РЕФЕРАТ

Тема: Біблійні мотиви в романі «Майстер і Маргарита» М. Булгакова.

Своєрідність осмислення біблійної проблеми боротьби добра зі злом.

Виконала : ***

Проверила: ***

Стрежевой, 2001

М. А. Булгаков - син професора Київської Духовної академії. Його сім'я буланаскрізь інтелігентної і побожною. Батьки Михайла жили на спуску до
Подолу проти Андріївської церкви. Практично кожне воскресіння і похристиянських свят вони бували в ній. Тому М. Булгакову були здитинства знайомі християнські догми і євангельські історії. Протягомусього свого життєвого шляху він не раз задавався питаннями буття, сенсужиття, боротьби добра зі злом, не раз переосмислював Старий і Новий заповіт.
Ці роздуми часто служили джерелами його творчості.
У 1928 році Булгаковим замишляє «роман про диявола». І, хоча в першомуредакції роману ще немає Майстра і Маргарити, вже в ній письменник зображаєапокаліптичне поява сатани в Москві, в уста якого вкладаєісторію Христа і Понтія Пілата
У 1932 році М. Булгаков знову повертається до роботи над романом. У романвходить Маргарита, потім Майстер. А в 1937 році з'являється і сама назва
«Майстер і Маргарита». Цей заключний роман «Майстер і Маргарита»
Булгакова містить трагічну філософсько-релігійну модель зображуваногоним світу, повністю що склалася в його свідомості втеченіе роботи над
«Дияволіада», «Фатальна яйцями», «Адамом і Євою».
У «Майстра і Маргарити» Булгаков зображує добро і зло - сатану і Христа
- У всій їх повноті, маючи на меті викрити зло реальне, породжененовим ладом, і показати можливість існування добра. Для цьогописьменник і використовує складну структуру побудови твору. «Майстер і
Маргарита », - як слушно зауважив критик Лесскіс, - подвійний роман. Вінскладається з роману Майстра про Понтія Пілата і роману про долю Майстра.
Головною дійовою особою першого роману є Ієшуа, прообраз якого
- Біблійний Христос - втілення добра, а особою другого - Воланд, чиїмпрообразом є сатана - втілення зла.

Над «ершалаімскімі» главами Булгаков працював дуже ретельно. Осьзапис у його щоденнику від 30 травня 1938 року: «Вечером Пилат. Малоплідно ... є один провал у матеріалі. Добре, що не у другій чолі ... »
З цих рядків видно, що для Булгакова було надзвичайно важливо відтворитикартину подій, що відбувалися в Ершалаима, зробити роман великим, нібитощо належить Майстра. Практично всі «творіння Майстра» відтворюється,але кожен раз Булгаков має особливий спосіб включення цих голів в тканинурозповіді. Перший раз ми дізнаємося про історію допиту і вироку від
Воланда, причому розповідь його наводиться як доказіснування Ісуса Христа. Вдруге сторінки роману Майстра як биоживають у сні Івана. І лише в третій раз ми разом з Маргаритою читаємороман.

Не знають Біблії може здатися, що ершалаімскіе голови - перифразєвангельської історії суду римського намісника в Іудеї Понтія Пілата над
Ісусом Христом і що послідувала за цим страти Ісуса, що сталася на початкунової історії людства. Але просте зіставлення євангельської основи збулгалковскім текстом виявляє чимало суттєвих відмінностей.
Маса історичних термінів, розкиданих у тексті роману, таких,наприклад, як «прокуратор», «Кентура», «ала», «легіон» та інших, описпалацу Ірода Великого від «мозаїчної підлоги біля фонтану» до «запахів шкіри іконвою »і багато чого іншого - все це ніяк не суперечить Євангелії, а лишедеталізує його. Вся друга глава пронизана євангельськими ремінісценціями,завдання яких не лише змусити читача співвіднести персонажів і подіїроману з дійовими особами та подіями Євангелій, а й створитипевні розбіжності між ними.
Розбіжності починаються з опису учасників біблійних подій і,перш за все, самого Христа. Тут Булгаков відверто відходить від
Євангелія, причому робить це поступово: спочатку ми дізнаємося ім'я і прізвиськоарештованого - Ієшуа Га-Ноцрі, так іменували Ісуса Христа в іудейськихкнигах. Але анкетні дані розходяться з першоджерелом (Ісус народився в
Віфлеємі, володів арамейською мовою, читав давньоєврейською і, можливо,говорив грецькою, постав перед судом у 33 роки, а Ієшуа народився в
Гамаль, не пам'ятав батьків, не знав староєврейського, але володів ще йлатинською, він постає перед нами у віці двадцяти семи років). А йогослова: «Я взагалі починаю побоюватися, що ця плутанина буде продовжуватисьдуже довгий час, і все через те, що він (Левій Матвій) невірнозаписує за мною », остаточно встановлюють« правила гри »: викладається
«Справжня» історія євангельських подій, тим більше що нічого з того, щонаписано в Євангеліях, - як стверджує «свідок» Воланд, - невідбувалося насправді ». Це не полеміка зі Святим Письмом, а скоріше художній прийом, за допомогою якого автор допомагає читачеві поглянутина події, давно і добре відомі, як би попереджаючи його: це розповідь,де можливі нові сюжетні повороти та оцінки.
Носієм чесноти Булгаков робить Ієшуа Га-Ноцрі. Ієшуа буквальноозначає Спаситель; Га-Ноцрі означає «з Назарету», Назарет - місто в
Галілеї, в якому жив святий Йосип і де відбулося Благовіщення Пресвятої
Діві Марії про народження у неї Сина Божого. Сюди ж повернулися після свогоперебування в Єгипті Ісус, Марія і Йосип. Тут пройшло все дитинство іотроцтво Ісуса. Таким чином, Булгаков глибоко забирається в біблійнінетрі.

Перше, що кидається в очі, - це те, що Ієшуа ніяк непроявляє месіанського призначення, тим більше не обгрунтовує своєїбожественної сутності, тоді як Ісус уточнює, наприклад, у розмові зфарисеями: він не просто Месія, Помазаник Божий, Він - Син Божий: «Я і Отець
- Одне. "Але не можна не відзначити такі рядки роману:« ... біля того стовпомзагорілася пил. "Можливо, це місце розрахована на асоціацію з 13 главою
Біблійної книги «Вихід», де мова йде про те, як Бог, вказуючи шляхєвреям на виході з єгипетського полону, ішов перед ними у вигляді стовпа:
«А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, авночі в стовпі огню, щоб світити їм, щоб ішли вдень, і вночі. Чи невідступав удень стовп хмари а стовп огню вночі від імені народу ». Тодіце місце в романі є єдиним вказівкою на божественну суть
Ієшуа.
У романі є лише едінственнний епізод - відгомін чудес, здійснених
Ісусом і описаних в Євангеліях. «Що таке істина?» - Це питання Пилатаставиться до діалогу Ісуса і Пилата в Євангелії від Івана: «Пилат сказавйому: "Отож, Ти цар?» Ісус відповів: «Ти кажеш, що я цар. Я на тенародився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду, кожен, хтовід істини, слухає голосу мого ». Ієшуа ж на це питання відповідає так:
«Істина перш за все в тому, що в тебе болить голова ... Але муки твої заразскінчаться, голова пройде ... »

Ісус мав учнів. За Ієшуа ж ішов лише один Левій Матвій. Схоже,що прообразом Левія Матвія служить апостол Матвій, автор першого Євангелія
(до зустрічі з Ісусом він був ласуном, то є, також, як і Левій --складальником податків). Ієшуа зустрівся з ним вперше на дорозі в Вітфагії. А
Вітфагії - невелике поселення у Оливній гори поблизу Єрусалиму. Звідсипочалося, згідно з Євангеліям, урочисту ходу Ісуса в Єрусалим.
До речі з цим біблійним фактом теж є відмінності: Ісус в супроводісвоїх учнів в'їжджає на віслюку до Єрусалиму: «І коли він їхав, стелилиодежу свою по дорозі. А коли він наблизився до спуску з гори Елернской,ввесь натовп учнів, в радості велемовно славити Бога за всечудеса, що бачили, кажучи: Благословенний Цар, що йде Господнє! Світна небесах, і слава на висоті! »(Євангеліє від Луки). Коли Пилат запитує
Ієшуа чи правда те, що він «через Сузскіе ворота верхи на віслюку» в'їхав вмісто, той відповідає, що у нього «і осла-то никакого нет». Прийшов він у
Ершалаім точно через Сузскіе ворота, але пішки, у супроводі одного
Леві Матвія, і ніхто йому нічого не кричав, тому що ніхто його тоді в
Ершалаима не знав.
Ієшуа з людиною, що зрадили його - Іудою з Кір'ят, був знайомий трохи,а Юда з каріота був учнем Ісуса. Мабуть, Булгаков не хотів загострюватисвоє і увагу читачів на цьому зраді, а розібратися у відносинах
Ієшуа Га-Ноцрі і Понтія Пілата.
У Єрусалимі на суді над Ісусом лжесвідки в синедріонірозповідали: «... ми чули, як він говорив:« Я зруйную цей храмрукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний ». Булгаковнамагається зробити зі свого героя пророка. Ієшуа говорить: «Я, Ігемон,говорив, що впаде храм старої віри і створиться новий храм істини ... »
Істотною відмінністю булгаковського героя від Ісуса Христа є і те, що Ісус не уникає конфліктів. «Суть і тон його речей, - вважає
С. С. Аверинцев, - виняткові: Хто слухає повинен або увірувати, або стативорогом ... Звідси неминучість трагічного кінця ». А Ієшуа Га-Ноцрі? Йогослова та вчинки цілком позбавлені агресивності. Кредо його життяполягає в таких словах: «Правду говорити легко і приємно». Правда длянього полягає в тому, що злих людей не буває, є нещасні. Він --людина, що проповідує Любов, у той час як Ісус - Месія, який стверджує
Істину.
Уточню: нетерпимість Христа виявляється лише в питаннях віри. Увідносинах же між людьми Він вчить: «... не противитись злому. І коли вдаритьтебе в праву щоку твою, підстав йому й другу »(Євангеліє від Матвія 5,
39). Апостол Павло так уточнює ці слова: «Не будь переможений злом, алеперемагай зло добром », тобто борись зі злом, але при цьому не примножуватийого сам.
У романі «Майстер і Маргарита» Булгаков дає нам своє тлумачення заповіді
Ісуса Христа. Чи можемо ми сказати, що слова апостола Павла застосовні до
Ієшуа Га-Ноцрі, булгаковським Христу? Безумовно, тому що протягомвсього свого життя він ні на крок не відступає від свого добра. Воно вразливе, алеНЕ упосліджене, можливо, і від того, що важко зневажати тих, хто не знаючитебе, вірить у твою доброту, розташований до тебе, незалежно ні від чого. Ми неможемо дорікнути його в бездіяльності: він шукає зустрічей з людьми, готовий говоритиз кожним. Але він абсолютно беззахисний перед жорстокістю, цинізмом,зрадою, тому що сам абсолютно добрий.
І тим не менше неконфліктного Ієшуа Га-Ноцрі чекає та ж доля, що й
«Конфліктної» Ісуса Христа. Чому? Не виключено, що тут М. Булгаковпідказує нам: розп'яття Христа - зовсім не наслідок Його нетерпимості,як можна припустити, читаючи Євангеліє. Справа в іншому, більш суттєве.
Якщо не торкатися релігійного боку питання, причина загибелі героя «Майстраі Маргарити », як і його прообразу полягає в їх відношенні до влади, аточніше, до того життєвого устрою, який ця влада уособлює іпідтримує.
Загальновідомо, що Христос рішуче поділяв «кесареве» і «богове». ТимОднак саме земна влада, світська (намісник Риму) і церковна
(Синедріон), засуджують його до смерті за земні злочини: Пилатзасуджує Христа як державного злочинця, нібито претендує нацарський престол, хоча сам в цьому сумнівається; Синедріон - як лжепророкабогозневажне що називає себе Сином Божим, хоча, як уточнює Євангеліє, наНасправді первосвященики бажали йому смерті «через заздрощі» (Євангеліє від
Матвія 27, 18). Ієшуа Га-Ноцрі не претендує на владу. Щоправда, віноцінює її прилюдно як «насильство над людьми» і навіть упевнений, що коли -небудь її, влади, може і не бути зовсім. Але така оцінка сама по собі нетак вже небезпечна: коли ще це буде, щоб люди могли зовсім обходитися безнасильства? Проте саме слова про «невічно» існуючої владистають формальним приводом загибелі Ієшуа (як і у випадку з Ісусом
Христом).
Справжня ж причина загибелі Ісуса і Ієшуа в тому, що вони внутрішньовільні і живуть за законами любові до людей - законам, не властивим інеможливим для влади, причому не римської або якийсь інший, а владавзагалі. У романі М. А. Булгакова Ієшуа Га-Ноцрі не просто вільнийчоловік. Він випромінює свободу, самостійний у своїх судженнях, щирий увираженні своїх почуттів так, як може бути щирий тільки абсолютно чистийі добра людина. Навіть перед лицем смертельної небезпеки він зауважує Понтія
Пилата: «Правду говорити легко і приємно». А правда Пілата як раз і непотрібна.
Ще одна істотна відмінність сюжету Євангелій від булгаковсокго романуполягає в тому, що перша визначається подіями життя Ісуса, а у
Булгакова головною особистістю, скріплюючою ершалаімскіе голови, стаєпрокуратор Понтій Пілат. (Прокуратором називався римський чиновник,мав вищої адміністративної та судовою владою в якій-небудьпровінції. Понтій Пилат був призначений прокуратором юдеї в 29 році. Назва
Пилат походить від латинського pilatus, що означає «копьеносец»). Уромані «Майстер і Маргарита» дається глибокий психологічно точний аналізповедінки героя, що переростає в моральний суд над Пилатом. Це складна,драматична фігура. Він розумний, не чужий роздумів, людських почуттів,живого співчуття. Поки Ієшуа проповідує, що всі люди добрі, покураторсхильний поблажливо дивитися на це нешкідливе дивацтво. Але от мовазайшла про верховної влади, і Пілата пронизує гострий страх. Він ще намагаєтьсявести торг зі своєю совістю, пробує схилити Ієшуа на компроміс,намагається непомітно підказати рятівні відповіді, але Ієшуа не можезлукавити. Охоплений страхом, всесильний прокуратор втрачає залишкигордого гідності і вигукує: «Ти вважаєш, нещасний, що римськийпрокуратор відпустить людини говорив те, що ти сказав? ... Або тидумаєш, що я готовий зайняти твоє місце? Я твоїх думок не поділяю ». Все ж такияк і в Біблії Пилат не знаходить серйозних підстав для страти булгаковського
Ісуса, але верховні священнослужителі продовжують наполягати на смертномувироку. Пилат піддається ганебному легкодухість розумного і майже всесильногоправителя: через острах доносу, який міг погубити кар'єру, Пилат йдепроти своїх переконань, голоси проти людяності, проти совісті. Вінробить останні жалюгідні спроби врятувати нещасного, а коли це не вдається,намагається хоча б пом'якшити докори сумління. Але немає і не може бути моральноговикупу за зраду. А в основі зради, як це майже завждибуває, лежить боягузтво. «Труднощі - крайнє вираження внутрішньоїпідпорядкованості »,« несвободи духу », головна причина соціальних підлот наземлі. «... Руки потер, як би миючи їх ...» - Тут Булгаков має на увазінаступне місце з Євангелія від Матвія: «Пилат, бачачи, що ніщо недопомагає, а неспокій ще більший, взяв води й умив руки перед народом,і сказав: Я невинний у крові Його! ... »Таким чином, цей жестсимволізує в романі муки совісті Пилата, свідомість що здійснюється ним гріхаі символічне очищення від нього. Згодом Булгаков змусить свогогероя повторити цей жест у розмові з Афраніем, коли Пилат будеорганізовувати вбивство Іуди з Кір'ят.
Все же Пилат покараний страшними муками совісті. «Дванадцять тисяч лун заодну місяць колись », безсонних ночей крається Пилат тим, що« він чогосьне доказав тоді, давно, чотирнадцятого числа весняного місяця нісана »,що він не пішов «на все, щоб врятувати від страти рішуче ні в чому невинного божевільного мрійника і лікаря ».
« Христу немає місця на землі », - писав О. М. Горький. І історія Ієшуа Га-
Ноцрі та інших схожих літературних героїв лише ілюструє цю думку.
Отже, образ Ієшуа Га-Ноцрі багато в чому близький до поширеного на рубежі
XIX - XX ст. тлумачення Ісуса Христа передусім як ідеальноголюдини. М. А. Булгаков не протівовоставляет свого героя Христу, а як би
«Конкретизує» євангельську легенду (як він її розуміє), допомагаючи намкраще її осмислити. Його Христос позбавлений ореолу божественної величі, і тимне менш він викликає повагу і любов - така приваблива сила йогоособистості та суджень. Його смерть на хресті виглядає в романі не випадково, ацілком закономірною: він дуже добрий, дуже вільний, щоб жити в нашомугріховному світі. А, значить, йому немає «місця на землі». Як і його прообразу ..

Булгаков відверто відходить від євангельської трактування всемогутності
Бога. За Булгакову, «править балом» на цій землі абсолютно небожественнаясила. Хто «князь світу цього»? Епіграф роману адресує нас до Мефістофеля з
«Фауста» Гете:

... так хто ж ти, нарешті?

- Я - частина тієї сили, що вічно хоче зла

І вічно чинить благо.
Отже, булгаковський Воланд - це Мефістофель. А Мефістофель - це
Сатана, не випадково ж його діалог з Творцем ( «Пролог на небесах») майжеповністю співпадає з аналогічним місцем в старозавітній Книзі Іова (Іов.
1, 9 - 12).
Проте всі тут не так просто, як здається на перший погляд. Сатана (відгрец. «Протидіючий», «противник») або диявол (від грец. «Наклепник»)постає як у Старому, так і в Новому Завіті, по-перше, як «начальникзлих духів, ворог Божий і спокусив, і грабіжник душ людських », якскептик і цинік, підбурювач і навушник, обвинувач роду людськогоперед Вищим суддею. По-друге, що для нас особливо важливо, і в Біблії і в
«Фауста» Гете Сатана (Мефістофель) хоча протистоїть Богу, але не на рівнихпідставах, не тому що божество або антібожество лихого, але як занепалі творіння
Бога і бунтівний підданий його держави, який тільки й може що звертатипроти Бога силу, отриману від нього ж, й проти власної волі вЗрештою сприяти виконанню Божого задуму - «творити добро,бажаючи людям зла ».
Булгаков ж поступово, невпевнено відходить саме від такого тлумаченняобразу Сатани в бік дуалістичних єресей, які визнавали рівність добраі зла у світі, здавна існували в історії християнства і знайшливідображення в «Божественної комедії» Данте Аліг'єрі. Причина такоговідступу полягає в тому, що Булгаков віддаляє Воланда від Мефістофеля
(Сатани) в пошуках більш точного осмислення природи добра і зла і їхспіввідношення між собою в реальному земному житті.
«Кожне відомство повинне займатися своїми справами», - пояснює Воланд
Маргариті розподіл обов'язків в цьому світі. Є «відомство» Ієшуа Га-
Ноцрі, і є «відомство» його, Воланда. А співвідношення їх між собоюцілком відповідає Євангелія і віковий християнської традиції: Воланд --це «князь світу цього» (Ін. 12, 31 та інші), тоді як Ієшуа Га-Ноцрі можеповторити слідом за своїм біблійним Прообразом: «Моє Царство не від світуцього »(Ін. 18, 36).
« Світ цей »- це його, Воланда, територія. Він і його свита з'являються в
Москві не з метою довести, подібно гетевський Мефістофеля, що людина посвоєю природою поганий. Висміюючи дії органів, громадську та літературнужиття країни, вони вершать суд і над державним устроєм, тобто нечистасила, борючись зі злом реальним, виконує функцію «іншого відомства», прицьому не боячись відповідальності за відновлений роман Майстра інагородження закоханих «спокоєм». Захищаючи добро, вона грає нову для неїроль. Але нетрадиційної є не тільки роль нечистої сили втворі: вона теж не відповідає усталеним християнськимуявленням. І це природно, адже, створюючи образи Бегемота,
Азазелло, Коров'єва - Фагота, Булгаков звертався до різних джерел. Так,
Лесскіс вказує, що на думку зробити Бегемота котом могли вплинутинародні повір'я, в яких кішки числяться супутниками нечистої сили, а самепрізвисько Бегемот письменник, мабуть, взяв з драми Гете, в якій Фаустпорівнює пуделя, а в його зовнішності з'явився Мефістофель, з Бегемотом.
Доказом звернення Булгакова до «Фауста» в даному випадку слугуєпристрасть письменника до цього філософського твору. У трьох своїхроманах він згадує або оперу «Фауст», або саму драму. Булгаков мігтакож прочитати в Енциклопедичному словнику Брокгауза, що «араби вважаютьбегемота дитям пекла втілився дияволом ».
Булгаковський Азазалло, Коров'єв - Фагот, як і Бегемот, не відповідаютьбіблійним канонам: вони всього лише члени почту сатани, а не ототожнюютьсяза християнською традицією з сатаною, якій після Страшного Суду будекинутий у вогонь.
Отже, «Майстер і Маргарита» - подвійний роман. Обидва «романупротиставлені »один одному, і поява головного діючої особиромана Майстра про Понтія Пилата - Ієшуа - у романі про Майстра неможливо, томуяк він оповідає нам про час самого письменника, епосі, символом якоїбув Воланд - сатана. Добро ж у реальному житті могло бути тількивідносним, частковим. В іншому випадку існування його ставалонеможливим. Тому-то Майстер і Маргарита, утілення добра в романі про
Майстру, і змушені вступати в «союз» з Воландом, тобто йти накомпроміси з совістю, брехати, щоб зберегти любов і істину про Христа,відкрилася Майстра. Це і пояснює подвійність персонажів. Святість ідобро часом поєднуються в їх образах зі злом, брехнею і зрадою. Так,
Маргарита виступає не тільки як відьми, що влаштовує розгром уквартирі критика Латунского: вона втішає що плаче дитини, що в народнихлегендах властиво або святий, або самої Пречистої Діві. Майстер же,відновлюючи у своєму романі про Понтія Пілата хід подій, що відбулися в
Ершалаима «чотирнадцятого числа весняного місяця нісана», є,безумовно, особистістю талановитої і неабиякої, але зломленійпереслідуваннями - відрікається від творчості, віддаючи що відкрилася йомуістину. Єдиний учень Майстра, поет Іван Безпритульний кидає писативірші за порадою вчителя, але все-таки те, що трапилося з ним потім вважає тількитяжким маною, хворобою. Добро в романі про Майстра хоч і не абсолютно,але реально. Інакше зображене в ньому зло: воно представлено як реальне,породжене державним ладом, і надприродне, біблійне.
Воланд і його свита з'являються на сторінках роману з метою викрити злореальне. Булгаков наділяє їхніми функціями суддів, щоб висміяти суспільнужиття, літературну атмосферу і показати відносність влади.
Отже, можна сказати, що останній і найвідоміший роман М. А. Булгакова
«Майстер і Маргарита» пройнятий апокаліптичними мотивами.
Булгаковський Ієшуа Га-Ноцрі відрізняється від євангельського прототипувіком, походженням і поводженням, але він залишається активною фігурою,автор відступає від традиційних канонів, показуючи на сторінках «Майстра і
Маргарити »тільки одного учня - Левія Матвія. Ершалаімскіе голови в
«Майстра і Маргарити» поєднує образ Понтія Пілата. Булгаков зберігаєбіблійний варіант, де Ісус займає центральне положення.
Протистояння добра і зла, викладене ще в Біблії, завжди викликалоінтерес у людей. цю проблему намагалися осмислити багато філософів, діячіцеркви, поети і прозаїки. Особливий інтерес дана проблема викликала влюдства в переломні епохи, коли відбувалася ломка старих підвалин,законів і порядків, а також у роки кривавих воєн, які частоасоціювалися у свідомості людей з картинами армагеддона, намальованими в
Одкровенні святого Іоанна Богослова. Не став винятком і ХХ століття,породив чимало складних і драматичних явищ у духовних шуканняхсуспільства. Апокаліптичні події цього сторіччя змусили звернутися допроблеми боротьбу добра зі злом багатьох письменників, у тому числі й М. Булгакова.
В результаті порівняльного аналізу Біблії, Євангелія з романом «Майстер і
Маргарита »я прийшла до наступних висновків:
1) у романі М. Булгакова осмислюється проблема боротьби добра зі злом, до якої письменник звертався протягом усього життя;
2) розглядаючи дану проблему, М. Булгаков не завжди дотримувався традиційних релігійних трактувань.
3) переосмислюючи Біблію, письменник намагався знайти відповіді на «вічні», філософські питання (про сенс буття, про призначення людини, про боротьбу добра і зла, про любов і зраду).
Незважаючи на зроблені висновки, тему мого реферату не можна вважатиповністю вичерпаною. Я думаю, що вона буде і надалі представлятивеликий інтерес для дослідження й аналізу біблійних мотивів у романі
«Майстер і Маргарита» М. Булгакова.

Використана література:
1. «Російська література ХХ століття» частина 1 за редакцією В. В. Агеносова.
2. «Майстер і Маргарита» серія «Книга для учня і вчителя».
3. Біблія в українському перекладі з паралельними місцями.
4. Посібник для учнів «Мій світ і я» під редакцією Б. Бітінаса.
5. «Булгаковська енциклопедія» укладач Б.В. Соколов - М. «Локид»,

«Міф», 1997 р.
6. В.Г. Боборикін «Михайло Булгаков» - М. «Просвещение», 1991г
7. «Творчість Михайла Булгакова: Дослідження. Матеріали. Бібліографія.

Кн. 1 »під ред. Н.А. Грознова і А.І. Павловського. Л., «Наука», 1991 р.
8. В.Я. Лакшин Вступна стаття до видання «М.А. Булгаков Зібрання творів у 5-ти томах ». М., «Художня література», 1990 р.
-----------------------< br>