Загадка вірші Р.-Л. Стівенсона "Бурхлива ніч"

Ігн. Іванівський

Бурхлива ніч

Роберт Стівенсон

Коли ні зірки, ані місяць

Не світять в пізню годину,

Я чую тупіт скакуна,

Що мчить мимо нас.

Хто це скаче на коні

У сиру опівночі, в тиші?

Під вітром дерево скрипить,

гойдаються суду,

І знову гучний стукіт копит

Чути сюди,

І, повертаючись в ту ж ніч,

Галопом вершник скаче геть.

Переклад Йєн. Іванівського

Розгадка

На полиці шкільної бібліотеки стоять знамениті романи Роберта Стівенсона: "Острів скарбів "," Викрадений "," Чорна стріла ". Але, може Можливо, не всі хлопці знають, що Стівенсон залишив нам кілька десятків прекрасних віршів.

Переклад одного з них - "Бурхлива ніч" - надрукований на цій сторінці.

Я дуже люблю цей вірш. У ньому багато загадкового - ніч, буря, таємничий вершник, але є й просте, реальне: скрипить дерево, судна, які розгойдує хвиля. А зірки і місяць хоча і не видно, але все ж названі і як би приховані хмарами.

Це поєднання загадкового і зрозумілого схоже на малюнок тушшю, в якому художник користується і точної сухуватою лінією, і розмитим плямою. Чітка лінія і розпливчасте пляма допомагають один одному.

Ритм вірші з обов'язковим наголосом на останньому складі рядка нагадує мірні удари копит.

Загадку вершника кожен читач розгадує по-своєму. Одну таку розгадку я почув далеко за Полярним колом, у місті Нарьян-Маре.

Стояв грудень. О другій годині дня темніло, і ліхтарі на вулиці Смідовича висвітлювали низькі карликові верби і берези.

Біля школи-інтернату грали ненецьких дітлахи. Вони зображували мисливців: петляли в кістках і, нахилившись, розбирали сліди. Нарешті мисливці вистежили ведмедя, зав'язалася запекла боротьба, н незабаром ведмідь був убитий, - він лежав на спині і дригав лапами. Все це було розіграно дуже добре, з великим знанням справи.

У п'ятому класі я читав свої переклади англійських народних балад. Ми заговорили про поезію, любителів віршів виявилося багато, та урок пролетів непомітно. Під кінець я прочитав "Бурхливу ніч", і ми стали разом відгадувати загадку вершника.

розгадок було багато.

- Це ніч скаче.

- Буря.

- Вітер.

- Москаль.

- Листоноша.

Один п'ятикласник мовчав, а потім сказав:

- Однак, це доктор скаче до хворого.

Цей хлопчик відразу здався мені самим добрим і серцевим людиною в класі. Як добре він придумав! Звичайно, це доктор скаче на коні в бурхливу ніч, притискаючи до грудей валізка з інструментами, і боїться спізнитися, не встигнути, з усіх сил поспішає врятувати хворого.

Коли я вийшов зі школи-інтернату, було зовсім темно, хоча пройшов лише годину. Хуртовина посилилася, і все було по-своєму схоже на бурхливу ніч, описану Стівенсоном. Я йшов і думав про те, яка важка життя було у Стівенсона: він не прожив і п'ятдесяти років, з року в рік боровся з тяжкою хворобою і не здався їй. Він і смерть здолав: його вірші будуть жити завжди. У ті дні, коли Стівенсон писав вірш "Бурхлива ніч", він був такий хворий, що в його кімнаті говорили пошепки, а вікна були наглухо задернути шторами. Але яка нестримна, бурхлива, повна сил життя б'ється в кожному рядку!

І я подумав, що якщо б Стівенсон почув слова Ненецького хлопчика про доктора, що танцював до хворому, він, напевно, сказав би, що розгадка правильна.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://kostyor.ru/student/