Самостійно прочитана книга

(трилогія Горького «Дитинство», «В людях», «Мої університети»)

Серед прочитаних мною за останній час книг я як найбільш яскраву відзначив би трилогію М. Горького "Дитинство", "В людях" та "Мої університети". Мене глибоко схвилювала історія дитинства Олексія Пєшкова, хлопчика, що пройшов через стільки випробувань. Особливо мені запам'ятався образ його бабусі. Мені здається, це одна з самих піднесених жіночих образів російської літератури. Прочитавши цю книгу, я краще дізнався про життя людей в дореволюційній Росії. В "Дитинстві" Горький талановито описує дитяче бачення світу, як ніби він запам'ятав в точності все, що відбувалося з ним самим в дитинстві. Навколишній світ відкривається перед Олексою окремими, малосвязаннимі сценами, зміст і трагічне значення яких він ще не може визначити й оцінити. На маленького героя обрушуються жахливі збігу обставин: вмирає його батько, і тут же, у гробі батька, лежить народжувала мати. Все це з перших сторінок пронизало мене стихією страшної життєвої правди. Написано з такою достовірністю, що я аніскільки не сумнівався: ці факти справді мали місце в реальному житті. Напевно, ця правда життя і привернула мою увагу до книги Горького більше, ніж життєпис інших авторів. Може бути, Горькому вдається досягти такої потужної художньої сили в творі, тому що він спеціально не привносить в образи та події дорослого розуміння людей і свого особистого життєвого досвіду. При все це в його оповіданні я не міг виявити будь-яких літературних прийомів. Примітно, що після прочитання книги я багато чого не дізнався про долю героя: чому погіршується, наприклад, стан діда, куди час від часу зникає мати, чому раптом доводиться переїжджати в інший будинок. З розповідей бабусі дещо стає ясно, але багато чого залишається як би за кадром як для читача, так і для самого героя. Але, як не дивно, така обмеженість викладу життєвих фактів допомогла мені краще бачити світ очима героя.

Велике значення в житті Альоші мали книги. Вони допомогли йому пізнати красу і величезність світу. Я вважаю, що у героя Горького можна вчитися, як треба читати книги. Альоша сам навчився відрізняти хорошу книгу від поганої повторним прочитанням. Він тренував свій розум, був незалежним від шкільних авторитетів. Так він самостійно, без підказки відчув, що Пушкін - геній: "Пушкін до того здивував мене простотою і музикою вірша, що довгий час проза здавалася мені неприродною і читати її було незручно ". Звичайно, тут Альоші перш за все треба дякувати свою бабусю. Вона прищепила йому поетичний смак. Він з дитячих років слухав її пісні і казки. Бабуся показала Альоші красу рідної мови.

Прийнято вважати, що зараз на дворі не час книжників. Інформацію поглинають в основному з екранів телевізорів і магнітофонних касет. Але Аксакова, Бальзака, Сологуба, Буагобе, Тютчева, Гонкур та інших класиків, яких захоплено читав горьківський герой, з касет не вважаєш. А це величезний пласт культури.

Подобається мені в Олексі і те, що він читав книги цілеспрямовано: Рокомболь вчив його бути стійким, герої Дюма вселяли бажання присвятити життя якого-небудь значного справі. Я особисто не можу назвати інші твори, в яких би герой ось так, як Альоша, перебував під впливом прочитаних книг і які б так впливали на його долю і навіть на долю навколишніх Альошу людей. Наприклад, коли Олексі попадався "Демон" Лєрмонтова, він читав його вголос - і відбувалося справжнє диво: в іконописної майстерні люди вдягалися, ходили приголомшені почутим і навіть потай плакали. Натхнений Альоша влаштовував всілякі подання. Йому подобалося радувати людей. Він ніби сам перетворювався на героя книги, з гарячим прагненням робити добро людям.

Звичайно, я розумію, що герой Горького читає ті книги, які були характерні для того часу, відповідали смакам тих, віддалених від нас часом, читачів. Але це обставина аніскільки не робить Альошу далеко віддалені від нас людиною. Він сучасний своєю життєвою хваткою: ловить птахів для продажу, а бабуся продає їх у базарні дні. Праця в описі Горького читач відчуває майже фізично. Докладно і чітко виписані сцени праці в пекарні і в іконописної майстерні.

Трилогія Горького оповідає перш за все про те, як, незважаючи на всі образи й розчарування, росла в Альоші Пешкова любов і віра в людину. Письменник провів свого героя через суворі випробування. Він почав розуміти, що думи про життя не менш важкі, ніж саме життя. Але він від цієї тяжкості не відмовляється. Шлях Альоші сповнений безлічі помилок і помилок. Він доживає до моменту, коли віра залишає його і він готовий покінчити життя самогубством. Але цим він тільки більше викликає у мене симпатію, тому що знаходить у собі сили піднятися і продовжувати сходження.

Крім усього іншого книга відкрила мені письменника з невідомого боку, і я не жалкую, що прочитав її.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.coolsoch.ru/