Міністерство науки та освіти України

загальноосвітна середня школа № 16

Реферат

на тему:

Життя і творчість Івана Франка

Виконала:

Шмілько Христина

8-В клас

Дніпропетровськ

2002 < p> Вступ

Іванові Яковичу Франкові належить, либонь, найпочесніше правопредставляти Україну в "галереї найвищих інтелектуальних досягнень" народівсвіту. Віддаючи престол національного генія України "поету з ласки Божої"
Тарасові Шевченку, він, без сумніву, не був ніким з українських вчених тамитців перевершений у своїй тітанічній працездатності, у різнобічностіталанту та розмаїтті обдарувань, у ролі, яку зіграв у становленніукраїнської нації. Розпадаючісь на дві практично незалежні "підособістості"
- Франка-суспільного діяча та Франка - поета, митця - він водночаспоєднував у собі іпостасі поета, прозаїка, драматурга, фольклориста,етнографа, культуролога, мовознавця, перекладача, репортера, редактора ... атакож політика, агітатора, революціонера. Можливо, саме цій різноманітностісфер, в яких проявлявся талант Франка, він зобов'язаний несерйозно, частоворожим ставленням з боку сучасників, як політичних противників, так інейтральних, не залучених до суспільно-політичної конфронтації кіл
Галичини. В усякому разі, феномен Івана Франка - універсальної особистості,генія, людини нового часу, що набагато перегнала свою добу, вченого і митцяєвропейського рівня, яких мало в історії української культури - не отримавналежного вивчення та оцінки ані за польської, ані за радянської влади.
Поляки не розголошували досягнення української інтелігенції та її батька,радянська ідеологія зробила з Франка ляльку, виставивши на загальний позіртільки одну з сотень його граней - Франка-революціонера. Тим часом як самецим внутрішнім протистоянням, постійним конфліктом між різними полюсамиособистості Франко найбільш цікавий, саме ця вічна напруга спонукала йогодо важкої праці. Франко заслуговує на вивчення, дослідження саме яксуперечлива, неоднозначна постать.

Життя і творчість

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в с. Нагуєвичах
Дрогобицького повіту (тепер с. Івана Франка Дрогобицького району Львівськоїобл.) в родині коваля. З батьківської кузні він виніс перші знання прожиття галицького селянства, про працю людини, а від матері перейняв любовдо народної пісні.

Після закінчення Дрогобицької гімназії вступив до Львівськогоуніверситету. Через 16 років він закінчує Чернівецький університет.

У 1887 року виходить перша збірка його поезій "З вершин і низин" --найвідатніше явище в українській поезії після "Кобзаря" Тараса Шевченка.
Згодом вийшли друком збірки "Зів'яле листя" (1896), "Мій Ізмарагд" (1898)де переважають мотиви філософської та інтимної лірики, "Із днів журби"
(1900). Він є автором поем «Панські жарти», «Смерть Каїна», «Похорон»,
«Іван Вишенський», філософської поеми "Мойсей" (1905). У 80-х рокахпобачили світ найкращі повісті Івана Франка "Борислав сміється" (1882) та
"Захар Беркут" (1883), «Для домашнього вогнища», «Перехресні стежки» та ін.
Написав драматичні твори «Сон князя Святослава», «Кам'яна душа». Здобулапопулярність п'єса "Украдене щастя" (1893). Лише частина спадщини великогоукраїнського письменника опублікована у 50-ти томах «Зібрання творів».
Організатор видань «Громадський друг», «Дзвін», «Молот». Автор праць зісторії та теорії літератури, перекладач творів з російської, польської,чеської, сербської, хорватської, німецької, англійської, французької,старогрецької, римської, арабської, ассиро-вавилонської та інших мов.

У 1893 р. захистив у Відні докторську дисертацію.

Твори І. Франка перекладено багатьма мовами світу. Окремі поезіїпокладено на музику, деякі прозові твори екранізовано й інсценізовано.
Помер І. Франко 28 травня 1916 року.

Коли ми думаємо про Івана Франка, в нашій уяві постає перш за всетитан думки і праці, людина, в якої дух і тіло рве до бою заради поступу іщастя людського, українець, корені якого сягають глибини народного життя іпереходять у дерево, квіт якого величний, щедрий, добрий.

Той корінь бере початок з батьківської хати. Батько Яків - відомий навсю округу коваль, невтомна у праці мати Марія. В такій сім'ї найпершепривчали до праці, поваги до людей. І, звичайно ж, хотіли, щоб дитинавчилася на радість батькам, на добро людям. З шести років хлопецьнавчається в початковій школі в сусідньому селі Ясениця-Сільна, пізніше у
Дрогобицькій нормальній школі отців - василіан, а ще через деякий час - у
Дрогобицькій гімназії. Михайло Коцюбинський у нарисі про Івана Франказазначає, що здібна дитина в сільській школі навчилася читати українською,польською і німецькою мовами. Сміялися з Франка в німецькій школі примонастирі. Але «минув рік, настав екзамен - і малий Франко здивував усіх:він опинився першим учнем ».

1865 року помер батько. В дім прийшов вітчим Гринь Гаврилик, ріпнік.
На шістнадцятому році Франко залишився круглим сиротою - померла мама.
Дорога ж до знань не зупинилася. Під час навчання в гімназії Франко читаєтвори Гете, Лессінга, Шіллера, Расіна, Корнеля та ін., писані німецькою тафранцузькою в оригіналі.

Береться й сам за літературну працю. Перший вірш - «Великдень 1871року »- присвятив батькові. Перекладає твори Гомера, Софокла, Горація,
Гейне, а також «Слово о полку Ігоревім», «Краледворській рукопис» В. Ганки.
В гімназії Іван Франко обстоює думку, що основою української літературноїмови повинна бути мова народна.

Після Дрогобича юнак їде у Львів, вступає до університету. Багатопише, стає найвпливовішою постаттю в редакції журналу «Друг», знайомиться з
М. Павликом і І. Белеєм. Івана Франка цікавить також філософія, політичнаекономія, соціологія.

1877 року Іван Франко переживає перший арешт. Перед цим поліціязробила обшук на квартирі, виявивши революційну літературу. Франказвинувачують у належності до таємної соціалістичної організації. «Протягомдев'яти місяців, - писав він, - проведених у тюрмі, сидів я переважно увеликiй камері, де перебувало 18-28 злочинців, де зимою ніколи вікно незачиняли і де я, слабий на груди, з бідою добився привілею спати підвікном ... але зате прокідався майже завжди з повним снігу волоссям наголові ».

Широта політичних і літературних уподобань викликала неоднозначнуреакцію у громадськості. Реакційні кола Галичини доходили навіть доігнорування його творчості. Зокрема, в «Зорі» відмовилися друкуватиоповідання «Муляр», оскільки мулярі «найгірші п'яниці» і не варті уваги.

відстоювання власних позицій позначалося й на матеріальних статках.
Був час, коли письменник зовсім не мав коштів на проживання і змушений бувмешкати у робітника Данилюка. У квітні 1881 року Франко їде в село
Нагуєвичі. Крім літературної праці, виконував і щоденну селянську роботу.

Великі надії на здійснення політичних і літературних намірів покладав
Франко на Київ, куди він прибув наприкінці лютого 1885 року. Зустрічі з
О. Кониського і В. Антоновичем не виправдали сподівань щодо видання газети.
Теплий спогад залишили зустрічі з родинами Лісенків, Старицький і Косачів.
Приїхавши в Київ наступного року, Франко одружується з Ольгою
Хорунжинською.

1892 року Франко виїжджає до Відня, закінчити щоб докторськудисертацію «Про Варлаама і Йоасаф та притчу про однорожця». Через ріквідбувся захист, Франко здобув ступінь доктора філософських наук.

1894 року трапилася нагода посісти професорсько посаду кафедри історіїукраїнської літератури і мо-ви Львівського університету. Хоч пробна лекціяі мала успіх, однак лідери народовців, «москвофілів», польсько-шляхетськішовіністи вдалися до наклепів і провокацій, щоб не допустити Франка допрофесорства. Кандидатуру письменника було забалотовано.

Це не могло не засмутити Франка, але й не зупинило його подальшогодуховного поступу, яким би важким він не був. Не вистачало хіба що фізичнихсил. У 1897 році Франко від перевтоми захворів. Подальші роки також були нез легких.

«Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейському бою, - писавпро зустріч з І. Франком у 1905 році Михайло Коцюбинський. - В своїй убогійхаті сидів він за столом босий і плів Рибацькі сіті, як бідний апостол.
Плів сіті й писав поему «Мойсей». Не знаю, чи попалася риба у його сіті,але душу мою він полонив своєю поемою ».

1908 року Франко знов переживає хворобу. Велика перевтома призвела донервових розладів, контрактури обох рук і пальців. Вийти з цього станудопомогло лікування в Хорватії, на берегах Адріатичного моря.

Початок першої світової війни застав родину Франка в трагічномустановищі. Хвора дружина перебувала в лікарні, сини - в армії. Позбавленийзасобів до існування, письменник мешкав у домі шкільного товариша. Невдовзізахворів, але й, перебуваючи в такому стані, не випускав пера з рук.

Помер І. Франко 27 травня 1916 р., поховано його 31 травня на
Личаківському кладовищі у Львові.

Радянське літературознавство розглядало творчість письменника зпозицій соціалістичного реалізму, уникало оцінок його поглядів щодосуверенності України. У той час ніхто інший, як Франко, писав: «Все, що йдепоза рами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеаламираді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, абохворобливий сентименталізм фанатів, що раді би широкими і вселюдськимифразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації ». І дониніактуальні його слова про те, що «ми мусимо навчитися чути себе українцями --НЕ галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальніхкордонів ».

Наш народ гідно шанує пам'ять Івана Франка. Його іменем названо один зобласних центрів України, Львівський державний університет, с. Нагуєвичі,багато вулиць. У рідному селі великого Каменяра та у Львові відкритолітературно-меморіальні музеї Івана Франка.

Висновок

Не слід, звісно, ідеалізувати Франка, називаючи його, як то робилося врадянські часи, "великим Каменярем", і приписуючи йому виняткову роль
"батька" західноукраїнської інтелігенції. Одначе подібної до нього замасштабами діяльності, величиною таланту та популярністю постаті в Галичині
ХІХ - початку ХХ століття не було. Після виходу поеми "Мойсей", в якій
Франко метафорично, проте достатньо ясно вказав на роль творця --неоціненого пророка в своїй Вітчизні - обожнення Франка галицькимселянством, студентством та інтелігенцією досягло апогею. Проте серед кілнародовської та москвофільської інтелігенції, особливо згуртованої навкологазети "Діло" та клерікальної верхівки, Франко був одіозною фігурою відпочатку до кінця. Своєю журналістською та публіцістічною діяльністю Франконажив безліч ворогів, у тому числі серед справді провідної суспільної течіїтого часу - народовців. Водночас літературний геній Франка був високопоцінованій представниками усіх соціальних верстов і груп, усіх націй, щонаселяли Галичину.

Тема інтелігенції, її призначення та функції, завдань теоретичних іпрактичних почала цікавити Франка ще на ранньому етапі його журналістськоїтворчості. Почавши з закладання теоретичного базису та створення програмнихтворів, він поступово перейшов до практики, бувши протягом тривалого часуфактично взірцем для прогресивної творчої інтелігенції. Саме практичноюдіяльністю, а не теоретичними розробками, Франко приніс найбільшу користьукраїнській культурі, відкривши Галичині Європу і світ і почавши відкриватисвітові Галичину.

Безперечно, внесок Франка у процес формування галицької інтелігенції,кристалізації духовної еліти, а відтак і консолідації української нації євеличезним і, можливо, досі не до кінця оціненім. Ще до смерті Франка знього поспішили зробити образок, як свого часу з Тараса Шевченка. Засхематичними образами "Великого Каменяра" та "українського Мойсея"приховувалися суперечності Франкової натури, нюанси його політичнихпереконань. Лише віднедавна літературознавці і критики почали тверезопідходити до оцінки культурної спадщини Франка. В усякому разі, його образпотребує деміфологізації, переоцінки, дослідження під абсолютно новимикутами зору.