Біля входу в гущавину

Марина Павлова

Пригадується мені, як якийсь час назад вручали орден чудовому артисту Зіновію Гердт. Високопоставлений чиновник, вручив нагороду, розкрив заздалегідь заготовлену папку-адресу і сказав: "А тепер, Зиновій Юхимович, я прочитаю вам вірш Пастернака ". І, затинаючись, почав читати з аркуша. Гердт зупинив його: "Ні, давайте краще я вам почитаю Пастернака". І зазвучав незабутній голос актора: "Бути знаменитим негарно, не це піднімає вгору ..."

Серед усього іншого прийшов тоді в голову я подумала ще й про те, як змінюється вірш від того, хто його читає, як невмілим читанням (неважливо, вголос або "Про себе") можна зіпсувати будь-які вірші. Як говорила Марина Цвєтаєва: "Книга повинна бути виконана читачем, як соната. Знаки - ноти. У волі читача здійснити або спотворити ". Не розуміючи тексту, недосвідчений (недобросовісний?) читач ризикує зруйнувати його.

Зрідка після уроків хто-небудь з учнів підходить і винуватим пошепки говорить: "Можна, я задам одне питання? Ви тільки не ображайтесь. А в Пушкіна погані вірші були? " Замість Пушкіна може прозвучати прізвище Лермонтова, Пастернака, Бродського. Що відповісти? Так, були. Невдачі бувають у кожного. І невдачі поета не переводять вірш в розряд масової літератури. Просто у вірші або живе поезія, чи ні. Навіть у спадщині великого поета. І якщо вчитель зуміє навчити учня відчувати це справжнє - честь йому і хвала. Самі учні сформулювали нашу загальну задачу так: "Ми хочемо перетворитися з недосвідчених читачів у досвідчених. Для цього навчитися розуміти текст, відчувати його, розбирати ". Або зовсім просто: відчувати смак до гарної літератури. Іноді, в хвилини сумнівів і тяжких роздумів, боюся, що це неможливо взагалі. Як прищепити людині смак, якщо у нього його немає? А то відчуваєш себе в двозначній ситуації містера Хіггінса, розмовляє з Елізою Дуліттл ...

Знову повернутися до цих думок мене змусила стаття Є. Зотової «Зразкові невдачі». Повністю згодна з автором: читання художньої літератури - заняття не з легких. А хто взагалі обіцяв, що буде легко? Сумніваюся тільки, що більшість читачів не в змозі відрізнити хороший твір від посереднього саме тому, що літературознавці, з точки зору автора, не вирішують одну з поставлених перед ними (ким?) завдань - не можуть аргументовано оцінити твір. А як, мабуть, спроститься викладання літератури в школі, якщо вчителю будуть видані для кожного твору ярлички-оцінки: "творча успіх "," творча невдача "," шедевр "," геніально "," слабо "," неглибоко "і так далі. Кожній сестрі по сережках. Далі й думати нема чого - всі вже оцінений літературознавцями ... А ось Т.С. Еліот в одному з своїх есе писав, що якщо бути культурним людиною - значить не мати особистих симпатій і антипатій і утримуватися від розрізнення поганого і доброго, то він вважає за краще не бути культурним. Питання вчителя: "Чому цей твір можна вважати невдачею?" - некоректно сформульоване, оскільки в самому питанні вже закладена оцінка. Чи не краще запропонувати проаналізувати текст, розібрати його і зробити висновок? Звичайно, це набагато складніше, але якось чесніше.

Для зміни ситуації автор статті «Зразкові невдачі» пропонує відновити межу між високою літературою і масовою. І як приклад поєднання масової та високої літератури розглядає вірші Бориса Пастернака (?!). Створюється враження, що автор змішує поняття "масова література" і "творча невдача ". Можна погоджуватися або не погоджуватися з тим, чи є масової літературою романи Пєлєвіна і Сорокіна, Марініної або Сєрової, але відносити до масовій літературі Пастернака щонайменше дивно.

Тоді, перш ніж проводити межу, давайте спробуємо розібратися в тому, що таке масова література. Інакше вийде, що творчість одного і того ж письменника можна розкласти на різні полички в районній бібліотеці: тут для масового читача, тут для просунутого. Цікаво, куди книги Набокова покласти? А Пушкіна і туди і туди можна поставити ...

Давайте задумаємося, що ж таке масова література і чи можна поставити знак рівності між нею і невдалими творами гарного поета. Якщо відповідь неочевидний, розкриємо 22-й номер «Нового літературного огляду» за 1996 рік, повністю присвячений "іншим" літератур. "Інші" літератури - інокультурние, включають ті пласти, які ігнорують історики літератури і "які були найважливішими для досить численних читацьких кіл (для одних, скажімо, духовно-моральна проза, для інших - кримінальний роман, для третіх -- збірки історичних анекдотів) ". Прикордонним літературним явищем делікатно названі Лубочна краса словесність, сучасний фольклор, фейлетон, масова література і так далі. Номер включає статті про розважальний романі, детективі, романі-бойовику, любовному романі, порнографічному романі, "інший" поезії, анекдотах і навіть про тексти дівочих альбомів. Справді, хоч би швидше літературознавці домовилися про те, що ж таке масова література. Але коли в товаришів згоди немає ... Отже, які ж ознаки масової ( "інший") літератури можна сформулювати? Ось різні, часом взаємовиключні один друга, положення, витягнуті з філологічних статей:

масова література - література для всіх;

масова література - література для мас, наслідком чого є спрощеність конструкції, стереотипність прийомів і сюжетних ходів, шаблонність героїв, обставин місця і дії і так далі;

в центрі -- проблема репрезентації людських взаємин, які моделюються в вигляді готових ігрових, рольових, ситуаційних правил і ходів;

принципова позитивність відносини масової літератури до миру;

масова література будується навколо дії, а не рефлексії;

масова література, яку читають усі, протиставлено "красного" літератури, яку вивчають справжні філологи;

у масової літератури особливий читач (тобто не справжній філолог);

для аналізу текстів масової літератури необхідний інструментарій не тільки літературознавства, а й психології, психіатрії, соціології, культурології, економіки, історії;

масова література відображає сучасні тенденції суспільної свідомості;

для масової літератури характерна оголеність прийому.

І ще, по-моєму, слід додати важливе питання про те, як зроблено твір, в чому особливості його стилю і мови автора. Так що більше запитань, ніж відповідей.

Е. Зотова елементами масової літератури у віршах Пастернака називає "прагнення до природності розмовної мови "," простоту і зрозумілість "," захопленість формальної завданням "," недостатній ступінь емоційного освоєння теми ". Далі йде висновок: вірш «Хмель» - явна невдача. Чи так це? Давайте спробуємо розібратися.

Під вербою, обвитою плющем,

Від негоди ми шукаємо захисту.

Наші плечі покриті плащем,

Кругом тебе мої руки оповиті.

Я помилився. Кущі цих хащ

Не плющем перевиті, а хмелем.

Ну так краще давай цей плащ

Завширшки під собою розстелимо.

При уважному читанні вірша можна помітити, що настрій виразно передається вже на рівні фонетики. Явна перевага глухих приголосних звуків, багаторазово повторені майже в кожному рядку [т, щ, ш], дійсно передають пристрасний шепіт закоханого - спробуйте прочитати вірш вголос і переконайтеся самі. Чергування глухих звуків з сонорні [р, л, м] створює враження прихованої сили переживання. Образ рокити, обвитою плющем, що виникає в першому рядку, перегукується з образом тісно сплетених в обіймах рук закоханих. У першому чотиривірші очевидно прагнення втекти, сховатися від навколишнього світу, зосередитися тільки на переживанні близькості улюбленого людини. Це відчуття підкреслюється триразовим посиленням: герої шукають захисту від негоди, їх (наші - сприймається як щось ціле, нероздільне) плечі закутаний плащем; від сторонніх очей, як від усього світу, вони вкриті гілками рокити, у свою чергу увитих плющем. Гілки - плащ - руки. Можна відзначити протиставлення зовнішнього світу, наповненого негодою, і маленького світу в частіше вербою, наповненого любов'ю. Крім того, образи плюща, хмелю, обвиваючі гілки, виразно натякають на атрибутику вакханалій з їх екстатичні любовним почуттям: тирси (жезли) вакханок були повиті саме плющем і хмелем. У поезії Пастернака 50-х років образ вакханалій виникало не раз - достатньо згадати однойменне вірш 1958 року.

У другому чотиривірші межі світу розширюються - або зникає сам зовнішній світ, перестає бути важливим. Кущі рокити перетворюються на казкові хащі (райські кущі?), в яких лежать закохані. Вертикально організований простір розсувається у ширину. Плащ з покриву перетворюється в ложі. Приховане притулок обертається початком відліку нової системи координат. Вірш незвично укладеної в ньому силою і безпосередністю переданого почуття і саме цим може збентежити читача.

Вірш «Хмель» (1953) перегукується з віршем «За поворотом» (1958) з циклу «Коли розгуляється». Повторюється важливий для Пастернака мотив хащі, особистого, інтимного простору, вхід в який охороняє лісовий страж. Нескінченність внутрішнього світу, його глибина і одночасно крихкість, усвідомлення неминучості того, що судилося долею, і готовність її прийняти - ці мотиви очевидні у вірші.

Насторожитеся, напоготові

Біля входу в хащі,

Щебечет пташка на суку

Легко, маняще.

Вона щебече і співає

Напередодні бору,

Як би оберігаючи вхід

У лісові нори.

Під нею -- сучки, ломи,

Над нею - хмари,

У лісовому яру, за рогом -

Ключі і кручі.

Нагромадження пнів, колод

Лежить сушняк.

У воді та холоді боліт

Цвіте пролісок.

А пташка вірить, як в зарік,

У свої рулади

І не пускає на поріг

Кого не треба.

За поворотом, у глибині

Лісового логу,

Готово майбутнє мені

Верней застави.

Його вже не втянешь в суперечку

І не заластішь.

Воно відчинити, як бор,

Всі вглиб, все навстіж.

Можна зрозуміти цей вірш так, а можна по Е. Зотової: "Парочка перечікує під вербою дощ. Героя раптово охоплює порив пристрасті, і він, забувши про «негода», пропонує супутниці негайно його реалізувати. Вдумайтеся, бачиш, що, по суті, це ... взагалі не ліричний вірш, а лише начерк побутової сценки ". Кому, як говорив Параті, подобається кавун, а кому свинячий хрящик ... А істина десь поруч. У такому переказі навіть «Капітанська дочка» - типове твір "інший" літератури: милий хлопчик, відчайдушний романтик, кидається в армію, закохується в дочку капітана, а тут війна, терористи, непереможний польовий командир, закоханих зраджують, розлучають, і, перш ніж знову поглянути в очі один одному, їм доведеться заглянути в очі смерті і т.д. (вміст передано по журналу «Афіша »).

Філологи, здається, вже домовилися і, зібравшись з силами, кинулися вивчати масову літературу. Що робити шкільним вчителям? Читати або не читати? І якщо не читати, шанобливо Чи це по відношенню до наших учням? Або чесніше взяти текст, разом прочитати його й розібрати? А Пастернаку вже все одно, як ми оцінюємо його поезію. Це для нас важливо ...

Мені дуже хотілося б дізнатися думку колег-викладачів про те, чи варто вивчати в школі масову літературу або хоча б обговорювати з учнями те, що вони читають самостійно.

Від редакції. Постскриптум до цієї статті буде не зовсім звичайний. Прочитавши статтю Е. Зотової, вчитель московської гімназії № 1514 Р.А. Храмцова запропонувала своїм учням-семикласника поміркувати про те, чи залишиться вірш Б. Пастернака «Хмель» в літературі. Ось що написали хлопці:

Мені здається, що цей вірш залишиться на століття у світі поезії. У ньому щось приховано таке, чого з першого погляду не побачиш. Слово "хміль" має кілька значень в цих рядках. З одного боку, хміль довгий. Це рослина, яка дуже схоже на плющ, воно так само в'ється, але з нього роблять хмільні напої. А з іншого боку, хміль - це стан людини який випив або дуже сильно закоханого. У пропозиції "Кущі цих хащ НЕ плющем перевиті, а хмелем" слово "Хміль" вживається відразу в двох значеннях. І це не єдина "родзинка" вірші.

Плащ може теж мати кілька значень. З одного боку, плащ - це одяг. Але цей одяг може символізувати оболонку, яка приховує двох закоханих від негоди і решти світу.

Це вірш, на мою думку, залишиться на віки.

Катя Іванюта

Мені здається, у вірші «Хмель» є щось дивне. Автор чудово проводить паралель між руками і кучерявими рослинами, створюючи дуже красивий уявний образ.

Всі вірш якийсь повільне, кучеряве, спокійне, про це говорять нам дієслова: "шукаємо", "покриті", "перевиті", "розстелимо" - всі вони позначають уповільнене дію. Цю сповільненість автор передає за допомогою звукопису. Він використовує багато шиплячих, які передають якесь шарудіння, відчуття, що герої в лісі, навколо тиша, природа мовчить, тільки ліричний герой говорить щось вголос, та й то пошепки. Про це говорять слова "в ширину", "Мис", "Розстелимо", "наші плечі "...

Ліричний герой в собі не впевнений, не впевнений у своїх словах, думках, діях. Один раз він аж зупинився, сказав, що він помилився. Потім він крапкою в кінці речення намагається нам показати, що здивований. Він подумав і вирішив все-таки запропонувати своїй супутниці зняти з себе плащ і послати його на землю і опинитися без всякого укриття. Дахом їм будуть тільки гілки рокити, повиті плющем, - але хіба це дах?

Можливо, автор в момент написання вірша був сильно закоханий.

Саша Крошіліна

Я вважаю, що вірш «Хмель» має подвійний зміст. По-перше, воно про любов двох людей, а по-друге, про рослини.

Під вербою, обвитою плющем - про любов двох рослин, довгий час ростуть разом, зрощених, що злилися в єдине ціле.

Кругом тебе мої руки оповиті - про двох людей, які живуть разом і люблять один одного. Їх пов'язує плащ, вони не можуть залишитися без нього: навколо негоду, темрява, а вони крапелька, промінчик світла всередині цього нескінченного простору.

Швидше за все, ліричний герой хоче сховатися, а автор ховається, адже ми можемо дізнатися його по стилю, розміру, манері написання. Він пише і раптом різко змінює позицію, починає говорити про абсолютно протилежні речі. Він хитрить, ховається від нас.

Рослини злилися разом, щоб перемогти стихію. Від негоди ми шукаємо захисту - і люди, і рослини шукають захисту. Вони, здається, знайшли один одного, ці дві пари. Інакше вони не змогли б вижити.

Потім положення змінюється: вони більше не помічають негоди, вони скинули плащ, люблять один одного, і їм все одно, що діється навколо. І кущі цих хащ НЕ плющем перевиті, а хмелем ... Це вже зовсім інший настрій. Вірш з'єднує два настрою, воно двояко.

Це вірш про вічне. Воно про любов і прихильності. Але ж цього зараз так не вистачає! Я думаю, це художній твір послужить для когось приводом замислитися над сенсом життя і про те, як вона іноді буває оманлива. Бачиш одне, раптом помічаєш інше, третє ...

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://lit.1september.ru/