Диявол і його свита в романі
М.А. Булгакова
«Майстер і Маргарита»
Реферат учениці 11 «Б» класу
Школи № 613 ЦАО м. Москви
Сілоновой Лідії
м. Москва, 1998р.
ЗМІСТ
1. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ РОМАНА ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .3
2. Ідейно-художнє РОЛЬ СИЛ ЗЛА В романі
2.1 Сатирична ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .4
2.2 ФІЛОСОФСЬКИЙ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 6
3. ІСТОРИЧНА І ХУДОЖНЯ ХАРАКТЕРИСТИКА
Воланд і його свита
3.1 Воланд ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .7
3.2 Коров'єв-Фагот ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .10
3.3 Азазелло .... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 11
3.4 Бегемот ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 12
3.5 Гелла ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 13
4. ВЕЛИКИЙ БАЛ у сатани як апофеоз РОМАНА ... ... ... ... ... .. 13
5. ВИСНОВОК ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 17
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 19
1. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ РОМАНА.
Роман Михайла Опанасовича Булгакова «Майстер і Маргарита» не бувзавершений і за життя автора не публікувався. Вперше він був опублікованийтільки в 1966 році, через 26 років після смерті Булгакова, і те в скороченомужурнальному варіанті. Тим, що це найбільше літературний твірдійшло до читача, ми зобов'язані дружині письменника Олені Сергіївні Булгакової,яка у важкі сталінські часи зуміла зберегти рукопис роману.
Час початку роботи над «Майстром і Маргаритою» Булгаков у різнихрукописах датував то 1928, то 1929 р. У першій редакції роман мавваріанти назв «Чорний маг», «Копито інженера», «Жонглер з копитом»,
«Син В.», «Гастроль». Перша редакція «Майстра і Маргарити» була знищенаавтором 18 березня 1930, після одержання повідомлення про заборону п'єси «Кабаласвятенників ». Про це Булгаков повідомив в листі уряду: «І особисто я,своїми руками, кинув в піч чернетку романа про диявола ... »
Робота над« Майстром і Маргаритою »відновилася в 1931 р. До романубули зроблені чорнові начерки, причому тут вже фігурували Маргарита іїї безіменний супутник - майбутній Майстер, а Воланд обзавівся своєю буйноюпочтом. Друга редакція, яка створювалася до 1936 р., мала підзаголовок
«Фантастичний роман» і варіанти назв «Великий канцлер», «Сатана»,
«От і я», «Чорний маг», «Копито консультанта».
Третя редакція, розпочата в другій половині 1936 р., спочаткуназивалася «Князь темряви», але вже у 1937 з'явилося добре відометепер заголовок «Майстер і Маргарита». У травні - червні 1938 р. повний текствперше було передруковано. Авторська правка тривала майже до самоїсмерті письменника, Булгаков припинив її на фразі Маргарити: «Так це, сталобути, літератори за труною йдуть? »...
Булгаков писав« Майстра і Маргариту »у цілому більше 10 років.
Одночасно з написанням роману йшла робота над п'єсами, інсценівками,лібрето, але цей роман був книгою, з якої він не в силах був розлучитися,
- Роман-доля, роман-заповіт. Роман увібрав в себе майже всі знаписаних Булгаковим творів: московський побут, відображений в нарисах
«Напередодні», сатирична фантастика і містика, випробувана в повістях 20-хроків, мотиви лицарської честі і неспокійною совісті в романі «Білагвардія », драматична тема долі гнаного художника, розгорнута в
«Мольєра», п'єсі про Пушкіна і «Театральному романі» ... До того ж картина життянезнайомого східного міста, відбитого в «бігу», готувала опис
Ершалаима. А сам спосіб переміщення в часі назад - до першого століттяісторії християнства і вперед - до утопічною мрію «спокою» нагадував просюжеті «Івана Васильовича».
З історії створення роману ми бачимо, що він був задуманий і створювавсяяк «роман про диявола». Деякі дослідники вбачають у ньому апологіюдиявола, милування похмурою силою, капітуляцію перед світом зла. У самомусправі, Булгаков називав себе «містичним письменником», але містика ця негасили розум і не залякувати читача ...
2. Ідейно-художнє РОЛЬ СИЛ ЗЛА В романі
2.1 Сатирична
Варто ще раз нагадати, що робота над романом завершувалася в 1937-1938роках. Сатиричне зображення дійсності, яка «велична іпрекрасне », було в ті роки більш ніж небезпечним. І хоча Булгаков нерозраховував на негайну публікацію роману, він, можливо, мимоволі, аможе, і свідомо пом'якшував сатиричні випади проти тих чи іншихявищ цієї дійсності.
Про всі дивацтва і потворність буття своїх сучасників Булгаковпише з усмішкою, в якій, проте, легко розрізнити і печаль, і гіркота.
Інша річ, коли його погляд падає на тих, хто добре адаптувався вцих умовах і процвітає: на хабарників і шахраїв проводирівдурнів і чинуш. На них письменник і напускає нечисту силу, як це булозадумано ним з перших днів роботи над романом.
Сили пекла грають у «Майстра і Маргарити» дещо незвичну для нихроль. Вони не стільки збивають зі шляху праведного людей добрих і порядних,скільки виводять на чисту воду й карають вже відбулися грішників.
Нечиста сила зчиняє в Москві, з волі Булгакова, чимало різнихнеподобств. До Воланду письменник недарма досочініл його буйну свиту. У нійзібрані фахівці різних профілів: майстер бешкетних витівок та розіграшівкіт Бегемот, красномовний Коров'єв, що володіє всіма прислівниками і жаргону
- Від полублатного до великосвітського, похмурий Азазелло, надзвичайновинахідливий в сенсі вибивання різного роду грішників з квартири № 50,з Москви, навіть з цього на той світ. І, то чергуючись, то виступаючи удвохабо втрьох, вони створюють ситуації, часом і моторошнуваті, як у випадку з
Римським, але частіше комічні, незважаючи на руйнівні наслідки їхдій.
Стьопа Лиходеев, директор вар'єте, відбувається тим, що асистенти
Воланда зашвирівают його з Москви в Ялту. А гріхів у нього цілий віз: «...взагалі вони, - доповідає Коров'єв, говорячи про Стьопі у множині,
- Останнім часом моторошно свінячат. Пиячать, вступають у зв'язку зжінками, використовуючи своє становище, ні чорта не роблять, та й робити нічорта не можуть, тому що нічого не тямлять в тому, що їм доручено.
Начальству втирають окуляри.
- Машину даремно ганяють казенну! - Наябедничає і кіт »
І от за все це всього лише вимушена прогулянка до Ялти. Без надтоважких наслідків обходиться зустріч з нечистою силою і Никанор
Івановичу, який з валютою дійсно не бавиться, але хабара-то все -таки бере, і дядечкові Берліоза, хитромудрому мисливцеві за московськоїквартирою племінника, і керівникам видовищною комісії, типовимбюрократам і нероб.
Зате вкрай суворі покарання випадають тим, хто і не краде і начебто
Стьопіним вадами не замазати, але має один ніби й нешкідливимнедоліком. Майстер визначає його так: людина без сюрпризу всередині.
Фіндиректору вар'єте Римського, який намагається винаходити «звичайніпояснення явищ незвичайних », асистенти Воланда влаштовують такусцену жахів, що він за лічені хвилини перетворюється на сивого старого зтремтячою головою. Абсолютно безжальні вони і до буфетникові вар'єте, томусамому, що вимовляє знамениті слова про осетрини другої свіжості. Защо? Офіціанта-то якраз і краде і шахраювати, але не в цьому найтяжчиййого вада - у скопідомстве, в тому, що він обкрадає і самого себе. «Що -те, воля ваша, - зауважує Воланд, - недобре таїться в чоловіках, які уникаютьвина, ігор, суспільства чарівних жінок, застільній бесіди. Такі люди абоважко хворі або потайки ненавидять оточуючих »
Але сама сумна доля дістається чолі МАССОЛІТА Берліозу. Біда
Берліоза в тому ж самому: він людина без фантазії. Але з нього за це особливийпопит, адже це керівник письменницької організації - і при цьомуневиправний догматик, який визнає лише відштамповані істини. Піднімаючивідрізану голову Берліоза на Великому Балу, Воланд звертається до неї:
«Кожному буде дано по вірі його ...»
З удаваним всемогутністю вершить диявол в радянській Москві свій суд ірозправу. Таким чином Булгаков отримує можливість влаштувати, нехай лишеі словесно, якийсь суд і відплата літературним пройдисвітам,адміністративним шахраям і всієї тієї нелюдяно-бюрократичній системі,яка лише суду диявола і підлягає.
2.2 ФІЛОСОФСЬКИЙ
За допомогою асистентів Воланда Булгаков веде свій сатирико -гумористичний огляд явищ московського життя. Союз з Воландом необхідниййому для інших, більш серйозних і важливих цілей.
В одній з останніх розділів роману до Воланду, за дорученням Ієшуа Га-
Ноцрі, є Левій Матвій просити за Майстра: «Я до тебе, дух зла іповелитель тіней ... »- ти сказав свої слова так, - зауважує Воланд, - якніби ти не визнаєш тіней, а також і зла. Не будеш ти такий добрийподумати над питанням: що б робило твоє добро, якби не існувалозла, і як би виглядала земля, коли б з неї зникли тіні? Адже тінівиходять від предметів і людей. Ось тінь від моєї шпаги. Але бувають тіні віддерев і від живих істот. Чи хочеш обдерти всю земну кулю,снеся з нього геть усі дерева і все живе через твою фантазіїнасолоджуватися голим світлом? »
Булгакова найменше приваблювали насолоду голим світлом, хоч не таквже рясніла їм навколишнє життя. Йому дорого було те, що проповідував
Ієшуа, - добро, милосердя, царство істини і справедливості, де взагалі небуде непотрібна ніяка влада. Але цим далеко не вичерпувалося те, що, найого переконання, потрібно було людям для повноти життя, для вічного рухудумки і вічної праці уяви, а в кінцевому рахунку для щастя. Без грисвітла і тіні, без вигадки, без незвичайність і загадок життя, за Булгаковим,не може бути повна. А все це вже проходить по відомству сатани, князятемряви, повелителя тіней.
Булгаковський Воланд не сіє зло, а тільки оголює його при світлі дня,таємне роблячи явним. Але законне його час - місячні ночі, коли тініпанують, стають особливо химерними і таємничими.
У такі ночі і відбувається в романі все саме неймовірне і самепоетично, що протистоїть безрадісною прозі московського буття: польоти
Маргарити, Великий бал сатани, а у фіналі - стрибка Майстра і Маргарити з
Воландом і його тепер уже не асистентами - лицарями туди, де чекає героївїх вічний притулок і спокій. І хто знає, чого у всьому цьому більше:всемогутності сатани або фантазії автора, яка іноді сама сприймаєтьсяяк якась не відають ні кайданів, ні кордонів демонічна сила.
3. ІСТОРИЧНА І ХУДОЖНЯ ХАРАКТЕРИСТИКА
Воланд і його свита
3.1 Воланд
Воланд - персонаж роману (Майстер і Маргарита ((очолює світпотойбічних сил (Воланд - це диявол (сатана ((князь тьми (((дух зла іповелитель тіней ((всі ці визначення зустрічаються в тексті роману (.
Воланд багато в чому орієнтований на Мефістофеля (Фауста (Йоганна Вольфганга
Гете. Саме ім'я Воланд взято з поеми Гете (де воно згадується лишеодного разу і в російських перекладах зазвичай опускається. У редакції 1929 - 1930рр.. ім'я Воланд відтворювалося повністю латиницею на його візитноюкартці ((Dr Theodor Voland (. В остаточному тексті Булгаков від латиницівідмовився. Відзначимо (що в ранніх редакціях Булгаков пробував для майбутнього
Воланда імена Азазелло з белійяаром.
Портрет Воланда показаний перед початком Великого балу «Два очі вперлися
Маргариті в обличчя. Правий з золотою іскрою на дні, гострим будь-якого до днадуші, і лівий - порожній і чорний, ніби як вузьке вушко вухо, як вихід убездонний колодязь всякої темряви та тіней. Особа Воланда було скошено набік, правий кут рота відтягнуть до низу, на високому облисів лобі булипрорізані глибокі паралельні гострим бровам зморшки. Шкіру на обличчі Воландаяк ніби навіки спалив засмагу »
Справжнє обличчя Воланда Булгаков приховує лише на самому початку роману,щоб заінтригувати читача, а потім вже прямо заявляє вустами Майстра ісамого Воланда, що на Патріарші точно прибув диявол. Образ Воланда поСтосовно того погляду на диявола, який відстоював в книзі «Стовп іпідвалина правди »філософ і богослов П. А. Флоренський: (Гріх безплідний,тому що він - не життя, а смерть. А смерть тягне свою примарне буттялише життям і щодо Життя, живиться від Життя і існує лише остільки,оскільки Життя дає від себе їй харчування. Те, що є у смерті - це лишеіспоганенная нею життя ж. Навіть на «чорній месі», в самому гніздідіавольщіни, Диявол зі своїми прихильниками не могли придумати нічого іншого,як блюзнірство пародіювати тайнодействія літургії, роблячи все навпаки.
Яка пустота! Яке жебрацтво! Які плоскі «глибини»!
Це - ще доказ, що немає ні насправді, ні навіть в думки ні
Байронівського, ні Лермонтовської, ні врубелевска диявола --величного і царственого, а є лише жалюгідна «мавпа Бога» ... Уредакції 1929-1930гг. Воланд ще багато в чому був такий «мавпою» володіючипоруч знижують рис. Однак в остаточному тексті «Майстра і Маргарити»
Воланд став іншим, «величним і царственим», близьким традиціям лорда
Байрона, Гете, Лермонтова.
Воланд різним персонажам, з ним контактує, дає різне поясненняцілей свого перебування в Москві. Берліозу і Бездомному він говорить, щоприбув, щоб вивчити знайдені рукописи Геберт Аврілакского. Співробітникам
Театру Вар'єте Воланд пояснює свій візит наміром виступити з сеансомчорної магії. Буфетникові соків уже після скандального сеансу сатанаговорить, що просто хотів «побачити москвичів в масі, а зручніше за все цебуло зробити в театрі ». Маргариті Коров'єв-Фагот перед початком Великогобалу у сатани повідомляє, що мета візиту Воланда і його свити до Москви --проведення цього балу, чия господиня повинна носити ім'я Маргарита і бутикоролівської крові.
Воланд багатоликий, як і належить дияволу, і в розмовах з різнимилюдьми одягає різні маски. При цьому всевіденіе сатани у Воланда цілкомзберігається (він та його люди дуже добре інформовані про як минулого, так і промайбутнього життя людей, з якими стикаються, знають і текст роману Майстра,буквально збігається з «євангелієм Воланда», тим самим, що булорозказано невдалим літераторам на Патріарших.
Нетрадиційність Воланда в тому, що він, будучи дияволом, наділенийдеякими явними атрибутами Бога. Діалектичний єдність,взаємодоповнюваність добра і зла найбільш щільно розкривається в словах
Воланда, що звернена на Левію Матвія, який відмовився, побажати Здравія «духузла і повелителя тіней »(« Чи хочеш обдерти всю земну кулю, снесяз нього геть усі дерева і все живе через твою фантазії насолоджуватисяголим світлом (Ти дурний ».
У Булгакова Воланд в буквальному сенсі відроджує спалений роман
Майстри (продукт художньої творчості, що зберігається тільки в головітворця, матеріалізується знову, перетворюється на відчутну річ.
Воланд - носій долі, це пов'язано з давньою традицією в російськійлітературі, що пов'язувала долю, рок, фатум не з богом, а з дияволом.
Найбільш яскраво це проявилося у Лермонтова в повісті «Фаталіст» (1841г) --складової частини роману «Герой нашого часу». У Булгакова Воландуособлює долю, карає Берліоза, Сокова та інших, хто робить переступ нормихристиянської моралі. Це перша диявол у світовій літературі, що караєза недотримання заповідей Христа.
3.2 Коров'єв-Фагот
Цей персонаж - старший з підлеглих Воланду демонів, рис і лицар,представляється москвичам перекладачем при професора-іноземця та колишньомурегентом церковного хору.
Прізвище Коров'єв сконструйована за зразком прізвища персонажа повісті
А.К. Толстого «Упир» (1841) статського радника Теляева, якийвиявляється лицарем і вампіром. Крім того, в повісті Ф.М. Достоєвського
«Село Степанчикова і його мешканці» є персонаж на прізвище Коровкін,дуже схожий на нашого героя. Друге його ім'я походить від назвимузичного інструменту фагот, винайденого італійським ченцем. У
Коров'єва-Фагота є певна схожість з фаготом - довгою тонкоютрубкою, складеної втричі. Булгаковський персонаж худий, високий і в уявномудогідливість, здається, готовий скластися перед співрозмовником втричі (щобпотім спокійно йому нашкодити).
Ось його портрет: «... прозорий громадянин предивні виду, На маленькійголівці Жокейська картузик, картатий куций піджачок ..., громадянин зростаннямв сажень, але в плечах вузький, худ неймовірно, і фізіономія, прошу зауважити,глумлива »;« ... вусики у нього, як курячі пір'я, очі маленькі,іронічні і напівп'яні ».
Коров'єв-Фагот - це що виник з спекотного московського повітря рис
(небувала для травня спека в момент його появи - один з традиційнихпр?? знаків наближення нечистої сили). Підручний Воланда тільки понеобхідності одягає різні маски-личини: п'яниці-регента, гаер,спритного шахрая, пронози-перекладача при знаменитому іноземця та ін
Лише в останньому польоті Коров'єв-Фагот стає тим, хто він є на самомусправі - похмурим демоном, лицарем Фаготом, не гірше за свого пана знаєціну людських слабостей і чеснот.
3.3 Азазелло
Назва Азазелло утворено Булгаковим від старозавітного імені Азазель. Такзвуть негативного героя старозавітній книги Еноха, занепалого ангела,який навчив людей виготовляти зброю і прикраси.
Ймовірно, Булгакова залучило поєднання в одному персонажі здатності дозваблюванню і до вбивства. Саме за підступного спокусника приймаємо
Азазелло Маргарита під час їхньої першої зустрічі в Олександрівському саду:
«Сусід цей виявився маленького зросту, полум'яно-рудим, з іклів, вкрохмальної білизну, у смугастому добротному костюмі, в лакованих туфлях і зказанком на голові. «Цілком розбійницька пика!» - Подумала Маргарита »
Але головна функція Азазелло в романі пов'язана з насильством. Він викидає
Степу Ліходеева з Москви до Ялти, виганяє з недоброї квартири дядька
Берліоза, вбиває з револьвера зрадника Барона Майгеля.
Азазелло також винайшов крем, який він дарує Маргариті. Чарівний кремне тільки робить героїню невидимою і здатною літати, але і дає їїнової, відьминої красою.
У епілогу роману цей падший ангел постає перед нами в новомуобличчі: «Збоку всіх летів, виблискуючи сталлю збруї, Азазелло. Місяцьзмінила і його обличчя. Зник безслідно безглуздий потворний ікло, ікрівоглазіе виявилося фальшивим. Обидва очі Азазелло були однакові, порожніі чорні, а обличчя біле і холодне. Тепер Азазелло летів у своєму теперішньомувигляді, як демон безводній пустелі, демон-убивця ».
3.4 Бегемот
Цей кіт-перевертень і улюблений блазень сатани, мабуть, самий забавний ізапам'ятовується з почту Воланда.
Відомості про Бегемот автор «Майстра і Маргарити» почерпнув із книги М.А.
Орлова «Історія стосунків людини з дияволом» (1904р.), витяги з якоїзбереглися в булгаковському архіві. Там, зокрема, описувалося справуфранцузької ігумені, що жила в XVII ст. і одержимою сім'ю дияволами, причомуп'ята демон був Бегемот. Цей біс зображувався у вигляді чудовиська зі слоновоїголовою, з хоботом і іклами. Руки у нього були людського фасону, авеличезний живіт, коротенький хвостик і товсті задні лапи, як убегемота, нагадували про носимо ім імені.
У Булгакова Бегемот став величезних розмірів чорним котом-перевертнем, такяк саме чорні коти за традицією вважаються пов'язаними з нечистою силою.
От яким ми бачимо його вперше: «... на ювеліршіном пуфі в розв'язною позірозвалився хтось третій, саме - жахливих розмірів чорний кіт із стопкоюгорілки в одній лапі і виделкою, на яку він встиг підчепити маринований гриб,в інший ».
Бегемот в демонологічний традиції - це демон бажань шлунку. Звідсийого незвичайне обжерливість, особливо в Торгсин, коли він без розборузаковтує все їстівне.
Перестрілка Бегемота з детективами в квартирі № 50, шаховий поєдинок йогоз Воландом, змагання у стрільбі з Азазелло - все це чисто гумористичнісценки, дуже смішні і навіть в якійсь мірі знімають гостроту тихжиттєвих, моральних і філософських проблем, які роман ставить передчитачем.
В останньому польоті перевтілення цього веселуна-балагура дуженезвично (як і більшість сюжетних ходів в цьому фантастичному романі):
«Ніч відірвала і пухнастий хвіст у Бегемота, здерла з нього шерсть ірасшвиряла її клапті по болотах. Той, хто був котом, потішали князя тьми,тепер опинився худеньким юнаків, демоном-пажем, кращим блазнем, якийіснував коли-небудь у світі ».
3.5 Гелла
Гелла є членом почту Воланда, жінкою-вампіром:« служницю мою
Гелла рекомендую. Розторопні, кмітливим і немає такої послуги, яку вона незуміла б надати ».
Ім'я« Гелла »Булгаков почерпнув зі статті« Чарів »
Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона, де зазначалося, що на
Лесбосі цим ім'ям називали передчасно загиблих дівчат, після смертіщо стали вампірами.
зеленоока красуня Гелла вільно переміщається по повітрю, тимсамим знаходячи схожість і з відьмою. Характерні риси поведінки вампірів --клацання зубами і прічмоківаніе Булгаков, можливо, запозичив зповісті А.К. Толстого «Упир». Там дівчина-вампір поцілунком звертає ввампіра свого коханого - звідси, очевидно, фатальний для Варенухапоцілунок Гелла.
Гелла, єдина з почту Воланда, відсутня в сцені останньогопольоту. Швидше за все, Булгаков свідомо прибрав її як наймолодшогочлена свити, який виконує лише допоміжні функції і в театрі
Вар'єте, і до нехороших квартирі, і на Великому балі в сатани. Вампіри - цетрадиційно нижчий розряд нечистої сили. До того ж Гелла не в кого було бперетворюватися в останньому польоті - коли ніч «викрила всі обмани», вонамогла тільки знову стати мертвою дівчиною.
4. ВЕЛИКИЙ БАЛ у сатани
як апофеоз РОМАНА
Великий бал у сатани - бал, який у романі «Майстер і Маргарита» дає
Воланд до нехороших квартирі в нескінченно що триває опівночі п'ятниці, 3 травня
1929
За спогадами Е.С. Булгакової в описі балу були використанівраження від прийому в американському посольстві в Москві 22 квітня 1935
Посол США Вільям Булліт запросив письменника з дружиною на цю урочистузахід. Зі спогадів ( «Раз на рік Булліт давав великі прийоми поприводу національного свята. Запрошували і літератори. Одного разу миотримали таке запрошення. У залі з колонами танцюють, з хор - прожекторарізнокольорові. За сіткою - птиці - маса - пурхають. Оркестр, виписаний з
Стокгольма. М.А. полонили найбільше фраком диригента - до п'ят.
Вечеря в спеціально прибудованій для цього балу до посольському особнякуїдальні, на окремих столиках. У кутах їдальні - вагони невеликі, наних - козенята, овечки, ведмежата. По стінках клітки з півнями. Години в тризаграли гармоніки і півні заспівали. Стиль рюсс. Маса тюльпанів, троянд - з
Голландії. У верхньому поверсі - шашлична. Червоні троянди, червоне французькевино. Внизу - всюди шампанське, цигарки. Близько шостої ми сіли в їхпосольський кадилак і поїхали додому. Привезли величезний букет тюльпанів відсекретаря посольства ».
Для полуопального літератора, яким був Булгаков, прийом доамериканському посольстві - подія майже неймовірне, порівнянне з балом усатани. Радянська наочна пропаганда тих років часто зображала
«Американський імперіалізм» у вигляді диявола. У Великому балі в сатаниреальні прикмети обстановки резиденції американського посла поєднуються здеталями і образами виразно літературного походження.
Для того, щоб вмістити Великий бал у сатани до нехороших квартиру,було потрібно розсунути її до надприродних розмірів. Як пояснює
Коров'єв-Фагот, «тим, хто добре знайомий з п'ятим виміром, нічого не варторозсунути приміщення до бажаних меж ». Тут згадується роман
«Людина-невидимка» (1897) Герберта Уеллса. Булгаков йде даліанглійського фантаста, збільшивши число вимірювань з досить традиційнихчотирьох до п'яти. У п'ятому вимірі стають видимими гігантські зали, девідбувається Великий бал у сатани, а самі учасники балу, навпаки, невидимідля оточуючих людей, у тому числі для агентів ОГПУ, які чергують біля дверей
Недоброї квартири.
Рясно прикрасивши бальні зали трояндами, Булгаков враховував складну ібагатогранну символіку, пов'язану з цією квіткою. У культурній традиціїбагатьох народів троянди виступають уособленням як трауру, так і любові ічистоти. З урахуванням цього, троянди на Великому балі в сатани можна розглядатиі як символ кохання Маргарити до Майстра, і як передвістя їх швидкої смерті.
Троянди тут - і алегорія Христа, пам'ять про пролитої крові, вони були здавнавключені у символіку католицької церкви.
Обрання Маргарити королевою Великого балу у сатани і її уподібненняоднієї з французьких королев, що жили в XVI ст., пов'язане з енциклопедичнимсловником Брокгауза і Ефрона. Збереглися булгаковські виписки зі статейцього словника, присвячених двом французьким королевам, носив ім'я
Маргарита - Наваррської і Валуа. Обидві історичні Маргаритипротегували письменникам і поетам, і булгаковська Маргаритавиявляється пов'язана з геніальним Майстром, вилучення якого з лікарнівона добивається після Великого балу у сатани.
Ще одне джерело Великого балу у сатани - опис балу в Михайлівськомупалаці, дане в книзі маркіза Астольф де Кюстіна «Росія в 1839 р.»
(1843) (ця робота була використана Булгаковим і при створенні кіносценарію
«Мертві душі»): «Велика галерея, призначена для танців, буладекорована з винятковою розкішшю. Півтори тисячі діжок і горщиків зрідкісними квітами утворили запашний боскетів. В кінці зали, у густійтіні екзотичних рослин, виднівся басейн, з якого безперервновиривалася струмінь фонтану. Бризки води, освітлені яскравими вогнями, вони сяяли,як алмазні пилинки, і освіжає повітря ... Важко уявити собіпишність цієї картини. Абсолютно губилося уявлення про те, де тизнаходишся. Зникали усі межі, все було повно світла, золота, квітів,відображень та чарівною, чарівної ілюзії ». Подібну картину бачить Маргаритана Великому балі в сатани, відчуваючи себе в тропічному лісі, серед сотеньквітів і різнокольорових фонтанів і слухаючи музику кращих у світі оркестрів.
Зображаючи Великий бал у сатани, Булгаков враховував і традиції російськогосимволізму, зокрема симфонії поета А. Бєлого і п'єсу Л. Андрєєва «Життялюдини ».
Великий бал у сатани можна представити і як плід уяви
Маргарити, яка збирається накласти на себе руки. До неї, як до королеви балуможна використати багато імениті вельможі-злочинці, але всім Маргаритаволіє геніального письменника Майстра. Відзначимо, що балу передуєсеанс чорної магії у схожому на цирк Театрі Вар'єте, де у фіналі музикантиграють марш (а в творах цього жанру завжди велика роль самебарабанів).
Відзначимо, що на Великому балі в сатани присутні і музичні генії,безпосередньо не пов'язані у своїй творчості з мотивами сатанізму.
Маргарита зустрічає тут «короля вальсів» австрійського композитора Йоганна
Штрауса, бельгійського скрипаля і композитора Анрі В'єтан, а в оркестріграють кращі музиканти світу. Тим самим Булгаков ілюструє ідею, щокожен талант - в чем-то від диявола.
Те, що на Великому балі в сатани перед Маргаритою проходить низкавбивць, отруйниця, катів, розпусниця і звідниці, зовсім не випадково.
Булгаковська героїня мучиться через зраду чоловіка і, нехай підсвідомо,ставить свій вчинок в один ряд з найбільшими злочинами минулого ісьогодення. Велика кількість отруйників і отруйниця, справжніх і уявних, - цевідображення в мозку Маргарити думки про можливе самогубство разом з
Майстром за допомогою отрути. У той же час, подальше отруєння їх,здійснене Азазелло, можна визнати уявним, а не дійсним,оскільки історично всі отруйники-чоловіки на Великому балі в сатани --отруювачі уявні.
Але Булгаков залишає й альтернативну можливість: Великий бал усатани і всі пов'язані з ним події відбуваються лише у хворій уяві
Маргарити, мучиться через відсутність відомостей про Майстра і провини передчоловіком і підсвідомо думаючої про самогубство. Подібне альтернативнепояснення стосовно московським пригоди сатани і його підручнихавтор «Майстра і Маргарити» пропонує в епілозі роману, ясно даючи зрозуміти,що воно далеко не вичерпує того, що відбувається. Також і будь-яке раціональнепояснення Великого балу у сатани, згідно з авторським задумом, ніяк неможе бути повним.
5. ВИСНОВОК
Один з яскравих парадоксів роману полягає в тому, що, неабиякнакоїв в Москві, шайка Воланда в той же час повертала до життяпорядності, чесності і жорстоко карала зло і неправду, служачи як битим самим твердженням тисячолітніх моральних заповідей. Воланд руйнуєрутину і несе покарання пошляка і пристосуванцям. І якщо ще його свитапостає в личині дрібних бісів, небайдужих до підпалів, руйнування іпакостнічеству, то сам мессир незмінно зберігає певну величавість.
Він спостерігає булгаківську Москву як дослідник, який ставить науковий досвід,ніби він і справді посланий у відрядження від небесної канцелярії. На початкукниги, дуріти Берліоза, він стверджує, що прибув до Москви для вивченнярукописів Герберта Аврілакского, - йому йде роль вченого, експериментатора,мага. А повноваження його великі: він має привілей укарання діяння,що ніяк не з руки вищому споглядальному добра.
До послуг такого Воланда легше вдатися і зневірившись усправедливості Маргариті. «Звичайно, коли люди зовсім пограбовані, як миз тобою - ділиться вона з Майстром, - вони шукають порятунку у потойбічноїсили ». Булгаковська Маргарита в дзеркально-перевернутому вигляді варіюєісторію Фауста. Фауст продавав душу дияволу заради пристрасті до пізнання ізраджував кохання Маргарити. У романі Маргарита готова на угоду з Воландом істає відьмою заради любові і вірності Майстра.
Також можна помітити, що історія Маргарити з «Фауста» багато в чомуперегукується з історією булгаковської Фріди. Але у Булгакова мотивмилосердя і любові в образі Маргарити вирішено інакше, ніж у гетевський поемі,де перед силою любові «здалася природа сатани ... він не зніс її уколу,милосердя поборов », і Фауст був відпущений у світ. У «Майстра і Маргарити»милосердя до Фріду проявляє Маргарита, а не сам Воланд. Любов ніяк невпливає на природу сатани, бо насправді доля геніального Майстразумовлена Воландом заздалегідь. Задум сатани збігається з тим, що проситьнагородити Майстри Ієшуа, і Маргарита тут - частина цієї нагороди.
У епілогу роману на крилах хмари сатана та його свита залишають Москву,несучи з собою в свій вічний світ, в останній притулок Майстра і Маргариту. Алеті, хто позбавили Майстри нормального життя в Москві, зацькували і змусилишукати притулку у диявола - вони залишилися.
В одній з редакцій роману останні слова Воланда такі: «... У ньогомужнє обличчя, він правильно робить свою справу, і взагалі все скінченотут. Нам пора! »Воланд наказує своєму почту залишити Москву,оскільки впевнений, що це місто і країна залишаться в його владі, покитут панує «людина з мужнім обличчям». Ця людина - Сталін.
Очевидно, що такий прямий натяк, що «великий вождь і вчитель» користуєтьсяприхильність диявола, особливо налякав слухачів останніх главроману 15 травня 1939. Цікаво, що це місце не меншою міроюлякало і наступних видавців булгаковського роману. Хоча цитованийфрагмент містився в останній машинопису «Майстра і Маргарити» і не буввідмінено подальшої править, він не потрапив в основний текст ні в одному зздійснених до цих пір видань.
Життя великого твору триває ...
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.
1. «Булгаковська енциклопедія» укладач Б.В. Соколов - М. «Локид»,
«Міф», 1997 р.
2. В.Г. Боборикін «Михайло Булгаков» - М. «Просвещение», 1991г
3. «Творчість Михайла Булгакова: Дослідження. Матеріали. Бібліографія.
Кн. 1 »під ред. Н.А. Грознова і А.І. Павловського. Л., «Наука», 1991 р.
4. В.Я. Лакшин Вступна стаття до видання «М.А. Булгаков
Зібрання творів у 5-ти томах ». М., «Художня література», 1990 р.
