Мадам Привітність і ключниця Пелагея

Тетяна Воронцова

Сюжет про зачарованому хлопцю і про дівчину, рятує його силою любові, - одна з найпоширеніших у фольклорі як західних, так і східних країн. Віталія це історія про Зелінду та страховисько, у Швейцарії -- про принца-ведмедя; англійська казка називається «Велика собака з дрібними зубами », німецька -« Літній та зимовий сад », російська -« Зачарований царевич »; вТурціі споконвіку розповідають про дочки падишаха і свині, в Китаї -- оволшебной змії, а вІндонезіі - про чоловіка-ящірці ... Назви різні, але суть одна: це розповіді про Красуні іЧудовіще.

Літературні Красуні та Чудовиська ведуть свій родовід від героїв чарівної новели «Красуня і Звір» з книги паризької аристократки Габріель-Сюзанн Барбо де Галон, мадам де Вільнев «Юна американка, або Історії, розказані в море». У 1740 світська Європа зачитувалася новинкою, вкоторой молода дівчина, пливе на кораблі знову Світло, коротала час, слухаючи розповіді своєї покоївки. Казка Вільнев, загальний обсяг якої понад двісті сторінок, писані.

Багатий торговець, що має шістьох синів та шістьох дочок, терпить фінансовий крах: будинок згорає, суду втрачені в море, іноземні партнери зраджують її інтереси ... Сімейство змушене переїхати зі столиці в глухе село. Діти торговця, виховані для життя всветском суспільстві, виявляються неспроможними змиритися з новими умовами - всі за винятком самої молодшої, шістнадцятирічної дочки Белль (Красуні).

Раптово торговець одержує звістку, що одне його судно все-таки вціліло і повернулося до порт з багатими товарами. Він їде до міста іобнаружівает, що вантаж поділений між кредиторами, а він як і раніше банкрут. Перед поїздкою всі діти замовляють собі подарунки - в основному багатий одяг. Лише Белль каже, що кращим подарунком для неї буде вдале повернення батька, але, щоб не ставити в незручне положення братів ісестер, просить привезти їй звичайну троянду.

По дорозі додому торговця застигає негоду, від якого він рятується у занедбаному замку, де гріється біля каміна, вечеряє, відпочиває, а потім йде на прогулянку в сад. Там він бачить чудову троянду, але тільки зриває її - з'являється страшний Звір, який спочатку хоче задушити торговця своїм величезним хоботом, але потім пропонує йому життя ібогатство, якщо одна з дочок погодиться добровільно оселитися в замку. Дізнавшись про умови, Белль наполягає на тому, щоб їхати до звірів. Коли батько відвозить її в замок, Звір пропонує йому взяти все, що душі завгодно. За раді Белль торговець вибирає золото та діаманти. У своїх снах дівчина бачить прекрасного принца, який просить її вірити серця, а не очам і врятувати його. Сон перетинається з дійсністю: Белль, ксвоему подив, знаходить в одній з кімнат портрет цього юнака. Тим часом Звір не втомлюється розважати її. Чудові птиці, вчені мавпочки, ляльковий театр - час проходить непомітно. Апрінц з снів знову і знову просить її не вірити очам своїм. У снах Белль з'являється ще один персонаж - фея, яка дає дівчині загадкові поради. Красуня розглядає свої бачення як застереження, проте вона вже занадто причепилася до звірів. Не знаючи, кому вірити, Белль просить у господаря замку дозволу відвідати батька. Той відпускає її на два місяці.

Виявляється, справи у торговця погані: гроші скінчилися, сам він нездоровий, - тому дівчина порушує обіцянку і затримується будинку. Фея знову відвідує її уві сні і повідомляє погану звістку: Звір хворий. Белль повертається і знаходить чудовисько вмираючим в печері. Вона говорить про свою любов і погоджується вийти за нього заміж. Після шлюбної ночі Звір перетворюється на того самого принца, якого дівчина бачила в своїх снах. Молоду пару відвідують дві дами - фея зі снів і мати принца. Вони благословляють молодят, але раптово королева дізнається, що Белль - дочка торговця. Вражена мезальянс, вона пропонує Красуні вибрати іншого чоловіка, але принц заявляє, що віддав би знову стати Звіром, ніж втратити кохану.

Далі сюжет казки довго обертається навколо історії ворогуючих кланів фей, бо виявляється, що Белль благородного походження: її справжній батько - король Щасливих Островів, амать - королева іодновременно сестра феї із снів ...

Через шістнадцять років після виходу книги мадам де Вільнев до історії про Красуні іЧудовіще звернулася ще одна французька аристократка - Жанна-Марі Ле Пренс де Бомон. У 1745 вона емігрувала до Англії, де стала займатися викладанням. Найбільш важливим фактором формування в дитині етичних засад мадам Ле Пренс де Бомон вважала читання правильних книг. Вона почала складати спеціальну хрестоматію, для якої підбирала цікаві сюжети і адаптувала їх для виховних цілей. У 1756 році переїхала до того часу до Швейцарії Бомон випустила чотиритомник, всі тексти якого були пов'язані обрамляють сюжетом: гувернантка мадам Привітність (m-me Affable) розповідала історії своїм ученицям у віці від п'яти до тринадцяти років і вела з ними повчальні бесіди.

Казка «Красуня і Чудовисько», розказана мадам Привітність, являла собою переказ першої частини історії де Вільнев, проте сюжет зазнав ряд змін. Уторговца троє дочок і троє синів. Коли сім'я втрачає добробут, батько, сини і молодша дочка починають працювати в поті чола, а старші сестри Белль виявляються занадто ліниві та егоїстичні. Опинившись у замку, дівчина бачить у сні фею, яка дякує їй за смиренність і обіцяє, що вона не буде тут нещаслива. Чудовисько і Белль вечеряють разом кожен вечір, і поступово дівчина починає чекати цих зустрічей. Під час однієї з них Чудовисько просить її вийти за нього заміж, але Белль відмовляється. У замку є чарівне дзеркало, в якому можна побачити, що забажаєш. Одного разу Белль бачить, що її сестри одружена, брати - на військовій службі, а батько залишився один і дуже за нею скучає. Вона Чудовисько просить відпустити її на тиждень.

Приїхавши додому, дівчина дізнається, що сестри нещасні у шлюбі: старша вийшла заміж за гарного, але самозакоханого дворянина, а середня - за дотепника, який висміював всі ився, ісвою дружину в першу чергу. Страждаючи самі, вони не можуть винести щастя Белль і намагаються налаштувати її проти Чудовиська. Саме тому, коли закінчується тиждень, вони починають плакати, рвати на собі волосся і показувати настільки явне небажання розлучатися з сестрою, що та обіцяє залишитися ще на кілька днів.

Однак на десятий день Белль бачить у сні, як страждає Чудовисько, і, будучи не в силах цього винести, повертається до нього. Дівчина каже помираючому Чудовисько про свою любові, іоно перетворюється впрекрасного принца. Тут же з'являється фея, яка благословляє Белль і карає її сестер, перетворюючи їх у статуї. Основний урок, який отримують з історії Белль вихованки мадам Привітність, а разом з ними івсе читачі казки, такий: часто людям доводиться мати справу стеми, хто у своїй суті набагато більше схожий на звіра, ніж Чудовисько із замку.

Повчальні історії мадам Привітність викликали фурор. У 1757 році чотиритомник Ле Пренс де Бомон був переведений з французької на англійську, авскоре - на німецьку. Російський переклад, що з'явився в самому кінці XVIIIвека, називався «Дитяче училище, або Повчальні розмови між розумною вчителькою і знатними різних років ученицями ». Саме ця збірка читав в перші роки XIX століття казанський гімназист Сергій Аксаков - і був вельми здивований схожістю казки «Красуня і Чудовисько» стій, яку чув в ранньому дитинстві під час хвороби від ключниці Пелагеї.

Ставши класикою світової дитячої літератури, казка Ле Пренс де Бомонвизвала небувале кількість наслідувань, переробок і варіантів тієї ж теми. Так, в 1756 році графиня де Жанліс написала її інсценування, а в1786году мадам де Вільнев по Наприклад Бомон скоротила свою розповідь раз на десять і опублікувала нову версію вкніге «Кабінет фей і інші чудові історії». У ті ж роки знаменитий Андре Ернест МодестГретрі написав комічну оперу «Земіра іАзор», в основі лібрето якої - казка Бомон. У 1801 році француз Шарль Дідлі, що починав тоді службу в Маріїнці, поставив у Королівському театрі Лондона балет «Красуня і Чудовисько », а пізніше (1819) переніс цю виставу на що стала йому рідний петербурзьку сцену. У 1811 році вЛондоне була опублікована поема Чарльза Лема «Красуня і Звір, або Страховисько сніговим серцем». Ця книга - перш за все дітище видавця Мері Джейн Годвін, дружини поета Вільяма Годвіна і мачухи Мері Шеллі. Прихильниця казки Бомон, спочатку вона звернулася до знаменитого поета Вільяму Уордсворт з проханням перекласти сюжет про Красуні і Чудовисько в поетичну форму, але Уордсворт відмовився. У результаті на пропозицію М. Годвін відгукнувся Ч. Лем, відомий не тільки поетичним даром, а й інтересом до педагогіки (разом ссестрой Мері він переказав для дітей шекспірівські п'єси). Видана поема супроводжувалася "рядом витончених гравюр" з сюжетами: «Красуня всчастіі», «Тоска Красуня» з прядкою, «Зривання троянди», де Звір, схожий на ведмедя, накидається на торговця, «Красуня в чудовому палаці» - сцена першої зустрічі дівчата і звіра; «Красуня відвідує бібліотеку»; «Красуня, яку розважають невидимої музикою »три ангела-музиканта: двоє сарфамі і один - Співак; «Красуня оплакує свою відсутність» - момент, коли дівчина знаходить Звіра вмираючим, і «Зруйновані чари» - Звір, що опинився перським принцом Оразміном, стоїть на колінах перед ураженої Красунею.

У 1841 році в Ковент-Гарден пройшла прем'єра "чарівної оперної феєрії", написаної Джеймсом Робертсоном планш. Приблизно в той же час одна з сестер Бронте, Джудіт, переказала казку Бомон, замінивши фею на ангела і забезпечивши текст цитатами з Священного Писання. Наприклад, сцена перетворення Чудовиська впрінца супроводжується віршем з 146-го псалма: "Він зцілює зламаних серцем іврачует скорботи їх ". Череда Красуня і чудовисько була нескінченною, і ось в1858 році в Москві з'явилася казка С. Т. Аксакова ...

* * *

В передріздвяний морозний ранок 1854 року, в той самий день, коли Оле виповнилося шість років, її дідусь Сергій Тимофійович, душі не чаявшій під внучці, пообіцяв, що через рік подарує їй свою нову книгу - «дідову оповідання». Так починалася історія створення «шовкові квіточки »...

Ще в 1830-ті роки в бесідах з Н.В. Гоголем С. Т. Аксаков багато розповідав про своє дитинство, проведеному в родовому маєтку, про родичів і знайомих. Автор «Мертвих душ» переконував друга записати "спогади колишнього життя" про "душах живих". З середини 1840-х років на сторінках московських почасових видань стали з'являтися розповіді з життя родини поміщиків Багрова, прототипами яких були дід іродітелі письменника. "Дармо чистого вимислу явовсе не володію", - зізнавався Сергій Тимофійович, який вважав себе лише "передавачем" і "оповідачем" дійсних подій. У 1855-1856 роках Аксаков об'єднав розповіді про Багряні в «сімейну хроніку». Але це була ще не та книга, про яку він говорив вморозное ранок 1854-го.

"Є у мене заповітна дума, яка давно день і ніч мене займає ... Я бажаю написати книгу для дітей, який давно не було в літературі. Я приймався багато разів і кидав. Думка є, а виконання виходить не гідно думки ... Таємниця в тому, що книга повинна бути написана, не підробляючись до дитячого віку, а ніби для дорослих, і щоб не тільки не було моралі (усього цього діти не люблять), але навіть натяку на моральне враження, і щоб виконання було художнє в вищого ступеня ", - роз'яснював С.Т. Аксаков свій задум у нарисі листи до невідомому адресатові. Більш детальне розвиток ідеї можна знайти в листі до І.С. Тургенєва: "Я не придумав нічого кращого, як написати історію дитини, почавши її з часу надзвичайного, доісторичного, і провівши його крізь всі враження життя і природи, життя переважно сільської ... Ніякої підробки під дитячий вік і ніяких моралей ".

«дідову оповідання »були готові в 1858 році. Головний герой книги, що зажила вітоге назва «Дитячі роки Багрова-онука», Сергій Багров, рано починає розуміти, що дорослі не завжди поводяться щиро - іноді вони брешуть, що бувають люди добрі ізлие, що є панове Іслуга. Аксаковская "повість виховання" пройнята "совісний думкою", а істинність почуттів героя повіряється природою - Величною і різноманітної ... Історія Сергія Багрова стала класикою автобіографічної прози про дитинство. Нею захоплювалися І. С. Тургенєв, А.И. Герцен, М.Є. Салтиков-Щедрін ... Л.Н. Толстой у листі до В.П. Боткіну говорив, що твір С.Т. Аксакова "незвичайно заспокійливо і вражаюче ясністю, вірністю і пропорційністю відображення ", але в той же час визнавав:" Нема в ньому зосередженої, молодої сили поезії, але рівномірно солодка поезія природи розлита з усього, внаслідок чого може здаватися іноді нудним ". І дійсно, "рівномірно солодке", глибоке іровное подих поезії пронизує аксаковскій сон озолотять дитячі роки - сон, що робить явним таємне.

Казка про аленький квіточки - з числа дитячих мрій-спогадів Аксакова. Впісьме ксину від 23 листопада 1856 Сергій Тимофійович повідомляв: "Я пишу казку, яку в дитинстві я знав напам'ять ірассказивал на потіху всім з усіма примовками казкарки Палажка. Зрозуміло, я зовсім забув про неї, але тепер, риючись у коморі дитячих спогадів, я знайшов у безлічі різного мотлоху купу уламків цієї казки, а як вона ввійде до складу «дідову оповідань», то я почав реставрувати цю казку ... "

«Аленький квіточка »був написаний спеціально для внучки Оленка іпомещен впріложеніі до історії про Багрова-онука, щоб, за визнанням самого автора, "не переривати розповіді про дитинство ".

"У якесь для них царстві, в якесь для них державі жив-був багатий купець, іменитий чоловік. Багато у нього було всякого багатства, дорогих товарів заморських, перлів, дорогоцінного каменів, золотою та срібною скарбниці, і було в того купця три дочки, всі три красуні писані, а менша краще за всіх, і любив він дочок своїх найбільше свого багатства, перлів, дорогоцінних каменів, золотою та срібною скарбниці -- з тієї причини, що він був вдівець і любити йому було нікого; любив він старших дочок, а меншу дочку любив більше, тому що вона була собою краще за всіх і до нього ласкавіше ".

Чий голос виводить це витіювате, наспівне оповідання? Простий російської селянки Пелагеї, довгий час жила, на службі в персіянскіх купців в Астрахані та знала безліч казок? Або ж це голос самого Аксакова, в молодості успішно декламувати поезію на аматорській сцені, а в зрілі роки на літературних журфікси що вражав всіх виразністю неквапливих, ємних усних оповідань і читання уривків власних творів? Так івообще, чому казка про шовкові квіточки виявилася настільки важлива для сімейної історії Багрових-Аксакових?

При всій зовнішньої схожості сюжетних ліній «шовкові квітки» і його західноєвропейського прототипу внутрішньо вони різні: якщо «Красуня і Чудовисько» побудована на причинно-наслідкових, раціональних зв'язках, то російська казка існує в іншому вимірі, де раціональне здатне пояснити лише частина світового порядку.

Всі простір «шовкові квіточки» перенасичене символами: вода - кордон іншої реальності, чарівний ліс, по якому блукає купець, - сама життєва стихія, плутаються плани, що збиває з шляху, "дорога Торн" - вірний шлях. Гостинці, які вибирають купецькі доньки, - зі змістом. Старшій потрібен золотий вінець "З кам'яної самоцвітних, і щоб був від них таке світло, як від повного місяця, як від сонця червоного, і щоб було від нього світло в темну ніч, як серед дня білого "(дослідники вважають, що це символ західної цивілізації, що спирається на силу розуму та влади, зовнішній блиск і світло Просвітництва). Середня хоче "тувалет з кришталю східного, цілісного, безпорочно, щоб, дивлячись внего, бачити всю красу піднебесну "(частина літературознавців бачить в цьому символ східної мудрості, що дозволяє всозерцательной нерухомості прозрівати інші світи і зберігати секрет вічної молодості).

Запити непрості, але купець хапається за голову, лише коли чує прохання молодшої дочки. Адже вона хоче отримати чудо нерукотворне - "аленький квіточку, якого б не було краше на білому світі ". "Коли знаєш, що шукати, То як не знайти, Акакій знайти те, чого сам не знаєш? Червона квіточка не хитре знайти, та як же мені дізнатися, що краше його немає на білому світі? "Івсе ж купець дізнається серед всіх кольорів "той", єдиний. "Знаходив він у садах царських, королівських і султанських багато аленький квіточок такої краси, що ні в казці сказати, ні пером написати, нехай ніхто йому поруки не дає, що краше того квітки немає на білому світі, та й сам він того не думає ". Порука, раціональне доказ вимагається, коли немає осяяння: "У чесного купця дух займається: підходить він до того квітки; запах від квітки по всьому саду рівно струмінь біжить; затремтіли й руки та ноги у купця, і возговоріл він радісним голосом: «От аленький квіточка, якого немає краше на білому світі, про який просила мене дочка моя кохана »".

Купець прозріває красу квітки, але, зірвавши його для молодшої дочки, віднімає радість у чудовиська і має бути за це покараний. Договір купця зі "звіром лісовим, дивом морським "зовсім не схожий на акт купівлі життя за золото та діаманти, як у Бомон ( "Що ж, - сказав сам собі торговець, - вже якщо мені судилося померти, то я хоча б залишу щось своїм бідним дітям "). Аксаковскій герой думає лише про спасіння душі: "Краще мені сдочерьмі повідатіся, дати їм своє батьківське благословення, і коли вони б мене врятував від смерті не захочуть, то приготуватися до смерті з обов'язку християнського і повернутись до лісового звіра, диву морському ".

Та й сам образ російської чудовиська дивний: це поєднання непоєднуваного, втілене відсутність будь-яких раціональних зв'язків, химера, кожна з частин якої не страшна, але разом вони - втілений жах. "Руки криві, на руках кігті звірині, ноги кінські, спереду-ззаду горби великі верблюже, весь волохатий від верху до низу, з рота стирчали кабанячі ікла, ніс гачком, як у беркута, а очі були сови ". У світі, навмисно відмовляється від поняття "розумність", і знаходять один одного молодша дочка купця і чудовисько, і об'єднує їх аленький квіточка, тому що для кожного з них він - бажаний.

Так про що ж казка Аксакова? Про що перетворює силу кохання і співчуття? Звичайно. Але й про те, що саме краса й любов врятують світ. Не чуємо ми тут ідеї слов'янофілів, які стверджували: уРоссіі свій шлях, який визначається її історією, становищем у світі, географією і особливо - своєрідними рисами національного характеру, російської душі?

Свій ідеал слов'янофіли бачили в високоморальної особистості, вільної від будь-якої речовою залежності. Свобода, в їх поданні, передбачає незалежність як від раціональності мислення, так і від якого-небудь земного авторитету. Особистість сама пізнає моральну істину - перш за все інтуїтивно, вірою. Разом з тим свобода особистості не сваволя: вона підпорядкована моральної необхідності, вираженої в релігійних, православних цінності - вічні істини добра, справедливості, милосердя, людинолюбства. С. Т. Аксаков, по суті, втілив у художній формі головні ідеї слов'янофільства.

Герої «Шовкові квіточки» - в пошуку, їхня душа проходить через сум'яття, а значить -- живе. Цей дивовижний пульс життя відчувається в мірної аксаковской казці, розказаної ключницею Пелагеєю, завгоспом вбарском маєтку, "для усипляння" страждає безсонням хворої дитини. "Ти встань, пробудись, мій серцевий друже, я люблю тебе як нареченого бажаного! "- вигукує молодша дочка купецька, обіймаючи "голову потворну і противну" померлого від любові чудовиська, і воно воскресає прекрасним юнаком.

У тлумаченні розсудливою і витонченої мадам Привітність чудо перетворення виглядає по-іншому. "Ні, дорогий Звір, - сказала Красуня. - Ти не повинен померти. Живи і будь моїм чоловіком. Я віддаю тобі руку і серце і клянуся бути тільки твоєї. На жаль, ядумала, що відчуваю до тебе лише дружні почуття, але та печаль, яку я відчуваю, переконує мене, що я не можу жити без тебе ".

Всі ці настільки різні тлумачення теми "Красуня і Чудовисько" розкривають перед допитливим читачем не тільки особливі прикмети минулих часів, але і в цілому - багатовимірність світу. Однак будь-які відмінності не так вже й важливі, коли досягнуто головне -- зображення неосяжності і багатоликості життєдайного дива любові.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://lit.1september.ru/