ДАНО НАМ Вгадати? (Про майбутнє російської мови)

1. ВСТУП

Справді, перефразовуючи відомі вірші Тютчева, дано нам, сучасникам, дізнатися, який буде російська мова в прийдешньому столітті? У науці з цього приводу існують різні думки. Одні вчені з упевненістю говорять про практично безмежних можливості сучасної прогностики. Адже ще видатний російський вчений К.А. Тімірязєв якось зауважив: "Ніхто так не помилявся у своїх прогнозах, як пророки обмеженості людського знання ". Інші, скептики і маловірні, пишуть так: "Думка про можливість передбачити мовні зміни позбавлена підстав. Взагалі майбутнє не є предметом пізнання ". Хто ж прав? Про інертності наукового мислення яскраво сказав в книзі "Риси майбутнього "відомий письменник і вчений Артур Кларк:" Шестерні уяви можуть загрузнути в надмірному тягаря знань. Коли видатний, але вже немолодий учений заявляє, що якась ідея здійсненна, він майже завжди прав. Коли він заявляє, що будь-яка ідея нездійсненна, він, найімовірніше за все, помиляється "(Кларк, 1966, 37-38).

Наш час -- час масових соціально-економічних прогнозів. Як і планування, прогнозування розвитку суспільства стає не даниною минущою моди, а усвідомленої і стійкою потребою. Прогнозується зараз практично все: видобуток та споживання вугілля, нафти газу, лікарі прогнозують епідемію грипу працівники текстильної і взуттєвої промисловості ламають голову над долями моди, стверджуючи, втім, що в поведінці навіть цієї "примхливої пані" спостерігається досить сувора повторюваність, циклічність. Важливо при цьому підкреслити високу достовірність науково-технічних прогнозів. У книзі "Таємниці передбачення" (М., 1977) зазначається, що прогнози першій чверті нашого століття збулися на 75%.

2. Необхідних лінгвістичних ПРОГНОЗІВ

На шлях прогнозування, науково обгрунтованого передбачення майбутнього вступає і наука про мовою. І викликано це аж ніяк не простою цікавістю. Не випадково історик російської мови А.А. Потебня недвозначно стверджував: "Основне питання всякого знання: звідки і, оскільки можна судити з цього, куди ми йдемо " (Потебня, 1968, 5).

Не секрет, що сегодяншяя норма літературної мови існує нерідко у двох, а іноді й більше варіантах. Одні, наприклад, кажуть творо'г, індустрі'я, і'скрітся, інші - Тво'рог, інду'стрія, іскрі'тся. Старше покоління, як правило, вимовляє: коні [ш] але, ску [ш] але, у молоді дедалі частіше зустрічається зближення з орфографією: коні [ч] але, ску [ч] но. Та й не тільки у молоді. Жорстка конкуренція триває у граматиці. Форми доктори, професори пішли в минуле, поступившись новим доктори, професори, але ведуть боротьбу за виживання токарі і токаря, інструктори та інструктори, коректори та коректора. Які з цих та подібних варіантів виявляться переможцями? Мовознавець, який зайнятий складанням словників і граматик, повинен оцінити такі факти об'єктивно, і не тільки з позиції сьогоднішнього дня, а й з урахуванням мовного "завтра". Адже історія жорстоко мститься тим, хто грунтується на мовному пуризм і намагається зупинити природний хід речей.

Таким чином прогнозування розвитку мови і встановлення перспективних, найбільш ймовірних форм вираження в майбутньому - це не абстрактна схоластика, не гімнастика розуму, а потрібну справу, підказане самої громадським життям.

3. МОВА І Постулат Прогностик

Однак чи задовольняє наш прогнозований об'єкт (літературна мова) тим постулатам прогностики, які гарантують найбільш надійні, оптимальні результати? Здається, так. Судіть самі.

3.1. Інерційність прогнозованого об'єкта

Першою умовою для отримання надійних прогнозів служить інерційність досліджуваного об'єкта, тобто еволюційний характер його розвитку, відсутність різких стрибків, катаклізмів. Зараз вже немає необхідності доводити, що мова, як і все в нашому світі, не стоїть на місці, а змінюється, розвивається. Тим часом людство довгий час вірило в незмінну, статичну природу мови.

Але нам важливо наголосити на іншому. Еволюція мови протікає повільно, його розвиток, оновлення складається з дрібних, непомітних зрушень, накопичень і втрат, не порушують спадкоємність мовних навичок. Не випадково розвиток мови іноді образно порівнюють зі зорово не сприйманим рухом годинникової стрілки. Більш помітні зміни відбуваються в лексиці, швидко реагує на події в суспільного життя. Глибинні ж рівні мови - фонетика, морфологія, синтаксис - Розвиваються за своїми внутрішніми законами і мало залежать від соціально-економічних факторів. Не випадково тому видатний лінгвіст і літературознавець Роман Якобсон якось зауважив: "Відомі мови світу - як древні, так і сучасні - своєю фонологічної та граматичної структурою ніяк не відображають ступінь культурного розвитку суспільства ". (Якобсон, 1985, 379). Отже, мова є досить інерційну систему і тому задовольняє першого постулату прогностики.

3.2. Довготривалі тенденції і екстраполяція

Друга умова прогностики, що забезпечує відносно надійні результати, полягає в наявність у об'єкта прогнозування довгострокових і односпрямованість тенденція розвитку. Справа в тому, що при екстраполяції, тобто при перенесенні у майбутнє стійких рис минулого і сьогодення, не можна забувати про залежність між базовим періодом і дальністю прогнозу. Базовим періодом називають термін дії односпрямованої тенденції. Вважають, що надійний прогноз може бути отриманий тільки в тому випадку, якщо його дальність не перевищує однієї третини базового періоду. А чи є в мові довготривалі і односпрямовані тенденції розвитку? Звичайно. Візьмемо, наприклад, відтяжки наголоси в іменниках чоловічого роду ближче до початку слова. Це однонаправлений процес (в науці він називається рецесією наголосу) триває як мінімум два століття. Минулого говорили: возду'х, возгла'с, прізра'к, кліма'т, профі'ль, конку'рс, скульпто'р, фундаме'нт і т.п. Ще на початку XX століття конкурували тока'рь і то'карь, на'сморк і насмо'рк, загово'р і за'говор. За часів Пушкіна вимовляли тільки загово'р. Порівняйте: "опальному вигнанцеві легко обдумувати заколот і загово'р "(Борис Годунов). Тепер всі скажуть за'говор, наголос змістилося до початку слова. А що буде з наголосом до'говор, яке ще недавно словники усередині браковані, а тепер визнали допустимим, хоча й трохи зниженими варіантом? Адже так говорять не тільки серед інтелігенції, новий наголос до'говор зустрічається навіть у відомих поетів. Наприклад:

Але ти не лякайся.

Я до'говор наш не порушу.

Не буде ні сліз, ні питань,

Ні навіть докору.

(О. Бергольц. Ніщо не повернеться ...)

Виходячи з наявності довгострокової і односпрямованої тенденції у переміщенні наголосу у слів чоловічого роду, можна очікувати, що в майбутньому встановиться саме таке вимова: до'говор, тво'рог, пла'нер і т.п. Добре це чи погано? Автору цих рядків новий наголос ріже слух. Але що стоять смакові оцінки перед об'єктивними закономірностями розвитку мови! Адже багато чого, що здавалося руйнівним для мови і викликало гнівний осуд, згодом виявлялося необхідним і навіть благодійним.

3.3. Знання причини і вірогідність прогнозів

Підвищення вірогідності прогнозів значною мірою залежить від знання причинно-наслідкового зв'язку відбуваються явищ. Відомо, що одна й та сама причина при одних і тих же умовах призводить до однакових або, у всякому разі, схожих результатів. У сучасному мовознавстві встановлено багато причин, породжують зміна мови: дія внутрішньої і зовнішньої аналогії, подолання надмірності інформації, прагнення до системності і багато інших. Обмежимося одним прикладом. Довгий час форми жіночого роду у коротких прикметників і пасивних дієприкметників користувалися особливим привілеєм: у відміну від інших форм наголос у них падало на закінчення. Ще недавно словники рекомендували: жесто'к, жесто'ко, жесто'кі, але жорстока '; скло'нен, скло'нно, скло'нни, але схильна '. Під дією аналогії відбувається вирівнювання наголосу, форми жіночого роду поступово втрачають свою особливість: стали говорити не жорстока ', а жесто'ка, не схильна', а скло'нна. І зауважив, втрата надлишкового розрізняльної ознаки опинилася в цілому корисною для самих мовців (особливо для тих, хто вивчає російська мова) - адже тепер не треба напружувати пам'ять. Система наголосу стає більш стрункою, організованою. Тому в майбутньому можна чекати поширення цього процесу на інші слова: стануть говорити не взята ', а взя'та, не продана ', а про'дана і т.п.

3.4. Статистика і лінгвістичне прогнозування

Природно, що наукове прогнозування немислимо без залучення великих, математично оброблених матеріалів. Нові автоматизовані способи збору і обробки інформації відкривають широкі перспективи перед статистикою, дані якої служать важливою опорою мовного прогнозування. Наука про мову накопичила вже чималу кількість статистичних відомостей, причому з урахуванням вікових та професійних відмінностей інформантів. Так довгий час велися запеклі суперечки щодо правильності форм родового відмінка множини: грам, апельсин, помідор, замість традиційних грамів, апельсинів, помідорів. Соціологічне обстеження показало, що переважна більшість, незалежно від віку та професії, вживають зараз саме бракуемие граматиками форми без закінчення-ів. При обробці магнітофонних записів з'ясувалося: з 400 інформантів всі 400 вжили форму грам, а не грамів, 394 особи сказали кілограм помідорів і лише четверо - помідорів. Глибоко правий був знавець російської мови Корній Чуковський, коли писав: "Тепер мені навіть дивно згадати, як сердило мене на перших порах нинішнє словосполучення: сто грам. "Не сто грам, а сто грамів!" - З обуренням вигукнув я. Але малу-помалу звик, обтерпелся, і тепер ця нова форма здається мені зовсім нормальної "(Чуковський, 1962, 17). Життя взяла гору над граматичної догмою. Академічне видання "Російської граматики" (М., 1980) визнало нормативними обидві форми: грамів і грам.

Кількісні відомості одержано зараз про багатьох факти літературної мови. Вийшли у світ частотні словники, у ряді вузів країни складаються словники мови окремих письменників, за допомогою ЕОМ створюються вичерпні списки слів до їх творів. Відомо, наприклад, що Пушкін використав в творах і листах 21 290 різних слів. Є дані і про кількість слів у інших письменників: Гомер - близько 9000 слів, Шекспір - близько 15 000 слів (за іншими джерелами близько 20 000 слів), Сервантес - близько 17 000 слів, Гоголь (тільки "Мертві душі ") - близько 10 000, Шевченко - близько 10 000 слів, Єсенін - 18 890 слів. Але більше всього різних слів міститься в творах В.І. Леніна - понад 37 500 (див. Словник мови В. І. Леніна. Алфавітно-частотний словоуказатель до Повне зібрання творів. Т. I-II. М., 1987).

Таким чином, ми можемо визнати, що сам прогнозований об'єкт (мова) і стан науки про нього в цілому задовольняють основних постулатів прогностики. Звичайно, було б необачним думати, що мовні прогнози (втім, як і будь-які прогнози) гарантовані від помилок. Статистика ще не охопила всі сторони мови, не всі причини і пружини мовних змін розкриті з достатньою вірогідністю. У початку XX століття відомий російський мовознавець В.І. Чернишов зізнавався: "Нелегко визначити ... що є сучасним в мові, що стоїть в ньому міцно, що є випадковим наносом, що віджило свій вік "(Чернишов, 1970, 449). І хоча з тих пір наука пішла далеко вперед, ці слова в значній мірою можна застосувати й до нашого часу. У перетворенні мови нерідко бере участь безліч взаємодіючих і прихованих від безпосереднього спостереження факторів. "Природа, - як писав Леонардо да Вінчі, - повна незліченних причин ".

Але якщо ми не в силах часом зробити прогноз щодо будь-якого окремого слова, поведінка якого може залежати від безлічі непередбачуваних обставин, то в набагато більшою вірогідністю можна говорити про деякі загальні риси мови в майбутньому. Дослідження і наступна екстраполяція стійких тенденцій у розвитку мови є, мабуть, найбільш надійним компасом лінгвістичних прогнозів, саме це дозволяє навести мости між сьогоденням і майбутнім.

4. ОСНОВНІ МЕЖІ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ В МАЙБУТНЬОМУ

Що ж очікує нашу мову в найближчі десятиліття прийдешнього століття? Ставлячи перед собою таку обмежену завдання, ми маємо право сподіватися на більш ймовірні припущення, до того ж мовознавство ще не накопичила достатніх даних для довготривалого прогнозу мовних змін. Д. Томсон в книзі "передбачуваних майбутнє" зауважив, що, залишаючись на грунті реального, взагалі можна робити припущення не далі ніж на 100 років вперед.

4.1. Зближення загальнолітературні мови з мовою науки

Озираючись тому і з огляду на неодноразово збільшений нині авторитет науки, поглиблення наукового світогляду, ми закономірно можемо очікувати в майбутньому і подальшого ще більш тісного зближення загальнолітературні мови з мовою науки. Ще в початку XX століття В.І. Ленін вважав за необхідне роз'яснювати в тексті своїх робіт сенс таких слів: еволюція, концепція, тенденція, а в Словнику Ушакова слова перспектива, принцип, проблема забезпечувалися позначкою "книжкове", то тепер такі слова відомі всім і вживаються без стилістичних обмежень. Слова науки стали проникати в літературну мову ще в XVIII столітті. Зараз вони почали звертатися до нашої мови потужним, невичерпним потоком: пришвидшення, антибіотики, біострумів, геронтологія, гідропоніка, голограма, датчик, запрограмувати, канцерогенний, комп'ютер і тисячі інших, ще недавно невідомих нам. підраховано, що близько 50% неологізмів припадає на термінологічну лексику. Але суть справи навіть не в кількості. На наших очах відбувається їх якісне перетворення - метафоричне переосмислення. Мало кого збентежать зараз такі вирази: душевна травма, моральний вакуум, вірус користолюбства, синдром невпевненості, інфляція совісті і т.п. Ще п'ять-шість років тому мало хто чув про книжковому слові "аура" (по-грецьки буквально: подих, повітряний ореол; в термінологічному сенсі його використовували фізики та медики). Зараз це слівце прокралося в пресу і художню літературу. Наприклад: "З Капицею змушені були рахуватися, його поведінка створювало ауру непокори, а непокору - те, що бентежить чиновні душі "(Д. Гранін. Зубр).

Наша мова (як, втім, і інші розвинені мови) твердо і безповоротно став на шлях зближення з мовою науки, і ця тенденція, очевидно, підсилиться в майбутньому. При це зовсім не слід думати, що російська мова втратить свою виразність, перетвориться на сухий, наукоподібний стандарт. Вже для сучасної мови стало характерним прагнення компенсувати сухість наукової мови вживанням слів в нових, незвичайних значеннях, застосуванням різноманітних експресивних засобів. Як слушно зауважив радянський мовознавець В.Г. Костомаров, терпимість до новоутворень, нескованность традицією, підвищена емоційність відшкодовують строгість наукового викладу.

4.2. Украинские слова та їх іншомовні конкуренти

Висловлюються побоювання і іншого роду. Деякі панічно настроєні ревнителі мовної чистоти пишуть про непомірному засмічення російської мови іноземними словами, вважають, що якщо справа піде так далі, то наша мова втратить своє обличчя. Чи виправдані такі судження? Відомо, що обмін словами між народами -- природний і неминучий процес. Будь-яка замкнута національна культура програє в своєму розвитку. У петрівське час, в переломну епоху нашої історії, в російська мова влилися тисячі західноєвропейських слів. Зараз головним "постачальником" запозичень у різні мови світу став англійська мова. Але і він аж ніяк не відрізняється стерильністю, більше 60% його лексичного складу припадає на слова, запозичені з романських мов. Чи багато іншомовних слів проникає в сучасну російську мову? Виявляється, порівняно небагато. Підраховано, що серед зафіксованих неологізмів частка прямих запозичень не перевищує 7-8%. В основному ж оновлення лексики російської мови відбувається за рахунок словоскладання: авіамагістраль, античастинка, Атомохід, біопаливо, велоспорт, нефтегазохраніліще, ракета-носій, диван-ліжко і т.п. І зауважте, в цьому процесі важливу роль ігор?? ють греко-латинські корені (анті. .., біо ..., теле ... тощо), що складають загальний фонд європейських мов. Це дуже раціонально. У століття жвавих міжнародних контактів "прозорість" інтернаціональної лексики полегшує переклад, взаєморозуміння між представниками різних народів. Вже зараз за підрахунками дослідників близько 40% повнозначних слів в європейських мовах при перекладах суспільно-політичних текстів постійно відповідають один одному. Ось кілька прикладів з сучасних газет, у яких текст складається майже суцільно з слів інтернаціонального характеру: "новий раунд масованої кампанії" (Известия, 28.9.1984), "моральна капітуляція" (Правда, 20.8.1987), "конструктивний діалог двох систем" (Известия, 6.7.1988). А ось які нові іншомовні "прибульці" замиготіли в наших газетах в 1989 році: менеджер, спонсор, маркетинг, консорціум, консенсус і ін

Мимоволі сумний виникає питання: що ж буде із споконвічно російськими словами, вони чи що відімруть? .. Ні, звичайно. Навіть якщо в результаті конкуренції перемагає інтернаціональне слово, споконвіку російське набуває особливого стилістичне звучання. Так, наприклад, відбулося при суперництві "архітектора" з "зодчим" (урочисто-піднесене "зодчий" сходить до втраченому мовою слову зод - глина, стіна з глини, звідси, до речі, будинок, творець, творення і т.п.). Але не можна ж серйозно приймати і тих фанатиків, які вперто закликають очистити російську мову від запозичень, навіть міцно що увійшли до нашої мови. Адже знаходяться не в міру гарячі прихильники старовини, вимагають замінити латинське слово "конституція" старим терміном -- "Руська правда" (так називався звід законів в Давній Русі) ... Мова не підпорядковується ні зарозумілій поучітельству, ні безпідставного адміністрування. Ще В.Г. Бєлінський добре сказав: "Слово мокроступи дуже добре могло би висловити поняття, що виражається абсолютно безглуздим для нас словом калоші; але ж не насильно ж змусити цілий народ замість калоші говорити мокроступи, якщо він цього не хоче ".

4.3. Збільшиться Чи в майбутньому словниковий запас мови?

Часто говорять про очікуване значне зростання словникового запасу російської мови в майбутньому. Дійсно, збільшення кількості слів помітно навіть при зіставленні академічних словників: у "Словнику Академії Російської" (1789-1794) міститься дещо більше 42 000 слів, у "Словнику церковнослов'янської і російської мови ", виданого Академією наук у 1847 році, представлено вже близько 115 000 слів, а в семнадцатітомном "Словнику сучасної російської літературної мови "(1948-1965) - 120 480 слів. Втім, дані словників дуже далекі від реальної кількості слів у мові. І не тільки тому, що в словники не включаються діалектизми та спеціальні терміни, кількість яких вимірюється семизначною цифрою. У словники, як правило, не входять слова, утворені за регулярної моделі і не потребують тлумачення. Наприклад, практично до кожного іменника з конкретним значенням можна додати приставку пол-(півдороги, півбудинку, полкнігі, півсклянки і т.д.), до прикметником приставку понад-(надпотужний, сверхлюбопитний, сверхмнітельний і т.д.).

Хоча, як ми з'ясували, словники і не зовсім точно відображають кількість слів, інших даних наука про мову не має. Так ось у виданих у нас словниках нових слів (1971 р., 1984 р.) і п'яти випусках словникових матеріалів "Нове в російській лексиці "міститься приблизно 20 000 неологізмів. Виходить, що за кожен рік наша мова набуває більше тисячі нових слів. Знаючи це, можна ніби підрахувати, скільки слів буде в російській мові в 2050 році. Однак такі підрахунки були б брешуть. Справа в тому, що поряд з придбаннями неминучі і втрати, перехід слів у пасивний запас і навіть повне відмирання. Наприклад, в минулому були досить продуктивні слова на-чий (ловчий, стряпчий, будівничий, півчий тощо) та на-ар (бондар, гвоздарь, гармаш і т.п.). Слова цього типу поступово старіють. На наших очах ідуть у пасивний запас десятки слів з суфіксом-ня: гончарня, Дегтярна, лісопильня, борошномельно, слюсарно, хлібопекарня та ін Тепер швидше скажуть НЕ лісопильня, а лісопильний завод, а невимушеній мови - тартак, не маслоробня - а маслозавод. Вихід цих слів з активного запасу обумовлений, мабуть, соціальними причинами: вони, як правило, позначали немеханізовані підприємства кустарного типу. За аналогією з такою лексикою залишають сучасну мова й інші слова: кав'ярня, купальня, курильні, читальня і т.п. Не всі тепер пам'ятають, чому дорівнюють в сучасній системі одиниць виміру фунт (400 г), пуд (16 кг), аршин (71 см), вершок (4,4 см), сажень (2,13 м). Як не нарікають письменники, а новий тип сімейних і соціальних зв'язків виштовхує з нашої пам'яті навіть найменування ступеня споріднення. Городяни нерідко вже плутають дівер з шурина, а братова з своячкою. Ці втрати слів неминучі, а якщо подивитися ширше - навіть корисні. Конкретний досвід людей безмежний, межі ж людської пам'яті все-таки обмежені.

Тому навряд чи можна очікувати нескінченного приросту словникового складу мови. Треба сказати, що взагалі як в соціальному житті, так і в природі ми нерідко зустрічаємося з втратою швидкості приросту. Так у книзі "Таємниці передбачення" наводяться дані про зростання зайнятості жінок у% від загального числа трудящих в СРСР: 1925 р. - 25%, 1940 р. - 39%, 1972 р. - 51%. Проте надалі приріст природним чином призупинився. Відомо також, що живі організми, опинившись в сприятливих умовах, спочатку розмножуються дуже швидко. Але так не може відбуватися вічно. Популяція сповільнюється, тому що у справу втручається сама природа: виснаження ресурсів харчування, поява конкурентів і т.д. Тому в прогностичної літературі нерідко пишуть про перехід від розвитку по експоненті (тобто зі значною швидкістю приросту) до розвитку з лінійної моделі (тобто без різкого збільшення або зменшення) (Шляпентох, 1975, 213-221). Можливо, так станеться і з розвитком лексичного складу: приплив неологізмів буде врівноважуватися виходом багатьох слів з активного запасу мови.

4.4. Збережеться Чи синтетичний тип російської мови

Чимало запеклих суперечок ведеться зараз про те, який буде граматичний лад російської мови в XXI столітті. Відомо, що сучасна російська мова належить до мовам синтетичного типу. Так ось деякі мовознавці стверджують, що російська мова розвивається за типом англійського, тобто переходить від синтетичного ладу до аналітичному. При цьому нерідко посилаються на слова В.І. Леніна: "Російський мова прогресує в сторону англійського "(т. 44, с. 503). Однак це висловлювання було зроблено щодо розвитку абревіатур (ВЦВК, РВС, ГОЕЛРО, губком, Раднарком і т.п.), і навряд чи В.І. Ленін мав на увазі глибинні перетворення в самому граматичному ладі російської мови. Прагнучи довести розвиток аналітізма в російській мові, прихильники цієї теорії висувають такі аргументи:

а) навіть давно запозичені слова не підкорилися російської граматики і залишилися несклоняемимі (пальто, депо, кава і т.п.),

б) не схиляються сучасні абревіатури (ГЕС, депо, сільпо і т.п.),

в) спостерігається втрата відміни у деяких географічних назв, наприклад, кажуть: живу в Передєлкіно, телестудія в Останкіно, виїхав з Репіно замість в Пєрєдєлкіно, в Останкіно, з Рєпіна,

г) в російському мовою зменшується кількість слів середнього роду: так у минулому їх було 9,3% від загальної кількості слів, а серед неологізмів тільки близько 4%.

А раз так, вважають "аналітики", значить російська мова рухається в двуродовой системі, адже в таких аналітичних мовах, наприклад, у французькому, звичайно відсутній саме середній рід.

Здається, однак, що ці аргументи малопереконливі. Справа в тому, що несклоняемих іншомовних слів порівняно небагато, близько 5%, і вони, звичайно, не можуть послужити причиною корінного перетворення російської мови. Не зовсім точні і твердження про несклоняемості абревіатур. Схиляються не тільки старі складноскорочені слова (у період непу, вистава МХАТу), але й щодо нові: траса БАМу, співробітники МЗС і т.п. Сильно перебільшується і поширеність несклоняемих географічних назв. Під підрахунками дослідників, їх питома вага становить близько 19%, а шанси росту таких суспільно несхвального мовних явищ малоймовірні. що ж до убування слів середнього роду, то тут ми маємо справу зі звичайною стилістичної ілюзією. Відомо, що серед неологізмів дуже мало дієслів, а тому мало і віддієслівні імен на-ание,-ение (типу: малювати - малювання, лікувати - лікування), які становлять значну частину старих слів середнього роду. Дані словників нових слів, природно, ніяк не можуть служити свідченням втрати російською мовою категорії середнього роду.

Було б невірним, однак, заперечувати розвиток аналітізма в окремих ланках граматичного ладу сучасної російської мови. Це особливо стосується складених числівників. Рідкісний оратор ризикне зараз вимовити п'ятизначне число в будь-якому відмінку, крім називного. Про тенденції до спрощення відмінювання складених числівників в усному мовленні тепер відкрито пишуть в граматиках. Але справа тут, звичайно, зовсім не в тому, що російська мова розвивається в бік англійської. Просто політерний написання складених числівників в наш час зустрічається вкрай рідко, якщо не брати до школи і написів на грошових документах, причому в останньому випадку звичайно в називному відмінку.

Є й інші прояви аналітізма в звичайній мові, але вони, як правило, стосуються периферійних сторін російської граматики. Тому говорити про перетворення самого типу нашої мови в найближчі десятиліття абсолютно необгрунтовано.

4.5. Підвищення внутрішньої організованості мови

Яких же реальних змін у мові ми маємо право чекати?

Здається, найбільш характерним для мови майбутнього стане підвищення його внутрішньої організованості, як тепер кажуть, системності. Поступово відімруть непродуктивні форми у граматиці, надлишкові варіанти вимови, значно зменшиться кількість тих винятків із загальних правил, які не пов'язані з яким-небудь особливим змістом або стилістичною функцією. Розвиток мови вже давно йде шляхом уніфікації однотипних явищ. У цьому проявляється одна з раціональних властивостей людського мислення - прагнення звільнитися від необхідності запам'ятовувати непотрібне, зайве. Адже не випадково на питання, в чому першопричина мовних змін, передчасно загинув відомий радянський мовознавець Є.Д. Поливанов дав такий лаконічний і парадоксальний відповідь: "Лень людська, або - що те саме - прагнення до економії трудової енергії " (Поліванов, 1931, 43).

Ймовірно, перспектива уніфікації вимови та граматичних форм викличе у багатьох естетичне неприйняття такого собі похмурого мовного стандарту. Але не треба бачити майбутнє мови в такому похмурому світлі. Вже зараз в лексиці і фразеології йде процес оновлення і у відомому сенсі збагачення виразних особливостей російської стилістики. Стандартизація одних сторін мови компенсується поглибленням своєрідності і нескованності слововживання.

Крім того, саме поняття мовного смаку, як це вже зазначалося, - явище вельми нестійка, історично минуще. Кого зараз не здивує вимова: галстушний, фабрішний, яблошний, але так говорили і навіть писали в XVIII столітті. Ще Н.А. Некрасов писав табашний дим, римувати слова наконешнік і грішник, а Словник Ушакова (треба зауважити, що професор Д. М. Ушаков був завзятим прихильником старомосковській ребуси норми) рекомендував вимовляти: беспроволо [шн] ий, взято [шн] ик і т.п. Все це відійшло в минуле, перемогло зближення з орфографією вимову через чн. Те ж, зрозуміло, відбудеться і з рештою п'ятьма-шістьма винятками: ску [шн] о, коні [шн] о, наро [шн] о, Прач [шн] ая, нехай [шн] ий, яи [шн] Особи. Начебто як-то шкода, що минає ребуси норми, сам автор цих рядків дотримується традиційного вимови. Але тут вже нічого не поробиш: всемогутній графічний вигляд слова безжально ламає проізносітельние канони. Як не згадати тут безсмертні слова І.І. Срезневського: "Вважай минулим те, що утримується силою, штучно; вважай майбутнім те, що все більше пробивається в життя мови, хоч іноді частинами, по дрібницях ". (Срезневський, 1887, 15).

Щось подібне відбувається і в морфології. Як би не хотілося зберегти приємні на слух форми дієслів махає, бризкає, гримить і т.п., вони, на жаль, приречені і в майбутньому замінюватися менш приємними для сучасного сприйняття, але зате більше раціональними формами махає, бризкає, плескати і т.п. Багато хто скаже: це псування мови. Анітрохи. Це розвиток по продуктивної моделі. Адже минулого говорили і писали: ічет, глочет, черплет, а не так, як тепер: ікает, ковтає, черпає. Тут позначилося непоборне вплив продуктивних дієслів типу: грає, пестить. Поступово вплив аналогії пошириться і на інші винятку. Вам не подобається форма плескати? Але вже Пушкін писав: "плескоту шумною хвилею/В краю своєї огорожі стрункою,/Нева металася як хворий/В своєму ліжку неспокійної ". Все ширше входить у вжиток форма махає. Нещодавно, сідаючи в потяг "Червона стріла", я чув, як інтелігентного вигляду дама казала хлопчику: "помахати ручкою дядька". Примітно, що навіть строгі нормативні словники ні-ні та й визнають нові форми мови. Так у складеному співробітниками Інституту російської мови СРСР "Ребуси словнику російської мови" (М., 1983) рекомендується: махає і допустимо махає. Мине, скажімо, сто років, і форми махає і гримить будуть здаватися нашим нащадкам настільки ж дивними і незграбними, як нам пішли в небуття - ічет і глочет. Тут, щоправда, необхідна істотна застереження. Якщо непродуктивний варіант має будь-які смислові або стилістичні особливості, то він може зберігатися протягом необмеженого часу. Так, наприклад, ми говоримо: він рухає шафа, але їм рухає самолюбство.

ВИСНОВОК

Треба думати, що в майбутньому незмірно зросте свідоме управління мовою. Якщо вже зараз пишуть про екологію мови, то недалеко час, коли спеціальні комітети дизайнерів-мовознавців будуть займатися винаходом і впровадженням нових слів і найменувань, причому не тільки раціональних і економічних, але й задовольняють смакам нових поколінь.

Грядущий століття -- век розумних машин. Місце громіздких картотек і багатотомних словників займуть портативні електронні комп'ютери, здатні зберігати і миттєво видавати будь-яку лінгвістичну інформацію. І хоча тісний зв'язок людини та свідомої машини в якійсь мірі і підсилить раціоналізацію нашої мови, сам російська мова збереже свою природну самобутність і не буде поступатися сучасній мові ні за своїм лексичного запасу, ні за стилістичним можливостям для яскравого і образного вираження думки.

Список літератури

БІЛЯЇВСЬКИЙ А., Лисичкина В. Таємниці передбачення. Прогностика і майбутнє. М., 1977.

КЛАРК А. Риси майбутнього. М., 1966.

Поливаний Є.Д. Де лежать причини мовної еволюції. - В сб: За марксистське мовознавство. М., 1931.

Потебня А.А. З записок з російської граматики. Т. 3. М., 1968.

Срезневський І.І. Думки про історію російської мови. СПб., 1887.

ЧЕРНИШОВ В.І. Культура мови. - В кн.: Вибрані праці. Т. 1. М., 1970.

Чуковський К.І. Живий як життя. М., 1962.

Шляпентох В. Як сьогодні вивчають завтра (сучасні методи соціального прогнозування). М., 1975.

Якобсон Р. Лінгвістика в її ставленні до інших наук. В кн.: Вибрані роботи. М., 1985.

К. Горбачевіч. ДАНО НАМ Вгадати? (Про майбутнє української мови).