Іван Андрійович Крилов - майстер слова

Іван Андрійович Крилов - чудовий письменник, який зумів дати байці високий сенс і сатиричну гостроту, актуальність і багатозначність. Стислість і образність мови Крилова вражаючі. Він умів створити цілу картину або охарактеризувати свого героя всього кількома словами.

У байці "Вовк та Ягня "він зображує Ягняти робеющім перед важливим сановником - Вовком, і весь лад мови Ягняти, улесливо і боязкою, передає його характер:

"Коли найсвітліший Вовк дозволить.

Насмілюся я Донести:

Що нижче по струмка

Від світлості його кроків я на сто п'ю ... "

Елейн мова безбожного царя в байці "Мор звірів" всім своїм стилем малює його відштовхуючий образ.

"О, други! -- почав Лев: -

Через силу гріхів

підпали ми під сильний гнів богів;

Так той з нас, хто всіх винен боле, нехай з доброї волі

віддасть себе на жертву їм !..

Ох, зізнаюся, -- хоч це мені і боляче, -

Не прав і я! "

Кожна байка письменника по-своєму самобутня і індивідуальна. Крилов може при видимої скнарості коштів створити яскравий характер, незабутній живий образ. У байці "Собаче дружба "" характер "кожного собаки розкривається в їхній" фразах ".

"Що може, -- говорить Полкан, - приємніше бути,

Як з одним серце до серця жити;

У всьому надавати взаємну послугу;

Не спати без одного і не сісти.

Стояти горою за дружню шерсть ... "

Барбос відповідальний йому:

"Давно, Полканушка, мені боляче самому.

Що, бувши одного двору з тобою собаки.

Ми дня не проживемо без бійки ... "

Але не тільки слова - самі звуки криловського мови яскраво малюють те, що описує автор. Вслухайтеся в ці звуки:

У свій ряд смиренний Вол їм так реве:

"І ми Грішні ... "

Близькість мови Івана Андрійовича до народної мови позначилася й у тому, що письменник вставляв у свої байки прислів'я та приказки, і вони цілком зливалися з загальним тоном байки;

Заспівали молодці: хто в ліс хто по дрова

І в кого що сили стало.

У вухах у гостя затріщало.

( "Музиканти")

або ось ще:

Читач, істину люблячи,

Прімолвлю до байці я, і то не від себе, -

Не даремно в народі кажуть:

Не плюй в криницю, згодиться

Води напитися.

( "Лев і Миша")

Але ще Чудово те, що власні вірші Крилова, легко запам'ятовуючи, самі стали прислів'ями, увійшли до золотого фонду народної мови. Таких прислів'їв та приказок з його байок залишилося в російській мові багато: "А скринька просто відкривався "(" Ларчик ")," Ти виноват уж тем, что хочется мне кушать "(" Вовк та Ягня ")," Рильце у тебя в пуху "(" Лисиця та Бабак ")," Ай, Моська! Знати вона сильна, що гавкає на Слона "(" Слон і Моська ")," А Васька слухає та їсть "(" Кіт і Кухар ") та багато-багато інших не менш чудових і виразних.

У письменника багато запозичених з творів інших байкарів сюжетів. Але зв'язок Івана Андрійовича з народною творчістю, з мовою народних казок була така тісна, що навіть ці запозичені байки не звучать як переклади. Адже яскравий, влучний, живий російська мова Крилова не міг бути запозичений ні в кого.

Крилов -- справжній народний письменник, художник величезної сили, та вплив її на російську літературу було глибоким і позитивним.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.coolsoch.ru/