Про культурному коннотатівном компоненті лексики.

Як відомо, слово - носій не тільки актуальної інформації, що передається в ході повсякденної мовної комунікації; разом з тим, акумулює соціально-історичну інформацію, інтелектуальну і експресивно-емоційну, оцінну, общегуманістіческого і конкретно національного характеру [1]. Така інформація і становить соціально-історичний, національно зумовлений культурний компонент смислової структури слова. Це об'єктивно існуюче поняття. "У кожній епохи, - писав К. Чуковський, - є свій стиль, і неприпустимо, щоб у повісті, що відноситься, скажімо, до тридцятих років минулого століття, зустрічалися такі типові слова декадентських дев'яностих років, як настрою, переживання, пошуки, надлюдина ... У перекладі урочистих віршів, звернених до Психеї, недоречно слівце сестричка ... Назвати Психею сестричкою - це все одно що назвати Прометея братиком, а Юнону - матусею "[2]. Цей компонент смислового структури слова бере участь (частіше імпліцитно) в процесі повсякденної мовної комунікації, об'єктивно враховується в слововживанні.

Культурний компонент змісту слова для носіїв конкретної мови безпосередньо виявляється в текстах, в яких так чи інакше, з того чи іншого приводу зіставляються соціально-історичні зрізи епох, стереотипи, що склалися мислення, мовної поведінки представників різних верств суспільства, професій, політичних груп і т.п. Зазвичай це знаходить своє вираження в так званих оцінках мови, у більш розгорнутому вигляді - в коментують контекстах, в деталізованих тлумаченнях слів. Культурний компонент значення слова стає очевидним при зіставленні, зіткненні автором художнього твори соціально-мовних характеристик персонажів.

Н.Ю. Шведова висунула і обгрунтувала продуктивну думка про мовні умовах існування слова як про одного з найважливіших (поряд з внутрішніми властивостями слова) факторів його багатоаспектного опису. "... лексична одиниця завжди існує одночасно в контексті класу, в контексті текстової послідовності і в змістовному ( "обстановочну") контексті мовної ситуації "[3]. Як видається (і це підтверджує освітлення даної проблеми Н.Ю. Шведової), для з'ясування та описи культурного компонента сенсу слова актуальні саме "обстановочну" (змістовні) контексти.

"обстановочну" контекст - вихідний, опорний момент при характеристиці, описі слів, культурний компонент змісту яких зумовлений політичним, ідеологічним осмисленням відповідних понять і явищ дійсності, літературними ремінісценціями та асоціаціями. "З чисто змістовних ситуацій, з "контекстів обстановки", які проектуються на слово і концентруються в компонентах його значення, - відзначає Н.Ю. Шведова, -- складається опис таких слів, як попелюшка 'про те, хто несправедливо гнаний, кого не люблять, ображають 'або вже має право на місце в словниках поєднання поручик Кіже "вигадана особистість, що видається і приймається за реально існуючу "[4].

Культурний компонент змісту слова неоднорідний. Він може мати інтелектуальний і експресивно-емоційний зміст, раціоналістичну і емоційну оцінку. Такий його характер виявляється найповніше в "обстановочну" контекстах, у безпосередніх коментарях конкретного слова, вірніше, його слововживання. Це найбільше і в першу чергу поширюється на слова суспільно-політичної та філософської сфер, культурний компонент сенсу яких має інтелектуальне зміст.

Уточнення смислового змісту слів, що позначають важливі, ключові поняття соціології, політики, етики, філософії, відбувається найчастіше під час політичної боротьби. Такими уточненнями, роз'ясненнями термінів політичного, філософського, світоглядного характеру, публіцистичних номінацій, за якими стояли важливі поняття, що визначали принципові позиції, кредо політичних партій, угруповань, того чи іншого діяча, супроводжується розвиток російської громадської думки нового часу. Саме цим пояснюється той факт, що в текстах російської публіцистики, почасти російської літератури ми зустрічаємо чимало "обстановочну", змістовних контекстів вживання суспільно-політичної, філософської та публіцистичної лексики. Ось, Наприклад, свідоцтво Н.Г. Чернишевського: "Як всі високі слова, як любов, чеснота, слава, правда, слово патріотизм іноді вживається в зло не розуміють його людьми для позначення речей, які не мають нічого спільного з щирим патріотизмом, тому, вживаючи священне слово патріотизм, часто буває необхідно визначати: що саме ми хочемо розуміти під ним "[5]. Особливо велику увагу до змістовної стороні понять, смислової стороні відповідних слів властиве марксистській літературі, більшовицької публіцистиці.

Культурний компонент коннотатівного характеру набуває різний статус у смисловий структурі різних слів. І в залежності від цього для його опису потрібні "обстановочну" контексти неоднакового обсягу і структури або безпосередній коментар. Слід при цьому підкреслити, що необхідність у таких контекстах і коментарі виникає перш за все при зіставленні зазвичай двох національних культур при навчанні нерідній мові, у перекладацькій діяльності.

Говорячи про різному статус культурного компонента у смисловій структурі коннотатівно значущих слів, ми маємо на увазі наступні ряди лексико-семантичних явищ.

Перший ряд складають слова, у тому числі власні імена, конотація яких спирається на асоціації. При цьому важливо розрізняти асоціації, в основі яких лежать традиційні, соціально-історично зумовлені осмислення певних реалій, уявлень, понять як національно-самобутніх, властивих тільки носіям даної мови, і асоціації літературного походження. Наприклад, черемха асоціюється у російської людини з проявом кохання юнака до дівчини. Це відбивається і в контекстах вживання слова черемха. Так, в одній з пісень співається: "Все одно, кохана, відцвіте черемшина", тобто любов скінчиться. Не випадково і один з оповідань Пантелеймона Романова 20-х років називається "Без черемхи". А, скажімо, квітку незабудка в російському сприйнятті пов'язаний з поетичним чином цнотливою блакитноокою дівчини. Див також національно-самобутні асоціації в російській мові таких слів, як береза, берізка, Зорюшка, таких імен, як Москва, Волга, Іван.

Особливо рельєфно такого роду асоціації виявляються при зіставленні національних культур або різних соціально-історичних ареалів, зокрема, на основі аналізу перекладів художнього твору на різні мови. У цьому відношенні великий інтерес становлять спостереження А. А. Брагиной над перекладами "Анни Кареніної" Л. Толстого на деякі західноєвропейські мови. У бальному вбранні Анни Кареніної - братки. Їх назву, пише А. А. Брагіна, співзвучна з іменем Анна. Ця квітка широко відомий в народі: він має багато назв: трехцветка, полуцвет, брат-і-сестра, Іван-да-Мар'я. Квітка овіяний легендами і казками. Одна з них, найбільш відома, про забороненою фатальний любові брата і сестри, що не знали про місце і одружилися. Двуцветье нагадує про двох закоханих нещасливо.

Проте довгий ряд різноманітних найменувань і що склалися в російській мові конотації чужі інших мов. У німецькій мові братки називають Steifmutterchen 'маленька мачуха'. Мабуть, тому в деяких перекладах з'являється квітка з іншою символікою: einen kleinen offten Kranz von blauen Sammetveilchen 'маленький вінок синіх фіалок' або eine kleine Girlande von Verge? meinnicht 'маленька гірлянда незабудок'. У французьких перекладах фігурує одне з найменувань братків - pensee 'квітку спогадів'. В англійській мовної традиції, в розмовному вживанні квітка братки означає 'жіночний чоловік'. Перекладачі шукають відповідності, не обтяжені непотрібною конотацією. У перекладах з'являється резеда (a wreath of mignonette 'вінок, гірлянда резеди '). Вона викликає у англійців асоціацію з витонченим французьким мереживом [6].

Наведемо цікаве спостереження над своєрідністю сприйняття однакових або аналогічних ситуацій представниками різних національних культур (відповідно - різних мов) та соціально-культурних ареалів: "Свого час про людину, схильному проявляти зайве старання там, де це не потрібно, говорили, що він "збирається в Тулу зі своїм самоваром" ... Французи з властивим їм легким гумором висловлюють цю думку словами "запалити факел, щоб побачити сонце ". Але, мабуть, ефектніше всіх говорять про це індонезійці: "Греби вниз за течією, і над тобою будуть сміятися крокодили". До речі, зверніть увагу, що на екваторі сміються крокодили, у той час як у наших широтах це роблять кури "(Юность. 1955. № 7).

Асоціації літературного походження виникають на основі конкретних літературних творів (і частково публіцистичних), наприклад: недоросток, Митрофанушка, маніловщина, обломовщина, пошехонці, Корчагінців. Ср в чеській мові дієслово svejkovat. Сюди відносяться стали стійкими такі сполучення, як золота рибка, дим вітчизни, зайві люди, путівка в життя і т.п.

Слова і словосполучення фольклорного походження (добрий молодець, красна дівиця, три богатиря, соловей-розбійник, Іван-дурник, Михайло Топтигін тощо), очевидно, займають проміжне положення між зазначеними різновидами національно-самобутніх асоціацій, оскільки, будучи плодом поетичного творчості, вони подаються стійкими позначеннями художніх образів національної народно-поетичної традиції.

Другий ряд лексико-семантичних явищ становлять слова, що вживаються в переносно-розширеному сенсі. При такому вживанні вони втрачають співвідносності в основних значеннях зі своїми лексичними еквівалентами інших мов. Наприклад, до слова гриб "Великої академічний словник" дає тільки "ботанічні" значення. Однак, говорячи з відтінком іронії, глузування й недоброзичливості про стару людину, згорблений, слабкому, невеликого зросту, з зморшкуватим особою, нерідко вдаються до слова гриб або до поєднанню старий гриб. Див також переносно-розширювальне вживання таких слів, як голуб, бик, застаріле брильянтовий. Ср рус. гусак як негативну характеристику людини з натяком на його крутійство, необов'язковість і німецьке Ganz як характеристику дурною повільною жінки; лапочка як ніжно-пестливе звертання до жінки, дитині, заєць - до дитини при Maus, Mauschen 'миша, мишка' в німецькій мові.

До останнього ряду явищ відносяться слова, коннотатівний культурний компонент змісту яких виступає як переносно-метафоричного значення даної лексичної одиниці. Наприклад, капелюх поряд із прямим значенням має переносно-метафоричне: про млявому, неенергійним, ненаходчівом людину. У німецькою мовою еквівалент слова капелюх в цьому значенні - Slappschwanz 'млявий хвіст '. Слово ганчірка поряд з предметними значеннями виступає в розмовній промови з переносно-метафоричним значенням (з відтінком зверхності): о безхарактерність, слабовільним людину. Ср еквіваленти цього значення слова ганчірка у французькій мові: poule mouillee 'мокра курка', в англійському: milksop - букв. 'хліб, розмоклих в молоці'.

Тут відзначалися тільки ті слова, конотація яких національно-специфічна і національно-унікальна. Звичайно, є слова, які містять в собі аналогічні за змістом конотації, які спостерігаються у еквівалентних слів різних мов. Це стосується, скажімо, до культурного компоненту змісту слів троянда, червоний, лівий, зоря в багатьох мовах європейського ареалу або до слів типу Донкіхоти, попелюшка, Хлестаков, ловелас, червона шапочка.

Найбільш виразно культурний компонент змісту слова виявляється при зіставленні національних культур, зокрема при вивченні нерідного мови. Ось чому проблема культурного компонента змісту слова, - будучи включеною в соціолінгвістичних проблематику, досить істотна для лінгводидактики, теорії та практики перекладу, в контрастивної-типологічних лінгвістичних дослідженнях.

Ю. А. Бєльчик .

Список літератури

1. Концепція слова як вмістища знань розвивається в роботах: Верещагін Е. М., Костомаров В. Г. Лінгвострановедческая теорія слова. М., 1980; Вони ж. До розвитку концепції слова як вмістища знань// Мова і мовлення як об'єкти комплексного філологічного дослідження: Міжвузівський тематичний збірник. Калінін, 1980; Ср також: Комлев Н. Г. Компоненти змістовної структури слова. М., 1969.

2. Чуковський К. Високе мистецтво. М., 1961. С. 118-119.

3. Шведова Н. Ю. Типи контекстів, конструюють багатоаспектне опис слова// Російська мова: Текст як ціле і компоненти тексту: Виноградівські читання XI. М., 1982. С. 143-144.

4. Там же. С. 153.

5. Чернишевський Н. Г. Полі. зібр. соч.: В 15 т. М., 1947. Т. 3. С. 136. 32

6. Див: Брагіна А. А. Естетична функція предметних слів у Л. М. Толстого// НДВШ. Філол. науки. 1984. № 2. С. 21.