Двоїстість світогляду Ф. М. Достоєвського

Говорячи про Федора Михайловича Достоєвського, необхідно відразу сказати про подвійності, суперечливості письменника. З одного боку - протест проти соціальної несправедливості, яку автор бачив всюди, проти гноблення людини людиною, проти влади грошей, з іншого - проповідь смирення, віра в примирення всіх протиріч за допомогою християнської релігії.

Цю подвійність можна виявити в усіх творах Федора Михайловича, але особливо яскраво вона проявилася в романі «Принижені і ображені», написаному в 1861 році. До цього часу Достоєвський глибоко пізнав соціальну несправедливість, що панує в суспільстві, вивчив побут і звичаї середнього класу -- дрібного чиновництва і міщанства, особливо ж уявляв собі життя соціальних низів - міської бідноти. Це відбилося у світогляді та творчості письменника.

А. В. Луначарський відзначав, що соціальне становище Достоєвського, які загнали його в суспільні низи, що дало йому скуштувати гіркоту існування принижених і скривджених, разом з його надзвичайною чуйністю, здатністю страждати і співчувати не могли не штовхнути його в молодості на шлях досить яскравого протесту, на шлях мрій про «радикальної реформи всього суспільного устрою». Роман «Принижені і ображені», віднесений критиками до «натуральної школи», відображає біль письменника про людину, яка визнає себе не в силах або навіть не має право бути людиною, справжнім, самостійним, впевненим у собі.

Саме принижені суспільством, ображені найближчими і, здавалося, рідними, герої Достоєвського страждають і мучаться, плачуть і переживають, намагаються знайти вихід з зачарованого кола, а його і немає. Дія роману відбувається у величному і прекрасному місті - Санкт-Петербурзі. Але ми бачимо лише брудні підворіття, квартири, подібні «скринь», круті темні сходи. Невігластво і страх панують в цих темних кутах. Неможливо собі уявити, що тут може народитися творчість.

Початківець літератор Іван Петрович заради грошей нашвидку «псує» свої повітки, відмовляючись від неквапливого писання, він зламаний фізично і морально. Взагалі на сторінках творів Достоєвського немає здорових людей. Всі страждають якимись недугами, постійно хворі. І це цілком закономірно, якщо врахувати умови їхнього життя. Пригнічені морально, вони і фізично не витримують умов життя. Гинуть у злиднях і горі старий Сміт, Неллі, її матір, Іван Петрович. Достоєвський повністю на боці цих нещасних, втомлених від життя, що чекають смерті як позбавлення. Письменник-гуманіст впевнений, що земні страждання винагородять їм у майбутньому, в іншому світі. Але він не може байдуже дивитися на муки людей. І крім волі письменника виступає його протест на недосконалість суспільства, що живе не по Божеським законами.

Продовжуючи традиції А. С. Пушкіна, М. В. Гоголя, Достоєвський своєю творчістю боровся проти зла, злиднів, духовного і фізичного виродження людини. У романі «Принижені і ображені» письменник дав найточніші психологічні характеристики російських типажів нещасних і знедолених людей. Це і розорений власною дочкою старий Сміт, який помер самотнім, під парканом, гордо відкинувши розкаялися, дочка. І Наташа Іхменева, що сягає в самовідданої любові до нестями, і Іван Петрович, все розуміє і всіх прощає заради улюбленої. Достоєвський тут пристрасно проповідує покору, доводячи її до абсурду.

Письменник не хочеться відмовлятися від своєї улюбленої ідеї, але часом він захоплюється реаліями життя і зображує пристрасних «борців», бунтівників проти несправедливості, що панує у світі. І це страшний бунт, тому що виходить від самих слабких, знедолених. Вони гинуть у своє неприйняття несправедливості суспільного устрою, але їх виклик, кинутий у натовп, кличе за собою інших. Так, окрім своєї волі письменник-гуманіст Ф. М. Достоєвський кличе до протесту, неприйняття тих законів, за якими живе буржуазне суспільство.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://ilib.ru/