Вірш
Бориса Пастернака «Сніг іде» h2>
(сприйняття,
тлумачення, оцінка) h2>
Вірші Бориса
Пастернака - неповторний ліричний світ, стрімкий потік яскравих фарб, сонячного
світла. Будь-які явища природи, будь то снігопад, весняне пробудження, яскраве
літнє сонце або осінній дощ, під пером автора стає незвичайним, схожим
на жива істота. p>
Пейзаж
існує поряд з людиною, ліричним героєм віршів. Пастернак дуже тонко
відчуває навколишній світ, вміє бачити те, що під силу погляду
звичайної людини. p>
Вірш
«Сніг іде» написано в 1957 році. Ми можемо розділити його на дві великі частини:
пейзажну замальовку і філософські роздуми автора про сенс життя, його
швидкоплинність. Назва визначає тему вірші. Але ці слова виконують
і роль динамічного повтору. За допомогою такого прийому читач може уявити
собі, як на землю падають важкі пластівці снігу. Повтор відіграє особливу роль і в
ритмічної організації вірша. Хорей, основний розмір вірша, порушується
спондеем - важкою стопою, де поруч стоять два ударних складу. Строки «Сніг
йде, сніг йде »як би виділяються із загальної картини вірші, залучають
нашу увагу. p>
У першій частині
не можна не помітити й незвичайні метафори - уособлення: p>
До білих
зірочкам в бурані p>
Тянутся квіти
герані p>
За віконний
обкладинка. p>
Ні, природа не
вмирає взимку, вона лише засинає. І милі кімнатні рослини нагадують нам про
це нам. Повторювані дієслова передають динаміку польоту, сніжної хуртовини. У цих
рядках можна зустріти і антитезу: білий сніг і «чорної сходів ступеня».
Низьке зимове небо наче падає на землю, але подивіться, яке
уособлення-порівняння ми зустрічаємо у Пастернака: p>
Ніби падають
НЕ пластівці, p>
А у латаній
салопі p>
Сходить на землю
небосхил. p>
Немов з видом
дивака p>
З верхньою
сходового майданчика, p>
Скрадаючись,
граючи в хованки, p>
Сходить небо з
горища. p>
Друга частина
вірші - роздуми ліричного героя про сенс життя, його швидкоплинність,
кінцівки. Дні нашого життя пролітають так само швидко, як пухнасті сніжинки за
вікном. p>
Основна думка
підкреслена риторичними питаннями: p>
Або з тією ж
швидкістю, p>
Може бути,
проходить час? p>
Може бути, за
роком рік p>
Випливають, як
сніг йде, p>
Або як слова в
поемі? p>
І я думаю, що
ліричний герой, спостерігаючи за снігопадом, жалкує про прожитого життя,
промайнула, як пухнасті сніжинки за вікном. Можливо, в ній не все вдалося
і склалося так, як він хотів. p>
Остання
строфа перегукується і з першим, і з другою частиною вірші.
Повторюються слова наповнюються новим змістом. «Перекрестка поворот» це
поворот долі, те, що чекає нас завтра. А «убілений пішохід» це не просто
чоловік, вкритий сніговими пластівцями. Це посивілий, що прожив життя
самотній мандрівник. Що ж чекає його за цим поворотом, яке випробування
приготувала доля - про це розмірковує ліричний герой. p>
У віршах Б.
Пастернака велике значення відіграє фонетична організація вірша. Для більш
яскравою передачі пейзажу поет використовує різну алітерацію. Якщо уважно
перечитати першу строфу, можна відзначити повторення приголосного «р». Таке
фонетичне оформлення допомагає читачеві уявити снігову завірюху. У першу
рядках другої строфи і третій строфі алітерація створюється за допомогою
свистячого приголосного «с», який нібито передає політ сніжинок по зимовому
місту. І таке чергування алітерації характерно для всього вірша. P>
Рима в строфах
теж неоднакова. Якщо в перші, третій та п'ятій строфі рима кільцева, то в
торою і четвертої - перехресна. p>
У парних
строфах чоловічі (з ударним закінченням) та жіночі (з ненаголошених) рими
чергуються, причому строфа починається з жіночої рими, то в парних чоловічі
рими як би оперізують строфу, підкреслюючи кільцеву римування. Неоднаково і
кількість рядків у строфі. Якщо перші п'ять строф представляють собою
традиційні чотиривірші, то п'ята і сьома - вже п'ятивірш, а шоста --
тривірш. З порушенням кількості рядків у строфі міняється і рима: ми можемо
спостерігати як кільцеву, так і перехресне римування. p>
Фонетична і
ритмічне оформлення вірші роблять стиль поета неповторним,
індивідуальним. p>
Я думаю, що
якщо перечитаю цей вірш через якийсь час, у мене можуть виникнути
та інші асоціації. Цим мені і подобається лірика Пастернака, своєю незвичністю. У
нього вчилися і вчаться багато поети і письменники, а рядки з його віршів
стають назвами для нових романів і п'єс. Борис Пастернак - один з
видатних поетів, якими Росія може пишатися. p>
Список
літератури h2>
Для підготовки
даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.coolsoch.ru/
p>