками театральної вистави, а з мірками художнього обсягу роману "Айвенго", то можна сказати, що п'єса аж ніяк не затягнута. Більш того, Шаховской піклується про динамічний розвитку сюжету, намагається зняти скоттовскіе ретардації. Зазвичай не в міру дидактичний, комедіограф прагне не переборщити з моралями і зберегти амбівалентність скоттовского комізму. Взагалі, Шаховской показав себе як проникливий читач і дбайливий інтерпретатор Скотта. Не міг обійти і одну з центральних тем, на якій тримався сюжет роману "Айвенго", а саме - Єврейську тему. Вона багато в чому визначає і зміст "Івано".

Нам вже доводилося звертатися до вирішення єврейської теми у Шаховського - в п'єсі 1825 р. "Керим-Гірей" (по "Бахчисарайського фонтану" Пушкіна), куди від драматургічної "переробки" запровадив нове обличчя, жида Хаїма, 20  зрадника, але одночасно все-таки і борця проти гнобителів єврейського народу, а потім - в "Хрізоманіі" 1836 р., що являє собою переробку пушкінської "Пікової дами", де німець Германн трансформований у єврея Ірмуса.21  Якщо в першому випадку Шаховской ще зберігає деякі сліди амбівалентне трактування образу єврея, то в другому випадку вона вже відкрито негативна. Тим цікавіше, що в предшествовавшeм їм "Іванов" Шаховской цілком слід позиції Вальтера Скотта, у якого антиєврейські настрої подаються як середньовічні забобони, результат неуцтва й фанатизму, а певні риси єврейського характетера, занять і способу життя - як результат гонінь і гноблення, обвалення на євреїв хрістіанамі.22  

Шаховской призводить монолог Ісака, що не залишає сумніву в авторської позиції:

Так, і Жид, якого називають собакою, невірним; якого скрізь женуть, на якого плюють, якого зневажають, хіба не людина? Хіба у нього немає очей, вух, рук, розуму, серця, душі? Хіба він не може бути також вдячним? Хіба від нього не можна прийняти допомогу, яку він дає задарма? .. Коли мають потребу в Жида, коли в нього займають грошей, то пестять його, називають чесним Євреєм, годують, підпорядкованих, садять на перше місце, а коли Єврей вимагає свого, - його лають, штовхають, не хочуть говорити, лають собакою, Жидом (Л. 19-19 про .).

Важливе місце займає в п'єсі і сцена Ісака з фрон де Бефом, коли Ісаак дізнається, що Ребекка знаходиться в руках у Бріана:

Ісак. Ах! Нещасного! - (Кидаючись до ніг Фрондбефа) Возм все, що ти від мене вимагав, возм вдвічі, возм в троє; возм все що я маю; пусти мене по світу, розріж, убий мене, але вернеш мою дочку, мою Ребеку! .. Якщо ти народився від матері, якщо ти любиш що-небудь, то захисти нещасних сироту! ...

Фрондбеф. Шкода, що я етаго раніше не знав, а я думав, що ваш проклятий рід крім грошей нічого не любить.

Ісак. Навіть дикі звірі не кидають своїх молодят, а ми люди, ми маємо також серця, також душі ...

Фрондбеф. Мені це не прийшло в голову, але справу зроблено: я дав слово Бріаном і як Лицар дотримаю його. Втім чтож тут за біда ...

Ісак. Як що за біда! .. Який Тамплиер щита священної життя мущина і чеснота жінки ...

Фрондбеф. Мовчи, Жид! .. Як твої губи наважився вимовити хулу проти благородних Лицарів ... Іди до в'язниці ... і готуйся заплатити твій викуп, а про дочки не думай.

Ісак. Розбійник, вбивця, кривавий! .. Я тобі нічого не віддам, ти від мене нічого не побачиш, клянуся праотцями моїми, нічого, якщо не повернеш моєї дочки.

Фрондбеф. Ти забуваєш, що життя твоє в моїх руках.

Ісак. Дочка моя - життя моє, нема, вона мені дорожче ста життів; дорожче всієї крові, яка мерзне в моїх жилах ... Ріж, пали мене, вигадуй муки що й в пеклі немає: батько-Жид навчить терпінню Лицаря "(Л. 40 об.-41).

Дотримуючись Скотту, Шаховской зберігає і комічні, і негативні риси Ісака, особливо що стосується слабкості до грошей. Ось як передані почуття, що цікавлять нас персонажів під час турніру в Асбі:

Ісак. Я не бачу воїна Пілігрима, він повинен бути в моїх латах.

Ребекка. Ах, він ще не показувався; дай Бог йому перемогу!

Ісак. Так, лати мені дорого коштували.

Ребекка. Цей молодий чоловік врятував тебе, - і я віддала б усе скарби за життя ... свого благодійника.

Ребекка. Він переміг.

Ісак. І лати цілі.

Ребекка, як і в романі Скотта, дана як ідеальний образ. Більш того, Шаховской навіть намагається зробити її ще "ідеальний", зі своєї точки зору. Він підсилює мотив тяжіння Ребеки до християнства, у Скотта лише намічений тонким пунктиром.

В сцені суду, коли Ребекка відповідає на пропозицію Лукаса Бомануара перейти в християнство, Шаховской трансформує її репліку по відношенню до того, як вона дана у Скотта в 38-му розділі роману, 23  хоча не змінює її головного сенсу - готовності героїні померти за закон Мойсея:

Якщо мої предки помилялися, Великий Начальник благородних Лицарів, то не в цю хвилину я можу прийняти твою пропозицію: любов до життя упереджена, і я боюся змінити вірі моїй, не з душевнаго переконання, а через страх, і зробитися недостойною твого співчуття. - Так буде у всьому воля Божа! - Я почитаю закон твій, але помру не змінять мою. (Л. 73)

Наведена репліка Ребеки організована у Шаховського таким чином, що сама можливість зміни віри (не насильно, а з "душевного переконання") не відкидається. Ще більше цей мотив посилюється в наступній, придуманої драматургом, сцені між Ребекою і рівний, коли остання разом з Седріком приходить в монастир, щоб підтримати чекають вирішення своєї долі Ребеку. Тут вже всі переваги віддані Ровен як природного аристократці і християнці, проповедніце хрістіанства.24  Шаховський навіть примушує свою Ребеку пробачити Бріана під впливом слів співрозмовниці, хоча у Скотта вона робить те ж саме без будь-якої сторонньої помощі25 :

Реббека. Дякую тобі, благородна Леді, і знову повторюю, що я невинна, я ніколи не хотіла засмутити нікого в світі; - і це також справедливо, як те, що завтра все для мене скінчиться.

Ровена. Ти помиляєшся: смерть не закінчить всього: за труною чекає нас правда, яку ми марно шукаємо на землі.

Реббека. Ах! Як втішно цьому вірити ... Як щастлив той, чия надія не обмежена життям!

Ровена. Реббека, той, хто переміг смерть, дарував нам це щастя ... Ах! еслиб я могла доставити тобі це насолода, то б залюбки віддала половину життя моєї.

Реббека. Яке великодушність! .. Ти б віддала половину свого життя ...

Ровена. Щоб розділити c тобою безсмертя ... Ти, Реббека, врятувала Вілфрідом ... Але хто б ти не була, щоб любити тебе, як сестру, - як саме себе ...

Реббека. Як! віра твоя велить любити ворогів ея? ..

Ровена. Вона обіймає любов'ю всіх людей, і знищує ненависть, противну Тому, хто створив всі батьківською любов'ю.

Реббека. Ах! слова твої підносять до небес мою душу! .. Бріан! Я тебе більше не ненавиджу ... Я прощаю тобі твої лиходійства ... Дa простить також Бог мої омани! ..

Ровена (обіймаючи Реббеку). Реббека! друже мій! сестра моя! ..

Реббека. Як! благородна Леді, - ти обіймаєш мене ... ти називаєш нещасних твоєї сестрою! ...

Ровена. У цю хвилину всі відмінності між нами ізчезают ... Душа твоя підносить тебе над усіма почестями світу; - і може бути, моя гордість змушує мене сподіватися, що я гідна твоєї дружби ... Ах, Реббека! Іди потягу твого серця; слухайся голосом волаючого в душі твоєї; отруєнь твоє оману ...

Реббека. Прости, благородна Леді ... Але ці слова, проізнесенния тут гонителем моїм, приводять мене в жах, - вони нагадують мені, що я клялася померти, не змінять батька свого ... Мені залишається бачити цей світ ще кілька годин; - і я не хочу, щоб пам'ять моя була проклінаема тим, хто дав мені життя, хто ніжним попеченіяем охороняв моє дитинство, хто вигодував, які любили мене понад усе на світі.

Ровена. Але якщо небо дивним промислом продовжить життя твою; якщо несподіване спасіння твоє покаже тобі його волю і осяє розум свого батька ...

Реббека. Тоді ... обітницю мою ... Але ні, я повинна померти ... залишимо це (Л. 76-77)

Російська драматург балансує на межі, щоб остаточно не змінити скоттовской концепції образу прекрасної єврейки і, отже, всього сюжету "Івано". Характерно, що допомагає утримати всю структуру така риса особистості героїні Скотта, як батькові відданість і вірність батьківським традиціям -- якість, для Шаховського безперечно зведена в ранг чесноти. Разом з тим, наведена нами сцена ясно позначає межа, далі якого симпатії Шаховського до приниженої, гнаному (і цим викликає співчуття) народу не простягаються - це вероучітельная межа, що розділяє християнство і іудаїзм, заперечує Христа. Проте всі переслідування євреїв, від кого б вони не виходили і як би не виявлялися, слідом за Вальтером Скоттом, беззастережно засуджені російським драматургом в його версії "Айвенго".

Один з важливих мотивів "Івано", також підхоплений Шаховським з першоджерела його п'єси, - критика християн, які забули свої заповіді, християн по одному лише імені. Пояснюючи невдачі хрестоносців в Палестині, Іванов у Шаховського говорить: "не Саладін, а ми самі себе губимо ... і наші руки, оскверненния грабунок, і братовбивством, не були гідні зробити великий подвиг "(Л. 60 об.) .26  Цей мотив надавав п'єсі додаткову політичну гостроту.

Наскільки можна судити, "Іван" був однією з перших п'єс на російській сцені, де єврейської проблематики приділено так багато місця, причому в чітко співчутливо до євреїв ключі. У контексті політичної реакції в Росії почала 1820-х рр.., Бурхливої полеміки навколо діяльності Біблійного товариства в Росії (одним з ініціаторів якої є глава "архаістов" А. С. Шишков) таке трактування не може вважатися нейтральною і пояснюватися лише проходженням тексту В. Скотта. Шаховський був вільний як у виборі самого об'єкта для інсценування, так і у виборі тем і аспектів, розгорнутих у романі "Айвенго", - і він свій вибір зробив. Готових пояснень що сталося потім змін щодо Шаховського до єврейської темі у нас немає. Однак цікаво, що його "Іванов" продовжував ставиться і тоді, коли з'явилися його ж "Керим-Гірей" і навіть "Хрізоманія". Здається, що поставити питання про причини еволюції необхідно, тому що він далеко виходить за рамки рецепції роману "Айвенго" і за рамки творчості А. А. Шаховського, а ще раз ставить нас перед необхідністю більш пильної вивчення та єврейської теми, і процесу формування національної ідеології в Росії на початку XIX ст.

Примітки

1 Див репертуарну зведення у видавництві.: Історія російської драматичного театру в 7 т. М., 1977. Т. 2. С. 478. М., 1978. Т. 3. С. 259; М., 1979. Т. 4. С. 332. М., 1980. Т. 5. С. 457. Далі - ІРДТ.

2 Шифр I. XV. 4. 38. Рукопис в оправі, 83 л. з оборотами. Усі посилання на цей рукопис будуть робитися в тексті із зазначенням у дужках номера листа.

3 Пролог був виданий в 1832 р. у зібранні творів Катенін під заголовком "Бенкет Іоанна Безземельного" (далі ми будемо використовувати це заголовок). На сцені петербурзького театру виконувався 21, 24 січня, 16 февраля, 30 червня, 19 вересня 1821, 12 січня, 25 вересня, 11 жовтня 1822 р., 14 лютого і 13 вересня 1823 (див.: ІРДТ. Т. 2. С. 506). Окремо від основної п'єси Пролог не ставилося, на відміну від "Івано" Шаховського, який йшов на сцені і без "бенкету Іоанна Безземельного".

4 Для російського драматичного театру 1820-х років такими, як і раніше залишалися оригінальні та перекладні трагедії і комедії.

5 Див: Левін Ю. Д. Прижиттєва слава Вальтера Скотта в Росії// Епоха романтизму: З історії міжнародних зв'язків російської літератури. Л., 1975.

6 Гозенпудом А. А. Вальтер Скотт і романтичні комедії А. А. Шаховського// Російсько-європейські літературні зв'язки: Сб. ст. до 70-річчя з дня народження академіка М. П. Алексєєва. М.-Л., 1966. Далі: Гозенпудом. С.

7 ІРДТ. Т. 2. С. 295.

8 Гозенпудом. С. 43 і 45.

9 Там же. С. 44.

10 Правда, в "Бенкеті Іоанна Безземельного" білий ямб чергується з римованим.

11 Катенін П. А. Роздуми і розбори. М., 1981. С. 250.

12 Катенін П. А. Вибрані твори. М.-Л., 1965. С. 443.

13 Там же. С. 706.

14 Там же. С. 451.

15 Там же. С. 437.

16 Там же. С. 441.

17 Там же. С. 445.

18 Ivanhoe; A Romance by Sir Walter Scott. Leipzig, 1845. P. 480.

19 Гозенпудом. С. 44.

20 Про цю п'єсі Шаховського, хоча і з іншими акцентами, писав М. Вайскопф у статті "Сім'я без виродка: Образ єврея в літературі російського романтизму "(Новое литературное обозрение. 1997. N 28. С. 87-88).

21 Див: Кисельова Л. Н. "Пікові пані" Пушкіна і Шаховського// Другі Пушкінські читання в Тарту, 2: Матеріали міжнародної наукової конференції 18-20 вересня 1998 Тарту, 2000. С. 191-197.

22 Є, правда, і зміщення акцентів по відношенню до скоттовскому роману. Так, Шаховской наполегливо підкреслює мотив втрати євреями вітчизни (як межу трагічну і, водночас, кидає на них негативний відсвіт). Педалювання цього мотиву вказує на деяку наступність у трактуванні єврейської теми в "Іванов" і в "Керим-гирєє", "Хрізоманіі", а також у трагедії "Смольяне в 1611 році".

23 Ср: "" It was the law of my fathers ", said Rebecca;" it was delivered in thunders and in storms upon the mountain of Sinai, in cloud and in fire. This, if ye are Christians, ye believe - it is, you say, recalled; but so my teachers have not taught me.  I am a maiden, unskilled to dispute for my religion, but I can die for it, if it be God's will "(Ivanhoe. .. P. 393).

24 Цей прийом буде повторений Шаховським в "Керим-гирєє", де його Марія буде намагатися обернути в християнство мусульманина Гірея.

25 Ср: "But I do forgive thee, Bois-Guilbert, though the author of my early death "(Ibid. P. 411).

26 Цікаво, що у Катенін також обговорювалася ця тема. Проте в "Бенкеті Іоанна Безземельного" про це розмірковує Ісак, який бачить в невдачах хрестоносців знак Божої кари, обвалення на них за приниження євреїв:

Від далеких країн біжать до Єрусалима,

Мечем, вогнем спустошують землю.

І першим нас, кого б вони повинні

шанувати як друзів, вчителів і братів,

Хочуть вигнати з дому праотців,

З полния їх славою Палестини.

За то їм бог і не дав стін святих

Божевільні! не бачать нічого:

Їх погляд сліпить Пожадання чесний і злата.

Свій їм бог від гніву свого!

лихе страта є праведна плата (Катенін. С. 426-427).

Ісакові заперечує Ребекка, яка у Катенін, як і у Шаховського, відчуває внутрішнє тяжіння до християн:

Батько! як їх в сліпоти звинувачувати? .

Коли вони в обмані, ми повинні

Жаліти про них, але почуття, яких повні,

Не підла користь, не спрага злата;

Але їх зміцнює голос віри, слави поклик (Там же. С. 427).

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.ruthenia.ru