МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Пятигорськ ДЕРЖАВНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Про деякі проблеми сучасної англійської лексикографії

(курсова робота)

Підготував : студентів перекладацького ф-ту

IV курсу група 405

Євдокимов Д.О.

Керівник:

Леонович О.А.

Пятигорськ 2001

ПЛАН

1. Вступ -

1. Місце лексикографії серед лінгвістичних дисциплін - 3

2. Лексикографія як одна з наук про мову - 5
2. Типи існуючих словників - 8
3. Шляхи розвитку лексикографії - 10
4. Словники «замкнутих множин» - 21

1. Словник альпіністської лексики - 22

2. Словник альпіністських команд - 27
Бібліографія - 29

1. ВСТУП

1.1 МІСЦЕ Лексикографія СЕРЕД лінгвістичних дисциплін

Слово «лексикографія» грецького походження, lexikos - відноситьсядо речі, словниковий і grapho - пишу. Отже, лексикографія означає:
«Пишу слова» або «пишу словники». У сучасному значенні лексикографія - цетеорія і практика складання словників, головним чином мовних,лінгвістичних, на відміну від немовних, енциклопедичних.

Лексикографія як науковий термін з'явилася в широкому побутіпорівняно недавно. Наприклад, в енциклопедичному словнику Брокгауза і
Ефрона (1896, т. XVII) немає статті на слово «лексикографія», однак єстаття на слово «лексикологія». Справедливості ради слід зазначити, що встатті «словник» цього ж довідника є слово «лексикографія», девоно є синонімом словосполучення «словникова техніка».

В енциклопедичному словнику братів А. и И. Гранат (1916, т. 26) вжеє стаття на слово «лексикографія», яка визначається як «науковіспособи обробки словесного матеріалу мови для складання лексикону ».
Відзначимо в цьому визначенні акцент на «наукові способи обробки».

У першому виданні «Великої радянської енциклопедії» (1938, т. 36) остатті на слово «лексикографія» дано: «Лексикографія (грец.), робота зскладання словників ». І тільки в другому (1953, т. 24) і третьому (1973, т.
14) виданнях цей термін тлумачиться досить сучасно: «Лексикографія --розділ мовознавства, що займається практикою і теорією складання словників »
(Вікіпедія, 3-е изд. 1973, т. 14).

З іншого боку, статті на слово «лексикографія» нема венциклопедії «Британіка», ні в енциклопедії «Американа», хоча в обох єстатті на слово «словник». Відсутність терміну «лексикографія» в такихсолідних сучасних довідниках, як британська й американськаенциклопедії, аж ніяк не випадково. Це пояснюється, по-перше, молодістюлексикографії як науки і, по-друге, тим, що навіть серед самих мовознавцівдосі ще йде суперечка, чи є лексикографія наукою, точніше, частиноюнауки про мову, або ж вона просто техніка складання словників, в кращомувипадку, мистецтво їх складання.

Відомий іспанський лексикограф X. Касарес у своїй широко відомій книзі
«Вступ до сучасної лексикографії» (яка перекладена на російську мову)стверджує, що лексикографія - це техніка і мистецтво складаннясловників. (Згадаймо визначення «лексикографії» у першому виданні Вікіпедія:
«Робота зі складання словників ».)

Відомий англійський лексикограф, автор знаменитих довідників поанглійської та американському сленгу Ерік Патрідж, що присвятив все своє життяскладання словників, не випадково назвав свою останню книгу, плідбагаторічних розвідок в галузі словникового справи, так: «Благороднемистецтво лексикографії як об'єкт занять і досвід пристрасного йогоприхильника ».

Навіть Ф. Гоув, головний редактор третє видання словники Вебстера (1461р.), найбільшого лексикографічного підприємства нашого часу, пише впрограмній статті «Успіхи лінгвістики і лексикографія»: «Лексикографія щене наука. Мабуть, вони ніколи не буде наукою. Проте це складне,топке і часом всепоглинаюче мистецтво, яке потребує суб'єктивного аналізу,довільних рішень і інтуїтивних доказів ".

1.2 Лексикографія ЯК ОДНА З НАУК Про МОВІ

Існує, однак, інша точка зору на лексикографії. Їїприхильники вважають, що лексикографія - це не просто техніка, не простопрактична діяльність зі складання словників і навіть не мистецтво, асамостійна наукова дисципліна, що має свій предмет вивчення (словникирізних типів), свої наукові та методологічні принципи, своювласну теоретичну проблематику, своє місце серед інших наук промовою.

Вперше цю точку зору на лексикографії з усією певністювисловив відомий радянський мовознавець академік Л. В. Щерба. У передмові доросійсько-французького словника (1936 р.) він писав: «Я вважаю вкрайнеправильним те зневажливе ставлення наших кваліфікованихлінгвістів до словникової роботі, завдяки якому майже ніхто з нихніколи нею не займався (в старі часи це за гроші робили випадковілюбителі, що не мали рішуче ніякої спеціальної підготовки) і завдякиякому вона отримала таке безглузде назву «складання» словників. Ідійсно, наші лінгвісти, а тим більше наші «укладачі» словниківпереглянули, що робота ця повинна мати науковий характер і ніяк нескладатися в механічному зіставленні якихось готових елементів ».

Розвиваючи висунуті в 1936 р. положення, Л. В. Щерба публікує і 1940р. статтю (стала потім широко відомою і за кордоном), у якій навеликому фактичному матеріалі починає розробляти основні теоретичніпитання лексикографії. Л. В. Щерба мислив написати кілька статей
(етюдів, як він їх називав) з загальної теорії лексикографії, в якихмав намір обговорити такі важливі проблеми, як основні типи словників,природа слова, значення і вживання слова, побудова словникової статті узв'язку з семантичним, граматичним та стилістичним аналізом слова та ін
Однак передчасна смерть завадила здійсненню цього задуму. П. В.
Щербою був написаний лише перший етюд «Основні типи словників», якийпочинався таким добре відомим зараз положенням: «Одним з першихпитань лексикографії є, звичайно, питання про різні типисловників. В основі його лежить ряд теоретичних протиставлення, які інеобхідно розкрити ». З тих пір теза про те, що лексикографія - це нетільки практика складання словників, але і теоретична науковадисципліна, міцно увійшов в ряд відправних положень радянськоїлексикографічної школи.

Тут, однак, можна поставити запитання: чи таке велике гостріння маєантиномія «наука чи мистецтво» для лексикографії? Адже зрозуміло, що в тому ііншому випадку складанням словників слід займатися, бо вони потрібні;потрібно багато хороших і різних словників. На це з усією певністюслід відповісти, що це питання має принципове значення, і осьчому.

Що таке наука взагалі? Які її найважливіші риси? Основними інайважливішими рисами науки, будь-якої наукової дисципліни є наступні:наявність системи знань і необхідність їх об'єктивного дослідження. Цідві істотні риси взаємопов'язані, тісно переплетені, бо тільки тодіможна будувати адекватну дійсності систему знань, коли цядійсність буде об'єктивно вивчена. У застосуванні до лексикографії цевиглядає наступним чином.

Якщо прийняти тезу про те, що лексикографія є мистецтво, то тодівідкриваються двері суб'єктивного розуміння завдань і предмета лексикографії,прийомів і методів її дослідження, суб'єктивну вирішення її проблем. НаврядЧи такий підхід буде плідний і вже ніяк не науково об'єктивний. Якщо жприйняти тезу про те, що лексикографія є просто техніка складаннясловників, якийсь вид суто практичної діяльності, то тоді доведетьсяпередати іншим наук (лексикології, семантиці, стилістиці, етимології іт. п.) вирішення всіх теоретичних питань, і лексикографія повинна будевикористовувати лише готові рішення цих наук. Навряд чи це буде плідно,бо інші науки про мову недостатньо добре знайомі з положенням справ улексикографії. Отже, вони будуть вирішувати питання лексикографії зсвоїх позицій, зі своїх точок зору, а тому ущербно для лексикографії.
Таким чином, теза про те, що лексикографія є наука, єєдино правильною і найбільш плідним. З цього випливає, щолексикографія як наука має свій власний предмет дослідження, своїспеціальні методи дослідження, свою структуру, своє місце в ряді іншихлінгвістичних дисциплін.

Як і всяка наука, лексикографія має дві сторони: науково -теоретичну і практично-прикладну. Перша (теоретичналексикографія) ставить загальні теоретичні проблеми і працює над їхрішенням. Друга (практична лексикографія) займається безпосередньоскладанням словників різних типів на базі теоретичних рішеньосновних проблем. Звичайно, поділ лексикографії на дві частини у вищіймірою умовно. Ці дві сторони лексикографії йдуть завжди разом, вонивзаємопов'язані: лексикограф-теоретик не може займатися голимтеоретизування без роботи над конкретним матеріалом, без участі в будь -то практичної лексикографічної роботі, і, навпаки, ніякої лексикограф -практик не може зануритися тільки в свою чисто емпіричну роботу, не знаючиновітньої проблематики лексикографії як науки. Тим не менше, принциповерозмежування двох сторін лексикографії надзвичайно важливо.

З викладеного вище можна зробити висновок, що термін «лексикографія» маєв даний час три значення: 1) наука, точніше, особлива областьмовознавства, що вивчає принципи складання словників різних типів; 2) самапрактика словникарства, тобто складання словників; 3) сукупністьсловників даної мови.

Будучи частиною науки про мову, лексикографія тісним чином пов'язана зтакими лінгвістичними дисциплінами, як лексикологія, семантика,стилістика, етимологія, фонології і т. і. З цими дисциплінамилексикографія має спільну проблематику. Часом вона використовує результати їхдосліджень, а часто й випереджає їх у вирішенні деяких проблем.

Таким чином, поступово, крок за кроком, лексикографія оформляється ісамостійну лінгвістичну дисципліну, стаючи рівноправної середінших мовознавчих наук.

2. ТИПИ СЛОВАРЕЙ

Існуючі типи словників різноманітні. Ця різноманітність пояснюється,перш за все, складністю і багатоаспектністю самого об'єкталексикографічного опису, тобто мови. Крім того, численніпотреби суспільства в отриманні самої різної інформації про мову такожускладнюють і розширюють репертуар словників. Практично немає жодноїможливості дати в одному словнику всю в тій чи іншій мірі вичерпнуінформацію про мову, яка задовольнила б в рамної мірою все суспільствов цілому і окремі сто шари і зокрема. Саме тому в будь-якійнаціональної лексикографії ми знаходимо десятки, і то й сотні словників самихрізних типів.

Розподіл словників на типи відбувається, як кажуть класифікатори, зарізних підставах: у залежності від мети словника, його обсягу, порядкурозташування у ньому слів, об'єкта опису і т. д. Багато із зазначенихмоментів накладаються один на одного, об'єднуючись в словнику одного і того жтипу, інші стоять окремо, служачи підставою для словників зовсімвідмінного типу. Необхідно відзначити, що в науці про мову поки що немаєскільки-небудь загальноприйнятої типології словників, хоча спроби створититаку робилися багатьма лінгвістами, зокрема Л. В. Щербою, П.
Н. Денисов, Б. Кемадой, Я. Мал-кілом, Л. Згустой та ін

Отже перерахуємо ж основні типи існуючих словників.

Перш за все напевно необхідно згадати перекладні словники.
Переказний словник - це такий словник в якому зміст слів однієї мовирозкривається за допомогою іншої мови або мов. Існують два видитаких словників: двомовні і багатомовні. Найчастіше зустрічаються двомовнісловники тому мають велику прикладну цінність, а багатомовні потрібні втих рідкісних випадках, коли до одного слова треба підібрати кількарізномовних еквівалентів.

Наступна група словників це одномовні словники. До цієї групивідноситься цілий ряд лінгвістичних словників що пояснюють і розкриваютьзміст слів і явищ за допомогою однієї мови. Зазвичай такі словникиоперують у досить вузьких рамках різних лінгвістичних явищ.
Наведемо кілька прикладів одномовних словників.

Тлумачні словники. Це одна з найбільш поширених типіводномовних словників. У них вказані всі відомості про слово, даються йогохарактеристики з усе сторін (орфографічної, орфоепічні,граматичної, семантичної, стилістичної, етимологічним). Зважаючисвоїй універсальності ці словники часто є базою для створення іншихтипів словників, наприклад синонімічних, фразеологічних і пр.

Діалектні та регіональні словники. Ці словники описують лексикуодного діалекту чи групи споріднених діалектів. Регіональні словникиописують лексику варіантів мови (наприклад англійської в США, Британії,
Канаді).

Словники сленгу. Сленг - це просторічні, часто нелітературнихлексика, що має яскраво виражене емоційно-експресивне забарвлення.
Існує досить багато подібних словників для різних мов. Цедозволяє точніше передавати відтінки сенсу в різних художніхтекстах.

Словники мови письменників. Лексикографія має у своєму розпорядженні досить великимкількістю довідників, які відображають лексичний склад творів поетіві прозаїків.

Історичні словники. Довідники фіксують лексику минулогостану мови на відміну від його поточного стану. Історичний словникпояснює слова, що належать до одного або декількох періодів розвиткумови. Він показує зміни їх форми, значення, стилістичноюприналежності.

Словники неологізмів. Словники відображають нову лексику мови, незнайшла поки місця в тлумачних чи інших словниках.

синонімічні словники. Словники реєструючі синоніми та словаблизькі за значенням. Такі словники діляться на два типи: пояснювальні ісловники-інвентарі. Перші не тільки реєструють синонімічні ряди, а йдають опис семантичних, стилістичних та інших особливостей членівданого ряду. Другі тільки призводять синонімічні ряди, але не описуютьвідмінності між їхніми членами.

фразеологічні словники. Ці словники присвячені аналізуфразеологічного фонду мови, її ідіоматику. Приводять найбільш відповідніеквівалентні конструкції.

Словники іноземних слів. Ці фіксують ті слова мови, що проникли вдану мову з іншого, і що важливо все ще відчуваються в системіприймаючої мови, як іноземні.

Словники висловів, крилатих слів, приказок.

Етимологічні словники. словники цього типу намагаються встановитипоходження слова, його початкову форму і первинне значення. Вонинечисленні і як правило привертають інформацію з інших мов.

3. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ Лексикографія

У всьому є свої шаблони і штампи. У словниковому справі намітилися своїтрадиції визначення жанрів. Їх асортимент досить стабільний і тримається вмовознавстві досить стійко. Тим часом резерви розширення типів словниківдалеко не вичерпані. Тільки про них не прийнято говорити. Наскільки можнасудити з досить великою лексикографічної літератури, присвяченоїмайбуття словників, звичайно зачіпається проблема вдосконаленнятехніки їх складання, а не їх типи. У дуже грунтовної і багатоюматеріалом роботи відомого німецького мат Вольфганга Мюллера,названої "Словники майбутнього або Terrae incognitae" (1998), піднімаєтьсяпитання про п'ять типах нездійснених словників: 1) продуктивнихсловотворчих елементів, 2) "помилкових друзів", 3) залежних місцевомуконструкцій, 4) неологізмів, 5) лексики сексу.

Зараз спостерігається положення, коли той чи інший словник для одногомови є, а для іншого немає. Цілком зрозуміло, що тут багате поледіяльності, і про більш-менш вичерпному охоплення матеріалу не може бутимови. Однак поділитися деякими міркуваннями з цього приводувидається не зайвим, оскільки вони могли б послужити деякимімпульсом розширення профілів словників.

У лексикології існують два підходи до номінаціями: семасіологіческій
(від слова до референта) і ономасіологіческій (від референта до слова). Словникибудуються на одному з цих принципів. Ономасіологіческій (понятійний)практикується значно рідше. Незважаючи на наявність словників таких авторів,як Ф. Дорнзайфф; X. Верле/Х. Еггерс; П. Роже; В.В. Морковкин; Н.Ю. Шведова
(в 6 томах), ономасіоло?? іческая трактування в лексикографії представленанедостатньо, особливо для детальної презентації окремих полів ітематичних груп. Для цього напрямку відкриваються широкі перспективи,перш за все для окремих сторін повсякденного комунікації та ужитковімови.

Загальним недоліком ономасіологіческіх словників є їх віддаленістьвід сфери спілкування, від мовного застосування зареєстрованих слів.
Напрошується побажання на адресу ономасіологіческіх словників, щоб вони булиподалі від номенклатурної інвентаризації та ближче до комунікативноївиправданості їх підносили матеріалу.

Багато дисертації підходять впритул до того, щоб продовжити роботу іподати практичні результати у вигляді словника, але цього не реалізують.
Причин тут кілька (між іншим брак часу при обов'язковостізавершення дисертації в аспірантський термін). Не в останню чергупозначається і те, що словникове додаток до дисертації оголює їїнедоліки і слабкі сторони. Цінність роботи (особливо практична) при цьомустраждає.

Лексікографірованіе одиниць крупніше слова пов'язане з додатковимиускладненнями. Якщо для фразеологізмів, прислів'їв, крилатих виразів, візьмеі т.п. все-таки ж розроблена методика їх подачі в словниках і для нихстворені особливі лексикону, то такі явища, як комунікативні КЛІШ,команди (військові, спортивні, "дитячі", альпіністські, "хірургічні" іінші професійні) в словниках представлені абсолютно недостатньо.
Одна сторона проблеми - це постаратися подібні стереотипи спілкуваннявключити в загальні словники, а інша - створити особливі спеціалізовані одно-і двомовні довідники мовних формул. Істоти-ющіе розмовники зазвичайзанадто елементарні, неповні і примітивні, так що поставлене завдання вонивиконують тільки в дуже обмеженій формі.

Ні словників ІДІОМАТІЧНИХ синтаксичних конструкцій.

Хіба не потрібні такі типи словників:

Словники ЗВЕРНЕНЬ, особливо їх лексичного наповнення в різнихмови в офіційних умовах і побутово-розмовної середовищі, із застосуваннямзвань і титулів і без них, з урахуванням можливості і неможливості анонімногозвернення, з використанням емоційного забарвлення (рідненький, лапочка) ібез неї, із застосуванням особливих морфологічних форм, не виключаючисловотворчих перетворень власних імен та залучення прізвиськ,з прийняттям до уваги модифікації синтаксичної позиції у висловленні
(початкової та вступної), лексичної безеквівалентності стереотипівпорівнюваних мов.

Незважаючи на наявність ряду навчальних посібників, немає словників етикетні фраз,стереотипних для самих різних життєвих ситуацій.

Відсутні словники ХОНОРАТІВОВ (виразів ввічливості) і ГУМІЛАТІВОВ
(виразів хамства), а також пов'язаних з етичним аспектом виразівлестощів, антипатії, самоподачі, оцінки адресата і т.п.

Вкрай необхідні особливо для практичного вивчення іноземноїмови словники МЕТАКОММУНІКАТІВНИХ виразів, які, за межами самогопредмета (утримання) розмови, стосуються "техніки" ведення бесіди: способувираження думок, форми викладу, відносини співрозмовника до обираєтьсяоформлення мови, тобто зовнішніх моментів участі в спілкуванні, "обслуговування"безперебійності та надійності "каналу зв'язку". Метакоммунікатівниевисловлювання стежать за зрозумілістю, нормативністю, дотриманнямвитримування необхідних параметрів мови (тема, гучність, чіткістьартикуляції, ясність викладу), регулюють ведення діалогу і керуванняїм: захоплення ініціативи та її відстоювання, введення та підготовка власних слів,переривання, контроль уваги і розуміння, виправлення хибності та оцінкаобраних засобів вираження, зауваження з приводу настрою, фізичного іпсихічного стану співрозмовника і його мовних умінь і здібностей, атакож доречності теми, зосередженості на ній та обліку умов протіканнярозмови.

Дуже важливі словники ФАТІЧЕСКІХ виразів (службовців встановлення,підтримання та припинення мовних контактів). Які словники враховують таківислови, як "Знаєш що, давай ми краще підемо ось цією дорогою".//
"Зрозумій ти, твоя пропозиція не пройде".// "Подумати тільки! Він свогодобився! "/ /" Врахуй, більше я про це говорити не буду "і т.д.
Лексікографірованіе цих кліше має відбутися.

Ні словників мовних стимули і РЕАКЦІЙ, поддаківаній, погоджень,заперечень, спростувань, заперечень, аргументацій.

Цікаві для прагмалінгвістікі, але дуже складні для складаннясловники МАНІПУЛЯТИВНОГО мовних технік, типових конструкцій здійсненнярізних типів обману, введення в оману, моделей лицемірних, святенницькихвисловлювань і т.п. Словники багатьох інших різновидів комунікативнихстереотипів перерахувати тут у повному обсязі не є можливим.

Висловлені тут пропозиції безумовно багато в чому дискусійним,попередніми, вимагають критичного аналізу і доопрацювання, але незважаючи ні нащо, вони все ж таки заслуговують на увагу. У зв'язку з цим доводиться стикатисядо положення зачарованого кола. Лексікографірованію того чи іншогоявища має передувати його теоретичне осмислення, облік системнихзв'язків, обгрунтування практичної доцільності задуму. Проти цьогонема чого заперечити. Починати з теорії утопічно і навряд чи здійснимо - адже вонавиводиться з матеріалу, якого поки що немає. Чи не є більш прийнятнимкомпромісне рішення почати збір матеріалу після попередньогоуявлення про суть обраного явища, хай при цьому будуть неясності
(відноситься чи виділений приклад до описуваного типу чи ні), потім, коликорпус відібраного буде вже мати достатній обсяг, повернутися до уточненняпринципів визначення шуканого поняття і на наступному етапі по виділенихкритеріям порядок як словник, так і тлумачення. Побоювання перед такимперескакуванні і забігів вперед призвело до того, що багато важливихлексичні пласти залишилися невивченими.

Отже, які ж словники ще не народилися? Ні словників окремих ЧАСТИН
МОВИ. Співвідношення частин мови в порівнюваних мовах може бути різним.
Особливо важливі двомовні словники частин мови. Відобразити стройовізакономірності, не звертаючись до словника, можна лише дуже поверхово.
Встановлення меж діалектів, предикативу, категорії стану, модальнихслів, часток за межами лексікографірованія без повноти кількісногопредставництва класів слів не може бути уточнено.

Складність ідентифікації частеречной приналежності незмінних слів,поряд з іншими причинами, гальмує їх лексікографірованіе. Пропорціячастин мови змінюється залежно від сфери застосування мови: у науковомустилі більше іменників, у розмовному їх відсоток сильно знижується,там функціонування дієслів набуває велику частотність ісвоєрідність. Поки що в цьому напрямку словники свого завдання не вирішили.

СІНСЕМАТІЧЕСКІЕ частини мови представлені в особливих, призначених длякожній з них словниках ще рідше. Ні комплексних словників займенників,дейктіческіх, службових, полуслужебних незнаменательних слів, хоча єсловники та близькі до них словники, частково вже вирішили це завдання.

Ні словника РАХУНКОВОЇ-кількісної слів.

Ні словників вигук, Стереотипна Вигуки (ЕКСКЛАМАТІВОВ),
Звуконаслідування.

Лексична семантика так складна і різноманітна, що відображення її всловниках продовжує залишатися вічною темою. Слід згадати дезідерати
А) ономасіологіческого/ідеографічного і Б) семасіологіческогонапряму. В) З ономасіологіі

Ні словника просторової і тимчасової номінацій.

Ні словника лексики причинно-наслідкових відносин.

Ні ідеографічного словника СВІТ ДИТИНИ з колом понять, актуальнихдля дитячого віку, з так званими "дитячими" словами, зкомунікативними кліше спілкування з дитиною (звернені до нього мовністимули - команди, застереження, поради, осуду - і реакції-відповіді наних з боку дитини).
Відсутніх словників ідеографічного профілю безліч.

Бідою багатьох історичних словників виявляється те, що вони швидшефіксують окремі діахронічно зрізи, ніж простежують становленнясучасної семантики лексичної одиниці. Ще живий академічний погляд уминуле, що оберігає від негараздів всього сьогоднішнього, що веде віднеобхідності осмислити сучасний стан лексики.

Конфлікт денотативного і етимологічного значення, дезорієнтуєвнутрішня форма повинні були б викликати до життя посібники лексикографічногонапрямки і дидактично (в основному для вивчення мови як рідної, такта іноземного) виправдані.

У нас немає словників ЕТІМОЛОГО-ОНОМАСІОЛОГІЧЕСКІХ, пов'язаних з особливимключовим поняттям, наприклад: кінь: слав, кінь, кіннота, тюрк, кінь,франц. шевальє, шваль, Гренуй, іподром, гіппологія, гіпопотам, італ.кавалер, кавалерія або земля: рос. (індо-евр.) зі значеннями планета,суша, поверхню, грунт, матеріал, країна, ділянка користування та ін: лат.terra incognita, тераріум, теренкур, тер'єр, тераса, Телур (хімічнийелемент), гумус, homo (людина, тобто "що вийшов із землі - библ. образ),гомункул, гуманізм, гуманний, гуманітарний, гріючи, апогей, перигей,географія, геометрія, геологія, Георгій, автохтон (місцевий, пов'язаний зземлею), нім./англ. ландшафт, Голландія, Ісландія, Компьютерленд,ландскнехт, ландтаг, лендлер (танець), слав, змія (повзе по землі).

Словник-довідник "Цікава етимологія" обов'язково знайшов бисвого читача з курйозами конфлікту етимологічного і денотативногозначення, з пароніміческімі замінами справжньої етимології словами, бардак
(безлад) - бардачок (в автомобілі) скрипка - скрипить, горілка - вода,синильна кислота не синя, білка не біла, полковник командує не тількиполком і т.п.?

Мова змінюється з різною швидкістю. Вона зазвичай збільшується в епохусоціальних перетворень. Наш час характеризується прискоренням розвиткулексики. Кожен день, розкриваючи газету, ми опиняємося спантеличеним новимисловами, деякі з яких навіть важко розшифрувати. Торкнемося, лінивалінгвістика не встигає фіксувати і інтерпретувати нове. Словник якособлива форма опису мови (і перш за все, наочна, доказова)недооцінюється.

Аксіологічний аспект мови лексикографічно представленийнедостатньо. Ні словників лексичних одиниць з позитивною, а такожсередньою оцінкою (посередньої) і з негативною (правда, багато словниківлайливої лексики).

Ні словника номінації соціальних РОЛЕЙ (уряд - народ,начальник-підлеглий, лікар - пацієнт, актор - глядач, продавець --покупець, батьки-діти, тощо) та слів і виразів, типових для кожноїролі з урахуванням очолюючого і підлеглого положення і відносини
"рівноправності" всередині певного середовища (членів сім'ї, однолітків,учнів, студентів, колег, солдатів, учасників однієї компанії,карних злочинців). Тип залежності, як і солідарності, може бути постійним ітимчасовим (ситуативним). Симетричність і її порушення в рамкахсоціолінгвістики - багате поле діяльності для лексикографів. Утрадиційної лексичної парадигматика цим типам відносин не приділяєтьсяуваги.

Складний питання супутніх змістовних характеристиклексичних одиниць навряд чи буде вирішено без зведення їх воєдино в рамкахсловника прагматичних оцінок і "УСТАНОВОК": ідеологічних,матеріалістичних, ідеалістичних, релігійних, більшовицьких,фашистських, расистських, антисемітських, популістських, які завищують ізанижують оцінку, оптимістичних і песимістичних і т.п. Бо до цьогопір такі протиставлення як шпигун - розвідник, бунтівник - борець засвободу, запізнюватися - затримуватися, кинутися в розпуста - оступитися ібагато іншого залишаються у всій їх суперечливій природі не описаними ні влексикології, ні в лексикографії.

За радянських часів багато слів були замінені іншими (не завждиновими), однак соціолінгвістичних інакше пофарбованими, Ср платню --зарплата, прислуга - домработница, панове! - Товариші!., Служба - роботаабо віддавали перевагу молодим поколінням інших номінацій тим,які були більш звичні старшим, Ср нічого - нормально, не могли б Висказати? - Не підкажете!, Вбиральня - туалет, (кіно) картина - фільм. Нісловника, який би враховував подібні оновлення лексики.

Якщо вже "феміністський аспект" (облік "жіночих" паралелей різнихномінацій) має під собою якусь грунт, то це слід було б відобразити вспеціально присвяченому цьому словнику.

Ні словників з виразами НЕВИЗНАЧЕНОСТІ, неточності,приблизно, референтної розпливчатості (нечіткості меж),применшення, зменшуючи-ності та пом'якшення ознаки, так званихмейозісов, і прихованою, завуальованій оцінки.

З не народжених семантичних словників для прикладу можна звернутиувагу на наступні. Оскільки МЕТАФОРА і Метонімія є основнимизасобами створення переносних і похідних значень слів і являютьсобою дуже численний, різноманітний і мобільний фонд, їхлексікографірованіе ще довгий час буде продовжувати залишатися однією зцентральних завдань словникової практики, незважаючи на вже досягнуте в цьомунапрямі. Хоча словників Словосполучення досить багато, роботи в цьомужанрі більше, ніж можна було очікувати, як по складанню двомовних, так іодномовних словників. Ні, наприклад, словників словосполучень ШКІЛЬНОГО і
УНІВЕРСИТЕТСЬКЕ вжитку, слововживань різних тематичних груп врамках цього ідеографічного поля.
У двомовної лексикографії великий практичний інтерес для вивченняіноземної мови представляють прийоми передачі безеквівалентной лексики.
Це простежується на матеріалі самих різних пластів словника. Чималітруднощі виникають у лінгвострановедческой тематиці, коли виявляютьсяунікальні реалії, які не мають прямого відповідності в порівнюваних мовою.

Ні словників впорядкованої парадигматики полісемії, що нагадують
Толково-Комбінаторний словник російської мови І.А. Мельчук, А.К.
Жовківського та ін (Відень, 1984).

Ні словників МУЛЬТІСЕМІЧНИХ (з дуже великою кількістю сем) слів.
Вони вимагають особливої методики. Відомо, як поліфункціональні слова "тонуть"в загальному словнику і доставляють багато клопоту бажає розібратися в їхчисленних коллокаціях. Цікавий був би і словник ОДНОЗНАЧНО слів,своєрідних "холостячков", стороняться лексичних контактів.

Гарні (досить повні) двомовні словники вже є впевної міри паралельними для так званих "ПОМИЛКОВІ ДРУЗІВперекладачів ", однак був би не зайвим спеціальний словник псевдопараллелейНЕ запозичень та інтернаціоналізму, а слів споконвічних (автохтонних).

З області лексичної парадигматики слід відзначити відсутність такихсловників, як:
Словники ГРАДУАЛЬНИХ рядів;
Словники ЕВФЕМІЗМ;
Словники ПЕЙОРАТІВОВ (хоча цю прогалину значною мірою заповненийсерією словників лайливої лексики);

Словники ВАРІАНТІВ, немає словників ГІПЕРОНІМОВ і ГІПОНІМОВ, словників
ПАРТОНІМОВ [1], словників ПАРОНІМІЧЕСКОГО Словотвір ( "народноїетимології "), параномазію [2], каламбур. Пароніміческіе етимології далеконе завжди враховуються тлумачних словників. Щоб привернути до них увагу,було б бажано скласти з них спеціальний словник.

Мовне гумор сітуатівен і по всьому своєю сутністю не підходить длялексико-графірованія. Однак фондові жартівливі номінації (кабисдох, відгорілка два вершка, зверху шовк - всередині щілини, метр з кепкою тощо),зазвичай супроводжуються позначкою шутл., піддаються виділення в особливий словник,що було підтверджено на німецькому матеріалі. Ні словника ІРОНІЗМОВ, багатоз яких набагато поширеніший, ніж це прийнято вважати. Взяти доНаприклад характерологічні лексику (ти у нас самий розумний, такийкмітливий, акуратний, пунктуальний, чуйна, самовіддану,ввічливий і т.п. в протилежному сенсі).

Російська мова значно емоційніше багатьох інших (англійської абонімецького наприклад). Це винятково важлива властивість російської лексики таідіоматічного синтаксису обов'язково слід було б відобразити в спеціальнихсловниках.

Потрібні були б словники алюзій, ОБРАЗІВ (не тільки фразеологічних),епітетів. Ні словників фразеологізмів, позбавлених образності.

При дуже розгалуженій системі фразеологічних словників немає словниківситуативно обумовлених Реагує фраз, примовок, іноді вульгарно,досить інале утримуються в мові: Люблю повеселитися, особливо поїсти
//Бувають в житті прикрість - хліба немає, так будеш їсти печиво// Не дровавезеш! -критичне зауваження необережному водієві// Мало каші їв!// Зособи не воду пити// Народу, що людей! Обігравання банальностей,переінакшуванням і контамінація прислів'їв створюють багату грунт для мовногопустощів. Витончення мови реклами в значній своїй масі залишаються неохопленими словниками. Є спроби надати зборам жартів та анекдотів виглядсловника. Тільки це досить далеко відводить від даного профілю - словникможе полягати в такому випадку з слів-топіків (тим дотепів), і вважати цесловником вже навряд чи можливо.

Словники Перифраз поки нечисленні, і в цьому напрямку можнабагато чого зробити. Наприклад, міста, визначні пам'ятки, театри, музеї,пам'ятники, площі, вулиці, знамениті будівлі, парки, сади, в'язниці,психіатричні лікарні, відомі вчені, письменники, діячі культури,національності та народності мають жартівливі назви, прізвиська, замінирізного характеру - місто Петра, Північна Пальміра; в'язниці - Хрести (Санкт-Петербург),
Бутирки, Таганка (Москва); "Пташка" (ринок тварин в Москві); Канатчіковадача (божевільня в старій Москві) і т.п.

Ні словників окремих стилістичних пластів: поетізмов, піднесеноїта урочистої лексики, книжково-письмовій, манірної або зіставленнірізних шарів (наприклад, офіційного, високого, розмовного, фамільярногоі сильно зниженого. Тришарова медична лексика (латинський термін, йогостилістично нейтральне відповідність і прийняте в народній медицині абоповсякденній мові назва), наприклад, могла б дати цікавий матеріалтермінів і профлексікі, з підключенням жаргонізмів, в їх зіставленні.

Серйозним гальмом у створенні словників виявляються всілякіпроміжні категорії. У їх числі труднощі рішення, віднести чизменшувальні освіти до словотворенню або до словозміни.
Наприклад, парадоксом дімінутівов можна вважати вживання в розмовніймови слів точно відміряного кількості в зменшувально формі: рік,годинку, тиждень, кілограммчік, сантіметрік і т.п. Чи мають вони право насловникове існування? Незважаючи на безперечну продуктивність ірегулярність словотворче моделі, вони дуже ситуативні у своємуконкретному прояві і пов'язані з певним соціальним середовищем, скуті всвоєму поширенні. Поки це питання залишається відкритим.

По ходу викладу було видно, що недоробки лексикографії в однихвипадках викликалися рутинна і шаблонністю, відсутністю належногомайстерності лексіконопроізводства, а з іншого, специфікою і часом простоопором самого лексичного матеріалу. Багато відтінківполіфункціональність дімінутівов майже неможливо відтворити в словнику.
Візьмемо для прикладу слово студентик: Ліфт не працює, бідні студентикисвоїм ходом піднімаються на 16-й поверх// Я скоро звільнюся - три студентикизалишилося проекзаменувати// Какой-то там студентик з першого курсу буденас вчити, як ла