З початку ХIХ ст. классіцізірующіе тенденції в німецькій живопису були
витіснені романтичними. У німецькому романтизмі переважало реакційний
напрямок і в умовах реакції багато художників стають на прийми-
ренческіе позіціі.Лішь у творчості деяких з них знайшли відображення
прогресивні тенденції епохі.Самие живі явища романтичного спокуса-
ства проявилися в області портрету і пейзажу.
   Портрети складають кращу частину художньої спадщини Пилипа
Отто Рунге (1777-1810), який працював у Гамбурзі. Близький до кола
гамбурзьких романтиків-літераторів, сам видатний теоретик живопису,
приділяв велику увагу проблемам кольору і його гармоній, автор
трактату "Кольоровий круг", Рунге прагнув усе своє недовге життя до
побудови складних, надуманих алегорій. Він мріяв про фантастико-
-музичної поеми в циклі композицій "Чотири пори доби", але
дійсно живі образи створив, звернувшись безпосередньо до натури.
В "Автопортреті" (1805), поетичне сприйняття дійсності
поєднується з пильністю погляду аналітика, із суворим і точним
майстерністю малюнка.
   З дивовижною тонкістю і ретельністю виконаний краєвид, на тлі
якого представлені старі батьки художника, біля яких при-
мостилися їх онуки, - "Портрет батьків" (1806, Гамбург, Кунстхалле).
Суворо скорботний морщінестие особи стурбованих людей похилого віку, різким контра-
стом воспрінемаются рялом з ним рожевощокі діти, які дивляться на світ широ-
кооткритимі очима. Свою повагу перед людиною, занепокоєність за
егосудьбу, захоплення перед багатством і красою рідної природи пере-
дає Рунге в цьому свій твір.
   Природа стала головним об'ектомом зображення Каспара Давида Фрідріха
(1774-1840), чия діяльність протікала головним чином у Дрездоне. В
своїх пейзажах художник висловлює чувст схиляння перед величчю при-
пологи, а також переживання, повні похмурого роздуми, песимізму. Ізлюб-
лені мотиви пейзажі Фрідріха-пустельні скелясті громади, які він
пише в різний час дня, милуючись їх плавними обрисами, грою
світла, переливами фарб на кам'яних брилах. У променях вечірнього або
висхідного сонця вони часом втрачають свою матеріальність, перетворюється-
щаясь на подобу міражів, - "Гірський пейзаж".
   У картинах Фрідріха знаходить відображення і боротьба німецького рарода про-
тив наполеонівського завоювання - "Могила Білефельд" (1813) та зростаюча реак-
ція, що сковує творчі сили нації, - "Загибель" Надії "в льодах"
(1822, обидві - Гамбург, Кунстхалле). Людина в пейзажах Фрідріха-маленька
самотня постать, затеренная в неосяжних просторах холодного необжитому
світу, або пасивний спостерігач, споглядати туманні дали, що підноситься в
мрію, - "Двоє, що споглядає місяць" (1812-1820, Дрезден, Картинна галерея).
   Більш радосним настроєм відрізняються картини природи рідного Фрід-
ріху селища. Поетично залиті сонцем "Луга Грейфсвальд" (1820-18309,
Гамбург, Кунстхалле), що нагадують чудові описи природи у письменників
і поетів-романтиків.
   Звернення до дійсності і її образів властиво кращим вироби
ведення німецького мистецтва середини 19 ст.
   Розквіт реалізму в німецькій живопису ознаменований творчістю Адольфа
Менцеля (1815-1905), який поєднував блискучий дар живописця і рисувальника
з сумлінністю вченого-історика. Художник широких задумів, Менцель
прагне охопити життя у всьому його різноманітті. Кращі якості Мен-
Целян-живописця проявилися в картинах і етюдах, написаних непосредст-
венно з натури, в широкій, вільної манері: "Кімната з балконом" (1845),
"Залізниця Берлін-Потсдам" (1847, обидві-Берлін, Національна Галі-
Рея), де пейзаж і інтер'єр пронизані яскравим сонячним світлом.
   Менцель перший ввів в історичний жанр реалістичний метод.В 1840р.
він зробив величезна праця по ілюстрування "Історії Фрідріха Вели-
кого "Ф. Куглер, створивши чотири сотні малюнків пером (для гравюри на дере-
ве), лаконічних і гострих. Ця робота висунула його в число найзнаменитіших
німецьких графіків того часу. В ілюстраціях Менцеля особливо прівле-
кає достовірність в змалюванні історичної обстановки, костюмів, вміння
схопити характерне. І все ж художник, як і історик, не уникнув рис
ідеалізації в характеристиці Фрідріха, представленого у вигляді справедливий-
вого освіченого монарха. До цієї ж теми Менцель звертається і в живо-
писи. Сама жива з циклу картин, присвячених Фрідріху 2, - "Круглий стіл
в Сан-Сусі "(1850, не збереглася). Художник малює вишукане товариство,
навколишній Фрідріха в його резиденції. Серед присутніх - знаменитий
французький філософ Вольтер. Майстерно зображена обстановка палацу, сво-
бодні згруповані навколо столу зібралися, і все ж риси одноманітно
описової манери присутні і тут.
   Поїздки до Франції і знайомство з досягненнями французького мистецтва
зміцнюють реалістичну спрямованість творчості Менцеля і його гострий
інтерес до сучасності у всій різноманітності проявленій.В його мистецтві
знаходять відображення події революції 1848р. Він пише "Почесті загиблим в
Березневі дні "(1848, Гамбург, Кунстхалле), виявляючи свої демократи-
орієн настрої, співчуття жертвам восстанія.Он створює "Железопрока-
тний завод "(1875, Берлін, Національна галерея), одну з перших у захід-
ноевропейской живопису картин життя робітничого класу, індустріального
праці. З документальною точністю зображує художник величезний цех заво-
так, верстати та освітлених полум'ям печі робітників, умови їх важкого, з-
нурітельного праці. Тут же в цеху, вмостившись за листом заліза, козака-
нчівают вони наспіх свій убогий сніданок. Деяка чорнота і сухість жи-
вопісі не знижують величезного значення цього твору, що показує
колективна праця індустріальних робітників, своєрідну міць і красу
машин.
   Численні підготовчі малюнки до картин, зроблені з нату-
ри, характеризують Менцеля як одного з найбільших, з часів Дюрера,
малювальників Німеччини. Серед них і ретельніше малюнки деталей костю-
мов, обстановки, і живі начерки людей, пейзажів, інтер'єрів, виконаний-
ные вугіллям та олівцем, пером і пензлем.
   Мистецтво Менцеля отримало визнання далеко за межами Німеччини.
Найбільший російський критик-демократ В. Стасов називав його "одним із самих
великих художників ". Однак творчості Менцеля притаманні риси обмежений-
ності: пасивна споглядальність і перевантаженість деталями його історія-
чеських полотен, за якими часом стушевивается головне, а прославляння
реакційної сили гогенцоллерновской Пруссії, що висувається серед кінгло-
мерата німецьких держав.
   Після перемоги над Францією у війні 1870-1871гг. і освіти Герман-
ської імперії з пануванням юнкерства і крупної буржуазії в бік хіба-
ртиваются великі будівельні роботи. Офіцеальное мистецтво, прословля-
ющее монархію, йде по шляху все більшого відходу від дійсності в
світ вимислу. Захисники реалістичного мистецтва змушені працювати в
труднех умовах наростаючої реакції.
   Традиції реалізму в німецькій живопису останньої третини століття продовжує
Вільгельм Лейбл (1844-1900). Інтерес до життя людей праці, проблеми све-
товоздушной середовища і простору приводить його до створення картини: "маль-
чик савояр "(1869, Ленінград, Ермітаж)," Товариство за столом "(1870 - 1873,
Кельн, Музей). Далекі від соціальної загостреності, вони правдиво зображені
жають селян баварських сіл, залучаючи сріблястою тональної живо-
пісью. У пізніше своїх роботах Лейбл переходить до імпресіоністичної
манері живопису, що розповсюджується в Німеччині.