З коментарю до «легке дихання» І. А. Буніна

Олег Лекманов

I. "Мороз і сонце "

Л. С. Виготський, а слідом за ним А. К. Жовківський показали, що в одному з найдосконаліших Бунінська оповідань "Легке дихання" свідомо розмивається мелодраматична фабула, і це провокує читача звертати більше пильну увагу на внефабульние, "вільні" мотиви тексту 1.

Серед найбільш значущих для розповіді Буніна внефабульних елементів - розширюють смислове поле "Легкого дихання" ремінісценції з творів Бунінська попередників, у першу чергу - поетів російського "Золотого століття".

У роботі Жовківського висловлюється правдоподібне припущення про те, що ім'я закоханого в героїню оповідання "гімназиста Шеншина, яка згадується лише один раз, підказує, в контексті інших відсилань до Фета, літературне джерело заголовку оповідання - вірш "Шепіт, боязке дихання ..."" 2.

У нашій першій замітці мова піде про початкові пропозиції наступного після "фетовского" абзацу оповідання Буніна: "В останню свою зиму Оля Мещерська зовсім зійшла з розуму від веселощів, як говорили в гімназії. Зима була сніжна, сонячна, морозна, рано сідало сонце за високий ялинник сніжного гімназичного саду, незмінно погожий, променисте, воно обіцяло на завтра мороз і сонце, гуляння на Соборній вулиці, каток у міському саду, рожевий вечір, музику, а на всі боки ковзаючу на веселу юрбу, серед якої Оля Мещерська здавалася найбезтурботнішою, найщасливішою "3.

Здається абсолютно очевидним, що хрестоматійна формула "мороз і сонце", вживання в процитованому абзаці "Легкого дихання", відсилає читача до знаменитим рядках пушкінського "Зимового ранку":

Мороз і сонце; день чудовий!

Ще ти дрімаєш, один чарівний, -

Пора, красавица, проснись:

Відкрий зімкнуті млістю погляди

Назустріч північної Аврори,

Зіркою півночі стань!

У вірші Пушкіна легко відшукати і деякі інші ключові мотиви наведеного абзацу оповідання Буніна. Так, згадка про "високий ялиннику сніжного гімназичного саду "в якійсь мірі співвідноситься з пушкінської рядком" І ялина крізь іній зеленіє ", а Бунінська опис" ковзної на ковзанці натовпу "змушує згадати про пушкінської рядку "Ковзаючи по ранковому снігу". У свою чергу, цілий ряд речових образів "Зимового ранку" напрошується на зіставлення з відповідними мотивами "Легкого дихання". Зокрема, рядки Пушкіна "Вся кімната бурштиновим блиском// осяяна. Веселим тріском// Тріщить затоплена піч ", очевидно, відбилися в описі кабінету гімназичній начальниці героїні Бунінська розповіді: "Мещерської дуже подобався цей напрочуд чистий і просторий кабінет, що так добре дихав у морозні дні теплом блискучої голландки "(283).

Головне ж схожість між віршем і розповіддю полягає в тому, що образ пушкінської "красуні", настільки залежною від зовнішніх, "погодних" обставин ( "Вечора, ти пам'ятаєш, хуртовина злилася// І ти сумна сиділа"), без сумніви послужив для Буніна одним із зразків при створенні портрета Олі Мещерської, яка, нагадаємо, "в п'ятнадцять років" "вже мала славу красунею" (282) і яка теж жадібно віддавалася потоку "зовнішньої" життя 4.

II. Олексій Михайлович Малютін

Ще один "Зайва" подробиця, що зустрічається в оповіданні Буніна, - це портрет імператора НіколаяII, про який двічі згадується в кульмінаційній сцені "Легкого дихання "(розмова Олі Мещерської зі своєю гімназичній начальницею): "Начальниця, ще досить молода, але сива, спокійно сиділа з плетінням в руках за письмовим столом, під царським портретом (тут і далі курсив в цитатах скрізь мій. - О.Л.) Мещерської дуже подобався цей напрочуд чистий і великий кабінет Вона подивилася на молодого царя, на весь зріст написаного серед якогось блискучого залу, на рівний проділ в молочних, акуратно гофрованих волоссі начальниці й мовчки чекала "(283).

У героїні розповіді "не стільки конфлікт з начальницею, скільки роман" з "молодим царем", дотепно зауважує з приводу цитованого фрагмента "Легкого дихання" А. К. Жовківський 5. Це зауваження здатне пролити зовсім несподіване світло на ім'я, по батькові та прізвище спокусника Олі Мещерської, про якому вперше заходить мова у фіналі епізоду з начальницею. "Вибачте, madame, ви помиляєтеся: я жінка. І винен у цьому - знаєте хто? Друг і сусід тата, а ваш брат, Олексій Михайлович Малютін. Це трапилося минулого літа в селі " (284).

Ім'я та по батькові брата начальниці - Олексій Михайлович - знаменно збігається з ім'ям і по батькові державного предка того самого "молодого царя", чий портрет "дуже подобався "дівчині, а його прізвище - Малютін - провокує читача згадати про улюбленця царя Івана Грозного Малюті Скуратова. Тим більше що епізод спокушання Олі Мещерської знаменно перегукується з відомим хрестоматійно фрагментом Лермонтовський "Пісні про царя Івана Васильовича, молодого опричника і удалого купця Калашникова ". Порівняємо: "Я закрила обличчя шовковою хусткою, і він кілька разів поцілував мене в губи через хустку "(285). I:

Мої ніженьки підкосилися,

Шелковий фатою я закрився.

І він сильно схопив мене за руки

І сказав мені так тихим шепотом:

"Що Пужай, червона красуня?

Я не злодій який, душогуб лісової,

Я слуга царя, царя грізного,

прозиваються Кірібеевічем,

А зі славної родини з Малютіної ..."

Злякалася я ще голосніше;

Виникло моя бідна голівонька.

І він почав мене цілувати-пестити ...

(Заради повноти картини зазначимо в дужках, що серед матеріалів, опублікованих у сорок четвертому номері московського журналу "Рампа і життя" за 1912год до 25-річчя літературної діяльності Буніна, був і шарж на письменника, виконаний відомим художником-карикатуристом Іваном Андрійовичем Малютін.)

Які цілі переслідував Бунін, по-царськи одягнувся третьорядною персонажа своєї розповіді? На це питання ми спробуємо відповісти в нашій другій замітці.

Перш за все слід згадати, що Іван Грозний, чиї [зло] діяння як би персоніфікували у фігуру Малюти Скуратова, і "Найтихіший" цар Олексій Михайлович завжди протиставлялися один одному в народній свідомості й у свідомості істориків як добрий цар та цар-лиходій. Приклади тут і далі ми будемо наводити, в першу чергу, з робіт Миколи Івановича Костомaрова, чиїми працями Бунін, як відомо, жваво цікавився - у замітці "Пам'яті Т. Г. Шевченко" (1891) письменник цитував Костомаровська "Автобіографію" 6. У своїй знаменитій праці "Російська історія в життєписах її найголовніших діячів" Костомаров писав: "Олексій Михайлович прагнув до того ж ідеалу, як і Грозний цар, і, подібно останньому, був наляканий в юності народними бунтами; але різниця між тим і іншим була та, що Іван, обдарована такою ж, як і Олексій, схильністю до образності і нарядності, до видовищ, до торжеств, до захоплення власним величчю, був від природи злого, а цар Олексій - доброго серця "7.

Ще чіткіше висловлювався на цікаву для нас тему В. О. Ключевський: "У царя Олексія немає і тіні самовпевненості, того делікатного і болісного, образливою владолюбства, яким страждав Грозний "8.

Відповідно, зовсім по-різному проявляли себе два російських царя і у відносинах з жінками. "Чистота вдач його була бездоганна: самий заклятий ворог не міг би запідозрити його в розбещеності: він був зразковий сім'янин "(667). Так Костомаров характеризує сімейне життя Олексія Михайловича. А ось що історик пише про Івана Грозного: "... вчинки його показують стан душі, близьке до божевілля. Ймовірно, такій зміні в його організмі сприяла і його розпусна життя, надмірність у всіх чуттєвих насолоди, яким він вдавався в цей період свого царювання "(375).

Мабуть, має сенс процитувати ще один уривок з оповідання Костомарова, описує, як опричники на чолі з Малютою Скуратовим завершують мерзенне справу, розпочату царем: "Пізнає, наприклад, цар, що в якого-небудь знатного або незнатного людини є гарна дружина, накаже своїм опричникам силою викрасти її у власному будинку і привезти до нього. Погравши деякий час зі своєю жертвою, він віддавав її на поталу опричникам "(379). Сторінку через Костомаров знову заводить розмову про розпусні опричників і царя: "По царським опричники хапали дружин опальних людей, гвалтували їх, деяких приводили до царя Тоді багато жінок від сорому самі позбавляли себе життя "(380).

Остання з наведених цитат прямо перегукується з тим фрагментом з щоденника Олі Мещерської, де сусід і друг батька дівчинки буквально на очах читача перетворюється з милостивого Олексія Михайловича в огидного Малюта Скуратова.

"Я йому дуже зраділа, мені було так приємно прийняти його і розважати "(285). Такими словами починається в щоденнику Олі опис візиту Олексія Михайловича в маєток Мещерських. Далі слід портрет гостя, багато рис якого виразно перегукуються із зображенням царя Олексія Михайловича в книзі Костомарова: "Йому п'ятдесят шість років, але він ще дуже гарний і завжди добре одягнений і очі зовсім молоді, чорні, а борода елегантно розділена на дві довгі половинки й зовсім срібна "(285). Ср у Костомарова: "Цар Олексій Михайлович мав зовнішність досить привабливу: білий, рум'яний, з красивою широкою бородою, хоча з низьким чолом, міцної статури і з лагідним виразом очей " (666) 9.

Завершується сторінка з щоденника Олі Мещерської, як ми вже відзначали, майже прямий цитатою з Костомаровська опису оргій опричників: "Я не розумію, як це могло статися, я зійшла з розуму, я ніколи не думала, що я така! Тепер мені один вихід ... Я відчуваю до нього таку відразу, що не можу пережити цього! .. " (285).

Станемо ми в висновок цієї замітки вдаватися до ризикованих історичних узагальнень, зіставляючи долю Олі Мещерської з долею самої Росії, відданої в неподільну владу царям та правителям всіх мастей (нав'язлива тема пізнього Буніна)? Ні, не станемо. Відзначимо лише, що якби героїня Бунінська розповіді не була такою "грайлива і безтурботно-байдужа до тих настанов, які їй робить класна дама "(282), і краще вчила історію, вона, напевно, змогла б правильно зрозуміти підказку, яку приховувала в собі страшна прізвище людини з "Найтихіший" ім'ям і по батькові.

Примітки

1 Див: ВиготскійЛ.С. Психологія мистецтва. М., 1965; ЖолковскійА.К. Блукаючі сни та інші роботи. М., 1994.

2 ЖолковскійА.К. Ук. соч. С. 117.

3 Бунін І.О. Поезія та проза. М., 1986. С.283. Далі розповідь Буніна цитується за цим виданням, зі вказівкою в дужках номери сторінки.

4 Що дозволило письменнику в одному з фрагментів "Легкого дихання" ненав'язливо уподібнити Олю Мещерська ... кошеняті: "... Сказала начальниця і, потягнувши нитку та закрутивши на лакованій підлозі клубок, на який з цікавістю подивилася Мещерська "(283).

5 ЖолковскійА.К. Ук.соч. С.113.

6 Див: Літературна спадщина. Т.84. І. Бунін. Кн.1. М., 1973. С.302.

7 КостомаровН.І. Російська історія в життєписах її найголовніших діячів. Кн.I. М., 1995. С.670. Далі робота Костомарова цитується з даного видання, із зазначенням номера сторінки в дужках.

8 КлючевскійВ.О. Російська історія. Повний курс лекцій у трьох книгах. Кн.II. М., 1995. С.415.

9 Відзначимо попутно, що начальниця Олі підозріло схожа на свого брата: вона "досить молода, але сива". Це, по всій видимості, повинно було привести читача до багатозначним аналогій.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://lit.1september.ru/