ПРО Омоніми
У РОСІЙСЬКОЇ Лексикографічні ТРАДИЦІЇ
У тлумачних
словниках російської літературної мови, починаючи з академічного "Словника
російської та церковнослов'янської мови "1847 р., питання омонімії
вирішуються довільно. Втім, це свавілля визначається трьома основними
тенденціями.
В одних
словниках, як, наприклад, у зазначеному словнику 1847 (перевидано в 1867-1868
рр..), в "тлумачному словнику живої великоруської мови" В.І. Даля, а
також в академічному "Словнику російської мови", складеним Другим
відділенням Академії наук під редакцією акад. А.А. Шахматова і його наступників
(тобто після смерті акад. Я. К. Грота, починаючи з II томи на літери Е, Ж, З і в
подальших випусках на літери І, К, Л, М, Н, О), проблема омонімії цілком
знімається тим, що за основу злиття та розмежування слів приймається зовнішнє
фонетичне або графічне "єдність" форми слова, найчастіше
збіг його звукової оболонки. Отже, всі ті слова, які
об'єднуються спільністю звукового складу (або звукового комплексу),
розглядаються як одне слово, як єдина лексична одиниця російської мови
(і в історичному, і в Діалектологічної розрізі).
В інших
словниках (як, наприклад, в однотомного "Словнику російської мови",
складеному С.І. Ожегова) спостерігається тенденція до дроблення багатозначних слів
на омоніми, головним чином на основі відмінності предметів, дій і т.п., тобто
реалій або понять, що позначаються словом чи словами. Таким чином, тут
відбувається змішування явищ історичної "дійсності" в
широкому, філософському розумінні цього слова з семантичною системою мови.
Якщо перший
тенденція, що зводиться в основному до ототожнення слова з його зовнішньою формою,
вела до штучного скорочення кількісного складу словника, то друге,
що складалася в незаконному збільшенні числа уявних омонімів (шляхом рівняння
кількості слів з кількістю що позначаються ними "предметів" або
явищ), призводила до необгрунтованого розширення обсягу словникового складу
мови і до спотворення семантичної перспективи його розвитку.
помірна або
середня, компромісна позиція відносно омонімів, типова для
академічного "Словника російської мови", складеного Другим
відділенням Академії наук під редакцією акад. Я.К Грота, або для "Тлумачного
словника російської мови "за редакцією Д. Н. Ушакова, хоча і не пов'язана з
різкими відхиленнями від середньої кількісної словникової норми російського
літературного словника, анітрохи не сприяла з'ясуванню принципових
основ омонімії. Вона є скоріше результатом практичного відношення до
словникової роботі, продуктом лексикографічного такту, ніж плодом глибокого,
теоретично узагальненого лінгвістичного досвіду.
Таким чином,
проблема омонімії повинна бути визнана однією з найбільш нагальних і разом з тим
заплутаних, дуже далеких від вирішення проблем нашої теорії лексикографії та загальної
Марію. З'ясування поняття омоніми тісно пов'язане з дослідженням
структурно-семантичних типів омонімії в різних мовах і з розкриттям загальних
основ і ознак омонімії як характерного явища лексичного ладу мови, в
відміну від полісемії, тобто синхронної або послідовної сумісності різних
значень у смисловій структурі одного і того ж слова.
Омонімія і
полісемія часто змішуються. Так, у "Словнику російської мови" С.І.
Ожегова полісемія нерідко не відрізняється від омонімії, ототожнюється з нею.
Наприклад, розглядаються в аспекті омонімії різні значення таких слів: ясла
"годівниця для худоби" та "виховної установи для
маленьких ", шкурка" оболонка, шкірка "і" наждачний папір
для полірування ", шатун" хто хитається "і" деталь, що з'єднує
поршень з валом двигуна ", держак" рукоятка "і
"стеблинка", чоло "лоб" та "зовнішній отвір російської
печі ", черв'як" хробак "та" гвинт з особливою нарізкою для
передачі руху "і т.д. Таким чином, ототожнюються відмінності
"предметної віднесеність" слова і відмінності значень слова.
Своєю
семантичної, а іноді й фономорфологіческой структурою, а також співвідношенням
систем своїх форм омоніми різко відособлені один з іншого. Їх значення
якісно відмінні від взаємопов'язаних значень, наприклад, основного і
похідного, прямого і переносного одного й того ж слова. У них немає також
загальних або єдиних внутрішніх структурних ознак називання предмета або
явища. Цими якостями омонімія протиставлена полісемії. Так, навряд чи
можна вважати омонімії різні значення одного й того ж слова галявина в
значенні "хутряна обшивка по краях одягу" та галявина - "край
лісу "(але СР" Словник російської мови "С. І. Ожегова, вид. 2;
нижче скорочення - Ожегов), "шпилька у прямому конкретному значенні і шпилька
"уїдливе зауваження" (СР дамські шпильки, підпускати шпильку),
шмигати (ногами, щіткою) і шмигати (носом), капелюшок (жіночий капелюх) і капелюшок
(цвяха, гриба), чавун "відлив з руди залізо з домішкою
вуглецю "і чавун" посудина округлої форми, горщик, звичайно з
чавуну ", хміль" рослина "і хміль" стан
сп'яніння "(СР хмільний, охмелеть, похмілля, похмелитися), хаос
(первозданний) і хаос (всякий взагалі безладдя, плутанина), і т.п.
Але при
розмежування омонімів особливо важлива в загальній системі мови семантична
необ'єднуване, несбліжаемость і навіть непорівнянність основних номінативних,
предметних значень слів. Наприклад, проказа "витівки" і проказа
"хвороба", ферма "сільськогосподарська ферма" і ферма
"споруда зі скріплених брусів", парк "сад" і парк
"трамвайний, вагонний", освіта "просвітництво, сукупність
знань "(СР освічена, освітній) та освіта (СР
новоутворення, утворити, утворитися) і т.п.
Принципи
виділення і визначення омонімів у системі живого, функціонуючого мови різко
відрізняються від прийомів історичного та порівняльно-історичного вивчення
омонімів. Якщо при історичному вивченні процесів омонімічним збіги
своїх, корінних, і запозичених слів, а також процесів розпаду колись
одного слова на омоніми особливо істотна роль випадає на долю проблем
генетичного тотожності слова, тотожності морфем, історичної безперервності
розвитку слова, проблем контамінації слів, їх семантичного злиття, а також
розподілу соціальних і географічних меж їх розповсюдження та інших
подібних проблем і завдань, то при вивченні омонімії в системі живої мови
центральними питаннями є - питання про основні закони і правила
об'єднання і зчеплення значень у смисловій структурі слів різних типів, слів
різних граматико-семантичних категорій і питання про закономірності
взаємодій і співвідношень активних семантичних груп ( "лав",
"полів") словникового складу загальнонаціонального мови з різними
системами професійної та науково-технічної термінології, а також обласний
і жаргонної лексики.
Лексика
національної мови являє собою не стільки систему, кільки систему
систем. Звичайно, історичні традиції розвитку мови знаходять багато в чому своє
істотне відображення і вираження в галузі сучасної омонімії. Град
"місто" і град "атмосферне явище" - омоніми не тільки в
силу різкого розходження значень, що не вміщається в єдиній структурі смислової
слова, але і в силу лексико-стилістичної співвідносності офіційно-парадної
і архаїчної форми град (пор. в складних словах Ленінград, Калінінград,
Волгоград, Кіровоград тощо) з загальнонародної формою місто. Точно так само,
розміщуючи у словнику сучасної російської мови як омоніми мову в значенні
"орган у порожнині рота", мова в значенні "засіб спілкування",
персоніфіковане мову у військовому жаргоні - "солдат або офіцер
ворожої армії, що захоплюють у полон спеціально для отримання потрібних відомостей "
і архаїчно-книжкове мова "народ" (Ожегов), ми частково віддає данину
традиції, керуємося своїми уявленнями про церковно-книжкових або
церковнослов'янських і народно-розмовних омонімів у їхньому розвитку. Адже мова в
значенні "народ" в сучасній мові - слово неупотребітельное (СР
церковно-архаїчне вираз нашестя галлів і з ними двунадесятих мова),
військово-жаргонне мова як позначення особи має форму знахідного відмінка --
мови і, очевидно, дуже маловживаних або навіть зовсім не споживані
в множині; воно зустрічається за межами військово-професійного
словника лише в мові художньої літератури. Що стосується значень
"орган у порожнині рота" і "засіб спілкування", то це ще
велике питання, чи належать вони різним словами або як і раніше, об'єднуються в
смисловий структурі одного слова.
В
"Тлумачному словнику російської мови" за редакцією Д.М. Ушакова (т. IV,
1956-1958) всі ці значення розглядаються як елементи смислової структури
одного і того ж слова, причому значення "народ",
"народність" визнається старовинним, а значення "полонений" --
застаріле. Разом з тим вказується перехідна ланка від значення "орган у
порожнини рота ... у людини, що сприяє також утворення звуків мови "до
значенням "система словесного вираження думок", "засіб
спілкування ". Таким перехідною ланкою визнається значення" здатність
говорити, словесно виражати свої думки, мова ". Це значення ілюструється
такими прикладами, в яких зв'язок між значенням "орган у порожнині
рота "і значенням" здатність говорити "виступає дуже
виразно: "Голос мій не затремчу, і мова не відібрало" (Пушкін),
"Вона без мови лежить, руками пояснюється" (Тургенєв). Ср у Пушкіна в
"Пророка": "... і вирвав грішний мій язик і празднославний і
лукавий "і ін Тому відкриття в слові мову чотирьох омонімів, зроблена
"Словнику російської мови" С.І. Ожегова, видається внутрішньо не
мотивованим. Справді, якщо виділення слова мова "народ"
історично виправдано, а слова мова "полонений" граматично і
фразеологічні вагомо, то подальше дроблення слова мова і її значень на
омоніми пов'язано з механічним розтином живої тканини мови. Так, до
"омоніми" мова "орган у порожнині рота" віднесена вся
фразеологія, що характеризує цей орган саме як орган мови: тримати язик за
зубами (перен.: мовчати, коли це потрібно), довгий мова або мова без кісток у
будь-кого (перен.: про балакучим людину); злі язики (перен.: пліткарі,
наклепники); гострий на язик (гострий у своїй промові); питання було на язику
кого-небудь (хто-небудь був готовий поставити запитання); що на умі, те й на язиці;
притримати язик, розв'язати мову, розпустити мову, прикусити язика, язик свербить
у кого-небудь, язик не повернеться сказати що-небудь і т.п. ( "Словник
російської мови ", складений С. І. Ожегова, під ред. С. П. Обнорського. М.,
1952). Тим дивніше здається, що значення "мова", "здатність
говорити "виділяється і включається до омонім мову, у якого в якості
семантичної бази висувається значення "система" звукових і
словникової-граматичних засобів, що закріплюють результати роботи мислення і
є зброєю спілкування людей, обміну думками та взаємного розуміння в
суспільстві ".
Таким чином,
помилки як в розмежуванні омонімів, пов'язаних зі звуковим комплексом мова (в
"Словнику російської мови" С.І. Ожегова), так і в злитті їх (в
"Тлумачному словнику російської мови" під ред. Д.М. Ушакова) пояснюються,
з одного боку, різним ставленням до історичних нашарування в лексиці
або до архаїзмів і жаргонізмів у сучасному словниковому складі, але, з іншого
боку - і це найголовніше - відсутністю чіткого розуміння властивих
даного мови правил і принципів поєднання, злиття та об'єднання значень в
смисловий структурі одного слова, інакше кажучи, "семантики законів" в
їх історичному розвитку та сучасному, актуальному, дуже складному і
діалектично різноманітному втіленні.
Тільки
всебічне вивчення властивих мові в її сучасному стані законів
поєднання та об'єднання значень у структурі одного і того ж слова може
привести до правильного і глибокого розуміння як системи співвідношень омонімів в
сучасній мові і правил функціонування різних їх типів, так і
закономірностей активного виробництва та відтворення деяких категорій
омонімів, а також умов відмирання окремих омонімів.
Справді,
саме внаслідок відсутності ясних уявлень про способи і види зв'язку
значень у слові могли бути віднесені до омонімом цвях у прямому конкретному
значенні і гвозь чого-небудь у фразеологічні зв'язаному значенні "саме
гостре, цікаве, значне в чому-небудь "- переклад французького clou
(Ожегов). Незважаючи на запозичені-перекладної (калькований) характер
виразів цвях сезону, цвях виставки, цвях виступи і т.п.
вживання слова цвях у них, загалом, семантично притягається до раніше
визначилася тенденція конструктивного розвитку семантики цього слова і
похідних від нього (СР цьвохать), хоча й направляє їх у нову сторону. Ср у
Гоголя в "Вії": "Якась темна думка, як цвях, сиділа в
голові його "; в" Мертвих душах ":" А солдатську шинель, --
каже капітан-справник, Загвіздя тобі знову на додачу деяке міцне
слівце, - навіщо поцупив? "; у Гліба Успенського у нарисі" З
сільського щоденника ":" Почнуть загвазжівать різні питання, один
хитрий іншого "і т.д. Переносний значення слова цвях ще до сих пір
іноді підкреслюється лапками, наприклад, в книжці А.Н. Румянцева "На
арені радянського цирку "(" Мистецтво ", 1954, с. 55):" Все ж таки
це був великий "афішних номер", свого роду "цвях".
Точно так само
немає ніяких підстав, не дивлячись на походження від французького canard
за допомогою калькування відповідного французького виразу, газетний
качку (або просто качку) для позначення брехливої сенсації, помилкового слуху,
відокремлювати як омоніми від слова качка в прямому, предметно-конкретному
значенні (СР: пустити качку). Справа в тому, що ніякого окремого слова качка з
значенням "помилковий слух, газетна сенсація, не заснована на фактах" в
російській мові немає. Контекст вживання слова качка в цьому значенні дуже
обмежений. За межами відповідної ситуації або тематики це значення
припускає строго певні форми його фразеологічного втілення, причому
ні одного виразу, відповідного прямого, предметного значення качка, в
смислової функції газетна качка утворити за законами семантики російської мови
не можна (СР некоректність виразів типу скласти качку, які злісно поширити
качку і т.п.).
Історичні
зв'язки і відносини в словниковому складі мови взаємодіють з живими, активними
або актуальними сучасними граматичними і семантичними відносинами,
охоплюються ними і впливають на них. З того факту, що мова являє собою
ряди в синхронному плані не завжди достатньо ясно і точно об'єднаних і
узгоджених, внутрішньо злитих нашарувань, випливає історичність і
традиційність багатьох типів і систем словесних зчеплень та угруповань у
сучасній лексиці. Наприклад, клуб (англійське club) і клуб "куляста
маса "є омонімії і в силу непоєднуване, роз'єднаності значень,
тобто почасти в силу різної етіології, і в силу різкої різниці утворюваних ними
словопроізводних "гнізд" (СР клубний, устар. клубмен і клуби,
клубочитися, але клубок - відокремився), і в силу далеко фразеологічних зв'язків
(СР робочий клуб, заводський клуб і устар. англійський клуб, з одного боку, і
з іншого: клуби диму, валити, мчати клубами і т.п.), і через неспівпадання
граматичних форм (клу'бов, клу'бамі і т.п., але клуби ', клубо'в, клуба'м і
тощо). Більша частина цих відмінностей успадкована від минулого і в своїх
протиставленнях встановилася незабаром після освоєння російською мовою
англійського слова club (клуб), тобто близько півтораста років тому.
Безпосередній
історичний підхід частково виражається і в тому, що при аналізі і кваліфікації
омонімів в колі термінів різних професій, а також різних галузей науки і
техніки вже заздалегідь більш-менш постулюється або передбачаються
культурно-історичні відносини між системами термінів і об'єктами
відповідних видів професійної, технічної діяльності. Наприклад, бак
(передня частина палуби корабля - з голландського Bak) і бак (посудина - з
французького bac); кран (затвор у вигляді трубки для випуску рідин або газів --
з голландського Kraan) і кран (підйомний механізм - з німецького Krahn) і т.п.
Іноземні слова можуть запозичувати в різний час як омоніми: нота (в
музиці) і нота (дипломатична); реакція (в хімії, фізіології, а також
дію з дієслова реагувати) і реакція (в суспільно-політичному
значенні); дисципліна (СР дисциплінованість, дисциплінарний) і дисциплінарних?? на
(відрости науки); радикал (особа) і радикал (в математики та фізики); індукція (у
логікою, Ср індуктивний) і індукція (у природничих науках) і ін
Вплив
історичної традиції розвитку мови особливо гостро позначається в розмежуванні
омонімів за їх фразеологічним зв'язків. Наприклад: лихий наїзник, лиха пісня і
лиха біда, лихі горі, відважний недугу і т.п.
Само собою
зрозуміло, що не меншою роль в розмежуванні як різних значень слів, так і
слів-омонімів грають словотворчі зв'язку і форми синтаксичної
сполучуваності, в основному успадковані сучасним національною мовою від
далекого минулого, наприклад: кабачок (овоч) і кабачок (зменшене до шинок);
прокази пустуна, прокази юних років і захворіти на проказу і т.п.
Необхідно
пам'ятати також про те, що в ряді випадків умови омонімічним поділу тільки
намічаються, омонімія знаходиться ще в процесі становлення та формування, що
мова представляє велику кількість перехідних явищ, тих, хто вагається.
Таким чином,
не можна розглядати омонімічним відносини в системі сучасної мови
відірвано від історичних законів його розвитку, від його попередньої історії,
особливо якщо зв'язати стан омонімії і умови її розвитку з
внутрішніми закономірностями структур різних класів слів і їх взаімодейсствій
між собою. Ср відображену омонімії прикметників, вироблених від
слів-омонімів штоф: "харчевні, ресторації, десятки штофних крамничок"
(Некрасов) та "У вітальні штофні шпалери" (Пушкін); ср омонімія спілок
і часток ж, і і т.д.
Цілком зрозуміло,
що співзвучні слова з непохідних основою повинні бути визнані омонімів,
якщо їх прямі, номінативних значення не перебувають ні в якій, навіть переносний,
смислового зв'язку. У таких випадках етимологія слів виявляється байдужою до їх
сучасним функцій. Наприклад, слова горн (ковальський міх, сюди примикають
етимологічно горіти, горщик, гончар і під ін.) і гірсько (духовий інструмент,
німецьке Horn) омонімічни, так як їх номінативних значення не поєднувані, не
зв'язані ніякими семантичними відносинами. Ср філе (вишивка, французьке
file) та філе (сорт м'яса, французьке filet); вузол (місце, де пов'язані кінці
чого-небудь) і вузол (мера швидкості руху корабля, калька англійського knot) і
т.п.
У словах з
похідною основою омонімія визначається не тільки різкими відмінностями
основних, предметних значень, а й загальними закономірностями освіти
омонімів, властивими даному мови, а також законами зв'язку і співвідношення різних
словотворчих та семантичних категорій і омоморфемностью композиційних
елементів. Ср, наприклад, Коновод (з основою першої частини кінь) і Коновод (він
кон "призвідник, ватажок"), сплавити (сплав, плавити, плавка) і сплавити
(ліс, товар; Ср сплав, плавуни і т.д.), русак (споконвічно російська людина) і
русак (заєць) і т.п.
Необхідно
розрізняти в колі утворень з похідними словами омонімії неосредственную і
омонімія відображену. Наприклад, у тих випадках, коли те чи інше слово
утворено від спільної основи і різних, хоча і омоморфемних афіксів, омонімія
безпосередньо закладена у структурі похідного слова, у характері його
морфологічних елементів або складових: скласти докупи всі речі і скласти з
себе те чи інше звання.
* * *
При вивченні
омонімів з граматичної і структурно-семантичної точок зору яскраво виступає
своєрідність і індивідуальні властивості різних частин мови у ставленні до
омоформіі і до омонімії, значною мірою усвідомлювати і внутрішні закони
омонімічним словотворення в системі різних частин мови. Картина руху
і співвідношення всіх типів омонімів в українській мові цілком розкриється лише
тоді, коли буде всебічно досліджено розподіл повних (а не тільки
часткових) лексичних омонімів по частинах мови. Втім, і серед різних типів
часткової омонімії є такі різновиди, які дуже близькі до повних
лексичним омонімів. Серед повних лексичних омонімів необхідно розрізняти
дві категорії слів:
1) омоніми,
що відносяться до розряду так званих незмінних слів без складного
апарату формоутворення і словозміни;
2) омоніми,
що належать до таких частин мови, в межах яких слово має
розгалуженою системою граматичних форм і словотворчих відростків.
У колі тих
категорій знаменних слів, які мають складні системи форм
словозміни і словотворення, в українській мові за своєю чисельністю і
своєму семантичному вазі особливо виділяються два розряди омонімів: а)
омоніми-іменники і б) омоніми-дієслова. Саме усередині цих двох частин
мови особливо широко розвинена омонімія. Цього, втім, природно і чекати,
тому що більша частина російської лексики замкнена в межах класів імені
іменника і дієслова. Менш розвинена омонімія в системі імен
прикметників. Тут омонімія носить майже виключно відбитий характер.
Майже немає омонімії всередині таких частин мови, як займенники та імена
числівники. Щодо нечисленні омоніми "відбитого" типу
в колі прислівників і слів категорії стану. Тут набагато яскравіше і ширше
виявляється междуклассовая і межкатегоріальная омонімія. Предметом
спеціального дослідження має бути вивчення специфічних особливостей
омонімії в колі формальних і службових слів і часток.
Список
літератури
В.В.
Виноградов. ПРО Омоніми У РОСІЙСЬКОЇ Лексикографічні ТРАДИЦІЇ.
