Як Володимир
Набоков дитячу книжку читав
Олег Лекманов
У передмові до англійського видання роману «Запрошення на
страту »Володимир Набоков завдав сильний попереджуючий удар по ловця підтекстів
свого твору: "Я, до речі, ніколи не міг зрозуміти, чому від кожної моєї
книги критики починають кидатися в пошуках більш-менш відомих імен на
предмет палких зіставлень. За минулі три десятиліття в мене кидали
(обмежуся лише кількома прикладами цих артилерійських іграшок) Гоголем,
Толстоевский, Джойсом, Вольтером, Садом, Стендалем, Бальзаком, Байроном,
Бірбомом, Прустом, Клейста, Макаром Маринський, Марі Маккарті, Мерідітом (!),
Сервантесом, Чарлі Чапліном, баронесою Мурасакі, Пушкіним, Рускін і навіть
Себастьяном Найтом "1
Якщо ми
все-таки зважуємося знущальний поповнити цей список ще одним ім'ям, то
тільки тому, що не хто інший, як Набоков, назвав «Запрошення на страту»
"Самим казковим" зі своїх романів 2. У нижченаведеної замітці
набоковское твір як раз і буде порівнювати з казкою англійської
письменника Кеннета Грема (Kenneth Grahame; 1859-1932) «Вітер у вербах» (1908),
якої Набоков зачитувався в дитинстві.
* * *
Серед
втрачених ілюзій набоковского Цинциннаті Ц. чи не найбільша гірка --
розчарування в доньці тюремника Еммочке, яка подарувала було герою «Запрошення на
страту »надію на порятунок. "Будь ти дорослою, - подумав Цинциннаті, - будь твоя
душа хоч трохи з моєю поволокою, ти, як в поетичній старовини, напоїла б
сторожів, вибравши ніч потаємні "(272) 3. Завершується псевдоспасеніе
Цинциннаті підступним зрадою Еммочкі, яка, нагадаємо, після імітації
втечі призводить нічого не підозрює героя в квартиру свого батька. А.А.
Долинина і Р.Д. Тіменчік справедливо вказують, що уявлення про Цинциннаті
"Поетичної давнину" спираються на наступні рядки вірша Лермонтова
«Сусідка»: "У батька ти ключі мені вкрадеш,// Сторожів за гулянку посадити,// А
вже з тим, хто поставлений до дверей,// Постараюся я справитися сам.// Обери
тільки ніч потаємні,// Да батькові дай вина важкі "4.
Ще один
літературний прототип Еммочкі знаходимо у казці «Вітер у вербах», де дочка
тюремника визволяє з ув'язнення містера Жабба - симпатичну жабу чоловічого
статі: "У тюремника була дочка, приємна дівчина, до того ж добросерда,
яка допомагала батькові в неважких справах під час його чергувань "(188) 5.
Кілька сторінок через описується, як дочка тюремника підказала містера
Жабба обдурити "мужланів-вартових" (197) і втікати з фортеці.
Відразу ж
відзначимо, що гремовская (і Лермонтовська) ситуація вивернула в «Запрошенні на
страту »навиворіт: набоковскій герой, повірив в казкову доброту дочки
тюремника, виявляється в результаті жорстоко обдуреним 6.
Подібним чином
Набоков вибудовує весь свій діалог з оптимістичною казкою Грема. Чи не
забуваючи про найменших подробицях. Тільки один характерний приклад: у Грема
дочка тюремника приносить зголоднілому містеру Жаббу "тарілочку з гіркою
намазаних маслом тостів, товстих, з коричневою скоринкою з обох сторін, і
масло стікало по ніздрюватого хлібу золотими краплями, як мед випливає з сот "
(191); у Набокова нещасному Цинциннаті "замість шоколаду - хоча б слабкого --
давали брандахлист з флотилією чаїнок; грінкою ж було не розкусити "(314).
Мотиви,
натякають на певну подібність між Цинциннаті Ц. і містером Жаббом,
Набоков розподіляє по сторінках свого роману дотепно і обережно. Спочатку
йдеться про те, що "коли Марфінька була нареченою, боялася
жаб "(256). На наступній сторінці Набоков ніби між іншим повідомляє, що на
суді Цинциннаті "замазані в смарагдовому руки" (257) 7. Перевернувши ще
одну сторінку, ми дізнаємося, що головного героя «Запрошення на страту» зачали
"Вночі на ставках" (258), причому далі розповідається, що "вискочив" він
"Слизький, голий" (298). Виразне зображення Цинциннаті, навантаженого в
"Водне середовище", зустрічається в романі ще раз: "Цинциннаті був такий маленький і
вузький, що йому вдалося цілком поміститися в помийниці. Він сидів, як у душогубці,
і тихо плив "(283). У дитинстві Цинциннаті жив "в канарково-жовтому
домі "(301) - близнюка той" канарково-жовтої вози "(44), в якій
відправляється подорожувати по світу містер Жабб. У шкільні роки героя «Запрошення
на страту »" вигнали наслідувати різним тваринам "(263).
Со "смирним
відступаючим твариною "(342) Набоков порівнює Цинциннаті, що повертається до
собі в камеру за тісним і задушливому тунелю: "Важко дихаючи шорстким
повітрям, натикаючись на вістрі - і без особливого страху чекаючи обвалу, - Цинциннаті
наосліп пробирався по звивистому ходу Духота дурманила "(342).
Порівняємо це опис з рядками про малоприємне подорожі, яка здійснює
один з персонажів казки «Вітер у вербах»: "Тунель був вузький, повітря в ньому
було мало, у ньому стояв сильний запах сирої землі, так що Криссу здалося,
що пройшло досить багато часу, перш ніж цей прохід скінчився "(125-126).
Набагато
цікавіше, втім, відзначити, що риси разючу подібність не з абстрактної
жабою, але з конкретним героєм казки Грема, додані в «Запрошенні на страту»
антагоністи і двійника Цинциннаті - катові мсьє П'єру 8.
Містера Жабба
Грем у своїй казці зображує як "невисокого, товстенького" (28), "маленького
і товстого звіра "(274) з" жирним тілом "(305). Точно такий же "жаббьей"
зовнішністю наділений набоковскій мсьє П'єр. Наведемо тут велику "збірну"
цитату з «Запрошення на страту». Мсьє П'єр "затримав у своїй маленькій м'яких
лапі вислизають пальці Цинциннаті "(292);" тієї особливої граціозності, якою
природа обдаровує деяких добірних піжонів "(293);" Мсьє П'єр з доброю
посмішкою дивився на нього, поклавши лапу на стіл долонею догори "(296);
"Подрагівая м'якими частинами тіла, обхваченного казенної пижамки" (310-311);
"Моторного товстуна" (311); "упругенькій мсьє П'єр" (372); "піднявши жирні
плечики "(376).
хвалькуваті
монологи, якими час від часу вибухає мсьє П'єр, також надзвичайно
нагадують захлинається словоізліянія містера Жабба. Ось зразок красномовства
мсьє П'єра: "Не хочу хвалитися, але в мені, колего, ви знайдете рідкісне
поєднання зовнішньої товариськості і внутрішньої делікатності, балакучості і
уміння мовчати, грайливості і серйозності ... Хто втішить ридає немовляти, хто
підклеїти його іграшку? Мсьє П'єр. Хто заступиться за вдовицю? Мсьє П'єр. Хто
постачить тверезим радою, хто вкаже ліки, хто принесе втішну звістку?
Хто? Хто? Мсьє П'єр. Все - мсьє П'єр "(295). А от панегірик, який
підносить сам собі містер Жабб: "Хо-хо! - Закричав він. - Знову Жабб! Жабб,
як завжди, бере гору! Хто змусив їх взяти мене в машину? Хто зумів
пересісти на переднє місце ради свіжого повітря? Хто переконав їх дати мені
повісті машину? Хто засунув їх усіх в качиний ставок? Жабб, звичайно!
Розумний Жабб, великий Жабб, чудовий Жабб! "(273)
Додатково до
усього, в одній з сцен «Запрошення на страту» мсьє П'єр демонструє
Цинциннаті своє фото поруч з "покійним батюшкою" "на березі
Стропи "(294). Про покійного батюшки містера Жабба неодноразово йдеться у Грема,
а річку, навколо якої гніздиться більшість персонажів «Вітру у вербах», можна
без перебільшення назвати головним героєм казки англійського письменника: "... він
опинився на самому березі переповненій весняними водами річки. Він раніше ніколи
її не бачив, а такого, як йому здалося, гладкого, лискучий,
звивається, величезного звіра Все навколо коливалося і
переливалося. Відблиски, булькання, лепет, кружляння, дзюрчання, блиск "(13). Порівняємо
в «Запрошенні на страту», де образ ріки також відіграє дуже важливу роль: "А
ще далі, у напрямку до димчастим складкам пагорбів, замикала горизонт,
тяглася темна брижі дубових гаїв, там і сям блищало озерце, як ручне
дзеркало, - а інші яскраві овали води збиралися, горя в ніжному тумані, он там,
на заході, де починалася життя ізлучістой Стропи "(270).
Залишається
повторити, що дитяча казка Кеннета Грема "Вітер у вербах» по всій ймовірності
повинна була дратувати дорослого автора «Запрошення на страту» своїм
спрощеним, якщо завгодно, - обивательським оптимізмом. До речі сказати, тюремному
висновку містера Жабба передує у Грема ув'язнення, в яке поміщають
ексцентричного поета Жабба його власні друзі. "Незалежність і все таке
інше - це чудово. Але ми, звірі, ніколи не дозволяємо своїм друзям вести
себе по-дурному понад певної межі, а ти до цієї межі вже дійшов "
(147).
Ця репліка з
«Вітру у вербах» могла б послужити відмінним епіграфом до «Запрошення на страту».
Примітки
1 Цит. по: Набоков В. Оповідання. Запрошення
на страту. Есе. Інтерв'ю. Рецензії. М., 1989. С. 406. Дослідницька
література про «Запрошенні на страту» неосяжна. Назвемо лише деякі,
найбільш істотні роботи, опубліковані в останні десятиліття: Давидов
С. "Тексти-матрьошки" Вол. Набокова. Мюнхен, 1982; Шапіро Г. Російські літературні
алюзії в романі Набокова «Запрошення на страту»// Russian Literature. 1981.
Vol. IX. Amsterdam; Tammi P. Invitation to a Decoding. Dostoevskij as Subtext
in Nabokov's Priglashenie na kazn '//Scando-Slavica. 1986. T. 32; Долинина А.А., Тіменчік Р. Д.
Коментар// Набоков В. Оповідання. Запрошення на страту. Есе. Інтерв'ю.
Рецензії. М., 1989.
2 Цит. по: Набоков В. Оповідання. Запрошення
на страту. Есе. Інтерв'ю. Рецензії. С. 420.
3 Тут і далі «Запрошення на страту»
цитується за виданням: Набоков В. Винищення тиранів. Вибрана проза. Мінськ,
1989; з вказівкою в дужках номера сторінки.
4 Долинина А.А., Тіменчік Р.Д. Коментар. С.
509.
5 Тут і далі «Вітер у вербах» цитується за
виданням: Грем К. Вітер у вербах. Дракон-лежню. СПб., 1993; з вказівкою в
дужках номера сторінки. Імена героїв казки Грема наводяться по іншому, більш
вдалому, але і більш вільним перекладу.
6 Ми, зрозуміло, не збираємося стверджувати,
що дочка тюремника, що врятувала в'язня з в'язниці, можна зустріти тільки у Лермонтова,
Грема і Набокова. Див, наприклад, в «Улісс» Джойса: "Дочка тюремника влаштувала
йому втечу з Річмонда "(Джойс Дж. Улісс. М., 1993. С. 125).
7 Відзначимо, що зелений, "жаб'ячий" колір
домінує і в романі Набокова і в казці Грема. Ср в «Запрошенні на страту»:
"Садівники в зелених чоботях" (261); "Повернувся він, несучи зелений флакон" (291);
"Приходили і йшли різні способи життя, на мить затримуючись серед зелених
відблисків "(318);" шматочок зеленого листа "(332);" зелена двері "(344);" зелене,
з антімакассаром, крісло "(345);" в зелених лакованих туфлях "(353);" За
оркестром зеленіла млява алегорична далечінь "(376). І в казці Грема: "Печеня
сонце, здавалося, так і виманював із землі все зелене - всі кущики, і
стрілочки, і стебла - і тягнуло до себе, як на мотузках "(141);" Трави по
обом сторонам заводи цього ранку здавалися якоюсь особливою, ні з чим не
порівнянної зеленого і свіжості блискучі перепади зеленої води
поки нарешті не дісталися до маленької галявини, зеленої-зеленої "
(175-177); "Черговий махнув зеленим прапорцем" (205); "Зелені поля, які
починалися за лісом "(248).
8 Відзначимо також, що в одному з епізодів
«Запрошення на страту» Набоков згадує про "запалених жаб'ячих очах"
(348) директора в'язниці.
Список літератури
Для підготовки
даної роботи були використані матеріали з сайту http://lit.1september.ru/
