Міністерство освіти РФ

Самарський державний педагогічний університет

Інститут філологічної освіти

Кафедра журналістики

Курсова робота < p> «Жанр інтерв'ю у регіональній пресі»

(на прикладі міської газети «Чапаєвської рабочий»)

Виконав:

Студент 34 групи < p> Ілясов Денис

Науковий керівник:

к.ф.н., доцент

Вировцева Катерина Володимирівна

Самара 2003

Зміст.

С.

Вступ 3

Глава 1. Жанрова характеристика інтерв'ю. 6

Глава 2. Місце інтерв'ю в структурі міської газети «Чапаєвської робочий» 9

Глава 3. Роль журналіста, його професійну майстерність у підготовці інтерв'ю. 14

Висновок 23

Список використаної літератури 24

Програми 25

Введення

Відмінна особливість інтерв'ю - його двуадресность: журналіст
(інтерв'юер), звертаючись до свого безпосереднього адресату
(беруть інтерв'ю), вибудовує особливу публіцистичну драматургію бесідиу розрахунку на сприйняття майбутнього читача (адресат масовий).

Особлива мера переконливості творів цього жанру зумовлена тим,що інформація йде в «прямому ефірі» від політика чи економіста, вченогоабо художника, чий авторитет у цій області безсумнівний.

Інтерв'ю для журналіста - це, з одного боку, спосіб отриманняінформації шляхом безпосереднього спілкування з людиною, яка володіє цієюінформацією, а з іншого - публіцистичний жанр в формі бесіди, діалогу, вякому журналіст за допомогою системи питань допомагає співрозмовникам
(джерела інформації) якомога повніше, логічно послідовно розкритидану тему.

Курсова робота на тему «Жанр інтерв'ю у регіональній пресі» наприкладі міської газети «Чапаєвської робочий» для мене - можливістьпроаналізувати затребуваність жанру інтерв'ю в місцевій пресі. Томущо саме інтерв'ю підкуповує своєю життєздатність і ступенемдохідливості. Тому тема курсової роботи актуальна для сьогоднішнього дня.

«Вищим пілотажем» називають інтерв'ю професійніжурналісти. При підготовці курсової роботи я, керуючись теорієюжурналістики, викладеної в книгах В.А. Аграновського «Друга найдавніша.
Бесіди про журналістику »1, В.І. Антонова «Інформаційні жанрижурналістики »2,« Введення в теорію журналістики »3, В.В. Ворошилова
«Журналістика» 4, З.С. Смелкова, Л.В. Ахашверошового, М.Р. Савова, О.А
Сальникова «Риторичні основи журналістики» 1, проаналізую інтерв'юяк жанр, його особливості. Це складе теоретичну базу курсової роботи.
Аналізуючи жанрове розмаїття матеріалів, опублікованих у міськийгазеті «Чапаєвської робочого», хочу визначити місце цього жанру врегіональної преси, що має, як відомо свої особливості на відміну від
ЗМІ іншого масштабу.

Особливе значення у підготовці інтерв'ю грає сам журналіст, йогомайстерність. Про це йдеться у книгах Г.В. Лазутин «Основи творчоїдіяльності журналіста »2, У.І. Отта «Питання + відповідь = інтерв'ю» 3, М. Шостака
«Інтерв'ю. Метод і жанр »4.

Емпіричну базу складуть статті, опубліковані в книзі« Влада,дзеркало або служниця? Енциклопедія життя сучасної російськоїжурналістики ».

Метою роботи є дослідження інтерв'ю як жанру, якийє одним з популярних в сучасній журналістиці. Для досягненняцієї мети поставлені наступні завдання:

- проаналізувати місце інтерв'ю в сучасних ЗМІ на прикладі однієї міської газети;

- визначити особливості подачі інтерв'ю в рамках міської газети.

Робота складається з вступу, трьох глав, висновку, спискувикористаної літератури та додатків. У вступі обгрунтовуєтьсяактуальність теми, визначаються цілі та завдання курсової роботи, дається оглядлітератури по темі. У першому розділі розглядаються питання теоріїстосовно до жанру інтерв'ю. У другому розділі аналізуються публікаціїміської газети «Чапаєвської робочий» у жанрі інтерв'ю, якіпредставлені в додатках. У третьому розділі робиться спробапроаналізувати роль журналіста і його професійну майстерність припідготовці інтерв'ю для міської газети. У висновку представлені висновки.
Список літератури відображає ступінь вивченості кола проблем, окресленихтемою курсової роботи та обгрунтованості зроблених висновків.

Глава 1.

Жанрова характеристика інтерв'ю.

Інтерв'ю (англійське interview - бесіда) - цілеспрямована,зафіксована бесіду, призначена для розповсюдження у пресі (порадіо, ТВ). Жанр інтерв'ю є одним з найпопулярніших в сучаснихзасобах масової інформації. І особливо популярний він став у 90-х роках.
Це пояснюється багатьма факторами. По-перше, зі зміною політичнихумов і початком демократії, у інтерв'ю, з'явилася можливістьвисловити в бесіді з журналістом свою точку зору. Адже до цього з 1919 р.існував інститут цензорів, і вони могли наполягти на тому, щоб у будь-якомуматеріалі, в тому числі і в інтерв'ю, була зроблена правка - вимазуютьрядки і навіть абзаци. За радянських часів співрозмовник виступав від іменіколективу, розглядався не як окрема особистість, а як складовасуспільства. А звідси і причіпки цензорів. З усуненням інституту цензорів, звідновленням певних свобод, журналіст отримав можливістьзвертатися до інтерв'ю, як до індивідуальності.

Сучасному масовому читачеві, глядачеві, слухачеві переважнонеобхідні факти, повідомлення про будь-яку подію, мінімум або зовсімвідсутність коментарів, глибокого аналізу. Крім того, інтерв'ю - цежанр, що дозволяє отримати неспотворену кореспондентом інформацію, щотеж важливо.

Інтерв'ю - особливий мовний жанр. І будується у формі діалогу міжжурналістом і співрозмовникам, репліки яких, як правило, виділяються вгазетному тексті різними шрифтами.

діалогічного в інтерв'ю виступає не тільки як спосіб побудовигазетного тексту, але і як спосіб організації матеріалів на газетнійсмузі.

Загальна схема тексту інтерв'ю трбохчастна. В основі - «логічна схемаописового або подієвого типу ».

Залежно від первісної комунікативної мети журналіста буде: а) або мотивація суспільної значимості проблеми, або свідоцтвокомпетентності думки співрозмовникам; б) та чи інша форма представлення героя інтерв'ю.

Визначаючи форму «класичного інтерв'ю» як ланцюжок з ланок
«Питання-відповідь», М.І. Шостак виділяє такі різновиди (підстава - метаі характер бесіди): інформативні, експертні, проблемні, інтерв'ю -знакомства1. На перший план виділяється один із смислових центрів:

- або це соціально-психологічний портрет особистості (людина і час),

- або аналіз актуального події, соціального явища, суспільної проблеми через призму індивідуального думки авторитетної особи.

Особливість жанру інтерв'ю в тому, що всі форми висловлюванькореспондента спрямовані тільки на отримання інформації. Звернення-питання,звернення-повідомлення, звернення-спонукання до дії, що використовуються вінтерв'ю, допомагають донести до читача додаткову інформацію.

У теорії журналістики обумовлюються «бінарних поняття« інтерв'ю »:універсальний метод отримання інформації та публіцистичний жанр,характеризується діалогової формою викладу матеріалу. Нерідко, вибудовуючитекст, маючи в своєму розпорядженні питально-відповідну інформацію «по наростаючій», журналістпрагне зафіксувати увагу читача на головному. І на першому планіповинні бути відповіді. Адже саме з відповіддю приходить розуміння. А розуміння івідповідь діалектично злиті і взаімообуславлівают один одного, одне безіншого невозможно1 ».

Глава 2.место інтерв'ю в структурі міської газети« Чапаєвської робочий »

Перш, ніж почати розмову про місце інтерв'ю в структурі міськоїгазети, треба зазначити, що газета, яка виходить у маленькому місті, має своїособливості. Вона пише про людей, яких непогано знають у місті (товариші по службі,сусіди, друзі дітей, фронтові товариші дідів і т.д.) Звідси і вимогидо інформації: вона повинна бути доступна і зрозуміла кожному, хто читаєгазету. І звичайно інформація не повинна містити тих відомостей, які ітак відомі і старому, і малому. Інтерв'ю, один з тих жанрів, якізберігають в газетній публікації «ефект автентичності та невимушеності, щотак цінують люди, що живуть в «глибинці». Проаналізувавши публікації в номерахгазети за 8 місяців 2002 р., зауважив, що інтерв'ю - один з популярних в
«Чапаєвському робочому» жанрів. Щотижня інтерв'ю публікуються в різнихформах. По п'ятницях це бліц-інтерв'ю або експрес-інтерв'ю. Як правило,публікуються на першій сторінці, і від журналіста потрібно чіткосформулювати питання. А потім лаконічно і конкретно передати відповідіспіврозмовникам, щоб читач отримав уявлення про їх позиціях. Такеінтерв'ю - свого роду інструмент вивчення громадської думки. Прикладподібного інтерв'ю в додатку № 1 С.25

Часто в «Чапаєвському робочому» використовуються такі форми жанру, як міні -інтерв'ю, експрес-опитування. Особливо якщо ці матеріали передбачаєтьсярозмістити на сторінках, звернених до підлітків і молоді - «Зебра» та
«Молодіжний клуб». Чому? Та тому що на запитання відповідають однолітки,герої цих міні-інтерв'ю легко впізнати в шкільній та студентському середовищі. Ітому цікаві для тих, до кого це інтерв'ю звернуто. Тут припустимівирази і слова, що панують у підлітковому та молодіжному середовищі, сленг.
Адже це світосприйняття робить героя інтерв'ю «своїм» - він теж живе середтих же проблем - пияцтво, наркоманія, тусовки, «стрілки», - але це незаважає йому залишатися собою, дистанціюватися від тих, хто безглуздопропалює життя. Те, як зроблено текст в інтерв'ю, звернених до підлітків імолоді - якраз і утворює емоційний клімат бесіди. Порушеннятрадиційних кордонів пропозиції, незавершеність фрази, деякарозмитість стилю - все це допомагає журналістам підкреслити характерспілкування в молодіжному середовищі.

Рідко, але зустрічається інтерв'ю - монолог, коли якась особа відповідаєна питання, запропоноване журналістом, цільним розповіддю. У даному випадкувикористовується інтерв'ю як метод отримання інформації.

Досить поширена інша форма: інтерв'ю-знайомство. Часто їхсупроводжує рубрика «Наш гість». При цьому на перший план висуваєтьсяособливий смисловий центр - показати соціально-психологічний портретособистості - людина і її справа. Саме так зроблено інтерв'ю «Натхнення
Валерія Щежіна »1. Журналіст одразу пояснює читачеві (в анотації), длячого він бере інтерв'ю: «Через місяць Валерію Георгійовичу Щежіну виповнитьсяп'ятдесят, як раз привід, щоб підвести деякі підсумки. Не в сенсі, щопобудував, посадив, виростив, а в плані музичної творчості, завдякичому наш співрозмовник вже відбувся як музикант і композитор ». Інтерв'юрозгортається вільно, невимушено, журналіст м'яко вводить героя врозмова, ставлячи традиційні питання і допомагаючи герою зорієнтуватися, прочим, необхідно обов'язково розповісти городянам, колись знала його почаси бардів. Використовуються і питання, що припускають розмова про дужеособистому: «Якщо не секрет, розкажи як складаєш музику ...», «Не прикро, щобагато хто твої роботи залишаються незатребуваними? »,« Як ти плануєшвідзначити свій ювілей? ». Журналіст про багато чого, що стосується беруть інтерв'ю,обізнаний. Але це не заважає розмовляти. Навіть навпаки, сприяєрозкриттю образу музиканта і співака як фігури багатозначною в мистецтві.
Характерно, що в цьому інтерв'ю журналіст, ставлячи питання, використовуєпривід, так званий інформаційний привід, що і дозволяє виявити
«Філософію особистості» на тлі «філософії професії» 1:

Найбільш важка частина інтерв'ю - особисті питання - не залишаються безвідповідей. «Новик - означає« новий »» 2 - такий же тип інтерв'ю, що підтверджуєсказане.

Журналісти використовують подачу матеріалу у формі інтерв'ю і як спосібзнайомства з героєм. Приклад - «Його Величність Випадок». Працює методистомв центрі дитячої творчості Олена Будюкова. Інтерв'ю з нею, в
Міжнародний день театру, - спроба дізнатися «як це, в двадцять двароку вступити в професійний театр, працювати пліч-о-пліч з майстрами, зсамим Монастирським ... »3 Цікаве інтерв'ю доповнюють фотоілюстрації зсценами з театральних постановок і фотографія актриси.

У тематичної смузі «Служба здоров'я» під рубрикою «Тема розмови»
- Приклад аналітичного інтерв'ю: «Підсумки року. Прогноз на майбутнє ». Його давгазеті головний лікар ЦМЛ. У день пам'яті воїнів-інтернаціоналістів в Росії »газета опублікувала інтерв'ю «Сумний день», яке дав А.Г. Доронін,очолює Чапаєвської міський відділ Російського союзу ветеранів
Афганістана4. Назва інтерв'ю - емоційно-смисловий фон публікації.

Інший приклад. Інтерв'ю під рубрикою «На ваше прохання». Всі питання вньому складені з урахуванням тих, що задають читачі газети. Беруть інтерв'ю, -
1-й заст. голови адміністрації міста - людина досить компетентний,який встиг попрацювати на різних посадах у владних структурах, стоявбіля витоків багатьох починань. Сьогодні він знову у владі. Як же він оцінюєзроблене, над чим сьогодні вважає важливим попрацювати і що робитьдля вирішення міських проблем, як особа відповідальна, і авторитетне убільшої частини городян.

В інтерв'ю зібрані ті питання, які хвилюють у нашому місті всіх. Ірозгорнуті відповіді, зрозумілі. Редакція зуміла розташувати беруть інтерв'ю, додосить відвертого діалогу напередодні професійного святабудівельників. Є в інтерв'ю і питання, заради якого, можливо, і бувзадуманий матеріал: «Що в місті робиться для того, щоб підняти авторитетпрофесії будівельника? »Річ у тім, що в 80-ті роки в місті був трест
«Чапаевскстрой» і будівництво велося хорошими темпами, але потім всезвалилося і професіонали-будівельники, залишившись без роботи, почали їхати з
Чапаєвська в Самару та інші міста, де вони виявилися затребувані.

У логічної схемою інтерв'ю «Космічний марафон довжиною в 747 діб» --не тільки продовження теми «Наші імениті земляки», яку «Чапаєвськоїробочий »веде давно і вже розповідав про земляка - космонавта Сергія
Авдєєва. В інтерв'ю з цією людиною, запропонований у газеті 18 січня 2002 --го року, підкреслює журналіст, є відповіді на питання, що стосуютьсяросійських пріоритетів перед іншими державами. На перший план у цьомуінтерв'ю висувається крім смислового центру - чоловік і час - аналізявища, яке хвилює багатьох розсудливих людей: не поступилися мипріоритетів в космічній науці і практиці освоєння космосу? Вдаловикористовуваний в інтерв'ю елемент - довідка - робить все сказане більшедостовірним і ще раз підкреслює, наскільки спроможний авторитетлюдину, яку газета зробила співрозмовникам.

Інтерв'ю в «Чапаєвському робочому» - вдалий спосіб знайомства читачівз героями. І від того, яка комунікаційна завдання вирішується, залежитьбагато чого: або мотивація суспільної значимості проблеми, або свідоцтвокомпетентності думки співрозмовникам; або та чи інша формауявлення героя.

Встановити контакт з читачем, підготувати до особистого сприйняттядіалогу не просте завдання. Допомагає вирішувати цю її емоційно, конкретноі нестандартно анотація до інтерв'ю. «І зірки стають ближче» - цьомуінтерв'ю предпославши така анотація:

«Воістину, де тільки не зустрінеш вихідців з Чапаєвська. Виявляється,є «наші люди» і в самому великому Російському науковому центрі з вивчення
Всесвіту, так званої Спеціальної астрофізичної обсерваторії РАН
(Російської Академії наук), що розташована в горах Північного Кавказу натериторії Карачаєво-Черкесії »[1].

У колективному досвіді введення в ситуацію, накопичений співробітникамиредакції, використовуються всілякі Ліди: лід - визначення (про героя), лід
- Деталь, лід - історія, лід - питання, лід - цитата досить частозастосовуються в оформленні матеріалів з прес-конференцій, «Прямих ліній» завторитетними людьми міста або з фахівцями, можуть пролити світлона проблему, яка хвилює всіх.

Глава 3.

Роль журналіста, його професійну майстерність у підготовці інтерв'ю.

Журналіст, як правило, прагне побудувати свою розмову в залежностівід характеру конкретного матеріалу і передбачуваної композиції інтерв'ю,враховує індивідуальні якості співрозмовника, визначає тональністьматеріалу, грунтуючисьна власному творчому досвіді. У всьому цьому,безсумнівно, помітну роль відіграє індивідуальність журналіста.

Важливо мати на увазі, що як би журналіст не прагнув швидшепередати до редакції «гаряченькі» інтерв'ю, він не повинен демонструвати,що поспішає. Суєтою, гарячковими діями можна «змазати» прагненнялюдини відповідати на питання, а саме він, можливо, і є головнийсвідок події, цінний очевидець події. Навіть якщо сталася НП іє об'єкт для інтерв'ю, треба заспокоїтися самому, спокійно заданіпитання допоможуть заспокоїтися і потенційному беруть інтерв'ю. Длятворчого колективу «Чапаєвської робочого» характерний саме такийпідхід. Бо багато досвідчених інтерв'юери підкреслюють як важливий душевнийнастрій журналіста. Адже тоді можна розраховувати на довірчістьінтонації. А це - одна з складових переконливості інтерв'ю. Особливоякщо воно має на меті «пролити світло» на проблему.

«У психології під інтерв'ю розуміють метод збору інформації, колианалізуються мовні висловлювання та інші доступні спостереження реакціїберуть інтерв'ю, в ході спеціально організованої з ним бесіди. Кожен знас вважає, що він володіє цим методом у тому або іншому ступені. Уповсякденному житті людини, здатної з ходу зрозуміти, «чим дихає»співрозмовник, ми називаємо проникливим, тонким психологом. Розвинуте «чуттяна людей »як характеристика природного розуму, як вроджена якість, цеявище, яке справді зустрічається. Проте таких самородків середтих, хто проводить інтерв'ю не так багато, як хотілося б. Журналіст, почавшибесіду з питань про біографії або питань, не пов'язаних безпосередньо з майбутньоюроботою, зможе зняти напругу, що виникає в перші хвилини спілкування знезнайомою людиною. Коли беруть інтерв'ю, відчує себе впевненіше,можна переходити до більш складних питань.

Коли вся необхідна інформація отримана, слідують розслаблюючіпитання, що забезпечують м'який, плавний вихід з інтерв'ю, наприклад, прозахоплення, відпочинок і т.п. »1

Дослідники виділяють наступні засоби для стимулювання процесуінтерв'ю, які активно використовуються професійними журналістами:

- вираз згоди (уважний погляд, кивок, посмішка, словеснеподдаківаніе);

- використання коротких пауз;

- повторення основного питання;

- часткове незгоду. ( «Мені не зовсім ясно. Чи не могли б Випояснити, що ви маєте на увазі? »,« Отже, Ви тільки що сказали ... Уточніть,будь ласка »);

- уточнення шляхом неправильного повторення відповіді;

- вказівка на протиріччя у відповідях;

- повторення останніх слів респондента (так званий метод «відлуння »);

- нейтральне вимога додаткової інформації;

- вимога досить певної додаткової інформації;

- необхідність розібратися, що ховається за відповіддю типу «незнаю »: дійсне незнання, нерозуміння сенсу питання, боязнь датинеправильну відповідь ...

Професіонали радять вибрати лінію поведінки:

1) задати кілька прямих, більш докладних і деталізованихпитань;

2) повторити питання, змінивши його формулювання;

- розрив ланцюга питань.

Вопросник, з яким відправляється журналіст на інтерв'ю, не жорсткийплан, від якого не можна буде відхилитися. Запитальник найчастіше потрібний длясамоконтролю та перевірки можливостей спілкування протягом бесіди, щоможе піти, якщо його не регулювати, в інше русло. Але практикадоводить, що «перелік питань - це керівництво до дії, в якомупередбачається імпровізація »1. І успіх інтерв'ю «без провалів» багато в чомузалежить від уміння журналіста подати заготовлений заздалегідь питання якімпровізований, об'єднавши його з попереднім відповіддю, і представив яклогічно випливає з нього.

Для співрозмовника образлива надмірна «гра інтелекту» інтерв'юера
- Читач дивується: більше половини тексту інтерв'ю займають міркуванняжурналіста. Хоча «самовираження інтерв'юера - не в довгих міркуваннях, а впрофесійному вмінні витягнути «новину» з співрозмовника »2 Як же вдаєтьсявирішувати всі ці непрості завдання журналістам міської газети «Чапаєвськоїрабочий »?

Читаючи матеріали у жанрі інтерв'ю в« Чапаєвському робочому », відзначаєш,що журналіст найчастіше підготовлений до розмови, знає, на які відомостіможе розраховувати.

Матеріал «Я прийшов сюди працювати» ( «Чапаєвської робітник, № 8 від 16січень 2002 р ») подано у формі інтерв'ю - знайомства з новим керівникомслужби водоканалу. Проблема водопостачання в місті з хворої екологією, змайже 100% зношеністю водоводів - одна з найгостріших. Тому зрозумілобажання городян знати: хто прийшов до служби водоканалу - професіонал аботимчасовий виконавець. І журналіст, представляючи нового керівника, знайомить його згородянами, задаючи такі питання: «А з чого ви починали в Відрадному?,« І висподіваєтеся, що зможете щось повернути в заіржавілі механізмі ЖКГ? »

Наполегливо веде газета лінію, спрямовану на підвищенняінформативності матеріалів інформаційного жанру. Цій меті відповідають
«Прямі лінії». У нинішньому році городяни, стаючи інтерв'юерами, малиможливість самі задати свої питання, голові адміністраціїміста, начальника паспортно-візової служби, начальнику департаментукультури та іншим. Тема «Прямої лінії» оголошується заздалегідь. Так, головіадміністрації було запропоновано відповісти на запитання городян, що стосуютьсяпроблем благоустрою міста, молодіжної політики. Непросто ввестичитачів газети в проблеми такого інтерв'ю, визначити позиції учасників,але журналістам «Чапаєвської робочого» це вдається. І що безсумнівно вдало:газета обов'язково інформує читачів про те, як голова адміністраціївідреагував на те чи інше питання, які заходи прийняв.

«Його Величність Випадок» - приклад інтерв'ю-замальовки. Промайстерності журналіста дозволяє судити вже те, що в композиційнепобудова інтерв'ю журналіст вводить опис обстановки, в якійвідбувався розмову, зовнішності і чарівності героїні. Цей допомагає розкриттюїї характеру, встановлення контакту з читачем, готуючи до активногосприйняття діалогу.

Ввести читачів в ситуацію емоційно і конкретно допомагає тутлід - деталь, впливу на читача: «Живе у нашому місті дівчина -
Олена Будюкова. Працює методистом в центрі дитячої творчості. Але цесьогодні. А ще вчора ... Пам'ятаєте виставу «Моя дружина брехуха», показаний насцені Палацу культури імені В.І. Чапаєва творчим об'єднанням «Майстрасцени »з Самари, не раз виступав у нашому місті? Одну з ролей в ньомувиконувала Олена. Яке це, в двадцять два роки вступити допрофесійний театр, працювати пліч-о-пліч з майстрами, з самим
Монастирським, а в двадцять п'ять ... Але що думає про це сама Лена? І що длянеї театр? »1. Журналіст активно використовує багатовимірність і різноманіттядіалогічних єдностей: запитання - стимул, репліка-роздум.

Останнє запитання в цьому інтерв'ю допомагає поставити логічну крапку:
«Ви сподіваєтеся повернутися? (в театр - авт.). І треба відповідь «Коли я пішла зісцени, то перший час не знала, куди себе діти. Весь світ одразу ставпустелею. Всі думки тільки про одне: театр, театр, театр. Потім зразокзнайшла, чим заповнити своє життя. Старі зв'язки теж не обривають.
Передзвонюємося. Якщо раптом подзвонить Петро Львович і запропонує працювати в
Театрі на Безім'янка - полечу як на крилах. Я вірю: доля є, і вонаприведе мене куди-небудь. Може бути, не в театр. Головне - знайти своємісце в житті. Своє і тільки своє. Зіграти одній тобі призначенуроль »2.

Журналісту вдалося переконати читачів, що перед ними - неординарнаособистість, йому вдалося показати людину, життя та прагнення якогоцікаві якщо не всім, то багатьом.

Є в «Чапаєвському робочому» рубрика «Актуальне інтерв'ю», коли мовайде про отримання інформації на питання, що цікавлять всіх питання. Таким вийшлоінтерв'ю «Казначейство - від слова« казна »» (7 травня 2002року № 70-71).

В анотації до іншого інтерв'ю «Особлива служба», теж опублікованогопід цією рубрикою (5 червня 2002р, № 87), автор активно використовує прийомпровокації, повідомляючи співрозмовникам інформацію, яку отримав відгородян, а також власні спостереження за тим, як незадовільновивозиться з міста сміття. Швидше за все, у читачеві скласти безрадіснакартина, заснована на безпорадність тих, хто покликаний боротися зі сміттям. Іце підштовхне до необхідності вирішувати міську проблему.

Жанр інтерв'ю багатофункціональний. Дозволяє швидко і точно розповісти проте, що хвилює, - інтерв'ю: «В інтересах квартиронаймачів». Газета,вийшовши на авторитетного співрозмовника - начальника Житлової інспекції по м.
Чапаєвськ, допомагає городянам розібратися, де і як вони можуть отриматидопомогу, якщо їх незадовільно обслуговують служба ЖКГ. Це інтерв'ю,традиційний діалог - питання-відповідь, розраховане на співучасть читачів уобговоренні проблеми.

Все це дозволяє зробити висновок: успіх будь-якого матеріалу залежить відмайстерності журналіста, його особистості. Не дарма Ясен Засурскій так сказав:
«Сьогодні люди хочуть бачити в журналіста на нахабу, який з апломбомвикриває всіх і вся, а чесної порядної людини »1. І при цьомунеобхідно пам'ятати: «Сила інформаційного впливу інтерв'ю - внеформалізованності інтерв'ю, в умінні не придушувати співрозмовника ерудицією,а «сполучати його бачення предмета зі своїм власним, не підштовхуватипартнера до тих фактів і явищ, які можуть бути йому невідомі »... Авідомий телеведучий Урмас Отт радить: «не озирайсь своєїнеобізнаність у тому чи іншому питанні: часткове незнання швидше моженавіть активізувати бесіду. Важлива щира зацікавленість всіхучасників бесіди »2.

Журналісти« Чапаєвської робочого »цим керуються і припускаютьреакцію скептично налаштованих людей, прагнучи уникати в інтерв'ювисловлювань типу «очікується, що» .., «відомо, що ...», кажуть, що ... »Аджеінакше скептик обов'язково помітить з сарказмом: «Очікується ким?», «Відомокому? »,« Кажуть хто? »...

Різні журналісти готують інтерв'ю для« Чапаєвської робочого ». Звідси
- Відмінності в комбінації різного роду питань, їх чергуванні,послідовності.

Це підтверджує висловлювання Г.В. Лазутин про те, що інтерв'ювиявляється цілком вдалим, з точки зору інформаційної насиченості,якщо журналіст:

«1. Грунтовно підготувався до бесіди (освоїв предмет обговорення,має уявлення про співрозмовника як індивідуальності);

2. Навчився контролювати хід бесіди, своєчасно помічаючивиникнення бар'єрів і оперативно нейтралізуючи їх;

3.Владеет достатньою кількістю прийомів, здатнихстимулювати общеніе1 ».

Валерій Аграновський у своїй книзі« Заради єдиного слова »теж виклавряд принципових позицій поведінки журналіста:

«1. Справжній журналіст повинен йти до співрозмовника, по-перше, з думкою,а по-друге, за думкою (наші питання повинні спонукати співрозмовника думати іговорити).

2. Щоб бесіда була плідною, співрозмовник як мінімумповинен бути в ній зацікавлений. Справді, журналіст може задаватипитання і з обов'язку. Але отримувати на них відповіді він може тільки прибажання співрозмовника.

3. Сам журналіст як особистість має бути цікавийспіврозмовнику »2.

Аналізуючи інтерв'ю в« Чапаєвському робочому », помічаєш, що журналістипопередньо обмірковують концепцію інтерв'ю, питання вибудовують так,щоб дотримувалася послідовність у відповідях. », враховують, що« ... слідрозвивати в собі вміння важка, але дуже вигідне для інтерв'ю (жанруособистісного, цікавого саме «персоніфікацією» будь-якої проблеми »); умінняпредставити беруть інтерв'ю у вигідному світлі, підкреслювати його лідерство вбесіді, намагатися передати його манеру спілкування, стиль мовлення, приховуючи, заможливості, заздалегідь намічені контури діалогічного єдності,вибудовувати перехід від однієї міні-теми до іншої і т.д. »1.

У кожному джерелі інформації є свої можливості і обмеження. Щостосується інтерв'ю, то це - найбільш суб'єктивний джерело інформації. Аджерізні люди, очевидці одного і того ж події, по різному про ньогорозповідають і часто навіть розходяться в думці. Але в цьому полягає іпозитивна властивість цього джерела інформації - можливість дізнатися іншийпогляд на проблему, розцінити ситуацію з іншої точки зору.

Журналісти міської газети пам'ятають, що замах на чиюсь репутаціюрівнозначно вторгнення в приватне життя. За певних обставинрепутація може постраждати від одного необережного зауваження або невмілообробленого відповіді беруть інтерв'ю, неточно переданого сказаноголюдиною вирази. Особливо якщо інтерв'юер і беруть інтерв'ю, живуть водному невеликому місті, як Чапаєвськ. У редакції «Чапаєвської робочого»вважають правилом запросити беруть інтерв'ю, щоб він прочитав текстінтерв'ю до виходу в світ, звірив цифри і прізвища у своїх відповідях. Іпідписав оригінал інтерв'ю, давши тим самим згоду на його публікацію.

У журналі «Професія - журналіст» було опубліковано виступ Сергія
Титова «Візаві, візаві, візаві ...» з позначкою «Ода інтерв'ю». Так переконливонаписав автор: «Інтерв'ю - мій улюблений жанр. Найкращий. Самий класний,найкрасивіший. Я кажу про даний інтерв'ю, коли співрозмовник --непересічна людина »1. І журналіста Сергій Титов порівнює з актором.
Тому, що «кожен раз повинен бути різним. Адже це не я повинен бути передмоїм візаві. Особисто я йому не потрібен. Не для мене це інтерв'ю, не про мене. Ясконцентрований лише читач, телеглядач, я - його обличчя, кожен разрізне. Тому що різні співрозмовники цікавлять абсолютно різних людей. Япишу питання і відчуваю, що я - режисер, я готую грандіозний спектакль,оскільки все це - слова, слова, як казав Гамлет.

Насправді слова - це музика. Після зустрічі, вночі, усядусь заклавіатуру, щоб перекласти всі метаморфози на музику слів. Гарнеінтерв'ю - це симфонія »2. Але "весь талант журналіста у фінальному акорді.
Одна невірна нота - і змаститься все. Саме фінальний акорд буде щедовго звучатиме в душі читача ».

Всеволод Богданов, секретар Союзу журналістів РФ, якось сказав:
«Зараз на різних каналах ТБ є в багатьох варіантах інтерв'ю з людиноюв масці ... Інтерв'ю дають бандит, повія, політик, бізнесмен. Все цепривабливий, як гра, але часом починаєш сумніватися в достовірності, вщирості того, хто в масці. Серйозні діалоги в телевізійному ефірі длямене, як глядача, співслужили величезну службу. Вони допомогли мені розібратися,хто є хто в нашому суспільстві, кому можна довіряти і наскільки, допомоглизробити вибір »3. У регіональній пресі, до якої належить і «Чапаєвськоїрабочий », немає можливості кого-небудь приховати під маскою. Читачі цього неприймуть. Їм потрібен чесний і відкритий діалог. І чітка оцінка фактів,подій.

Висновок

Жанр інтерв'ю має воістину необмежені можливості. Недармажурналісти висловлюють таку точку зору на інтерв'ю: «Це можливістьпродемонструвати вищий пілотаж, природно не перетворюючи його всамоціль »1. В інтерв'ю виявляються характери, час. І навіть те, що незавжди можуть пояснити історики і філософи. Жанр інтерв'юбагатофункціональний. Він дозволяє швидко і точно розповісти про схвилювалаподію, задавши кілька запитань очевидцям, і вийшовши на авторитетногоспіврозмовника, розвіяти збудоражили багатьох чутки ...

Для вірного поведінки, гнучкості інтерв'юера важливі пильність спостереженняза поведінкою і реакціями співбесідника. Але це не завадить самої бесіди.
Беруть інтерв'ю, повинен висловитися. Але недосвідчений журналіст може допуститипомилку: не досягши виразних висловлювань, передасть їх, багато в чомупрісочіняя. А одне з головних якостей хорошого інтерв'ю - реалізоване,хоча б частково, відображення висловлювань співрозмовникам »2.

При повній довірі до інтерв'юера може вийти сповідальнийхарактер у інтерв'ю. І не повірити надрукованому буде вже неможливо.
Тільки б не зліталися, як круки, журналісти на біду, яка сталася вжиття людини або потрясла країну, як було в Норд-Ост, тільки б несмакували моторошні подробиці ...

І тоді достовірність буде забезпечена. А саме достовірністьдозволяє жанру інтерв'ю залишатися доступним і зрозумілим для читача збудь-яким освітнім рівнем.

Відносно інтерв'ю справедлива оцінка журналістів-професіоналів ічитачів: самий затребуваний сьогодні жанр у ЗМІ.

Список використаної літератури:

1. Аграновс?? ий В.А. Друга найдавніша. Бесіди про журналістику. М., 1999.

2. Антонов В.І. Інформаційні жанри журналістики. Саратов, 1994.

3 Введення в теорію журналістики./Сост. Прохоров Е.П. - М., 1992.

4 Ворошилов В.В. Журналістика. Підручник СПб., 2001

5 Гаврилов Е. Законодавство та практика ЗМІ. М., 2000.

6 Лазутіна Г.В. Основи творчої діяльності журналіста. М., 2000.

7 Отт У.І. Питання + відповідь = інтерв'ю. М., 1993.

8 Шостак М. Інтерв'ю. Метод і жанр. М., 1997.

9 Смелкова З.С., Ахашверошового Л.В., Савова М.Р., Сальникова О.А.

Риторичні основи журналістики. М. 2000.

10 Влада, дзеркало або служниця? Енциклопедія життя сучасної російської журналістики. 2т Видання СЖ Росії, 1998.
11. Професія-журналіст ». 2002р. № № 7,8 ...
12. Кисельова Н.В. «Інтерв'ю як мовний жанр»

-http:// www.journ.ru/linkjournstud.shtml

13 Газета «Чапаєвської робочий». Випуски номерів з 1 січня по 30 червня

2002 року.

-----------------------< br >1 Аграновський В.А. Друга найдавніша. Бесіди про журналістику. М., 1999.
2 Антонов В.І. Інформаційні жанри журналістики. Саратов, 1994.
3 Введення в теорію журналістики./Сост. Прохоров Е.П. - М., 1992.
4 Ворошилов В.В. Журналістика. Підручник СПб., 2001
1 Смелкова З.С., Ахашверошового Л.В., Савова М.Р., Сальникова О.А. Риторичніоснови журналістики. М. 2000.
2 Лазутіна Г.В. Основи творчої діяльності журналіста. М., 2000.
3 Отт У.І. Питання + відповідь = інтерв'ю. М., 1993.
4 Шостак М. Інтерв'ю. Метод і жанр. М., 1997.
1 Смелкова З.С., Ахашверошового Л.В., Савова М.Р., Сальникова О.А. Риторичніоснови журналістики. М. 2000. С. 165
1 Смелкова З.С., Ахашверошового Л.В., Савова М.Р., Сальникова О.А. Риторичніоснови журналістики. М. 2000. С. 168
1 Газета «Чапаєвської робочий». «Натхнення Валерія Щежіна» ». Додаток
№ 2. С.26
1 «Професія - журналіст». «Диригування бесідою». № 10. 2002. С. 48
2 Газета «Чапаєвської робочий». «Новик - означає« новий »». Додаток № 3.
С.27
3 Газета «Чапаєвської робочий». «Його Величність Випадок». Додаток № 6. С.30
4 Газета «Чапаєвської робочий». «Сумний день». Додаток № 4. С.28
[1] Газета «Чапаєвської робочий». «І зірки стають ближче». Додаток
№ 5. С.29
1 Девятко В.В. «Як підготуватися до інтерв'ю» www.arsenalgroup.ru 1999.

1 «Професія - журналіст.» «Диригування бесідою». 2002. № 10. С. 47
2 «Професія - журналіст». «Диригування бесідою». 2002. № 10. С. 47
1 Газета «Чапаєвської робочий». «Його величність випадок». Додаток № 6.
С.30
2 Газета «Чапаєвської робочий». «Його величність випадок». Додаток № 6.
С.30
1 «Влада, дзеркало або служниця?» Енциклопедія життя сучасної російськоїжурналістики. Т. 2. Видання СЖ Росії.
2 Отт У.І. Питання + відповідь = інтерв'ю. М. 1993. с. 9
1 Лазутіна В.Г. Основи творчої діяльності журналіста. М., 2000. С. -55
2 Аграновський В. Ради єдиного слова. М. 1988.
1 Смелкова З.С., Ахашверошового Л.В., Савова М.Р., Сальникова О.А. «Риторичніоснови журналістики. Робота над жанрами газети ». М. 2000. С. 198
1 Титов С. «Візаві, візаві, візаві ...» «Професія - журналіст». 2002. № 7-8
2 Титов С. «Візаві, візаві, візаві ...» «Професія - журналіст». 2002. № 7-8
3 «Репортаж та інтерв'ю: з чого починається журналістика». Влада, дзеркалоабо служниця. Енциклопедія