Про одному вірші Бродського і його перекладі, виконаному автором

Сергій Миколаїв

Присвячується світлої пам'яті блискучого лінгвіста, мого дорогого вчителя професора Томаса Григоровича Хазагерова

Мова і слово для письменника - це та "матерія", з якої, у кінцевому рахунку, формується його індивідуальний стиль, манера викладу, де знаходить втілення його неповторний творчий метод. За такої підвищеної уваги і постійного професійного інтерес до мови від часом відчуває явну нестачу тих можливостей, які надає йому рідний мову, і прагне так чи інакше вирватися за межі конкретної національної мови, подолати його потужну "гравітаційну силу", - в ім'я того, щоб зруйнувати старі, усталені літературні традиції, розширити власні композиційні можливості і прийти до принципово нових творчим результатами.

Іншомовні елементи, якими можуть бути слова, словосполучення і великі фрагменти висловлювань, часто вводяться в твір з метою надання тексту підвищеної оригінальності і виразності, для характеристики мови персонажів, іноді для створення гумористичного ефекту (як у випадку з так званими макароніческімі віршами) і т.д. Яскраву стилістичну забарвлення твору, особливо поетичному, може додати назва або епіграф іноземною мовою - стародавньому або сучасному.

Історія літератури знає випадки, коли прозаїки, поети і драматурги створювали свої твори не тільки на одному, рідному для себе мові, а й ще на якому-небудь іншому національною мовою. Серед відомих двомовних авторів ХХ століття можна назвати ірландського романіста і драматурга Семюела Беккета (1906-1989), який писав французькою та англійською мовами, Володимира Набокова (1899-1977), складав на російській і англійській (пізній роман письменника "Пекла" навіть називають "сумішшю російської, французької та англійської мов" -- "a medley of Russian, French, and English" [1].

Навіть у тих випадках, коли твори, створені на нерідній для автора мовою, не призначалися для друку і були опубліковані лише посмертно, критики не оскаржують достоїнств таких робіт, підкреслюючи їх особливе значення для кращого розуміння нащадками як образного світу автора, так і його творчості в цілому.

Основою для створення оригінальних творів на нерідній для автора мовою можна назвати освіта, здобута письменником у дитинстві та молодості і включає в себе глибоке вивчення іноземних мов, або ж довге перебування в нерідний мовної середовищі. В окремих випадках зазначені факти біографії можуть призвести до часткового або повного переходу до письменництва другою мовою (СР творчість письменника-білінгви В. Набокова).

Часом буває й так, що автор - найчастіше через незадоволення якістю наявних перекладів своїх творів (див. у цьому відношенні набоковскій "Постскриптум до російського видання" роману "Лоліта" - [2]) або ж у зв'язку з якимись іншими міркуваннями - вирішується сам, без допомоги професійних перекладачів, звернутися до перекладання свого твору на іншу мову. Як правило, такий автор вже має, крім доброго знання другої мови, певним досвідом і навичками художнього перекладу (зазвичай з іноземної на рідну мову). Результатом подібної роботи виявляється нове твір, який, в порівнянні з оригіналом, володіє цілим рядом особливостей, зумовлених як граматичної специфікою нової мови, так і новим "культурно-історичним фоном", без врахування якого створення твори іноземною мовою втрачає свою естетичну значимість. Такий переклад, традиційно іменований автоперекладом, буде відрізнятися від звичайного професійно виконаного художнього перекладу тим, що в ньому можуть виникнути абсолютно нові стилістичні прийоми і засоби - тропи, фігури мови, ідіоматичних використовуються лексичні одиниці, а також образи, відтінки значень і навіть значення, яких не виявляв оригінал. Слід пам'ятати, що в обговорюваному випадку перекладач одночасно є і автором твору, тому він нітрохи не скутий проблемою "порушення авторських прав "на той хід думок і ті емоційні схеми, які укладені в оригіналі.

Якість традиційного перекладу завжди оцінюється, крім інших параметрів, по тому, наскільки знівельована, прихована, "не видно" особистість перекладача. Творча індивідуальність перекладача в його праці, по суті, як би не фігурує. Навпаки, чим менше індивідуального вносить перекладач в результат перекладу, тим вище оцінка цього результату. У той же час, як парадоксально, але справедливо стверджував Т. Сейворі, найважливішим принципом перекладу є те, що, з одного боку, він повинен передавати стиль оригіналу, а з інший володіти і своїм власним стилем (див.: [3]. Тут і далі поняття "стиль" використовується нами в такому значенні: "Для мовця стиль - це ... свідомий вибір лінгвістичних засобів, у той час як відносно тексту стиль - це особлива форма мови. Для читає або слухача суб'єкта стиль є варіація (або підтвердження) можливих очікувань, тобто спостереження та інтерпретація лінгвістичної специфіки "- [4] (переклад наш - С.М.).

Цінність і винятковість явища автоперекладом простежується і в тому, що поряд із дотриманням усіх традиційних вимог, що пред'являються до літературного перекладу (а без урахування таких він просто не буде називатися перекладом), подібний текст демонструє ще одну важливу рису - Він є авторським твором, таким же унікальним і неповторним, як і його прототип. Адже "хоча перед перекладачем взагалі і переводчікомавтором стоять, здавалося б, одні й ті самі завдання і труднощі, в автоперекладом дозвіл їх набуває дещо інший характер, інше напрямок, інший зміст, ніж у звичайному перекладі "[5].

Нове твір буде належати іншій національній культурі і, що особливо важливо, не виявиться жорстко регламентованим, лімітованим або скутим текстом оригіналу, але швидше натхненним ім.

Одним з сучасних авторів, регулярно зверталися у своїй творчості до іноземних (найчастіше до англійської) мов, був Йосип Олександрович Бродський. Російська поет, драматург і есеїст, І. Бродський народився в Ленінграді в 1940 р.; довгий час проживав за кордоном; в 1987 р. був нагороджений Нобелівською премією з літератури; помер у Нью-Йорку, США, у 1996 р. Значення творчості Бродського не обмежується російської національної літературою; його спадщину, і перш за все поезія, органічно входить до контекст світової літератури і - ширше - культури ХХ століття. У своїх ліричних і елегійних віршах поет звертається до тем глибоко особистого характеру, трактуючи такі загальнолюдські універсалії, як життя і смерть, любов, сенс людського існування, за допомогою ускладнених, побудованих на несподіваних асоціаціях культурних образів і ремінісценцій.

Про практику листи на нерідній мові сам Бродський казав наступне: "Коли письменник звертається до мови іншому, ніж його рідний, він робить це або з необхідності, як Конрад, або з причини пекучого честолюбства, як Набоков, або в ім'я досягнення більшої відчуженості, як Беккет "([6], переклад наш - С.М.). Сам поет, крім численних перекладів з іноземних мов (польської, чеської, литовського, грецької, італійської, англійської, німецької), залишив цілий ряд прозових і поетичних робіт англійською мовою, серед них кілька перекладів на англійську мову творів російської поезії срібного століття, а також авопереводов.

Для більш докладного розгляду у цій статті ми обрали невелике оригінальне поетичний твір Бродського "То не Муза води набирає в рот ... "і його автоперекладом на англійську під заголовком FOLK TUNE). Обидва тексти, що датуються 1980 роком, наводяться повністю і для простоти сприйняття розташовані паралельно один одному (цитується за виданням: [7]). Обидва варіанти не виявляють великих формальних розбіжностей або серйозних licentia poetica автора-перекладача. Звернення до віршованого тексту як ілюстрація невипадково: з усіх жанрів, що відносяться до функціональному стилю художньої літератури (епос, лірика, драма), найбільшу складність при перекладі представляє саме поезія. Не дарма серед теоретиків перекладознавства існує думка про те, що переклад віршів - в тому сенсі, в якому цей термін вживається стосовно до прози -- навряд чи можливий, і мова тут правомірно вести лише про поетичну перекладенні (явище, якому відповідає німецьке поняття Nachdichtung).

М.Б.

То не Муза води набирає в рот.

Те, повинно, міцний сон молодця бере.

І махнувшая слідом блакитним хусткою

Наїжджає на груди паровим катком.

І не встати ні рак, ні так словами,

як назад в осиковий лад дров.

І очима по наволочці особа

розтікається, як по сковороді яйце.

Гарячої тобі під сукном шести

ковдр в тому коші, де - Господь прости -

точно риба -- повітря, сирої губою

я хапав що було тоді тобою?

Я б заячі вуха пришив-на-віч,

Наковтався б в лісах за тебе свинцю,

але і в чорному ставку з дурних корчів

я б сплив перед тобою, як не зміг "Варяг".

Але, видно, не доля, і року не ті.

І вже сивина соромно мовити - де.

Більше довгих жив, чим для них крові,

та й думки мертвих кущів кривої.

Назавжди розлучаємося з тобою, дружок.

Намалюй на папері простий гурток.

Це буду я: нічого всередині.

Подивися на нього - І потім зітри.

FOLK TUNE

It's not that the Muse feels like clamming up,

It's more like high time for the lad's last nap.

And the scarf-waving lass who wished him the best

Drives a steamroller across his chest.

And the words won't rise either like that rod

Or like logs to rejoin their old grove's sweet rot,

And, like eggs in the frying pan, the face

Spills its eyes all over the pillowcase.

Are you warm tonight under those six veils

In that basin of yours whose strung bottom wails;

Where like fish that gasp at the foreign blue

My raw lip was catching what then meant you?

I would have hare's ears sewn to my bald head,

In thick woods for your sake I'd gulp drops of lead,

And from black gnarled snags in the oil-smooth pond

I'd bob up to your face as some Tirpitz won't.

But it's not on the cards or the waiter's tray,

And it pains to say where one's hair turns gray.

There are more blue veins than the blood to swell

Their dried web, let alone some remote brain cell.

We are parting for good, little friend, that's that.

Draw an empty circle on your yellow pad.

This will be me: no insides in thrall.

Stare at it a while, then erase the scrawl.

Аналізовані вірш природно розпадається на чотиривірші (станси), причому кожне з них - це семантично і емоційно завершений сегмент твори, композиційно підготовляють читача до сприйняття наступної за ним частини. Уважне ознайомлення з змістовною стороною російської та англійської текстів свідчить про те, що перед нами пристрасний монолог поета за типом "скорботної елегії", трьома головними темами якого є: а) гіркі думки автора щодо переживається їм творчої кризи (строфи 1 і 2), пов'язаного у свідомості поета з б) втратою коханої жінки (строфи 3 і 4), і в) нарікання з приводу минулої юності (строфа 5). В емоційному відношенні всі вірш побудовано на стрімкої зміни контрастують один з одним настроїв і переживань героя.

Мабуть, не буде помилкою, якщо за вихідний, оригінальний текст нами буде прийнятий російський варіант, а за його переклад - англійська.

Відповідно мовою-джерелом будемо вважати російська, а мовою перекладу - англійська. При розборі лінгвістичних особливостей обох варіантів будемо звертати особливу увагу на ті фрагменти, які представляються найбільш важливими з точки зору семантики і стилістики твору. Спочатку зупинимося на розгляді формальних відповідностей між двома текстами. Російське вірш написано чотиристопним анапест із застосуванням суміжних чоловічих рим. Загалом, ці риси витримані і в автоперекладом.

Особливо слід обумовити римування перекладу. Якщо в російському варіанті ми бачимо точні та повні в фонетичному відношенні рими, то дещо іншу картину спостерігаємо в перекладі. Уже перша пара рядків демонструє неточну риму, досить широко представлену в сучасної англомовної поезії і що іменується в ній "pararhyme" (up - nap). Крім цього, наступний англійський текст також містить в собі ряд неточних рим, що виявляють розбіжності кінцевих приголосних за ознакою дзвінкості-глухість (rod - rot; pond - won't; that - pad), невідповідність початкових приголосних літер/звуків (veils - wails), а також зближення схожих за звучанням, але не ідентичних один одному короткого голосного і дифтонги (pond - won't). Про ставлення поета до явища рими говорить наступне висловлювання одного з перекладачів і дослідників його творчості: "Бродський і по-англійськи завжди говорив по-своєму, не" comme il faut ", як він уїдливо відгукнувся про теперішньому англійською поетичному говоре ... Він був переконаний у необхідності ..., в тій чи іншій формі, рими, що гарантує більшу обов'язковість тексту, і надзвичайно рідко звертався до верлібр - і по-російськи, і по-англійськи "[8]. Зрозуміло, ми не допускаємо думки про те, що Бродський, безперечний знавець класичної та сучасної англомовної поезії, міг застосувати неточні рими в автоперекладом по недбалості. Швидше за все, це зроблено навмисно, з метою внести велику "розкутість" в англійський текст, "демократизувати" фонетично строгу, "консервативну" у порівнянні з російською поезією англійську римування.

Непрямим доказом цієї гіпотези може бути очевидна "типологія

помилок " використаних у вірші англійських рим. Справа в тому, що

показані особливості - нерозрізнення на слух ряду англійських голосних і

приголосних звуків з числа показаних, оглушення дзвінких приголосних на

кінцях слів -- характерні саме для осіб, які розмовляють російською мовою як

рідною. Тому для російського поета, що пише по-англійськи і

тим більше переводить вірш з російської мови, вони

представляють собою як би "неістотну вільність", "припустиме

відхилення " від затвердився канону.

Тепер проаналізуємо вихідний текст і переклад построфно і

порядково, затримуючи увагу на передачі в перекладі не тільки змісту

вихідного тексту, а й укладеної в ньому емоційно-оціночної

інформації.

Перше, що впадає в очі, - це наявність заголовка в автоперекладом за його відсутності в оригіналі. Справа в тому, що вірш Бродського стилізовано у жанрі усної народного твору, що виявляється з початкових рядків російського варіанту. Так, строфа 1 нагадує класичний заспів (зачин), про що свідчать кошти, застосовані в рядку 2 (міцний сон ... бере; молодець - типова лексика народної словесності). Передати "народний" характер адекватними засобами англійської мови навряд чи можливо, хоча такі спроби і вживаються поетом (слова lad і lass викликають асоціацію з полуустойчівим виразом "lads and lasses" - "хлопці і дівчата"). З цієї причини в англійському варіанті вірша автор вирішує зняти посвята, ні про чому не казала західному читачеві, і ввести назву FOLK TUNE ( "народна мелодія"), що відразу ж настроює читача на необхідну поетичний лад.

Інша важлива особливість строфи 1 укладена в її першому рядку. Поза сумнівом, вона представляє собою алюзію античного епічного зачину з традиційним зверненням до Музі, яким є, скажімо, початковий епізод поеми Гомера "Одіссея" (пор.: "Муза, скажи мені про те досвідченим чоловіка, що буде ...", переклад В. А. Жуковського - [9]; ср також: "Tell me, Muse, of te man of many ways, wo was driven ...", переклад Річмонда Латтімора -- [10]. Однак цей стилістичний прийом тут вживається іронічно. Русское стійкий вислів з відтінком просторічні і значенням пейоративний "набрати в рот води" вдало передано стилістично адекватним англійською фразовою дієсловом "to clam up" - "проковтнути мова ". У третьому рядку вперше виникає мотив розставання (І махнувшая слідом блакитним хусткою ...), який було збережено і в перекладі (And te scarf-waving lass wo wished him the best ...).

Розмірковуючи про строфі 1, слід відзначити такий факт, що представляє особливий інтерес для цього дослідження. В англійському варіанті вірша читач знаходить такі значення, які відсутні або ж приховані в російському оригіналі. Так, англійське визначення last ( "останній") при іменник nap ( "сон, дрімота") конкретизує, який саме "сон" долає "молодця" (в українському варіанті - міцний). Цілком очевидно, що це натяк на поостанню, смертельний сон, метафорична передача ідеї творчого безсилля, яка сприймається поетом як власна смерть (зрозуміло, за умови, що "молодцем" автор іронічно іменує себе самого).

Строки 3 і 4 російської вірші являють собою просте речення зі складним підлягає, синтаксичним центром якого є дійсне причастя жіночого роду махнувшая. Вживання причетного обороту в якості підлягає може істотно ускладнити розуміння даного фрагмента російськомовним читачем, роблячи що розглядаються рядка "темним місцем" вірші. Тим більше неясним сенс рядка залишиться, скажімо, для перекладача або дослідника-іноземця. У той же час відповідний англійська епізод також використовує як підлягає словосполучення (the scarf-waving lass - "дівчина, махають/махнувшая хусткою"), але при цьому, завдяки більшій синтаксичної визначеності англійської пропозиції взагалі, відрізняється повною семантичної ясністю: його синтаксичним центром виступає іменник lass.

У строфі 2 російського варіанту, рядку 1, як дієслівної метафори (персоніфікації) вживається грубо-просторічні вираз "встати на рак" з запереченням "не", що передає досаду поета на "незговірливість слів", їх небажання підкоритися волі автора, інакше кажучи, на "опір матеріалу ". В англійському перекладі ця стилістична знижена лексика відсутній при збереженні загальної метафоричності і предметної образності висловлювання. Два останні рядки цієї строфи містять в собі образ "розтікається особи", що символічно передає думку про буквально фізично відчутних наслідки творчого застою, - втрати визначеності зовнішніх форм, обрисів, свого власного обличчя, особистості творця. У англійському тексті виявляємо майже дослівний переклад цих рядків, аж до точної передачі зовнішньої атрибутики: сковорода - frying pan; наволочка - pillowcase.

Строфи 3 і 4 являють собою звернення поета до далекої коханої. І тут відзначимо явне розбіжність коннотатівних елементів тексту. Так, в українському варіанті натяк на інтимні стосунки жінки з новим коханим (шість ковдр, садок як метафора ліжку), як і наступні за цим спогади (у тому садку - in that basin of yours) про подібні відносинах поета та його коханої у рядках 3 і 4, немов завуальовані, цнотливо приховані від очей читача. В англійському ж тексті інформація, що містить семи сексуальності, подається набагато відвертіше, хоча також метафорично, іносказання, тобто неявно (basin ... whose strung bottom wails - букв. "садок, чиє натягнуте дно волає/стогне/скрипить "). строфу 4 слід вважати емоційним епіцентром твори, найвищою його точкою, в якій поєднуються семи відчаю поета і надії на ще можливі відносини з коханою. Граматичні строфа в обох текстах є складносурядні пропозицію з низкою присудків в умовному способі (я б ... пришив - I would have ... sewn; наковтався б ... - I'd gulp ...; я б сплив ... - I'd bob up ...). Загальна сюрреалістична образність і фантастична символіка епізоду, відображена у перекладі з вражаючою точністю і віртуозністю, підкріплюється завершальній його російської історичною реалією "Варяг".

Передача цієї лексичної одиниці за допомогою слова Tirpitz може спочатку викликати в читача здивування. Внесемо необхідні пояснення. Як відомо будь-якому культурному жителю Росії, "Варяг" називався російський крейсер, героїчно бився і затоплений власною командою в роки російсько-японської війни. Доречно зазначити, що, за свідченням "Великого енциклопедичного словника "," цьому подвигу присвячено кілька пісень "[11]. Графіки-фонетичний перенесення (транскрипція) російської імені власного в англійський текст у даному випадку навряд чи відбивав би весь трагізм і надривно образу поета, автора і героя вірша, що порівнює себе з історично реальним затонулим судном. Тому, прагнучи до максимально адекватного переносу в текст переведення всіх стилістичних конотацій і потужного естетичного потенціалу одиниці, що вживається в оригіналі металогіческі, Бродський (тепер уже як перекладач) відкидає навіть традиційний у таких випадках прийом транслітерації та знаходить відповідну лексему, яка у поданні західного (англомовному) читача наділена таким же "історичним тлом", як і російське слово "Варяг". Такий одиницею, на думку автора, може служити найменування найбільшого лінкора часів другої світової війни, що складався на озброєнні німецького флоту, - "Тірпіц". Це судно неодноразово атакувати і було остаточно затоплено 12 листопада 1944 (див., про це, напр., [12]). Назва Альфреда фон Тірпіца, німецького адмірала і творця німецького військово-морського флоту в роки, що передували першій світовій війні, використовується як назва історично реального судна і, Антонов-мастіческі, як позначення будь-якого затонулого бойового корабля взагалі -- Ср вживання невизначеного займенники some ( "якийсь") в англійському тексті.

Строфа 5 вірші несе в собі різкий емоційний спад,

що підкріплюється лексично (СР точний, "словниковий" переклад

фразеології не судилося - not on te cards). Тут наполегливо заявляє про

собі тема насувається старість поета (рядки 1, 2 і наступні). Однак

англійська варіант вірша, в порівнянні з російською, демонструє

більше різноманітність образних засобів. Так, у перший рядок введений образ,

відсутній у російською прототипі: it's not ... on te waiter's tray -

букв. "на таці офіціанта цього немає ". Мабуть, значення несподіваною

радості, подарунка долі, приємного сюрпризу (пор. попередню строфу) буде

краще сприйнято іноземним читачем через образ офіціанта, раптово

виник перед героєм вірша з тацею, на якому лежить лист

або записка від коханої.

Дві останні рядки цієї строфи використовують "фізіологічну" образність при описі старіючого організму поета. Цікаво, що порівняння думок автора з кущами в англійському тексті знаходить образне втілення в метафоричної картині "жив (вен)", які зовні нагадують павутину (blue veins ... teir dried web), причому зазначена "фізіологічність" англійського варіанта знаходить продовження і в рядку 4: let alone some remote brain cell - букв. "не кажучи вже про яку-небудь віддаленій клітці мозку ". В результаті семам кривизни, мертвість кущів в мові-джерелі відповідають семи зламана і "висушеної", якими автор наділяє "павутини вен" в мові перекладу.

Нарешті, заключна, 6 строфа вірша з точки зору як свого мовного втілення, так і семантики - це найбільш ясний і простий, аж до примітивності, епізод твору; в ній звучать песимістичні ноти, обумовлені остаточним рішенням попрощатися (назавжди розлучаємося - we are parting for good) і неможливістю повернути втрачену любов (that's that -- "так-то от; такі-то справи; нічого не вдієш; так от, значить", а також: "справа з кінцем; на цьому крапка"). Цей станси демонструє найбільший емоційний спад всього твору. За своєю формою та змістом він нагадує дитячі віршики - nursery rhymes (СР звернення дружок - little friend, спрощену до межі лексику в поєднанні з образом невмілого дитячого малюнка, яким бачить себе, що минає, поет, і т.д.). Ключовим поняттям всієї строфи буде концепція порожнечі, імпліцитно присутня в російському варіанті (простий гурток; нічого всередині; зітри) і заявлена експліцитно в англійському перекладі (an empty circle - букв. "порожній круг").

З проведеного нами аналізу можна зробити наступні висновки: Текст перекладу вірша в цілому відрізняється дуже високою ступенем лінгвістичної (граматичної і лексичної) точності.

Текст перекладу слідує за оригіналом в тому, що стосується емоційної та оцінної конотацій тексту-прототипу.

Текст перекладу виявляє прагнення перекладача передавати стилістичні засоби оригіналу відповідними засобами іноземної мови.

Поряд з цим, текст перекладу містить в собі ряд особливостей, яких не було в оригіналі, а саме:

а) загальна жанрова тональність твору, передана в оригіналі засобами лексики, фразеології, синтаксису, в перекладі позначена прийомом, винесених за межі тексту - його заголовком;

б) деякі образи, що застосовуються поетом-перекладачем в обох варіантах, набувають у перекладі велику конкретність і визначеність;

в) ряд одиниць вислови в перекладі втрачає свою грубо-просторічні забарвлення;

г) одиниця, що вимагає від російського читача "фонових знань" з області історії та культури конкретної держави, замінена адекватної одиницею, розуміння якої можливо лише при включенні аналогічних "фонових знань" з області історії та культури іншого держави;

д) в текст перекладу вводяться відсутні в оригіналі образи, більш звичні, близькі і тому зрозумілі західному читачеві.

Основну мету перекладу розглянутого твори його автор-перекладач бачив не стільки в передачі іноземною мовою формальних і навіть змістовних характеристик оригіналу, скільки у збереженні його загальної емоційно-естетичної цінності.

порівняльний лінгвістичний аналіз автоперекладом має певну значимість не тільки при розборі прихованих смислів твору, що проводиться теоретиком-літературознавцем або лектором на заняттях з історії культури того чи іншого народу. Такий аналіз актуальне з точки зору чисто практичної: спеціаліст, який займається літературним перекладом і поставив собі завдання передачі всіх складних відносин і асоціацій, якими оперує в даному творі або у всій своїй творчості конкретний автор, зобов'язаний користуватися тими надзвичайно рідкісними можливостями, які надаються йому в автоперекладом. Він повинен звертатися до попереднього аналізу тих методів, прийомів і засобів, до яких сам звертався автор, виступаючи в ролі перекладача своїх творів.

Список літератури

[1] "Nabokov, Vladimir". Britannica CD. Version 97. Encyclopaedia Britannica, Inc., 1997.

[2] Володимир Набоков. Машенька. Камера-обскура. Лоліта. Ростов-на-Дону, 1990. Сс. 573-575.

[3] Savory, Th. The Art of Translation. London, 1957. P.50.

[4] Routledge Dictionary of Language and Linguistics. London and New York, 1996. P.459.

[5] Фінкель А.М. Про автоперекладом (на матеріалі авторських переказів Г.Ф.Квітки-Основ 'яненко). - В кн.: Теорія і критика перекладу. Л., 1962. С.104.

[6] Brodsky, Joseph. To Please a Shadow. - В кн.: Less Than One. Selected Essays. London, 1986. P.357.

[7] Твори Йосипа Бродського. Том III. Санкт-Петербург, 1994, с.12; переклад див. там же, с.380.

[8] Олександр Сумеркін. "Тому подібне". - "Російська думка" № 4155. 26 грудня 1996 - 1 січня 1997. С.12.

[9] В. А. Жуковський. Повне зібрання творів. Т.VI. СПб, 1902. С.58.

[10] The Iliad and The Odyssey of Homer. Harper and Row. 1993.

[11] Великий енциклопедичний словник. М., 1997. С.181.

[12] Тіппельскірх, Курт. Історія другої світової війни. Том II. СПб, 1994. Сс. 170-171.