Шарль д'Естен

Французький історик писав: "Хоробрий, як його шпага, д'Естен завжди був ідолом солдата, ідолом матроса, але моральний авторитет його серед офіцерів у ряді випадків виявлявся досить недостатнім, незважаючи на явне заступництво, які вона отримує королем ". Цей недолік авторитету, пов'язаний з непрофесіоналізмом флагмана, позначався в ході бойових дій.

Шарль Анрі Теодато Жан Батист д'Естен народився 24ноября 1729года в Оверні. Він почав військову кар'єру на суші у війні за австрійську спадщину (1740-1748), у період семирічної війни служив в Індії та в 1759году був поранений і взятий у полон при облозі Мадраса. В 1760году офіцер очолив військову експедицію в Перська затока, захопив форти Гомброн і Бендер-Аббас, успішно діяв на західному березі острова Суматра. На зворотному шляху до Франції на транспортному судні він був захоплений англійцями і поміщений в Портсмутський в'язницю.

Після повернення до Франції тридцятирічного д'Естена перевели на флот. В 1761году он-комендант Кале, в 1763году-генерал-губернатор острова Сан-Домінго (Гаїті). У 1763-1766годах д'Естен був губернатором Антильських островів, в 1767году став віце-адміралом. В 1772году д'Естен-головний командир над портом і комендант Бреста. В 1773году він керував тулонской ескадри. Морські офіцери не довіряли морського мистецтва д'Естена і вважали, що його передчасно висунули в контр-адмірали. Швидше за все, він не мав можливості продемонструвати свої здібності флотоводця. Перевірити їх довелося тільки в ході Війни за незалежність Північноамериканських Штатів.

В 1778году після виступу Франції на боці які боролися за незалежність Сполучених Штатів віце-адмірала призначили командувати першим французької ескадри, якої слід було випередити англійців у Північній Америці і допомогти колоністам організувати оборону. 15апреля 1778года з Тулона виступила ескадра адмірала д'Естена (12лінейних кораблів, 5фрегатов, 4000человек). Йшов з ескадрою посланник мав уникати грошових та інших зобов'язань з боку Франції, яка дотримувалася свої інтереси. Ескадра рухалася повільно, проводячи навчання. До мису Делавер французи прибули тільки 8іюля, через дванадцять тижнів. Це дозволило отримав вказівку очистити Філадельфії і зайняти Нью-Йорк лорду Хау виконати своє завдання до підходу французів.

д'Естен 11 липня встав на південь від Сенді Гука, поза бухти, і займався промірами глибин. Коли підйом води збільшив глибину до 30футов, 22іюля флагман попрямував в бухту, однак за порадою лоцмана відмовився від атаки і пішов на південь. Є думка, що і в нього були таємні інструкції не поспішати із закінченням війни. Він попрямував до Род-Айленд. Дані сторінок, повідомлення про це 28іюля Хау через зустрічних вітрів тільки 9августа прибув до мису Юдифь. Однак д'Естен напередодні вже розташувався там між Гульдскімі і Коннектікутскімі островами, зайнявши кораблями і західні проходи. Французька ескадра була готова підтримати американську армію в атаці британських укріплень. Коли з'явилася слабша англійська ескадра, д'Естен вийшов у море. Доба противники маневрували, домагаючись вигідного положення, поки в ніч на 11августа їх суду не розвіяв сильний шторм. Відразу ж після шторму два англійські кораблі атакували флагманський "Лангедок", який втратив щогл, і "тонна", в якої залишилася лише одна щогла. До вечора вони припинили бій, а вранці підійшли головні сили французів. Англійці пішли в Нью-Йорк, а д'Естен, наблизившись до Наррангассетской бухті, 21августа відправився в Бостон для ремонту, залишивши американські війська без підтримки. У результаті зміцнення Род-Айленда англійці утримували ще рік. Хау ж був у Бостона через чотири дні після д'Естена і заблокував вузький вхід в Ньюпорт, за яким французькі кораблі могли виходити лише поодинці.

Тим часом Вашингтон писав д'Естену; його послання від 11 вересня 1778года йшлося: "Відвертий погляд на наші справи, який я маю намір викласти тепер, дозволить вам судити про труднощі, що супроводжують нашу роботу. Майже всі наші запаси борошна і чимала частина м'яса виходять зі штатів, що лежать на захід від річки Гудзон. Це робить забезпечене повідомлення через останню безумовно необхідним як для підтримки вашої ескадри, так і для армії. Якщо ворог опанує повідомленням по цій річці, то він перерве цю істотну зв'язок між штатами. Він відчуває це свою перевагу ... Якщо б він зумів будь-якої демонстрацією в іншій області відволікти нашу увагу і сили від цього важливого пункту і, попередивши наше повернення, оволодіти ним, то наслідки цього для нас були б фатальними. Наші диспозиції повинні тому одно узгоджуватися з необхідністю співпраці з вами (в Бостоні) в рамках оборонного плану і з забезпеченням безпеки Північної ріки, виконання чого, за віддаленістю цих об'єктів один від одного, робиться особливо скрутним ".

Однак д'Естен в Ньюпорті оцінив небезпеку свого становища. Крім того, метою його діяльності став захист французьких колоній. 4ноября він відплив з 12кораблямі до Мартініці, куди прибув 9ноября. Напередодні французи без бою оволоділи островом Домініка.

Тим часом англійська комодор Хотам 4ноября вийшов з 5кораблямі, конвоіруя 59транспортов з 5000солдат для захоплення острова С.-Лючія. 13-14ноября його війська висадилися на острові і захопили кращий порт. Однак 14ноября до острову прибутку 12лінейних кораблів д'Естена. Коли з'явилися французи, англійці побудували кораблі дугою перед входом в бухту і відвели за лінію транспорти. Д'Естен двічі проходив повз англійської ладу, обстрілюючи його з гармат з далекої дистанції, а потім, відмовившись від рішучого бою, висадив на берег солдатів, які атакували противника. Однак і на суші французів чекала невдача. Коли ескадра пішла до Мартініці, французький гарнізон капітулював. Спроби повернути острів у 1780і 1781годах французам не вдалися.

До червня 1779года французи мали у Вест-Індії 25, англійці - 21лінейний корабель під командуванням Байрона. Після виходу в середині червня англійців в Атлантичний океан для конвоювання суден, що прямували до Англію, французи оволоділи 16іюня островом Сент-Вінсент. Для цього д'Естен використовував невеликі сили, після чого з основними силами відплив до Гренаді. 2іюля він прибув до Джорджтаун, висадив війська, і 4іюля гарнізон Гренади з 700человек здався. Англійська командувач віце-адмірал Байрон намагався повернути Сент-Вінсент і захистити Гренаду. З ескадрою та загоном судів, на які були завантажені війська, Байрон виступив і на світанку 6іюля огинав північно-західний мис острова Гренада, знаючи, що поблизу ворог. Однак і д'Естен вже напередодні знав про наближенні англійців. Він вирішив залишатися на якорі, щоб протягом не віднесло його під вітер.

Коли англійці з'явилися, д'Естен наказав зніматися з якорів. Чи не помітивши чисельної переваги супротивника, Байрон атакував з навітряного положення, але, бачачи французький прапор на острові, наказав повернути і припинити погоню. У результаті з противником зблизилися і вели бій лише 8кораблей, які серйозно постраждали, а 4вишлі з ладу. Французькі кораблі постраждали мало. Однак д'Естен не скористався можливістю атакувати супротивника, який мав багато пошкоджених кораблів і який був пов'язаний турботою про конвой. Він не наважився ні відрізати англійський флот від конвою, ні винищити вирвалися вперед три кораблі. Обстрілявши останні, д'Естен попрямував до Гренаді, яку вважав основною своєю метою, а англійський флот - другорядною. Сюффрен, тоді командував авангардним кораблем, пізніше стверджував: "Якщо б знання адміралом морської справи дорівнювало його хоробрості, то ми не дозволили б піти чотирьом втратили щогли кораблям ". Французам ж дістався лише один англійський транспорт.

Гренада стала єдиним особистим успіхом д'Естена. Він проявив завидну хоробрість, особисто командуючи штурмом траншей при занятті С.-Лючії і Гренади.

У серпні французька ескадра (22корабля) пішла до берегів Північної Америки, де для колоністів склалася важка обстановка. Взимку 1778-1779годов, користуючись відсутністю французького флоту, англійці перенесли бойові дії в Південні Штати, де були сильні прихильники королівської влади, і врешті-1778года оволоділи Саваною, а потім і всієї Джорджія. Операції поширилися на Південну Кароліну, однак опанувати Чарлстон не вдалося. Дізнавшись про ці події і обурення в Америці бездіяльністю французів, д'Естен вирішив іти до берегів Америки, хоча і отримав наказ повертатися до Європи. З 22лінейнимі кораблями він поставив перед собою дві мети: виручити Південні Штати і напасти на Нью-Йорка разом з армією Вашингтона. 1 вересня він прибув до берегів Джорджії і застав англійців зненацька. Проте спочатку він не поспішав атакувати Саванна, а потім наближення сезону поганої погоди спонукало адмірала поквапитися з нападом. Він особисто командував одній з колон при спробі генерал-майора Лінкольна взяти місто. Однак штурм завершився кривавим поразкою. Облога була знята, і ескадра д'Естена відпливла в Європу, залишивши частину кораблів у Вест-Індії під начальством графа де Гішена. Після відходу французького флоту англійська ескадра, спішно залишила було Ньюпорт, відновила нападу на Південні Штати і навесні 1870года допомогла армії оволодіти Чарлстон і Джорджем.

Віце-адмірал був серйозно поранений при невдалої атаки Савани в вересні-жовтні 1779года і повернувся до Франції з ескадрою.

У момент підписання Версальського світу (1783) д'Естен командував в Кадісе об'єднаним франко-іспанським флотом, який готувався до відправки в район військових дій.

В 1785году д'Естена призначили губернатором Турені. У Франції його вважали освіченим реформатором, він був введений в асамблею нотаблей (1787). До початку Великої французької революції д'Естен обіймав посаду головнокомандувача Національною гвардією у Версалі (1789). В 1792году його призначили адміралом. Під час якобінського терору моряк був заарештований, засуджений до смерті революційним трибуналом і гільйотинований 28апреля 1794года в Парижі. Його іменем називали кораблі ВМС Франції.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.zvezdi-oriona.ru/