Аналіз
вірші Н. А. Некрасова «В дорозі» h2>
«Ну, досить,
ямщик! Розігнав p>
Ти мою
невідчепна нудьгу! .. » p>
Н. А. Некрасов p>
Микола
Олексійович Некрасов - співак народної частки. Не було такої життєвої ситуації,
драматичного повороту в долі народу, на яку б не відгукнувся поет, не
запам'ятав у своїй ліриці. Уже в ранньому вірші 1845 «В дорозі»
відбилися основні риси поезії Некрасова, пізніше набули характерні
особливості його творчості: пильну увагу до потреб простої людини, ліризм
і гіркий гумор, часом переходить у сатиру і навіть в сарказм. p>
Вірш
«В дорозі» відкривається нехитрим діалогом сідока з ямщиком. p>
«Нудно!
Нудно! .. Ямщик удатний, p>
Розгін
чим-небудь мою нудьгу! p>
Пісню, чи що,
приятель, запой p>
Про рекрутський
набір і розлуку ... » p>
«Самому мені
невесело, пане ... » p>
І полилася
гірка мова бідняка, що розповідає знайому до сліз історію ... p>
розтрощила
лиходійка-дружина! .. p>
Чуєш ти,
замолоду, пане, вона p>
У панському будинку
була учена p>
Разом з
панночкою різних наук, p>
понимаеш-ста,
шити і в'язати, p>
На варгане
грати і читати - p>
Всім дворянським
манерам і штук. p>
Вірш
не відрізняється розгорнутими характеристиками, ця ситуація була нерідка, тому
автор лише намічає основу конфлікту, решта читачі чудово знали по
що відбувається навколо. p>
Вийшла заміж
панська дочка p>
Та й до Пітера ...
Її «благодійник» - p>
Захворів, і на
Трійцю в ніч p>
Віддав Богу
панську душу, p>
Сиротинко
залишили Грушу ... p>
Через місяць приїхав
зятю ... p>
У самому
лексичному підборі слів відчувається авторське ставлення до оповідання:
«Сиротинко», «Грушу», «зятьок». Нового поміщика не цікавлять почуття
підвладних селян, він керується миттєвими настроями та рішеннями.
p>
воріт він її
на село - p>
Знай-де місце
своє ти, мужичка! .. p>
Як на гріх,
дев'ятнадцятий рік p>
Мені в ту пору
якби ... посадили p>
На тягло - так
на ній і женили ... p>
Тут поет ще
не відійшов від натуралістичних прийомів - багато просторічних слів та зворотів,
пізніше він буде уникати цього у своїх творах. А поки що складається стиль,
неповторний мова його некрасовські творів. Сумна повість візника, не
розуміє, за що покараний він, та і його дружина, взагалі-то ні в чому не
винувата, хіба що тільки народженням та гіркою долею кріпак. p>
Занапастили її
панове, p>
А була б
жіночка лиха! p>
Справжня
драматична повість відкривається перед «паном» та читачем. Ямщик невтямки,
а нам зрозуміло, чому гине його дружина. Причина не в важкою і незвичною
селянської роботи, а в нехтуванні людської гідності, яку намагалися в
ній розтоптати. p>
Чуєш, як
тріска худа і бліда, p>
Ходить, тоись,
зовсім через силу, p>
У день двох
ложок не з'їсть толокна, - p>
Чай, звалив
через місяць в могилу ... p>
І гіркої
іронією звучать слова сідока, інакомовно пояснюють авторську позицію. Він
повністю на стороні своїх знедолених героїв. Поки що тільки він буде їх слухатися,
щоб дізнатися біди і сподівання рідного народу, але незабаром побачить і шлях до народної
щастя, нехай дуже довгий і тернистий, але єдино вірний. А зараз
тільки гірка усмішка, ледь приховує сльози співчуття, звучить в останній
рядку вірша. p>
«Ну, досить,
ямщик! Розігнав p>
Ти мою
невідчепна нудьгу! .. » p>
Список
літератури h2>
Для підготовки
даної роботи були використані матеріали з сайту http://ilib.ru/
p>