Аляб'єв Андрій Семенович (кінець XVI - початок XVII ст.)

Нижегородський воєвода. Незважаючи на умовляння Тушинського злодія, Самозванця Лжедмитрія II, Аляб'єв залишився вірним цареві Василю Івановичу

Шуйського. 2 грудня 1608 злодійські шайки рушили з Балахна під Нижній; Аляб'єв двічі розбив їх і змусив Балахна цілувати хрест Шумський, а вождя бунтівників, Тимоху Таскаева, повісив в Нижньому. Через три дні він знищив іншу зграю, підступили під Нижній, а потім пішов заспокоювати обурених мешканців Ворсма і Павлова, розбив одну частину їх у п'яти верстах від Ворсма, пограбував і спалив саме село, звернув на втечу решти під Павловому і примусив всі навколишні села відстати від злодійства. Потім, коли суздальський син боярський Степан Сурвоцкій обурив проти царя стародубський села, Аляб'єв посадив його у в'язницю, а Стародубцев послав грамоту, в якій вмовляв їх змиритися, погрожуючи в іншому випадку долею Балахна і Ворсма. 7 січня 1609 Аляб'єв ще раз розбив підступили під

Нижній тушінцев, взяв у полон їхнього ватажка Тимофія Лазарєва, а решту з князем Семеном Вяземським на чолі змусив бігти. Заспокоївши таким чином нижегородський край, Аляб'єв рушив проти бунтівників, що засіли в Муромі і Володимирі; Муром упокорив особисто, а у Володимир послав стрілецьких голів, які і взяли місто.

27 травня 1609 цар послав Аляб'єва похвальну грамоту, у якій дякував за всі служби і звелів йому самому рушити до Володимира, а звідти поспішити до Троїцького монастиря, обложеному тушінцамі. 30 серпня 1611 Аляб'єв послав грамоту Казанцев, закликаючи їх не визнавати царем сина Марини Мнішек. Подальша доля його невідома.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://ezr.narod.ru/