Вклад Ломоносова у російську мову та літературу

Ломоносов багато зробив для російської мови і літератури. Перші поетичні твори Ломоносова Були надіслані їм ще з-за кордону, при "Звіт" до академії наук: французький переклад у віршах "Оди Фенелона" і оригінальна "Ода на взяття Хотина ".

По суті цим починалася нова російська література, з новими розмірами вірша, з новим мовою, від частини і з новим змістом. Славу поета Ломоносов набуває лише по своєму поверненні з-за кордону; оди його з цього часу швидко слід один за другий, одночасно з обов'язковими для нього перекладами російською мовою різних "вітань", писав німецькою академіком Штеліноле Істини поетом Ломоносов був у тих випадках, коли у віршах стосувався "люб'язного вітчизни ". Це саме та надавало в його очах ціну його поетичним творам, підвищувало їх над "бідним ріфмічеством".

Поезія Ломоносова стояло цілком на грунті горезвісного псевдоклассіцізма. Споследнім Ломоносов познайомився в Німеччині як з теорією, що панувала тоді всюди в Європі. Цю теорію Ломоносов ввів і в породжували російську літературу, де вона потім і панувала в усі продовження вісімнадцятого століття. Ломоносов в сфері російської поезії є, головним чином, чисто формальним реформатором: перетворювачем літературної мови і вірша, вводітелем нових літературних форм. Він цілком усвідомлює, що література не може йти в перед без формальної правильності в мові та вірші, без літературних форм. Сюди спрямовані і чисто вчені праці Ломоносова, що відносяться до галузі російської літературної мови і російського віршування. Найважливішими працями цього роду Ломоносова були: "Российская граматика", "Міркування про користь церковної книги в російському мовою "і" Лист про правила російського віршування ", або Міркування про нашої версифікації ".

До вивчення російської граматики Ломоносов в перший застосував суворі наукові прийоми, вперше . виразно і точно визначивши ставлення російської літературної мови до мови церковно-слов'янському, з одного боку, і до мови живої, усного мовлення, з інший. Цим він поклав початок тому перетворення російської літературної мови, яка круто повернула його на нову дорогу і забезпечило його подальше більш розвинуті.

Вивчаючи живий російська мова, Ломоносов все розмаїття російських діалектів і говірок зводить до трьом групам або прислівники, "діалектів", 1) Московське 2) Північне або приморське 3) Українське або малоросійське.

Ломоносов намічає три таких відтінку або "штилю": "високий", "середній" і "низький". Вступ "штилів" частково було практично необхідно.

Наша новітня орфографія в найістотніших рисах створена Ломоносовим. Розвиваючи, абсолютно самостійно, думка тредьяковского про тонічної віршуванні, Ломоносов вніс в цю справу поетичне дарування, який абсолютно був позбавлений Тредьяковскій. "Російська граматика" Ломоносова, його "Міркування про користь церковних книг.

При всій важливості наукових праць Ломоносова в галузі російської мови, в загальній академічної діяльності вони були для нього певною мірою побічними: його головною спеціальністю було природознавство, і геній Ломоносова тут проявлявся з ще більшою спеціальністю було природознавство, і геній Ломоносова тут проявлявся з ще більшою спеціальністю було природознавство, і геній Ломоносова тут проявлявся з ще більшою силою і блиском. З усією очевидність це виявилося лише в самий останній час, завдяки численним детальним дослідженням цілого ряду фахівців. Сюди відносяться, перш за все академічним видання: "Ломоносовський збірник. Матеріали для історії розвитку хімії в Росії; Праці Ломоносова в області естественноісторіческіх наук; більш пізній академічний "Ломоносовський збірник "; Де поміщені дослідження академіка Вальда, професора Курилова, Б.. Меньшуткіна, В. Вернадського.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://ilib. ru /