Прощай, ХХ століття, убогий і прекрасний,

Прощай, двадцятого крок до безмірною висоті. Прощай, ХХ століття, великий і жахливий, промайнула над землею в крові й убогості.

А. Дольський.

Що таке майбутнє? Яким воно стане за декілька десятків років? Щочекає нас там, за якоїсь незрозумілої і в той же час точно і назавждипевною межею, де нині вже стало минулим, а минулеперетворилося в далеку історію, яка, ми знаємо, що колись була частиноюбуття людства? Ці питання вічні, як вічна і саме життя.
Люди завжди шукали відповіді на них, намагалися зазирнути у своє майбутнє,вгадати його. І зараз здається, що людину в ХХI столітті чекає щосьнезвичайне: можливо, погане, можливо, і світле, повне радості,позбавлене печалі.

Життя людини конечна, але нам не дано знати її кінця, більше того, мине можемо передбачити його навіть на одну хвилину. Але все те, що суспільствозробило за цю хвилину, може вплинути на все його подальше життя.
Я думаю, нам просто необхідно мати повне уявлення про історію такультурі минулого. На ньому покоїться нинішній порядок речей і майбутнєрозвиток життя. Тільки знаючи і люблячи свою батьківщину, ми можемо домогтися їїпроцвітання, а значить, і благополуччя для себе, своїх дітей і онуків. Чи невипадково нам більше, ніж будь-кому, необхідно знати своє коріння. У нашихруках - майбутнє країни.

Кожна пора по-своєму неповторно ... Кожне - неоднозначно,суперечливо ... Кожне - зі своїм обличчям, своїми звершеннями, турботами,своїми радощами та трагедіями.

Яким же залишиться в пам'яті землян, що минає ХХ століття? Що він принісмоїй батьківщині, нашій планеті? Це було століття науки, мистецтва. Скількиталановитих людей він подарував історії. Світ завмирав в захопленні убезсмертних полотен, створювалася дивовижна, прекрасна література,звучала дивна музика, підкорювали планету великі співаки, актори,режисери. Скільки шедеврів нашої епохи стали світовою класикою! Дивувалирекорди спортсменів. Дух захоплювало від фантастичних проектівархітекторів та будівельників!

Кожен народ піддається випробуванням своєї Історії: одні народи невитримують ударів долі і тоді припиняють своє існування, іншідолають їх і йдуть до нових випробувань, щоб знову і знову довестиприроді право на перебування на цій планеті.

На частку Росії в ХХ столітті випало чимало змін. Це революції, воїни,зміна урядів, катастрофи, епідемії. Найважливішим випробуванням, що показалодуховну фортеця нашого народу, на мій погляд, була Велика Вітчизнянавійна. Це урок мужності, геройства. Це і урок гордості.

Події п'ятдесяти п'ятирічної давнини живуть у назвах вулиць іплощ, в серцях воїнів, яких з кожним днем залишається все менше іменше. Знову і знову вони нагадують про почуття високої відповідальностіперед часом, перед загиблими, про те, що боротьба з фашизмом триває,бо коричнева чума може відродитися.

«Ми, люди, дійсно відповідаємо за цей світ, за все, що в ньомувідбувається і відбудеться », - сказав в одному з інтерв'ю Р. Різдвяний.

Сьогодні головне питання морального життя суспільства, де всі нашіінтереси перетинаються за великим рахунком, - це, як сказав образно одинсучасний поет: «Скільки на душу душі». А ось - скільки на душу душі?
Чи часто ми задаємо собі це питання?

Сьогодні доводиться з тривогою говорити про те, що в гонитві заматеріальними благами все більше губиться людяність. Суспільство змінюєтьсяпід впливом обставин, під впливом інформації. Що буде з нашимпоколінням, яке виховується на американських фільмах, де тількинасильство, на дешевому літературі, в якій немає духовності?

Всі люди бачать одне й те саме навколо, але одні проходять повз і багато чого непомітять, а інші побачать примітне в самому звичайному і напишуть,розкажуть про красу навколишнього світу.

«Хто ми на цій землі - господарі або тимчасові прибульці: прийшли,побули і пішли самі по собі - ні минуле нам не потрібно, ні майбутнього у насні? Взяли все, що могли, а там - хоч потоп ... "

« Всі ми пасажири одного корабля на ім'я «Земля» »- образневислів французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері особливо актуальносаме сьогодні, коли людство стоїть на порозі ХХI століття. Сучаснацивілізація здійснює небачене тиск на природу. У своєму
«Тріумфальна хода» на природу люди часто залишають після себе вкритісолончаками, затоплені болотами, пориті кар'єрами, непридатні для житлаі господарювання території. Турбота про вигляд нашої землі меніпредставляється дуже важливою. Витоки синівської почуття до вітчизни лежать там,де ми народжуємося і живемо.

Людина-підкорювач простору і часу. Це найбільш яскравий іцікавий шлях, завдяки якому люди знайдуть Вища Знання про великого,піднесеному і прекрасному призначення людини.

«Звідки ми прийшли? У чому сенс нашого життя? »(О. Хайям).

Моя багатолика і суперечлива Батьківщина наближається до кінця століття ітисячоліття. Хочеться вірити, що вона буде сильною, міцною, що в ХХI століттіїї чекає світле майбутнє. Зовсім як у вірші М. Волошина:

З крові, пролитої в боях,

З краху звернених на порох,

З мук страчених поколінь,

З душ, хрестився в крові,

З ненавидить любові,

З злочинів, несамовито-

Виникне праведна Русь- < p> Я за неї за всю молюсь.

Я думаю, що Росія буде щасливою, що прийде час, коли коженз нас зможе милуватися величезним мирним небом, далекими зірками, що зведо нових відкриттів ...

Середня загальноосвітня школа № 30.

ПРОЩАЙ, ХХ СТОЛІТТЯ!

ЗДРАСТУЙ,

ВЕК ХХI!

Виконала учениця 10 «А» класу

Симонова Олеся.

м. Сизрань

1999р.