Славутський індустріальнийколедж.
Реферат (без плану)
На тему: Ахіяр Хакімов "Від бурі немає порятунку"
2002.
Розділ: Література РБ
Тема: Ахіяр Хакім: "Від бурі немає порятунку"
Примітки:
Використання: 03.2002, СІК, м. Славута, оцінка: відмінно, перевірила:
Алімбекова Л. М.
Автор: Jack @ r
E-mail: [email protected]
Призначення : доповідь - реферат
Тип: WinWord
Ахіяр Хасановіч Хакімов (Ахіяр Хакім) народився 23 серпня 1929 року в селі Яни Янбек Белебеївському Катона (нині Давлекановскогорайону) РБ. Навчався в Давлекановском педагогічному училищі. У 1950-1953роках працював вчителем в Узбекистані. У 1953-1956 рр.. був директором
Старомусінской школи Кармаскалінского району БАССР. У 1961 році закінчивфілософський факультет Московського державного університету імені
Ломоносова, закінчив аспірантуру Інституту світової літератури імені
Горького. У 1960-1962 рр.. - Літературний співробітник, заступник головногоредактора журналу "Агідель".
У 1967-1992 рр.. - Член редколегії та головний редактор відділу літературинародів СРСР і "Літературної газети". 1967 р. - кандидат філософськихнаук.
Перша книга - збірник літературно-критичних статейвийшла в 1967 році. Ахіяр Хакім - автор багатьох повістей і романів,перекладених більш ніж на 15 мов народів СНД і зарубіжних країн. Утематичному плані творчість Хакімова відрізняється різноманіттям: він авторповістей про Велику Вітчизняну війну, історичних романів подій 14століття, коли башкирські племена виступали проти Золотої Орди.
Удостоєний Республіканської премії РРФСР імені Горького (1989р.), Республіканської премії імені Салават Юлаєв (1984 р.), нагородженийорденом "Знак Пошани" (1979 р.), Вітчизняної війни 2-го ступеня (1985 р.),
Червоної Зірки (1945 р.), медаллю за відвагу (1944 р.)
Заслужений працівник культури Росії. Лауреат
Державної премії Росії, премії башкирського комсомолу імені Г. Саляма.
У дев'яностих роках Ахіяр Хакімов створив роман "Від бурі немаєпорятунку ", в якому центральне місце відведено образам людей з трагічноюдолею в умовах суспільного життя з тоталітарним режимом. У романіпроблеми політичної, духовної та особистісної свободи набуваютьзагальнолюдську значущість.
Роман "Від бурі немає порятунку"
План за змістом роману:
1. Позбавлення спокою в аулі, через появу незнайомої людини.
2. Чи почнеться новий переділ землі?
3. Рада активістів.
4. Голова ради Фазил.
Частина I.
1. Завдання відділу наркомату освіти Нурісламу Байтуріну
2. Лист Шаргей - привід для приїзду Нуріслама в Куштіряк.
3. Догляд Шаргей за Нурісламом.
4. Історія життя Шаргей: а) У десять років - сирота. б) Життя у багатих родичів купців Валішевих. в) Заміжжя Шаргей - з прикажчиком одного з магазинів Валієвим -
Ісмагілом. г) Вихід на фронт, загибель Ісмагил.
1.5. Встановлення радянської влади восени 1917 р. в Уфі.
1.6. Конфіскація майна.
1.7. Нуріслам - бранець дружини Валішіна.
1.8. Нуріслам - син зазначеному мулли Гайніслама.
1.9. Нуріслам - один з молодих інтелігентів, які мріяли про створення суверенної Башкирського держави.
1.10. Повіт сім'ї Валішевих у бік Оренбурга.
1.11. Магінур та її чоловік залишаються в Уфі.
Частина II.
1. Шаргей і Магінур в дитинстві.
2. Магінур виходить заміж за Агірафа.
3. Прихід Магінур до Шаргей.
4. Розповідь Магінур про ставлення більшовиків, зокрема, червоного комісара Кільметова до неї і її чоловікові.
5. Приставання Кабірского до Шаргей.
6. Помста Кабірского, і ось результат: зняли з роботи, відібрали кімнату.
7. Зустріч Шаргей і Нуріслама на ринку. а) Бажання Нуріслама вирвати нещасних родичів з брудних рук комісара. б) Нуріслам дізнається про смерть старшого сина Магінур Загіра, арешт
Ашрафа.
в) Нуріслам дізнається про переведення Кільметова в іншу волость і відвозять їм
Магінур з сином.
2.8. Важка зима. а) Зустріч Шаргей з односельцем Бікмурзой. б) Пропозиція Бікмурзи вийти заміж.
2.9. Лист Нурісламу від Магінур.
Частина III.
1. Бікмурза - ділова людина.
2. Шаргей - чудова господиня.
3. Допомога бідним.
4. Життя без дітей. а) Ходіння по знахарів і цілителів. б) Серйозний розмову з чоловіком з приводу дітей.
3.5. Тривога Шаргей.
3.6. Вбивство Бікмурзи.
Частина IV.
1. Шаргей - двічі вдова.
2. Слідство.
3. Самотність Шаргей.
4. Пропозиція Фазила попрацювати з паперами кресткома.
5. Засідання кресткома, вибір Шаргей.
6. Ліквідація кресткома.
Частина V.
1. Поступове відновлення інтересу до життя.
2. Шаргей - кравчиня.
3. Лист Нуріслама, його бажання знайти Магінур і допомогти їй.
4. Шаргей веде пошук Кільметова.
5. Прохання Шаргей допомогти їй Фазила.
6. Ветеринар Самата - хто він такий?
7. "Сестра" Саматова - похмура нелюдима жінка.
8. Син Саматова Закір - славний хлопчина.
9. Розмова Нуріслама і Фазила.
10. Сарія в гостях у Шаргей. а) Частування господарки. б) Хитрість господині. в) "Напад" Шаргей на Сарію. г) Історія Саріі. д) Сарія розповідає про Магінуре та її сина. е) Загроза Шаргей.
Частина VI.
1. Душевний стан Саматова.
2. Спогад про молодість, про війну.
3. Жорстокість комісара Кільметова.
4. Спогади про дитинство.
Переказ:
Ще не охололи палкі суперечки про майбутній переділ землі, як стало відомо, що в аулі з'явився якийсь незнайомий чоловік. Прийшов він пізно увечері і попрямував не в будинок ветеринара, де зазвичай зупиняється все начальство, а оселився в хата сільської кравчині Шаргей. Пройшло 2 дні, чужинець не з'являвся. Село позбулася спокою. Хто ж він? Чому ховається від людей? Чому мовчить Шаргей? Про що говорив голова ради Фазил з незнайомцем? Все це мучило селян.
"Не жарти - земля. Вона була і залишається головним багатством селян. Земля - хліб, достаток, основа життя. За неї люди піднімалися в бій, проливали кров. Багато чого бачили і пережили вони на своєму віку.
Громадянська війна, продрозверстка, голод двадцять першого року вкрай розорили село. І ось, з приходом непу, у двадцять другому році в
Куштіряке, як і скрізь , всі угіддя були переміряла і заново поділені за числом душ в кожній сім'ї. Тоді теж справа не обійшлося без суперечок і сварки, але поступово пристрасті вляглися, життя увійшла в колію ".
Фазил зібрав в раді чоловік 15 активістів . Довго гомоніли і сперечалися вони. Він розповів про прибульця, про його дивному і незрозумілому справі. Фазил розповів про те, що в Каратау буде організований радгосп: всі поля ліси і озера оголосили власністю держави, а селян - робітниками радгоспу.
Частина I.
За завданням відділу наркомату освіти Нуріслам Байтурін описував стародавні кургани. Приводом же для приїзду до Куштіряк був лист, що
Нуріслам отримав від своєї родички Шаргей. У цьому листі Шаргей писала про людину, яку нібито вони шукали. Досліджуючи пагорби, він вивихнув ногу. Шаргей намагалася йому допомогти. Вона доглядала за Нурісламом, як за малою дитиною. Чутки про принишклим в будинку Шаргей людину, поповзли по селу. Особливо злились жінки. Злились за те, що не брала замовлення не шиття. Але Шаргей була тверда.
Хто вона - Шаргей? У десять років вона залишилася сиротою. Вся її сім'я померла від жовтяниці. Її поселили уфімські родичі - багаті купці
Валішени. Слухняна і акуратна, кмітлива і чемна вона стала економкою будинку торговця.
"Давно відомо, дівчина - гостя в будинку. У свій термін вона має знайти собі пару, стати господинею власного гнізда. Правда, не вільна вона в виборі. Її долю вирішують батьки або замінили їх родичі. Вона зобов'язана підкоритися цьому рішенню і забути коханого, якщо він у неї був. Тільки дуже сміливі дівчата можуть наполягти на своєму, знехтувати волею старших і таємно побратися з тим, хто милий її серця.
Трапляється таке рідко. Звичай і воля батьків сильніше за бажання нареченої ".
У Шаргей з'явився хлопець. Але коли господарі дізналися про це то видали її заміж за прикажчика одного з магазинів Валішена - Ісмагил. Шаргей поплакала вдосталь і змирилася. До чоловіка вона звикла, і стали вони жити дружно. Але одна біда - немає дітей. Через 2 роки Ісмагил забрали в армію, звідти на фронт, а незабаром він загинув. Шаргей залишилася одна.
Восени 1917 в Уфі встановилася радянська влада. Майно Валішених було конфісковано. Працівники та слуги втекли. Дім спорожнів. Перед новим роком несподівано з'явився Нуріслам, племінник дружини Валішена. Ця молода людина - син зазначеному мулли Гайніслама, його дід і прадіди були вченими мулла, тримали медресе. Нуріслам був одним з тих молодих інтелігентів, які мріяли про створення суверенної Башкирського держави. У цей тривожний час сім'я Валішіних, старша дочка
Гільмінур з чоловіком і дітьми виїхали у бік Оренбурга. Молодша дочка
Магінур та її чоловік залишилися в Уфі. Великий особняк Валішених перейшов до рук рад та був розділений на безліч клетушек. Шаргей дісталася маленька кімната, вона була призначена комендантом. Одного разу, вже після від'їзду батьків до неї прибігла Магінур. Її подруга дитинства і юності. Магінур вийшла заміж за Ашрафа по любові. Три місяці вони з чоловіком прожили в селі, і ось повернулися. Вони не виїхали в Оренбург, щоб не залишати старих батьків Ашрафа. Магінур повідала про те, що до неї пристає червоний комісар Кільметов, як ненавидить він Ашрафа, що кличе заміж за нього.
сумний розповідь Магінур приголомшив Шаргей.
"Шаргей і сама вже дещо -що знала про звички нових начальників.
Прикриваючись гаслами свободи та справедливості, вони жорстоко переслідують не тільки багатіїв, але і освічених людей, представників інтелігенції.
вчителів, лікарів, службовців різних канцелярій , торгових домів і банків, словом, всіх, хто до революції був зайнятий розумовою працею, вони вважають гнобителями простого народу. Триває ретельна перевірка цих людей: чим дихають, на яку ногу кульгають? Підозрілі, на їх погляд, ім'ям революції піддаються арешту, а тих, хто вселяє довіру, визначають на роботу з випробувальним терміном ".
Шаргей виповнилося вже 25 років. Струнка, красива, але самотня. І зачастив до неї людина на прізвище Кабірскій (швидше за все Кабіров). Всі його розмови сходилися до одного: сім'я - пута на ногах. Любов повинна бути вільна, як птах. Але для Шаргей чужий такий спосіб життя. І він пішов. Однак ця людина не звик програвати, він їй помстився. Шаргею зняли з роботи, відібрали кімнату. Щоб якось вижити вона вирішила продати деякі свої речі. На ринку вона зустрілася з Нурісламом. Вони знову заговорили про Магінур, про смерть її старшого сина Загіра, про арешт Ашрафа.
Нуріслам присягнувся помститися Кільметову. На те вони й розійшлися. Незабаром після цього Кільметова перевели в іншу область. Він відвіз із собою Магінур та її сина.
Прийшла зима. Шаргей так і не знайшла собі роботу, жила у чужих людей.
Одного разу на базарі вона зустріла свого односельця Бікмурзу. Вони розговорилися. Він запропонував їй повернутися в село, вийти за нього заміж. Шаргей подобався Бікмурза: добрий, діловий, працьовитий. Вона погодилася. Чоловік - годувальник, щасливий у торговельних справах господар; дружина - економна господиня. Коли в Куштіряке настав голод, вони допомогли бідним, роздали борошно. Проживши 3 роки в них так і не було дітей. Шаргей вирішила піти до знахарів і цілителів. Коли Бікмурзи не було вдома, вона пішла до чаклунки. Цей візит став для неї вироком. Через те, що вона хворіла жовтяницею в дитинстві - у неї не буде дітей. Вона попросила розлучення у
Бікмурзи. Вони вперше посварилися. Бікмурза запропонував взяти дитину з притулку. Напередодні дня, коли вони повинні були їхати в місто за дитиною,
Бікмурза поїхав у справах. Він сказав, що повернеться після полудня. Погода псувалася, небо затягло хмарами, повіяло холодом, вітер набирав сили і незабаром перетворився в бурю. Грім гримів не перестаючи. Блискавки розпорювали потемніле небо. Пережитих потрясінь, біль втрат зробили її забобонною.
Страх здолав Шаргей. На кожен стукіт і шурхіт вона вибігала на ганок, але
Бікмурза не повернувся не ввечері, не вночі. А коли настав світанок, Шаргей кинулася в Куштіряк. У узлісся вона побачила підводу, мертвий Бікмурза лежав поперек тарантаса. І вона знову стала вдовою. Міліція так і не знайшла його вбивць. Брати Бікмурзи пустили чутку, що покійний начебто заборгував їм велику суму грошей. Все майно, всю худобу Шаргей були розпродані, а їй дісталася тільки стара хата. Вона стала жити в цьому будинку.
Одного разу її викликали до сільради, де Фазил запропонував їй попрацювати
рахівником в кресткоме. Зібралося засідання, де більшість проголосувала за неї. Ця робота не подобалася Шаргей. На щастя з волості надіслали папір з вимогою лікведіровать крестком.
За порадою Фазила Шаргей подала заяву до суду з проханням переглянути справу про загибель її чоловіка. На її користь відсудили корову і коня, та швейну машинку. Живность вона продала, а ось на машинці шила з задоволенням. Вона обшивала не тільки жінок зі свого села, а й молодих хлопців.
І ось, через сім років вона і отримала лист від Нуріслама, який поклявся знайти свою сестру Магінур.Нуріслам попросив непомітно дізнатися Шаргей, чи не ховається Кільметов де-небудь поблизу від
Куштіряка.
Шаргей жодного разу не бачила Кільметова. Вона стала придивлятися до своїх односельчан, і зупинилася на ветеринара Саматове.Она попросила допомогти їй у цьому Фазила.Тот їй пообіцяв. Шаргей хотіла дізнатися: хто такий насправді Самата?
Шаргей вирішила зійтися ближче з сестрою Саматова-Саріей.Сарія виявилася похмурої жінкою, не спілкувався ні з ким із соседей.Но Шаргей вдалося її трохи разговоріть.Она також познайомилася і сином Саматова
Загіром. У цьому славному хлопчині вона намагалася розгледіти риси Магінур і Ашрафа.
Коли Самата поїхав на кілька днів, Шаргей напекла млинців, поставила самовар і запросила Сарію в гості. Шаргей соловейком заливалася, щоб тільки розговорити Сарію. Непомітно вони заговорили про хлопчика, поцікавилася про родичів Загіра по матері, порадила сходити до мулли почитати поминальні молитви. Запитала як звали матір хлопчика.
"Гільмінур" - відповіла Сарія. Ось тут-то не витерпіла Шаргей і сказала: "
Не Гільмінур, а Магінур". Сусідка заридала і втратила свідомість. Шаргей привела її до тями, посадила за стіл і почала допит.
Сарія, гірко плачучи, розповіла про те, що зовсім не сестра
Саматової. Що б'є він її часто. Розповіла про життя Магінур з Кільметовим.
Як сильно він любив Магінур, але як він розтоптав її душу свій брутальністю і жорстокістю. Після смерті Магінур Загіру дали інше ім'я-Тагір. Хлопчик довго нудьгував по матері, плакав. На що Кільметов обіцяв його віддати в притулок, або жебракам жебракам. На питання Шаргей: "Чому не втекла від нього разом з дитиною?" Сарія відповіла: "Та хіба втечеш від такого.
Він наказав, щоб очі у мене на всі були закриті, вуха - заткнуты, мова
- на замку." Сарія просила Шаргею мовчати . З тим і пішла.
Самата в ці дні не знаходив собі місця від якоїсь неясної тривоги
Робота не йшла, сон пройшов. Втішало одне - він тут затребуваний як ветеринар. Цій роботі він навчився, коли після поранення (у громадянській війні) служив у червоному кінному полку. Робота прибуткова, але немає в душі спокою. Часто згадує він свого брата Салиха, осліпла від горя матір, свою навіжену життя. Не зміг забути двох хлопців, яких наказав розстріляв.
Головний герой роману
Головним героєм цієї частини роману, безсумнівно, є Шаргей. На прикладі долі цієї жінки автор показав життя жінок-башкірок.
Важкі випробування випали на долю Шаргей. Життя, як зебра чорно-білою смужкою, випробовувала її на міцність. Їй було всього десять років, коли вся її сім'я померла від жовтяниці. Дитинство, юність пройшли у багатих родичів. Хоча вона і відвідувала новометодну школу, швидко навчилася грамоті. Сита, одягнена, взута, але не більш як слуга в будинку родичів. Заміж її видали не по любові, а з розрахунку (так було зручно дядька). Дітей аллах не дав, чоловік загинув на фронті. Із встановленням радянської влади в Уфі життя ще більше і більш боляче вдарила по ній. Вона просто викинула її на вулицю, як щось непотрібне, позбавила її роботи і даху над головою. І все це відбулося з волі якогось Кабірского, представника нової влади. Але доля не відвернулася від Шаргей: вона зустріла Бікмурзу.
Вийшовши вдруге заміж, Шаргей знову відчула сенс життя.
Бікмурза дуже любив свою дружину. До того ж це був добрий, що розуміє, чуйна людина. І знову у Шаргей чорна смуга: вбивство чоловіка, відібрали худобу, будинок, вигнали в сарай - руїна. Але не стала жорсткішою
Шаргей. Бажання допомогти Нурісламу, маленькому Тагір - стає сенсом її життя.
Висновок. Творчі висновки.
Різні пи?? ательє по - різному поставилися до відбулося в жовтні тисяча дев'ятсот сімнадцятого року революції. Їх відношення чітко простежується у їхніх творах. Ахіяр Хакім на стороні "інтелігентів, які мріяли про створення суверенної башкирського держави". Він на боці Валішіних, Нуріслама, Магінур, Шаргей. Він проти грубого солдафона Кільметова, новій владі в особі Кабірского. Мені вони теж не до душі. Але мені не подобається, як автор засуджує Закію за те, що вона не втекла з хлопчиком від Кільметова, а чому ж це не зробила Магінур?
"Притисне синочка до грудей і плаче мовчки ..." А хто її змушував терпіти?
Чому вона сама не втекла? Страх, але бідним теж притаманні ці ж якості. Надто явно автор ставить межу: бідні - дурні, грубі, жорстокі; багаті - розумні, гнані, кмітливі.
Може, так і було, але у творах Горького, наприклад, все не так. Різні автори, різні часи, різні ставлення до життя.
