Всеволод-Дмитро Юрійович (1154-1212)

Син Юрія Долгорукого, що носив прізвисько Велике Гніздо (тобто батько численного сімейства).

У 1162, вигнаний Андрієм Боголюбським із Суздальської землі разом зі старшими братами, він з матір'ю (мачухою Андрія) виїхав до Константинополь. У 1169 р. ми бачимо його у величезній раті Андрія, що взяла приступом Київ 8 березня. Всеволод залишився при дядькові Гліба, якого Андрій посадив у Києві. Гліб незабаром помер (1171), і Київ посів Володимир Дорогобузького. Але Андрій віддав його Роману Ростиславичу смоленського, а потім брата свого Михалко Торчеськ; останній сам не пішов у розорений місто, а послав туди брата Всеволода. Ображені Ростиславичі вночі увійшли в Київ і захопили Всеволода (1173). Незабаром Михалко виміняв на брата Володимира Ярославича галицького (1174) і разом з ним ходив при військах Андрія на Київ для вигнання з нього Рюрика Ростиславича.

В 1174 р. Андрій був убитий, і Суздальська земля обрала в наступники йому старших племінників його Ярополка і Мстислава Ростиславичів, які запросили з собою і дядьків своїх, Міхалка та Всеволода. Незабаром почалися міжусобиці. У 1175 Михалко помер, і володимирці закликали до собі Всеволода, а ростовці - Мстислава, і знову почалося усобиці. Верх взяв Всеволод.

За рязанським справах Всеволод прийшов в зіткнення зі Святославом Всеволодовичем чернігівським, колись радо яка дала йому притулок. У 1182 князі примирилися, і Всеволод звернувся на багату, торговельну Болгарію. Втрата улюбленого племінника, Ізяслава Глібовича зупинила вдало почався похід і паралізувала енергію Всеволода; уклавши з волзькими болгарами світ, він повернувся у Володимир (1183). Через три роки він знову послав на болгар військо, і воєводи його повернулися з видобутком і полоненими.

Половці охоче служили Всеволоду за гроші, але в той же час часто турбували своїми набігами південні його володіння, особливо рязанські Украйну. У 1198 Всеволод проник в глибину степів їх і змусив від річки Дону бігти до Чорного моря.

У 1206 його сина Ярослава Всеволод Чермний, князь чернігівський, вигнав з південного Переяславля. Великий князь виступив у похід; в Москві до нього приєднався старший син його Костянтин з новгородцями, а потім Муромський і рязанські князі. Всі думали, що підуть на південь, але обманулися: Всеволоду донесли, що рязанські князі змінюють, дружать з чернігівськими. Великий князь, покликавши їх на бенкет, наказав схопити і в ланцюгах відправив у Володимир; Пронська і Рязань були взяті; остання видала йому інших своїх князів з їхніми родинами. Всеволод поставив тут спочатку своїх намісників і тіунів, а потім - сина Ярослава. Але проти останнього Рязанцев обурилися, і Всеволод знову підійшов до Рязані з військом. Наказавши жителям вийти з міста, він спалив Рязань, а рязанців розселив з Суздальської землі, той ж долі зазнав Бєлгород (1208). Два рязанських князя, Ізяслав Володимирович і Михайло Всеволодович, ізбегшіе полону, мстилися Всеволоду спустошенням околиць Москви, але син Всеволода, Юрій, розбив їх наголову; ті зміцнилися на берегах річки Пры (або тепре), але Всеволод витіснив їх і звідти; потім при посередництві митрополита Матвія, навмисне який приїжджав у Володимир, Всеволод примирився з Ольговичами чернігівськими і скріпив цей світ шлюбним союзом сина свого Юрія з дочкою Всеволода Червоного (1210).

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://ezr.narod.ru/