Заімствованія в англійській мові

Література і російська мова

Міністерство вищої та професійної освіти РФ

Пермський Державний Технічний Університет

Кафедра іноземних мов і Психології

Запозичення в англійській мові

Виконала:

Ст. гр. ПРФ98-6

Вітюховская Яна

Проверила:

Соловйова О. В.

Пермь 2000

Зміст .

Введення. 2

I Етимологічна структура словникового складу англійської мови

II Роль запозичень в розвитку словникового складу англійської мови 6

III Класифікація запозичень 9

IV Джерело запозичень

V Проблема асиміляції запозичених слів 17

Висновок 21

Бібліографія 22

Введення.

Тема даної курсової роботи належить до сфери лексикології. Як відомо, лексика є найбільш динамічною стороною мови в будь-який період часу. Вона являє собою найменшу ступінь абстракцій в мові, оскільки слово завжди предметно орієнтовано; воно може запозичувати, утворюватися, утворюватися заново або з наявних у мові елементів. Я розглядаю у своїй роботі запозичення як один з головних способів словотворення в англійській мові.

Робота побудована відповідно до цілей, які автор перед собою ставить:
1) розглянути найважливіші джерела і шляхи проникнення запозичень в англійський мова
2) визначити їх роль і місце в словниковому складі англійської мови
3) розглянути особливості запозичення слів на основі етимологічного аналізу в завдання курсової роботи входить також навчитися визначати джерела форм та явищ, що відбиваються в будь-якому сучасному слові. Для цього я детально розглянула історію Британії, історію мови, а також провела аналіз слів (що є практичною частиною роботи). Також мною було зроблено спробу систематизувати та класифікувати запозичення, грунтуючись на дослідженнях фахівців в галузі лінгвістики.

Робота складається з п'яти розділів і висновку. Теоретичні положення розроблялися на базі досягнень в галузі запозичення і етимології англійської мови. Практична частина полягає в етимологічному аналізі слів.

I Етимологічна структура словникового складу англійської мови.

Сучасний мова - це продукт тривалого історичного розвитку, в процесі якого мова піддається різнобічним змін, зумовлених різними причинами . Зміни зачіпають всі сторони

(рівні, яруси, аспекти) мовної структури, але діють в них по-різному. Історичний розвиток кожного рівня залежить від конкретних причин і умов, що стимулюють зрушення в лексичному складі мови, в його фонетичної (фонологічної) організації, в його граматичному ладі.

Розвитку мови властиві процеси росту і розпаду. Так, в англійській мові розвиваються аналітичні форми, складна система дієслівного формотворення, Але розпадається система відмінювання та особистих закінчень дієслова випадають слова із словникового складу, з'являються нові шляхом запозичень або новоутворень.

Історія мови розкриває усі процеси, які відбувалися в мові на різних етапах його існування, Причини (фактори) змін, які закладені в самій мові, називають лінгвістичними (або інтералінгвістіческімі), а фактори, пов'язані з історією народу, з загальним розвитком людського суспільства, екстралінгвісітческімі. Ці 2 поняття і 2 сторони історії мови постійно стикаються.

Накопичення знань про історію розвитку різних сторін мови повинно призвести у підсумку до такого рівня фінальної підготовки, коли за допомогою етимологічного словника, а значною мірою і без нього, можна пояснити джерела форм та явищ, що відбиваються в будь-якому сучасному слові.

Таблиця 1. Етимологічна структура словника англ. мови.

Ця таблиця вимагає пояснень. По-перше, слід звернути увагу на те, що друга колонка містить не лише більше груп, але і містить в собі більшу кількість слів. Це пояснюється високим відсотком запозичених слів в англійській мові (75%), що прийшли в результаті численних історичних подій та міжнародних зв'язків.

З точки зору словникового складу треба класифікувати англійську мову як мову міжнародного походження, або принаймні, як одна з романських (тому що переважають французькі та латинські слова). Але з огляду на відносну частоту розповсюдження слів, ясно, що англо-саксонське спадщина бере своє. місцевий елемент в англійській мові містить величезну кількість часто повторюваних слів, таких, як артиклі, прийменники, сполучники, допоміжні дієслова, а також слова, що позначають предмети повсякденного життя (дитина, вода, приходити, хороший, поганий і т.д.)

Крім того, граматична структура, по суті германська, залишилася недоторканою іноземним впливом.

Також слід зазначити, що в різні часи пуристи намагалися очистити англійську мову від іноземних слів, замінюючи їх англо-саксонськими. Один лінгвістичний націоналіст написав: «Уникайте латинські похідні; використовуйте короткі виразні англо-саксонські односкладові слова». (Avoid Latin derivatives; use brief, terse Anglo-Saxon monosyllable) Іронія в тому, що єдине англо-саксонське слово в цьому слогані - «англо-саксонський».

А тепер повернемося до першого колонці таблиці, яка представляє місцевий елемент, основу англійської словникового складу. Колонка складається з трьох груп і тільки третя датована. Слова цієї групи з'явилися в англійській мові в V столітті або пізніше. Тобто після того, як німецькі племена мігрували на Британські острови. Що стосується індоєвропейської і німецької груп, вони настільки старі, що не можуть бути датовані.

Під індоєвропейською елементом розуміються слова, загальні для всіх або для більшої кількості мов індоєвропейської групи. Англійські слова цієї групи означають елементарні поняття, без яких неможливе людське спілкування. Їх можна об'єднати в наступні групи:

1.семейние відносини: father, mother, brother, son, daughter

2.часті тіла: foot, nose, lip, heart

3.жівотние: cow, swine, goose.

4.растенія: tree, birch, corn

5.времена діб: day, night.

6.небесние тіла: sun, moon, star

7.прілагательние: red, new, glad, sad

8.чісла від 1 до 100 < p> 9. особисті і вказівні займенники (крім they)

10.большое кількість дієслів: be, stand, sit, eat, know

Німецький елемент представляє слова, загальні для всіх або більшості мов германського походження . Деякі основні групи германських слів схожі з групами індоєвропейського елемента:

1.часті тіла: head, hand, arm, finger, bone

2.жівотние: bear, fox, calf

3.растенія: oak, fir, grass

4.пріродние явища: rain, frost

5.времена року: winter, spring, summer

6.ландшафти: sea, land

7.человеческое житло та меблі: hous, room, banch

8.мореходние суду: boat, ship

9.прілагательние: green, blue, grey, white, small, thick, hight, old, good

10.глаголи: see, hear, tell, say, answer, make, give, drink потрібно зазначити , що власне англійський елемент, в певному відношенні, протиставлений першим двом групам. Він не тільки приблизно датований, але ці слова мають іншу рису: вони визначено англійські і не мають спільного походження зі словами інших мов, тоді як у індоевронейскіх та германських словах можна знайти спільний корінь.

II Роль запозичень в розвитку словникового складу англійської мови

Роль запозичень (borrowings, loan-words) в різних мовах неоднакова і залежить від конкретно-історичних умов розвитку кожної мови. В англійській мові відсоток запозичень значно вище, ніж у багатьох інших мовах, тому що в силу історичних причин він виявився, на противагу, наприклад, ісландському, дуже проникним. Англійська мова більше ніж будь-який інший мова мала можливість запозичувати іншомовні слова в умовах прямого безпосереднього контакту: спочатку в середні століття від змінювали один одного на Британських островах іноземних загарбників, а пізніше в умовах торговельної експансії та колонізаторської активності самих англійців.

Підраховано, що число споконвічних слів в англійському словнику складає всього близько 30%.

Було б вульгаризацією вважати, що роль слова в мові визначається тим, чи є воно запозиченим або споконвічним. Проте всі найбільш уживані прийменники, сполучники, прислівники часу та місця, всі допоміжні і модальні дієслова, майже всі сильні дієслова і майже всі займенники, прикметники з супплетівним освітою ступенів порівняння, всі числівники, за винятком second, million, billion і, нарешті , багато іменники, що позначають самі звичайні і постійно беруть участь в акті комунікації поняття, є в сучасній англійській мові споконвічними словами.

Загальний закон про нерівномірність змін елементів мови в застосуванні до проблеми запозичень формулюється наступним чином: найбільш проникними є найбільш рухомі елементи мови, що входять у словниковий склад мови, менее проникними - відстояти елементи фонду, і майже не піддається іноземним впливам граматичний лад мови.

Той чи інший вплив однієї мови на іншу завжди пояснюється історичними причинами: війни, завоювання , подорожі, торгівля тощо призводять до більш-менш тісній взаємодії різних мов.

Інтенсивність притоку нових запозичених слів у різні періоди різна. Залежно від конкретних історичних умов, вона то збільшується, то падає. Ступінь впливу однієї мови на іншу при цьому значною мірою залежить від мовного фактора, а саме від ступеня близькості взаємодіючих мов, тобто від того, чи є вони близькородинними чи ні.

Помилкові уявлення, що панували в лінгвістиці відносно проблеми запозичень, не зводились лише до перебільшення їх ролі в розвитку мови. Сам підхід до теми був одностороннім і формальним. Дослідників цікавили здебільшого джерела та дати запозичення і, в кращому випадку, історичні причини і умови запозичення.

При всій необхідності цих даних, обмежуватися ними не можна.

Вчених цікавить тепер, не тільки звідки і чому прийшло запозичене слово, але і як воно асимілювалося в мові, як підкорився його граматичному ладу і фонетичним нормам, як змінило своє значення і які зміни викликало його поява в словниковому складі прийняв його мови.

Власне кажучи, на необхідність саме такого підходу до запозичень окремі російські вчені вказували вже давно. Зокрема, найбільший російський лінгвіст XIX століття А. А. Потебня вважав, що, запитувати треба не що від кого запозичено, а треба питати про те, що додано, що створено в результаті діяльності, збудженої відповідним поштовхом при запозиченні слова від іншого народу. Але ця точка зору не отримала розповсюдження в свій час і не знайшла відгуку.

А. А. Потебня звертав увагу на творчий елемент у процесі запозичення. «Позичати говорив він - значить, брати для того, щоб може бути внести до скарбниці людської культури більше ніж отримуєш." Такий підхід до питання про запозичення дозволяє виявити закономірності, яким підпорядковується розвиток словникового складу мови, пояснити що відбуваються в ньому явища і виявити їх причини , розкрити зв'язки між історією окремих слів, історією мови та історією народу.

Пояснимо сказане прикладом.

Розглядаючи розвиток слова sport, ми не будемо задовольнятися відомостями про те, що це слово запозичене в Середньоанглійська період з давньофранцузька, де воно було desport і відбувалося з пізньо-латинського disportus. Нас цікавитиме, що desport і disportus означали відволікання, відхилення, що при запозиченні відбулася спеціалізація значення і в Середньоанглійська слово це мало більш загальне значення, ніж в даний час, означаючи розвага, спорт, веселощі, пожвавлення. Ми помітимо, що поряд з цим словом в той же період із французької мови в англійську запозичувалися багато слів, пов'язані з розвагами знати, що пояснюється тим, що після того, як в XI столітті норманські барони стали повноправними господарями країни, залишки англо-саксонської знаті засвоювали їх побут і звичаї і, одночасно, норманський діалект давньофранцузька мови. Далі зазначимо, що слово підпорядковується англійській системі граматичних змін іменників, отримуючи в множині закінчення-s. У ньому не тільки замінюються всі звуки англійськими і читається останнім 1, але й відпадає, як це часто спостерігається имено у французьких запозиченнях, перший склад (аферезіс), в результаті чого слово в звуковому відношенні ще більше уподібнюється споконвічним англійським словами, для яких характерна односкладово . У новоанглійських це слово зазнає ще деякі зміни в семантиці і означає фізичні вправи, переважно у вигляді ігор та змагань. З цим значенням, і у своїй новій формі воно знову запозичується назад у французьку мову і в інші мови і стає інтернаціональним.

У словниковому складі англійської мови паралельно зберігається дієслово disport розважатися, який, однак, виявляється маловживаних.

Внаслідок системного характеру мови взагалі та лексики зокрема, ніяке нове поповнення словника запозиченими словами не може пройти безслідно для решти словникового складу. Запозичене слово зазвичай бере на себе одне або декілька значень семантично найбільш близьких до нього слів, вже раніше існували в мові. При цьому відбувається перегрупування. У їх смислової структури, тобто якесь другорядне значення, може стати центральним або навпаки.

Може також статися і нерідко відбувається витіснення з мови слів, близько що збігаються за значенням з новим словом. Відбувається це тому, що тривале співіснування в мові абсолютних або майже абсолютних синонімів неможливо і завжди ліквідується або розмежуванням їхніх значень, або витісненням з мови непотрібних слів.

Взаємодія запозичень і словникового складу прийняв їх мови добре видно з історії слів , що позначають поняття працювати, працювати, синонімічних споконвічного to work. Після запозичення в Середньоанглійська період дієслів: labouren працювати, докладати великих зусиль (з ст.-фр. labourer - лат. Laborare) і travaillen важко працювати (з ст.-фр. travailler нар. Лат. Trepaliare мучити), перше з цих дієслів , близько синонімічні споконвічного англійської swincan, витіснив цей останній з загальнонародної мови в деякі територіальні діалекти. Другий дієслово travailler не витримав конкуренції з споконвічним дієсловом werken і тому зазнав значних змін у своїй смисловій структурі. З XVI століття основним його значенням стає подорожувати (суч.-англ. To travel). У цьому значенні він витісняє споконвічний дієслово lithenan подорожувати, який до часу появи дієслова travailler вже став мало вживаною.

Пізніше, як нове слово, абсолютно незалежно від першого, запозичується в англійську мову давньофранцузька іменник travail, що означає тяжка праця і: борошна при пологах. Воно менше змінило свій фонетичний вигляд, зберігши типове для французької мови наголос на другому складі [trae'veil]. Від нього утворився і відповідний дієслово to travail болісно трудитися і мучиться в пологах. В результаті виходить так звана.: Дублетних пара to travel

- to travail

Загальний закон про системність явищ мови в застосуванні до проблеми запозичень можна, отже, сформулювати наступним чином: кожна зміна в словниковому складі мови у вигляді проникнення іншомовних запозичень тягне за собою семантичні або стилістичні зміни до вже наявних у мові словах і зсуви в синонімічних групах.

III Класифікація запозичень

. Наявні в словниковому складі мови запозичені слова можна класифікувати: по джерелу запозичення, по тому, який аспект слова запозичений і, за ступенем асиміляції.

За джерела і епохи запозичення в словниковому складі англійської мови розрізняють:

1) Кельтські запозичаюанія.

2) Латинські запозичення перших століть нашої ери, тобто, що потрапили ще до приходу англів і саксів на Британські острови (так зв. 1-й шар латинських запозичень). < p> 3) Латинські запозичення VI-VII ст., тобто епохи введення християнства в Англії (так зв. 2-й шар латинських запозичень).

4) Скандинавські запозичення епохи скандинавських набігів (VIII - IX ст.) і особливо скандинавського завоювання (X в .).

5) Старі французькі запозичення (XII-XV ст.), Обумовлені нормандські завоюванням.

6) Латинські запозичення XV -XVI 'ст., тобто пов'язані з епохою

Відродження (так зв. 3-й шар латинських запозичень).

7) Нові французькі запозичення після XVI ст.

8) Запозичення з грецької, італійської, голландської, іспанської, російської, німецької та ін мов, зумовлені економічними, політичними, культурними і т. д. зв'язками з відповідними народами.

9 ) совєтизму, тобто запозичення з російської мови післяжовтневого періоду, що відображають вплив передового суспільного ладу і передової ідеології нашої країни.

Класифікація по джерелу запозичення розроблена найбільше повно, але не є, як вже було зазначено, єдино можливою.

Запозичення можна також класифікувати по тому, який аспект слова виявляється новим для приймаючої мови. За цим принципом запозичення поділяються на фонетичні, кальки (translation-loans), семантичні і запозичення словотворчих елементів.

Перший із названих типів, тобто фонетичні запозичення складають основну і найбільш численну групу. Вони характеризуються тим, що загальний звуковий комплекс їх виявляється для запозичують мови новим, хоча кожен з складових їх звуків, за рідкісними винятками, замінюється звуком мови, в який вони потрапляють.

Розглянуті вище sport, labour, travel, people, castle, fortress і т. д. є саме фонетичними запозиченнями.

кальками називаються запозичення у вигляді буквального перекладу іноземного слова або виразу, тобто точного відтворення його засобами мови що приймає із збереженням морфологічної структури та мотивування .

кальками Такими є, наприклад, багато що стали інтернаціональними запозичення з мови індіанців: pale-face блідолиций, pipe of peace трубка світу. Багато калік серед совєтизму: palace of culture, house of rest.

Під семантичними запозиченнями розуміється запозичення нового значення, часто переносного, до вже наявного в мові слова. Слова pioneer та brigade існували в англійській мові і до проникнення в нього совєтизму, але значення: член дитячої комуністичної організації і трудовий колектив вони отримали під впливом російської мови післяжовтневого періоду.

Семантичні запозичення відбуваються особливо легко в близькоспоріднених мовах. Цілий ряд прикладів можна знайти серед скандинавських запозичень. Так, наприклад, ін-англ. дієслово dwellan блукати, зволікати, під впливом ін-скандію. dveljawun, розвинувся в сучасній англійській в dwell жити. Таким чином в звуковому відношенні dwell сходить до англійського, а в семантичному до скандинавському дієслова.

Випадків семантичного запозичення серед іменників більше, ніж серед дієслів. Іменник gift в ін-англ. означало не подарунок, а викуп за дружину, а потім, в результаті асоціації за суміжністю

- весілля. Скандинавське слово gift означало дар, подарунок, і це відбилося на значенні споконвічного слова. З скандинавського отримали свої сучасні значення слова: bread (в ін-англ. Шматок хліба), dream (в ін-англ. Радість), holm (в ін-англ. Океан, море), plough (в ін -- англ. міра землі).

запозичувати може не тільки слово, але й окремі значущі частини слова. Морфеми запозичуються, звичайно, не ізольовано, а в словах: якщо які-небудь іншомовні морфеми входять у велику кількість запозичених слів, то морфологічна структура цих слів починає усвідомлювати, а самі морфеми включаються до числа словотворчих засобів приймаючої мови. Багато грецькі та латинські слова перетворились в інтернаціональні префікси. Наприклад, anti-, counter-, inter-, sub-, ultra-і т. д.

В усіх мовах широко споживані грецькі суфікси:-ist,-ism,

-- isk.

Далеко не всі запозичені слова так повно асимілюються, як розглянуті вище travel та sport.

Тому за ступенем їх асиміляції запозичення можна підрозділити на:

1 . Повністю асимільовані, тобто відповідні всім морфологічним, фонетичним та орфографічних нормам запозиченого мови і сприймаються що говорять як англійські, а не іноземні слова. Деякі з них можуть бути віднесені до основного словникового фонду: travel, street інші до іншої частини словникового складу: operate, trail

2. Частково асимільовані, тобто залишилися іноземними за своїм вимовою, написанням або граматичними формами: analysis, pi. analyses, bacillus, pi. bacilli formula, pi. formulas

& formulae, bacterium, pi. bacteria boulevard [ 'bu: liwa:], canal

[ka'nsi], travail [trae'veil] restaurant [' rest9ra: n], corps [ka :].

Ці слова часто відрізняються нестійкістю вимови: останній склад у слові restaurant вимовляється по-різному.

3. Частково асимільовані і позначають поняття, пов'язані з іншими країнами і не мають англійського еквіваленту. Наприклад:

З російського: rouble, verst. З іспанської: duenna, matador, real

(монета).

До цієї групи слів відносяться назви понять, пов'язаних з чужоземної національною культурою, наприклад, назви різних національного одягу, жител, музичних інструментів, звань, професій, начиння і т. д., і з чужоземної природою: т. е, назви тварин, рослин.

IV Джерела запозичення

Запозичення в англійському словниковому складі являють собою ту сферу лексики, яка найбільш тісно і безпосередньо відображає історію Англії, показуючи вплив на мову зовнішніх нелінгвістіческіх причин. Тому їх доцільно прослідкувати в хронологічному порядку, пов'язуючи їх з історією англійського народу.

Коли англи, сакси і Юти в V столітті нашої ери переселилися до Британії, вони знайшли там кельтське населення бриттів і галлів, яких вони відтіснили на захід (Уельс і Корнуолл) і на північ (Шотландія). У зіткненні мов перемога дісталася мови прибульців. Розвиток їхньої мови й дало сучасну англійську.

Запозичення з мови кельтів виявилися дуже нечисленними і відносяться головним чином до топоніміці, тобто до географічних назвах.

Таких кельтських слів, які були б нам відомі вже в давньоанглійській і збереглися б в мові до теперішнього часу дуже небагато. Серед них: bannock коржик, down, dune пагорб, dun коричневий і, можливо, cradle. Набагато більш численною більш пізні запозичення з шотландського (slogan, whisky, clan), ірландського (bard, fun, Tory) та ін діалектів, що містять кельтізми, а також запозичення через французьку мову (beak, budget, career, gravel, harness, tunnel) .

У давньоанглійській мові розрізняють два шари латинських запозичень.

Слова, які відносять до першого шару (до 800 р.), могли потрапити через кельтський мову і бути пов'язаними з тривав чотири першим сторіччя нашої ери пануванням римлян в Британії, або потрапити в мову англів і саксів ще на континенті.

Як би там не було, вони свідчать про більш високу, ніж у кельтських і германських племен того часу матеріальній культурі римлян і означають конкретні речі і поняття, раніше англо-сакс невідомі.

Наприклад: port - лат. portus порт wall-мірою. wall, лат. vallum вал wine-ін-англ. win, лат. vinum вино mile-ін-англ. mil, лат. milia (passuum) тисячу кроків.

Багато латинських назв збереглося в топоніміці. Так, лат. castrum укріплення, форт, мало множина, castra з граматично пов'язаним значенням табір, звідки ін-англ. ceaster і сучасне - caster, Chester в різних географічних назвах. Наприклад: Lancaster,

Dorchester, Manchester, Winchester.

Всі слова цієї групи запозичені усним шляхом, повністю асимільовані і увійшли в основний словниковий фонд англійської мови. При цьому вони підкорилися граматичному ладу англійської мови, втративши ті граматичні форми, які їм були властиві в латинській мові, а також підкорилися всім тим закономірним фонетичним змінам, які відбулися в словах англійської мови на протязі його історії.

Ко другого шару латинських запозичень відносять слова, що увійшли до давньоанглійська мова після почалася з 596 року прийняття християнства. Так само, як і слова першого шару, це переважно односкладові слова, запозичені усним шляхом і в більшості своїй що позначають конкретні поняття.

Важливо звернути увагу на те, що в загальному словниковий склад давньоанглійського мови відрізняється меншою в порівнянні з новоанглійських періодом проникністю. Лексика його набагато більш однорідна та запозичення обмежуються сферою іменників. До наведеного вище списку можна додати тільки три дієслова: to offer, to spend, to shrive.

Всі ці ранні латинські запозичення пройшли надалі значну еволюцію як у своїй формі, так і в значенні.

Принципово інший характер мало вплив скандинавських мов, обумовлене що почалися в VIII столітті набігами скандинавів на

Британські острови і наступним підпорядкуванням Англії датському королеві

(1017 р.). І народ завойовник, і переможений народ у цьому випадку стояли на приблизно однаковою суспільно-економічного і культурного щаблі розвитку, говорили на близькоспоріднених мовах. Мови їх стали як би на положення взаємодіючих у спілкуванні діалектів. Тому в період скандинавського завоювання запозичення не тільки численні, і надалі дуже стійкі, але й дуже різноманітні як за семантичною сфері, так і по частинах мови, і спостерігаються навіть у найменш проникних з цих останніх. Так, з скандинавського запозичені: займенники: they вони, зі всіма своїми формами, і same той самий; спілки: till поки не, і though хоча; наріччя fro тому. Число запозичених з скандинавського прикметників досить значно, причому всі вони вживаються в мові дуже часто. Це такі прикметники, як happy, low, loose, ill, odd, ugly, weak.

Ці слова, так само як і наведені нижче дієслова, не вводять будь-яких нових понять, а заміщають і витісняють вже існували раніше слова.

Вплив скандинавського на довіреність позначилося не тільки в заміні та витіснення деяких споконвічних слів, але і в цілому ряді істотних фонетичних і семантичних змін у ряді слів основного словникового фонду.

Близькість обох мов сприяє так званим семантичним запозичень, за яких споконвічні слова змінювали своє значення під впливом родинних скандинавських слів.

Збереження поєднання sk на початку слова перед голосними без переходу в

[J] є фонетичним критерієм для розпізнавання скандинавських запозичень від споконвічних слів.

Поєднання [sk] зустрічається тільки в запозичених словах, але не обов'язково скандинавських. Ср запозичення з франц. squire і з грец. sceptic.

Після битви при Гастінгсі в 1066 році відбувалося схрещування з Норман-французькою мовою, на якому говорили Норман, які встановили в

Англії своє панування.

Основна маса населення Англії продовжувала користуватися рідною мовою, хоча багато хто, звичайно, знали обидві мови. Все це викликало проникнення в словниковий запас англійської мови слів, що позначають коло понять, які належали до побуту, звичаїв та занять феодальної норманської знаті. Пізніше, коли англійська мова витіснила французька з усієї державного життя, в англійську мову влилося дуже багато французьких політичних термінів.

Таким чином, французькі запозичення цього періоду проникають головним чином не в основний словниковий фонд, а в певні пласти словникового складу. Пласти ці визначаються історичними умовами запозичення.

Перш за все, це слова, пов'язані з феодальними відносинами: feudal, baron, vassal, liege, chivalry.

Деякі з цих слів, у той час відображали у своєму значенні феодальну ідеологію, пізніше отримали загальний зміст. Такі: command, obey, serve, noble, glory, danger.

Цікаво розвиток значення останнього слова; спочатку воно означало владу феодала і в цьому значенні було запозичене. Значення небезпеку воно отримало у Франції і так було запозичене вдруге.

Майже всі титули, за винятком king, queen, earl, lord і lady Норман-французького походження.

Слова, пов'язані з державним управлінням people, nation, government, power, authority, court, crown і т. д.

Слова, пов'язані з грошовими відносинами: money, property.

Слова, що позначають сімейні відносини : parent, spouse, cousin, uncle, aunt, nephew, niece.

Велика кількість військових термінів і слів, пов'язаних з войнойВсе назви військових чинів.

Дуже численні слова, що означають задоволення і розваги: feast, leisure, pleasure, delight, ease, comfort, chase і багато карткові терміни: trump, асе, cards.

Юридичні терміни: accuse, court, crime, felony, plaintiff, defendant, attorney і т. д.

Французькими словами називалися професії ремісників, які обслуговували феодалів: tailor, butcher, painter, carpenter, joiner.

Поряд зі словами, що відносяться до більш-менш спеціальним областям лексики , серед французьких слів цього періоду багато і таких, які означають самі звичайні поняття, постійно використовуються в спілкуванні і повинні бути віднесені до основного словникового фонду. Такі: face, place, large, change; hour, minute, second; river, mountain, soil, air, flower, fruit.

Необхідно нагадати, що в народну латинь франки, готи і бургунди, що підкорили романізованих галлів і прийняли їх мову, принесли багато німецьких слів. Тому немає нічого дивного в тому, що серед французьких запозичень багато слів німецького, в кінцевому рахунку, походження: banner, blank, blanket, blue, choice, coat, dance, garden, gay, pocket, ticket, war. < p> Французькі запозичення іноді буває важко відрізнити від латинських, тобто точніше кажучи, важко відрізнити прямі латинські запозичення від непрямих. Наприклад, слово figure могло прийти і прямо з лат. figura і з французький. figure

Періоду розпаду підвалин феодального суспільства і виникнення капіталістичних відносин відповідає процес формування сучасних буржуазних націй. З утворенням націй нерозривно пов'язане і утворення національних мов. В Англії кінця XIII-ro-початку XIV-го століття, зі збільшенням торговельних зносин і зростанням міст і промисловості, боротьба за англійську мову, як основу національної мови, набуває великого значення.

новоанглійських мова складається в епоху Відродження . Наукові твори цього періоду пишуть вже англійською мовою, але так як до цього, в період середньовіччя, мовою науки була латина і так як для епохи Відродження характерний інтерес до пам'ятників античної культури, використання стилю, риторичних прийомів побудови грецьких і римських авторів, то зовсім природно, що і поповнення словника і створення нової наукової термінології йшло в значній мірі за рахунок запозичень з латинської, а також з грецької мови. Так створювалася, наприклад, термінологія філософії, права, медицини і т. п.

Особливості так званого 3-го шару латинських запозичень в тому, що вони йдуть не усною, а книжковим шляхом, і позначають переважно абстрактні поняття : basis, area, crisis, idea, ratio, stimulus. Серед них багато дієслів і прикметників: operate, cultivate, demonstrate, evolve, educate, admit, permit, complete, accept, affect, locate, separate, senior, junior, minor, inferior, exterior, superior, dependant. < p> В письмовій формі сучасної англійської мови дуже споживані літерні скорочення від таких виразів, які в читанні змінюються англійським перекладом.

Найважливіші ознаки слів латино-романського походження такі: перевага двоскладовою і складних основ із префіксами, причому префікси закінчуються на приголосну: ab-, ad-,-corn,-dis, ex-, in-, im-

, il-, sub-; подвоєння приголосних: bb, cc, ft, 11, mm, nn, pp, rr, ss, tt.

Значна частка латинського елемента в англійській мові не є, однак, прямими запозиченнями з латинської в англійська.

Серед них багато слів, які прийшли через французька.

Грецькі слова та словотворчі елементи широко використовуються в термінології науки всіх країн і стали так само, як і латинські, в значній мірі інтернаціональними.

Поряд із запозиченнями з класичних мов, у XV-XVI ст. відбувалися і запозичення з живих мов, переважно італійської, іспанської та голландського.

Нечисленні запозичення з італійської, голландської і іспанської мов свідчать про культурні і торгові зв'язки з цими країнами. Більшість слів, запозичених у зв'язку з колонізаторської і торговельною діяльністю англійців уживаються тільки, коли мова йде про ту країну, звідки це слово запозичене; поза цієї сфери вони не використовуються і відчуваються як іноземні.

Велику групу слабо асимільовані запозичень складають так звані поздня французькі запозичення, тобто французькі слова, що потрапили в англійську мову після революції 1640-60 рр.. в епоху реставрації Стюартів. Слова ці головним чином були пов'язані з побутом аристократії, її дозвіллям: restaurant, ballet, rendez-vous, billet-doux, coquette, banquet, а також police, regime і т. д. Всі ці слова зберегли в наголос, написанні і вимові особливості французької мови.

Дещо пізніше, і особливо в XIX столітті, з французького запозичувалися головним чином технічні терміни: parachute, chassis, chauffeur, fuselage і т. д.

З німецької мови запозичувалися також головним чином терміни науки і техніки.

Що стосується російської мови, то в дожовтневий період запозичувалися головним чином слова, пов'язані з особливостями російської природи й побуту та предметами торгівлі з Росією: sable соболь; astrakhan каракуль; sterlet стерлядь ; steppe степ; verst верста; izba хата і т. д.

Чимало так званих совєтизму і в англійській мові.

Серед них є фонетичні запозичення, де для нового поняття запозичується і новий звуковий комплекс:

Soviet, sputnik, bolshevik, kolkhoz, activist, agitprop і так звані кальки, тобто буквальний переклад елементів російських слів і виразів із збереженням морфологічної структури: house of rest або переклади, іноді навіть що пояснюють перекази: shock-worker, five-year-plan. Про семантичних запозиченнях (brigade, pioneer) вже говорилося вище.

Таким чином, протягом своєї багатовікової історії англійська мова стикався з багатьма іншими мовами і збагачувався за їх рахунок. Але значення запозичень не слід перебільшувати. Це лише один з багатьох способів, за рахунок яких відбувається збагачення мови.

Велика кількість запозичень в англійській мові повело до утворення великої кількості дублетів.

дублетів називаються дві або кілька слів, які мають загальний корінь і спільне походження, але які, розвиваючись різними шляхами, отримують дещо різні звукове оформлення і значення.

Такі, наприклад, розглянуті вище слова travel і travail, а також: fact факт, дійсність, що-небудь зроблене , і feat подвиг, дія, що характеризує виняткову хоробрість і мужність.

Обидва. ці слова походять від латинського дієслова facere робити, але першим була запозичена прямо з латинського і тому змінилося менше, ніж пройшла через французьку мову слово feat (франц. fait [to admit to dismiss)

To, що в одному мовою було засобом словозміни, в іншому стає засобом словотворення, втрачає граматичне значення і набуває лексичне. Так, наприклад, прикметник на-ior завжди має значення порівняно, тому що походить від латинської порівняльному ступені: superior, senior, inferior.

Таким чином, асимілюючись в англійській мові, деякі слова не тільки набували нову систему граматичних форм, але й нерідко переходили в іншу частину мови.

Перехід в іншу частину мови спостерігається і в деяких запозичення з французької мови. Так, багато інфінітивом французьких дієслів за своїм закінчення нагадували англійські іменники і ставали такими: dinner обід; remainder залишок.

Заімс