Вірші про війні. А. Т. Твардовський

Олександр Трифонович Твардовський (1910 - 1971)

Є у Твардовського вірш "Поїздка в Загір'я", написане в 30-е роки. Автор, відомий вже поет, приїжджає до свого рідного хутір під Смоленськом. Тут, у великій селянській родині, він народився і виріс, тут живуть його однолітки, та й чимало старих ще живі. Але порожній рідну домівку. І батько з матір'ю, і брати, і молодша сестричка "розкуркулені", заслані на Північ. Час "суцільної колективізації". Ні, нерадісної видалася ця поїздка, хоча і тепло зустріли поета земляки. За звичаєм, зустріч не обійшлася без старовинних пісень:

Співали жінки разом,

І Петрівна -- один.

І була її пісня -

Старина-старина.

І вона її співала,

Край хустки тереблячи,

Ніби чиєсь хотіла

Горе взяти на себе.

Останні два рядка багато чого пояснюють в поезії Твардовського. Поет епічного дарування, він прагнув зобразити і осмислити головні події в житті країни, свідком яких був. Його поеми - "Країна Муравія", "Василь Тьоркін "," Будинок біля дороги "," За даллю - далечінь "," По праву пам'яті "- справжній підручник історії нашої держави. Історії, в якій, крім перемог і звершень, було чимало людського страждання і горя.

Зовні його творча біографія цілком благополучна. Рано прийшла до нього слава - не офіційна, а справді народна. Його праця не раз відзначався державними преміями та урядовими нагородами. Очолювана ним "Новий світ" став найбільш авторитетним і читаються в країні журналом. Але ті, хто близько знав Олександр Трифонович, бачили, як важко переживає він панували в країні безправ'я і беззаконня. Ніколи не згасало в ньому почуття відповідальності "за все на світі", прагнення будь-яке "горе взяти на себе".

Такі й герої поезії Твардовського, прості російські люди. І стара Петрівна, і селянин Никита Моргунок з "Країни Мурахи", і рядовий боєць Василь Тьоркін. Навіть у віршах про Гагаріна поетові важливо зауважити: "Народився він у простій селянській хаті ". Тому і мова його поезії гранично простий. Тут Твардовський зумів досягти дивовижної, небувалої до нього природності.

Нехай читач ймовірний

Скаже з книжкою в руці:

- От вірші, а все зрозуміло,

Все українською мовою.

Він вважав, що треба писати так, щоб тебе розуміли і академік, і доярка. Про народне визнання його поезії ми знаємо - сотні, тисячі листів зі словами любові та подяки отримував він від хліборобів і будівельників, солдатів і робітників. А ось і оцінка академіка:

"... Я (читач прискіпливий, вимогливий) цілком захоплений його талантом, - це справді рідкісна книга: яка свобода, яка чудова завзятість, яка влучність, точність у всьому і якийсь незвичайний народний, солдатський мова - ні сучка, ні задирочки, жодного фальшивого, готового, тобто літературно-вульгарного слова! "

Це - Іван Олексійович Бунін про "Василь Тьоркін".

Слова ці не застаріли і сьогодні.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://kostyor.ru/student/