Російська характер в оповіданнях М. С. Лєскова

Якщо всі російські класики минулого століття вже за життя або незабаром після смерті були усвідомлені літературно-громадською думкою в цій якості, то Лєсков був "зарахований" до класиків лише в другій половині XX століття, хоча особливу майстерність мови Лєскова було безперечно, про нього говорили не лише шанувальники його таланту, але його відзначали навіть недоброзичливці. Лєскова відрізняло вміння завжди і в усьому йти "проти течій ", як назвав пізнішу книгу про нього біограф. Якщо його сучасники (Тургенєв, Толстой, Салтиков-Щедрін, Достоєвський) дбали переважно про ідейної та психологічної стороні своїх творів, шукали відповідей на суспільні запити часу, то Лєскова це займало в меншій мірі, або ж він давав такі відповіді, які, образивши і збуривши всіх, обрушували на його голову критичні громи та блискавки, надовго кине письменника в опалу у критиків усіх таборів і у "передових" читачів.

Проблема нашого національного характеру стала однією з головних для літератури 60-80-х років, тісно пов'язана з діяльністю різночинної революціонерів, а пізніше народників. Приділяв їй увагу (і досить широко) і Лєсков. Розкриття сутності характеру російської людини знаходимо в багатьох його творах: в повісті "Зачарований мандрівник", у романі "соборці", в оповіданнях "Лівша", "Залізна воля "," Запечатаний ангел "," Грабіж "," войовниця "та інших.

Лєсков вносив до вирішення проблеми несподівані і для багатьох критиків і читачів небажані акценти. Такий оповідання "Леді Макбет Мценського повіту", яскраво демонструє уміння письменника бути ідейно й творчо незалежним від вимог і очікувань самих передових сил часу. Написаний у 1864 році оповідання має підзаголовок "Нарис". Але йому не слід довіряти буквально. Звичайно, розповідь Лєскова спирається на певні життєві факти, але таке позначення жанру виражало швидше за естетичну позицію письменника: Лєсков протиставляв поетичному вимислу сучасних письменників, вимислу, часто тенденційно спотворюють правду життя, нарисовій, газетно-публіцистичну точність своїх життєвих спостережень. Назва оповідання, до речі, дуже ємне за змістом, виводить безпосередньо на проблему російського національного характеру, мценськ купчиха Катерина Ізмайлова - Одна з вічних типів світової літератури - кривава і честолюбна злодійка яку владолюбство призвело сходами з трупів до сяйва корони, а потім безжально скинуло в безодню божевілля. Є в оповіданні і полемічний аспект. Образ Катерини Ізмайлової сперечається з образом Катерини Кабанова з "Грози" Островського. На початку розповіді повідомляється непомітна, але суттєва деталь: якщо Катерина Островського до заміжжя була такою ж багатою купецької дочкою, як і її чоловік, то ліс-ський "леді" взята в Ізмайловському сім'ю з бідності, можливо, і не з купецтва, а з міщанства або селянства. Те є героїня Лєскова - ще більша простолюдинки і демократка, ніж у Островського. А далі йде той же, що і в Островського: шлюб не з любові, нудьга і неробство, докори свекра і чоловіка, що "неродіца" (дітей немає), і, нарешті, перший і фатальна любов. З серцевим обранцем Лесковская Катерині пощастило набагато менше, ніж Катерині Кабанова з Борисом: чоловікових прикажчик Сергій -- вульгарний і корислива людина, хам і негідник. А далі розгортається кривава драма. Ради з'єднання з коханим і зведення його в купецьке гідність моторошні своїми подробицями вбивства (свекра, чоловіка, малолітнього племінника - законного спадкоємця з-майловского багатства), суд, подорож по етапу в Сибір, зрада Сергія, вбивство суперниці і самогубство в волзьких хвилях.

Чому ж подібна до драмою Островського суспільно-побутова ситуація вирішилася у Лескова настільки диким чином? В натуре Катерини Ізмайлової відсутній, перш за все, поезія Катерини Кабанова, і в очі б'є вульгарність. Втім, натура теж вельми цільна і рішуча, але в ній немає любові, і, найголовніше, не вірить мценськ "Леді" в Бога. Характерна деталь: перед самогубством "хоче пригадати молитву і ворушить губами, а губи її шепочуть "вульгарну і страшну пісню. Поезія релігійної віри і твердість християнської моралі піднесли Катерину Островського на висоту національну трагедію, і тому її неосвіченість, нерозвиненість інтелектуальна (можна сказати, темрява), можливо, навіть неписьменність не відчувається нами як недолік. Катерина Кабанова виявляється носієм нехай патріархальної, але теж культури. Лєсков у своїй розповіді цитує слова дружини біблійного Йова: "Прокляни день свого народження і помреш", а потім виголошує безнадійний чи то вирок, чи то діагноз російській людині: "Хто не хоче вслухатися в ці слова, кого думка про смерть і в цьому сумному положенні не лестить, а лякає, тому треба намагатися заглушити ці виючих голосу чим-небудь ще більше їх потворним. Це чудово розуміє проста людина: він спускає іноді на волю свою звірячу простоту, починає нерозумно, знущатися над собою, над людьми, над почуттям. Не дуже ніжний і без того, він стає зол суто ". Причому цей уривок - єдиний в оповіданні, де автор відкрито говорить від себе.

Сучасна письменникові революційно-демократична критика, зі сподіванням і розчуленням дивилася на "простої людини", що кликав Русь до сокири, цих ось простих людей, що не побажала помітити розповідь Лєскова, надрукований у журналі "Епоха" братів Ф. і М. Достоєвських. Розповідь отримав безпрецедентно широку популярність вже у радянських читачів, ставши поряд з "Лівша" найбільш часто перевидавалася твором Лєскова. У Пушкіна є рядки: "Тьми низьких істин мені дорожче нас підноситься обман ", тобто поетичний вимисел. Так і два Катерини двох російських класиків. Сила поетичного вимислу Островського діє на душу (згадаймо Добролюбова), Освіжаючі і підбадьорливо, Лєсков ж визиску "Низьку істину" про пітьму душі російської простолюдинки, прославляючи її (в іншому сенсі). В обох випадках причиною була любов. Усього лише любов. Як же мало потрібно було для того, щоб навороти гору трупів, щоб показати "звірячу простоту "," не дуже ніжному російській людині! І що ж це за любов така, що її приналежністю стає вбивство ". Розповідь Лєскова повчальний, він змушує нас замислитися насамперед над собою: хто ж ми такі, як сказав один персонаж Островського, "що ви за нація така?", які ми і чому ми такі.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.coolsoch.ru/