Вступ
У своєму рефераті я хотів би розповісти про твори Григорія
Шалвовича Чхартішвілі написаних ним під псевдонімом «Борис Акунін» а самепро серію «пригоди Ераста Фандоріна»
Мене зацікавила ця тема після прочитання книги «Левіафан» якавипадково потрапила до мене в Туреччині тепер у мене є вся серія. Сподобалисямені ці твори своїм швидко розвиваються сюжетом, непередбачуваністюа головне що відрізняє ці книги від звичайних невиразних детективів цечудовий російська мова і приголомшливе знання епохи.
«Такі різні романи,
Але від усіх смачно пахне
Великої російською літературою
Всі розвивається динамічно,
За кращим західним стандартам
Усе на одному вищому рівні володіння матеріалом
Як історичним так і літературною »
« Єдиний детектив
Що поєднує дотепну
Парадоксальність сюжету
З блискучою стилізаторського манерою »
Це і багато іншого говорять про романи Акуніна провідні російські тазахідні видання.
Борис Акунін
"есеїст, літературний перекладач, белетрист Григорій Шалвович Чхартішвілінародився 20 травня 1956 року в Грузії. З 1958 року живе в Москві. Навчався вшколах № 23 і 36.
Під враженням від японського театру Кабукі вступив на історико -філологічне відділення Інституту країн Азії та Африки МДУ і ставяпонознавців.
Працював заступником головного редактора журналу "Іноземна література",проте в початку жовтня 2000 року пішов звідти, щоб займатисявиключно белетристикою.
Головний редактор 20-томної "Антології японської літератури", головаправління мега проекту "Пушкінська бібліотека" (Фонд Сороса).
Автор книги "Письменник і самогубство" (М.: Новое литературное обозрение,
1999), літературно-критичних статей, перекладів японської, американської таанглійської літератури (Юкіо Місіма, Кендзі Маруяма, Yasushi Іноуе, Корагессан
Бойл, Кобо Абе, Такако Такахасі, Малкольм Бредбері, Пітер Устинов тощо) ібелетристичних творів, написаних під псевдонімом Борис Акунін
(романи і повісті серій "Пригоди Ераста Фандоріна", "Пригоди сестри
Пелагії "і" Пригоди магістра ")".< br>Укладач збірника найбільш яскравих творів сучасних західнихбелетристів "Ліки від нудьги".
У 2000 році Б. Акунін був висунутий на здобуття премії "Smirnoff-Букер
2000 "за" Коронацію ", однак у число фіналістів не ввійшов. У вересні 2000року на Московському книжковому ярмарку був названий російським письменником року.
Лауреат премії "Антибукер" за 2000 рік за роман "Коронація".
Книги про Ераста Фандоріна вийшли в Італії, Франції, Японії і, ймовірно, вдеяких інших країнах теж.
. "Пригоди Ераста Фандоріна"
"Азазель" - конспірологічний детектив
"Турецький гамбіт" - шпигунський детектив
"Левіафан" - герметичний детектив < p> "Смерть Ахіллеса" - детектив про найманій вбивці
"Table-talk 1882"
Закінчення "Table-talk 1882"
"Піковий валет "(в кн." Особливі доручення ") - повість про шахраїв
" Декоратор "(в кн." Особливі доручення ") - повість про маніяка
" Статский советник "- політичний детектив
"Коронація" - великосвітський детектив
"Коханка Смерті" - декадентський детектив
"Коханець Смерті" - діккенсіанскій детектив
. "Пригоди сестри Пелагії"
"Пелагія і білий бульдог"
"Пелагія і чорний монах"
. "Пригоди магістра"
"Алтин-толобас"
. "Чайка" (а ось, до речі, чеховська "Чайка")
. "Казки для ідіотів"
. "Старе Донське кладовище"
Б. Акунін також виступив як упорядника збірки найяскравішихтворів відомих зарубіжних белетристів під назвою "Ліки віднудьги ".
Восени 2000 року в Італії вийшли "Азазель" та "Турецький гамбіт" наіталійською. "Азазель" став у перекладі "Зимової королевою" ( "La reginad'inverno "), а" Турецький гамбіт "так ним і залишився:" Gambetto Turco ". Якийуспіх вони мають в цій країні, не знаю, але на італійських літературнихсайтах Акунін згадується часто.
У Франції в березні 2001 року у видавництві Presses De La Cite вийшов
"Азазель" ( "Azazel") і "Турецький гамбіт" ( "Le gambit turc"). Нафранцузькою, зрозуміло. Ось так виглядає обкладинка французького "Фандоріна".
На картинку можна клацнути, і вона збільшиться. (Прошу вибачити деякукривизну знімка.)
До речі, якщо ви знаєте французька, вам буде цікаво почитати перекладпершого розділу "Азазеля".
Також "Азазель" переведений на японський. Вийшов "Адзадзеро".
Головний герой
Основні відомості
Ім'я: Ераст Петрович Фандорін
Дата народження: 8 січня 1856
Колір волосся: чорні
Колір очей: блакитні
Зріст: два аршини вісім вершків, або 1,78 м
Статура: худорлявий
Особливі прикмети: заїкається (в сильному хвилювання або подразненні заїкатисяперестає), на скроні шрам від кулі доктора Лінда.
Шкідливі звички: палить сигари
Інтереси, хобі: захоплюється конструюванням автомобілів і автоперегонами.
На яких мовах говорить: англійська, французька, німецька, японська,турецька.
Спеціальні навички: друкує на друкарській машинці десяти пальцевим методом.
Освіта: незакінчена середня (чи все ж таки середнє?) До 1899 року. У
1899 році в Бостоні пройшов екстерном курс інженера-механіка. Тема дипломноїроботи - ідея вседорожниє мототріпеда.
Сімейний стан: вдівець з 1876 р. У 1920 році (або раніше?) Одруживсядругий раз. У другому шлюбі - син Олександр.
Проживає: Москва, М. Нікітська, одноповерховий флігель садиби тестя,дійсного статського радника Олександра фон Еверт-Колокольцева.
Батько: відставний поручик Петро Ісаакіевіч Фандорін, помер у 1875 р.
Мати: померла рано, ім `я невідоме
Брати-сестри: немає
Коротка біографія
Потомствений дворянин, Ераст Петрович Фандорін дев'ятнадцяти років залишивсякруглим сиротою. Матері він змалечку не знав, а батько пустив стан напусті прожекти і наказав довго жити. Розбагатівши в железнодорожнуююлихоманку, в банківську лихоманку Петро Фандорін розорився і не залишивсвоєму єдиному синові нічого крім боргів. Гімназію Ераст Петрович незакінчив і поступив в поліцію колезьким реєстратором.
У двадцять років був проведений поза чергою в чин титулярного радника. Ставчислитися в Міністерстві закордонних справ, насправді працюючи на
Третє відділення.
24 вересня 1876 одружився на Єлизаветі Олександрівні фон Еверт-
Колокольцева, дочки дійсного таємного радника, 1859 р.н. В деньвесілля юна дружина Фандоріна загинула від вибуху бомби, яку приніс в будинокдійсного таємного радника посильним від леді Естер.
У 1877-1878 рр.. брав участь у Російсько-турецькій війні. Перебував у полоніу турків, свободу виграв в нарди. Після завершення війни відбув до Японії надипломатичну службу.
З 1878 р. - другий секретар російського посольства в Японії.
У 1882-1891 рр.. спочатку в чині колезького асесора, а потім статськогорадника служив чиновником особливих доручень при московському генерал -губернаторові. Після того, як колишнього главу Москви змінив на цій посадівеликий князь Симеон Олександрович, Фандорин відмовився від запропонованого йомупоста обер-поліцмейстер Москви і подав у відставку.
З 1896 року жив в Парижі, проте згодом повернувся в Росію, деодружився на Єлизаветі Анатоліївні яка в 1920 або 1921 народила йомусина Олександра, перебуваючи вже в еміграції в Англії.
Кавалер:
. Ордена св. Володимира 4 ступеня за справу "Азазель"
. Ордена св. Станіслава 3 ступеня за справу "Турецький гамбіт"
. Ордена св. Анни 4-го ступеня за справу "Алмазна колісниця"
. Японських орденів Великої і Малої Хризантем
Ім'я та прізвище
Особливої уваги заслуговують ім'я та прізвище героя.
Згадуючи в декількох місцях про походження Ераста Петровича, Б. Акунінпише, що рід Фандоріна йде від хрестоносців, що його предки служили щецаря Михайла Федоровича Романова і що Фандорін - це перекручена,адаптована, русифікована прізвище фон Дорн.
"Це був дуже миловидний юнак, з чорним волоссям (якими він таємнопишався) і блакитними (на жаль, краще б теж чорними) очима, доситьвисокого зросту, з білою шкірою і проклятим, незнищенних рум'янцем на щоках ".
(1876)
"Вік - не більше, ніж років двадцять. Зростання двох аршин восьми вершкове;статура худорлява, волосся чорні прямі; бороди та вусів немає і не схоже,щоб голився, а очі яскраво-блакитні, вузько посаджені, до кутів трохирозкосі; шкіра біла, чистий; ніс тонкий, правильний; вуха притиснуті,невеликі, з короткими мочками. Особлива прикмета - на щоках не сходитьрум'янець ". (1876)
"Перше враження від Ераста Фандоріна було таке: небагатослівний, стриманий,ввічливий. На смак Гоша дуже вже лощену. Крохмальний комірець стирчитьніби алебастровий, в шовковій краватці перлиста шпилька, в петлиці (фу ти -ну ти) червона гвоздика. Гладкий пробіл волосок до волосині, пещені нігті,тонкі чорні вуса наче вугіллям намальовані ". (1878)
"Увага привертав не стільки чепурних наряд пасажира, скількивражаючий, можна навіть сказати, ефектна зовнішність. Молоду людинувисокий стрункий, широкоплечий, на світ дивився ясними блакитними очима, йомунадзвичайно йшли тонкі підкручені вусики, а чорні, акуратно пріческанниеволосся мали дивну особливість - інтригуюче сріблилися ". (1882)
"Відразу видно - особлива людина. Обличчя красиве, гладке, молоде, авороні волосся на скронях сіль з перцем. Голос спокійний, тихий,говорить з легким заїканням, але кожне слово до місця, і видно, що повторюватиодне й те саме двічі не звик. Значний пан, нічого не скажеш ".
(1886)
"35 років. Худорлявої статури, високого зросту, брюнет, тонкі вусики,сиві скроні, при розмові заїкається ".
"... чорні стрілки брів ...". (1891)
"Приблизно на половині дороги до Ермітажу нам зустрівся елегантнийпан середніх років. Він чемно підняв циліндр, причому оголилисягладкі чорне волосся і сиві віскі ".
"Ваші вусики краса що таке. І щипчиками не обробляє? Афіксатуаром? .. Боже, а які у вас вії! Здається, нічого б не пошкодувавза такі довгі, чорні, зігнуті на кінцях. Це ж натуральний колір? "
"Фандорін скептично підняв гарну, ніби намальовану брову".
".. Його акуратний проділ, що зберіг бездоганність, незважаючи на всіпригоди і потрясіння ".
"... Сильні, тонкі пальці ..." (1896)
Рід російських Фандоріна почався з Корнеліуса фон Дорна. Від нього до Ераста
Петровича (включно) - 8 поколінь:
1. Корнеліус фон Дорн (він же - Корній Фондорнов або Фондорін), засновник російської гілки роду фон Дорн.
2. Микита Корнійович Фондорін. Тривалий час служив особистим секретарем графа
Андрія Артамоновіча Матфеева, петровського посланника при різних європейських дворах. Матір'ю Микити була дочка боярина Артемона
Сергійовича Матфеева Олександра Артамоновна; бабусею - шотландка, уроджена Гамільтон.
3. Іларіон Микитович Фандорін (Ларіон Фандорін), бригадир, у спадок від якого нащадкам дісталися годинник-балон з застрягли в них турецької кулею.
4. Данило Іларіонович Фандорін (Данила Фандорін), що складався при великій імператриці на посаді камер-секретаря. Йому належала записка, в якій імператриця, найімовірніше, в червні 1762 року, власноручно написала всього два слова, але зате яких! "Вічно вдячна".
5. Самсон Данилович Фандорін.
6. Ісакій Самсонович Фандорін, канцелярист Московського архіву міністерства юстиції, який створив генеалогічне древо роду Фандоріна з докладними коментарями. Доводиться Ераст Петрович дідом.
7. Петро Ісаакіевіч Фандорін, батько Ераста Петровича. Розбагатів в залізничну лихоманку, в банківську лихоманку розорився.
преставився від удару в 1866 році.
8. Ераст Петрович Фандорін.
Відомо лише про двох нащадків Ераста Петровича:
. Олександр Эрастович Фандорін, син. Лікар, світило ендокринології, без п'яти хвилин кандидат на Нобелівську премію. Загинув разом з дружиною Анною під час аварії порому "Хрістіанія" в 1994 році.
. Микола Олександрович Фандорін, онук.
Четверо Фандоріна навчалися в Московському університеті.
1. Данило Іларіонович (один з перших студентів)
2. Самсон Данилович
3. Ісакій Самсонович
4. Петро Ісаакіевіч
Гімназія, в якій навчався Петро Ісаакіевіч Фандорін знаходилася в Будинку
Пашкова
Основоположник російської гілки роду фон Дорн-Фандоріна, Корнеліус фон
Дорн народився в німецькому герцогстві Вюртемберг, в дворянський маєток
Теофельс, в 1650 році.
Особливі прикмети - на лобі, біля лівої скроні, напівкруглий шрам від копита.
З 15 років служив найманцем в арміях різних країн. Почав рейтаром, потім ставкорнетом, в 23 роки викупив лейтенантських патент. За цей час він встиг 2року прослужити французам, півроку мекленбургскому герцога, потім шведам,потім рік данцям, потім вільним містом Бремені, польського короля, зновудатчанам. Після цього потрапив у полон до голландцям і воював за них зфранцузів.
Навесні 1675 в Амстердамі був завербований "російським фюрстом" Тулупова вросійську армію на чотири роки. Після прибуття в травні до Росії з'ясувалося, щочин капітана, обіцяний Тулупова, - обман.
Справив хороше враження на боярина Артемона Сергійовича Матфеева,першого міністра російського царя Олексія Михайловича, і капітаном все-такистав. Служив в будинку Матфеева начальником охорони.
Через рік або два після приїзду до Москви одружився на дочці Матфеева
Олександрі Артамоновне.
У травні 1682 Корнеліус залишив у Волзькому місті Кромешнікі заповітмалолітнього сина Микиту. Загинув у тому ж місяці: був кинуть на списи разом з
Артамоном Сергійовичем Матфеевим під час травневого заколоту стрільців.
До родоводу Корнеліуса фон Дорна:
Брати і сестри: Клаус (спадкоємець родового маєтку), Андреас (абат),
Фердинанд; березня, Грета.
Тео-Крестоносец, перший з роду, придумав девіз: Honor primum, alia deinde
(Спочатку честь, інше потім).
Прапрадід Корнеліуса Тібо-Монтесума повернувся з Мексики з візкомацтекського золота. Викликавши зухвалими промовами гнів імператора Карла, залишився ібез золота, і без голови.
Двоюрідний дід Ульріх-Красунчик став фаворитом вдовуюча герцогині
Альто-Саксенской. Закохався в безприданниці, залишив княжий палац ізакінчив свої дні в бідності.
Онук Ераста Петровича Фандоріна, Микола Олександрович Фандорін (Nicholas
A. Fandorine) народився на початку 1960-х років в Лондоні. Точний рік йогонародження невідомий, відомо лише, що в 1995 році йому "до сорока ще онскільки "було.
Магістр історії, фахівець з історії Росії дев'ятнадцятого століття.
Батько - Олександр Эрастович Фандорін (1920 або 1921 - 1994), ендокринолог, і
Анна Фандоріна (? - 1994).
Олександр Эрастович був зведений англійською королевою в баронета задосягнення в галузі медицини. Микола Олександрович успадкував цей титулі слідом за сером Александером став сером Ніколасом.
Ніколас виріс у лондонському районі Кенсінгтон. У дитинстві грав на флейті. У
11 років хотів повіситися через те, що батько не купив йому поні. Дитячепрізвисько - Ніф-Ніф.
Батьки Ніколаса загинули під час аварії порому "Хрістіанія" 31 серпня
1994 року, після чого Ніколас надумав поїхати в Росію.
Словесний портрет: зріст 199 см, очі сірі, волосся світле, прямі.
Алергія на пил (в тому числі книжковий).
Одружений на Алтин Мамаєвої, 1973 року народження.
Агент Івана Францевича Бріллінга в домі Іполита Зуров
"Типовий представник порочної і розгнузданої золотої молоді знеабиякими задатками бретера ". (1876) (Прим. бретера м. франц. хто шукаєвипадку причепитися для виклику на поєдинок, хто наісківается)
Амалія Казимирівна Бєжецький, красуня
"Хлопчик з породи щасливчиків, а я цей тип людей добре знаю - вонинепередбачувані і дуже небезпечні ".
"Сміливий, задерикуватий дурник. І дуже, дуже гарна". (1876)
Порфирій Мартинович Пижов, письмоводитель в російському посольстві в Англії
"Юнак чистий, сміливий, благородних устремлінь і патріот Вітчизни". (1876)
Іван Францевич Бріллінг, слідчий, чиновник особливих доручень при шефовіжандармів та начальника Третього відділення, статський радник
"Дуже хороший детектив". (1876)
Маргарета Естер, засновниця всесвітньої мережі естернатов
"Він відрізняється прекрасною реакцією, сміливий, має добре розвиненимлогічним мисленням і унікальною інтуїцією ". (1876)
Іполит Олександрович Зуров, граф, ротмістр гусарського полку
"Це він зараз ходить мокрою куркою, а бачили б ви Еразма колишнім! Полум'я!
Аравійський ураган! "(1877)
Кларисса Стамп, стара діва
"Він не чужий марнославства". (1878)
Реджинальд Мілфорд-Стоукс, англійська баронет
"Це страшна людина, злобний божевільний, що володіє потворною, збоченійфантазією ".
"Хитрий візантієць", "підлий візантієць" (1878)
Гінтаре Аоно, японська медик
"Перша з звезд, чиє сяйво я розгледів в темряві, - це Фандорін -сан. Саме завдяки йому мені стало ясно, що я, Гінтаре Аоно, небайдужий Миру, що Велике Ззовні не кине мене в біді ". (1878)
Діана, агент-провокатор
"Кавалер делікатний, манірний і дотримується строгих правил". (1891)
Гліб Георгійович Пожарський, віце-директор Департаменту поліції, полковник
"Справжній Антіной" (який Антіной мається на увазі: одна з настирливих женихівдружини Одіссея Пенелопи
або коханий римського імператора Адріана? Швидше за останнє, див. посилання
- Алікс), "справжній улюбленець долі"
Фандоріна
"Ви розумні, гострі, сміливі, але є в вас така собі чістоплюйская,аристократична млявість. Якщо на шляху вам зустрінеться, пардон, купалайна, ви на неї в лорнетки поглянете і стороною обійдете. Нехай іншінаступають, а ви своїх ніжних почуттів і білих рукавичок забруднюють нестанете ".
"При всіх блискучих якостях у вас є величезний недолік. Ви начистопозбавлені гнучкості, не вмієте змінювати форму і колір стосовнообставин, не здатні звертати з наміченого шляху на кружнимстежку. А стало бути не підсидить і не увіткнете ніж у спину ". (1891)
Володимир Андрійович Долгорукий, московський генерал-губернатор
"Він - хоча і люблю я його - неживої якийсь, наче інеєм прихоплений. Абопопелом присипана. Чи не отогрeешь ти його, не оживити. Вже багато хто пробував ".
(1891)
Афанасій Степанович Зюкін, дворецький великого князя Георгія Олександровича
".. цей дивний і неприємний пан ... Я не любив цю людину. МожеМожливо, навіть ненавидів. В усякому разі, хотів, щоб він раз і назавждизник з нашого життя. Проте я не бажав йому смерті. Його ремеслом був ризик,він увесь час грав з небезпекою, але я чомусь не думав, що він можезагинути. Він здавався мені безсмертним ".
"... Яке чудовисько Фандорін. Цього гутаперчевого пана не можнапідпускати до дівчат і порядним жінкам. Як безсоромно закрутив вінголову її високості! Як спритно завоював розташування мадемуазель Деклік!
І, головне, навіщо? Що цьому лощеної, бувалі обманців скромнагувернантка - не красуня, не гранд-дама? Навіщо було говорити з нею такимоксамитовим голосом, та ще ніжно жати ліктик? О, цей суб'єкт просто такнічого не робить ".
"Неймовірний чоловік!"
Симеон Олександрович Романов, великий князь
"Це авантюрист найгіршого гатунку. Підступний, виверткий, слизький,неохайний. Як мені доповідали, забравши з Росії, процвітав увсяких темних справах. Встиг наслідити і в Європі, і в Америці, і навіть у
Азії ... Мені доносять з певних джерел, що Фандорін впав нижче нікуди:веде розслідування на замовлення приватних осіб і не гребує бративинагорода - здається, чимале. Справа в тому, що серед його клієнтівтрапляються й грошові тузи і навіть, на жаль, іноземні правителі. Зап'ять років Фандорін здобував собі цими капосними заняттями певнупопулярність. Не сумніваюся, що йому відомі багато брудні таємниці ".
"Я попереджав, це нахаба яких мало!" (1896)
"Якщо живеш в державі, треба або його берегти, або вже їхати --інакше виходить паразитизм і лакейські пересуди ".
"Держава - це не будинок, а швидше за дерево. Його не будують, воно росте саме,підкоряючись закону природи, і справа ця довгий. Тут не муляр, тут садівникпотрібний ".
"Я втомився слухати ниття про" наш важкий час ". За часів царя Миколи,коли час було важче нинішнього, ваші "чесні люди" по струнці ходилита невпинно своє щасливе життя нахвалювали. Якщо стало можна нарікатина тупість і свавілля, значить, час на поправку пішло ".
"Я взагалі противник демократії. Одна людина від початку не дорівнює іншому, ітут уже нічого не поробиш. Демократичний принцип обмежує в правах тих,хто розумніший, талановиту, працездатну, ставить їх у завіімость від тупоїволі дурних, безданих і лінивих, тому що таких у суспільстві завждибільше. Нехай наші з вами співвітчизники спочатку відучаться свинства ізаслужать право носити звання громадянина, а вже тоді можна буде і пропарламенті подумати ". (1877)
"Я ж по суті дуже боязкий і невпевнений у собі людина. Я дуже боюсядвох речей: потрапити в смішне або безглузде становище і ... послабити своюоборону. Я рано дізнався, що таке втрата, і сильно злякався, напевно, навсе життя. Поки я один, моя оборона проти долі міцна, я нічого й нікогоне боюся. Людині мого складу найкраще бути одному ".
"Я смію говорити вам все це тільки тому, що сам переніс таке ж горе.
Мені, як і вам, теж загрожувала втрата розуму. Я зберіг розум і навітьзагострив його, але заплатив за це неабияким шматком серця. Це випробування,тяжкий іспит, який влаштувала вам доля. Я не знаю, навіщо й кому потрібнопіддавати людини такої жорстокої перевірці, але знаю одне: випробуваннянеобхідно витримати. Інакше кінець, розпад душі ". (1878)
"У мене рідкісний дар, панове, - страшенно везе в азартні ігри. Нез'ясовнийфеномен. Я вже давно звик Очевидно вся справа в тому, що моєму покійномубатюшки стільки ж рідкісно не щастило. Я виграю завжди і в будь-які ігри, івід того терпіти їх не можу ". (1882)
"Я, бачте, теж до певної міри феномен. Азарт гри мені невідомий,любмие гри на дух не виношу, але мені завжди щастить у них зовсімфантастичним чином. Я вже звик і давно цьому не дивуюсь ". (1986)
"Вічна біда Росії. Все в ній переплутано. Ласкаво захищають дурні імерзотники, злу служать мученики і герої ". (1891)
"Я не згоден з вами в тому, що всі крім любові неважливо. Є речі більшістотні, ніж любов. Мабуть, це головний урок, який я витягнув зсвого життя ".
"Знаєте, в чому ваша помилка? Ви вірите, що світ існує по певнимправилами, що в ньому є сенс і порядок. А я давно зрозумів, що життя є нещо інше як хаос. Немає в ній зовсім ніякого порядку, і правил теж немає ...
Так, у мене є правила. Але це мої власні правила, вигадані мноюдля себе, а не для всього світу. Хай уже світ сам по собі, а я буду сам посебе. Наскільки це можливо. Власні правила, Афанасій Степанович, цене бажання облаштувати весь Всесвіт, а спроба хоч якось організуватипростір, що знаходиться від тебе в безпосередній близькості. Але не більше.
І навіть така трошки мені не дуже-то вдається .. "(1896)
Жінки Фандоріна
Єлизавета Олександрівна фон Еверт-Колокольцева
Дочка дійсного статського радника, дружина Ераста Петровича. Загинула вдень весілля. Фандоріна 20 років, Лізонька - 17.
"Така собі лялечка медхен-Гретхен: золоті кучерики, вічка, ротик, щічки.
Нічого особливого ".
Кларисса Стамп
Нещодавно розбагатіла стара діва, зізналася Ераст Петрович в коханні на
"Левіафанів" і твердо намірилася провести з ним якийсь час заприїзду до Калькутти. Ераст Петрович не заперечував. Фандоріна 22 роки,
Кларіссе - 39.
"Начебто англійка і англійка, нічого особливого: нудні білястіволосся, не першої молодості, манери тихі, чінние, але в водянистих очахні-ні та й промайне отака чертовщінка. Знаємо, бачили таких. Хто втихому вирі-то водиться? "
"Ну, немолода. Ну, не красуня. Зате не дурна і з грошима. А це набагатокраще, ніж літня дурна потвора без жодного пенні за душею ".
Мідорі-сан
Фандоріна 22-26 років, Midori-сан -?
Аріадна Аркадіївна Опраксіна
Графиня, дружина таємного радника і камергера, "добра знайома" Ераста
Петровича. Останній її "убив, спокусив, відвів від чоловіка, найдостойнішого інайблагороднішого з людей ". Фандоріна 30 років, Адді - близько 30 (або менше ?).
" З дверей, що ведуть у внутрішні покої, куди кур'єру, звичайно, вхід бувзамовлений, виглянула рідкісної краси дама в червоному шовковому халаті достаті. Пишні темне волосся у красуні були покладені в загадковезачіску, струнка шия гола, білі, весь в кільцях руки схрещені нависокого лона. Дама з розчаруванням втупився в Анисия величезними чорнимиочима, трохи наморщило класичний ніс ..."< br>"Прекрасна собою, з царственої поставою й надутістю поглядом".
Ангеліна Самсоновна Крашенинникова
Сирота, з міщан. Переїхала до Фандоріна в 1888 році, після того, як той їйдопоміг "в одному важкій справі". На знак подяки подарувала Ераст Петровичсвою любов. Фандоріна 32 роки, Гелі -?
"Хороша Ангеліна, просто не придумаєш: світло-русяве волосся сплетені в пишнукосу, покладену на потилиці здобні кренделі, обличчя чисте, біле, великісірі очі дивляться серйозно, і ніби-то світло з них якийсь на навколишнійсвіт виливається. Царівна, право слово царівна, хоч і простого міщанськогосостловія ".
"Ангеліна Самсоновна, звичайно, не блакитних кровей, а їй-богу, будь-якустовпову дворянку за пояс заткне. Інший би таку перлину в законнідружини взяв, не погребував. Який там - за щастя б вважав за ".
Есфір Авессаломовна Литвинова
Дочка дійсного статського радника, нігілістка, закохалася в Фандоріназ першого погляду, не дивлячись на різницю в політичних поглядах. Фандоріна
35 років, Есфірі - близько 20.
"Худенька панночка, що сиділа у піаніно і яка виявилася як-то в стороні відголовних подій, зачудоване не виглядала. Її матово-чорні очігоріли обуренням, гарненьке личко смагляве було спотворено ненавистю.
Дівчина, скерував соковиті яскраво-червоні губки, бещзвучно прошепотіла щось люте,простягла тонку руку до лежала на піаніно сумочці й вивідати звідтималенький витончений револьвер ".
"Спочатку він побачив хутряний комір шубки і півкруг соболиній капора,потім, відбивши світло далекого ліхтаря, мерехтливо спалахнули величезні очі натрикутному обличчі. Ераст Петрович придивився уважніше і відзначив дваобставини. По-перше, мадемуазель Литвинова в обрамленніприпорошені сніжинками хутра, в блідому світлі газу, зірок і місяця булазапаморочливо хороша. А по-друге, для однієї тільки ненависті її очігоріли щось аж надто яскраво ".
Ксенія Георгіївна Романова
Велика княжна, втратила від Фандоріна голову, пропонувала йому разом бігтив Новий Світ, однак Ераст Петрович відмовився з міркувань боргу.
Згодом передумав, але закоханим не дав возз'єднатися недремнийдворецький. Фандоріна 40 років, Ксенії - 19.
"Велика княжна встигла переодягнутися в сукню для прогулянок і надіти капелюшок звуаллю, з-під якої рішуче виблискували її видовжені, красивогорозрізу очі ".
Єлизавета Анатоліївна
Друга дружина Ераста Петровича, яка народила йому в 1920-м (1921-му?) році сина
Олександра. Будучи вагітною, перебралася з Росії до Англії. Фандоріна -
64 роки, Єлизаветі Анатоліївні
Деякі твори Акуніна
Азазель
У ній дивно зіткнулися час дії (нігілісти, тільки що вийшов травневий номер "Щоденника письменника" Ф. Достоєвського, затишок і спокій) і характер злочину. Зрештою Фандорін протистоїть потужної міжнародної організації. Організована злочинність, так би мовити. Про подібні речі в XIX столітті, здається, і не думали.
А ця організація, "Азазель", складається з колишніх випускників екстернату для сиріт, яких по всьому світу організовує баронеса
Маргарета Естер, піддана Британії. Щоправда, знають про це не всі випускники. А лише їх особлива категорія.
Тут треба сказати, що леді Естер - справжній ентузіаст своєї справи, відмінно його веде і вірить, що у кожної людини неодмінно є якийсь талант, треба тільки його знайти, розкрити, а далі дитина і сам впорається. Але буває, що талант цей приречений бути незатребуваним - він бував потрібна у часи первісні або знадобиться років через двісті. Ось ці-то колишні діти і направляють
"Азазель". Згаданий в "Книзі Еноха" древній іудей, виявляється, навчав людей, як треба грати, щоб вигравати.
Засоби для утримання екстернатом і, відповідно, сиріт "Азазель" видобуває злочинами. Багатих шалапутом дурять, спонукають писати заповіти на користь леді Естер і доводять до смерті. Один з них застрелюється в парку серед білого дня, з цього і починається книжка. Взагалі-то цинічна ідея - зробити благодійну організацію міжнародних спрутом - крутувата і для нашого часу. Тим більше, що тут не
"дах", а в чистому вигляді благодійність.
Тепер про сищика. Ми такого ще не знали. По-перше, він молодий. По-друге, недосвідчений і простодушний. Син розорився батька, Ераст
Петрович зумів адаптуватися, знайшов собі службу, а головне - не втратив добродушного вдачі. У справі самогубці він задає питання елементарні. Та все одно: і на елементарні-то нікому відповідати не хочеться. Ераст Петрович по-юнацькому метушню: на перших сторінках ми дізнаємося, що він купив-таки корсет "Лорд Байрон", щоб плечі здавалися ширше, а талія вже. Цей корсет потім і дозволить дії рушити!
Як скаже потім бретера і гравець Зуров, у Фандоріна навколо чола наче німб, і він, Зуров, проти таких не грає: мається на увазі везіння по життю. Там, де іншого б десять раз вбили, це вийде без подряпини.
Нехай хто читає ці рядки не подумає, що я видала заздалегідь детективну інтригу. Вчений-сходознавець Бакунін так вправно все скрутив, що, вже знаючи те, що знаєте, ви кожного разу, перегорнувши сторінку, будете тихо ахати. Хоча Бакунін, взагалі-то кажучи, може бути, і не дуже велике літературний дар. Будь велике, не стилізував б під XIX століття, не грав у літературні іграшки, а неодмінно хотів сказати своє. Проте стиліст він класний. І вигадник.
Так от: Фандорін чи не одразу запідозрив леді Естер у причетності до загибелі молодої людини: адже заповіт-то на її користь, отже, їй ця смерть вигідна. На нього при цьому дивляться як на дитину, який начитався детективів. А наприкінці Ераст Петрович схоплюється з нею, що називається, "в рукопашній". І вона підриває
(нібито!) Себе і всі документи, де зберігається таємниця "Азазеля". Прав виявився сумлінний і нормально-цікавий новачок, а не з'їли собаку зубри. Фандоріна чекають чини, слава, заслужене щастя з чарівною Лізонька. Але - лунає ще один вибух, в самий день весілля. Фандорін-то живий, його попередньо спритно виманили з дому, леді треба, щоб він довго мучився. А ніжна рука його юної дружини з обручкою - ось вона, відірвана по лікоть, валяється на бруківці біля його ніг. І "поруч щось неприємно біле", глянсуватій поблискуючі двома золотими кружечками, листівочку з весільним поздоровленням. По-англійськи Фандорін (а він мови у нас знає) читає наступне: "Мій милий хлопчик, це справді славний день!"
До кінця книжки у Ераста Петровича білі віскі. А ви що думали? Не треба було з міжнародним монстром зв'язуватися. Тим більше, що у всій цій історії є ще де-не-хто, кого можна пошкодувати. Під час вінчання
Фандорін бачить у церкві на паперті дітей у обірваних синіх мундирчиках - це колишні мешканці екстернату, а зараз їм нікуди йти. Потім Ераст отримує посилку з бомбою і Ліза вмирає (Привіт від леді Естер). В кінці ми бачимо героя вже з сивими скронями.
Смерть Ахилес
"Інтелігентна публіка давно вже сумувала про кого щось подібне"
"Смачно пахне великою російською літературою"
"Глянцевая словесність дуже високого рівня"
"Щось таке, що й не бачено ніколи було в природі"
(з рецензій)
Як видно з епіграф, рецензенти оцінюють творчість Бориса Акунінадосить високо. І справді: про нього говорять, про нього пишуть (деякі такпрямо не перестаючи), Акунін увійшов до "півфінальний" список претендентівпремії ім. Аполлона Григор'єва.
А тепер надамо слово самому авторові. Григорій Чхартішвілі: Меніздається, що в листяних відгуках на мої книжки є неабиякий перехлест.
Акунінскіе твори, по-моєму, цікаво і, сподіваюся, приємні для читання, алене більше того. Я просто пишу розважальну белетристику. Нічого складногов моїх текстах немає, ні найменшого напруження мізків вони не вимагають.
Саме так справа і йде на самом деле-варто відзначити чесність і точністьавтора-нечасто письменник настільки справедливо оцінює власнітвори.
Роман Бориса Акуніна "Смерть Ахіллеса"-це добротний детектив, приємний дляне обтяжує мізки читання, і не дратує, на відміну від більшостійого сучасних побратимів, дурістю або вульгарністю. Що саме по собі вжечимало. Але, зауважимо, явно недостатньо для того, щоб бути видатнимтвором.
У цій книзі описується розслідування обставин смерті всенародногоулюбленця, генерала Соболєва, детективом Ераста Фандоріна, а також наводитьсярозгорнута біографія генеральського кілера: історія перетворення хлопчика
Ахімаса в запеклого негідника і найманого вбивцю.
Дія роману відбувається в кінці XIX століття, а основні подіїрозгортаються влітку 1882 року, в період з 25 по 29 червня.
Відчувається, що автор зробив серйозну роботу з вивчення реалій тогочасу: тканина щільна, повествованіе замішане на що викликають довіру дрібницях
(засоби пересування, тарифи на газ, розміри чайових). З фактичноїстороною, на мій дилетантський погляд, справи йдуть добре. Дещо гірше зхудожньої: деталі не промальовані (автор пише широкими мазками),широко використовуються штампи, не цілком природні діалоги і вчинкиперсонажів (особливо вражає Євгенія, що зрадили чоловіка заради шапковезнайомого по дитинству бандита Ахімаса).
Закони жанру дотримані: у наявності хвацько закручений сюжет (з дещорозчаровує, правда, розв'язкою-дуже просто з надто складного),численні підглядання та підслуховування, переодягання і маскування,погоні і вбивства, а також неодмінна торжество справедливості у фіналі.
"Тому що-як же інакше?", Як риторично запитував на початку нашого століттяодин містичний анархіст.
Місцями весело, окремі епізоди досить забавні. Інколи виникаєвідчуття, що автор, описуючи прошловековие будні, ні-ні та й езопівськоюкольне сучасність: у Москві ніяк не добудують Храм, висмоктує сокиз бюджету, процвітає здирництво чиновників, поширена підробкаакцизних марок, що наклеюють на пляшки з горілкою.
Написано виразним літературною мовою, що, як вдало виражаються інодіпри обговореннях мережевої прози, "не заважає". Хіба що інколи очейзастрягне на якому-небудь не дуже вдалому обороті, на зразок таких,наприклад: "розплющив очі на повну ширину", "чотирикутний горщик", "вголові закурилася туман "," найтонша гра нюансів білого та рожевого на обличчіспіврозмовниці "," згідно з наукою про концентрацію, вимкнув усі органи чуття,крім слуху ". Але в цілому відторгнення не викликає: особливих проколів, що,втім, і особливо вдалих місць, немає. Незначні невдачі пропускаєшпоблажливо: це ж детектив, причому детектив якісний.
Як і в переважній більшості детективів, персонажі книги-одномірні:кожного з них можна повністю охарактеризувати одним словом: супермолодец
Фандорін, супермерзавец Ахімас, відданий Маса, нетямущий агент поліції,продажний начальник Хрустінскій, підступний горець Хасан, шпигун Краббе, тощо
Головний герой, звичайно, вкрай позитивним. Ераст Петрович Фандорінмолодий, гарний, високий, стрункий, широкоплечий, розумний, сильний, та й до тогож-ніндзя. Він має відмінне слухом, тонкими підкрученими вусиками, інепоясненої здатністю завжди вигравати при киданні жереба-он навітьнаперед знає, чи знизиться, наприклад, монета орлом або решкою, що, до речі,шокує тих, що зібралися вбити його офіцерів, і ті, вражені,відпускають його з миром. Напевно, позитивною якістю слід вважати ідеяку нечутливість Фандоріна до загибелі своїх знайомих: для детективаце навіть добре. Помер за дивних обставин друг-генерал, вбилистарого вчителя-Ераст, може, й засмутився ненадовго, та особливо не журився.
Тим більше що, "якщо абстрагуватися від усіх помислів і цілком віддатисяосягнення самого себе, то в душі наступить просвітлення. Ераст Петрович изоусіх сил намагаються
