МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Воронезького державного університету
Факультет романо-германської філології
Кафедра англійської філології
ПРИЙОМИ комічне в МОВІ ТВОРІВ
П.Г. Вудхауза
Дипломна робота
студента 6 курсу озо
Я. Свиридова ____________
Науковий керівник
д. ф.н., професор
С.С. Беркнер
До захисту допускаю
Зав. кафедрою ____________
Воронеж 2001
Зміст
Введеніе_________________________________________________3
Глава I. П.Г. Вудхауз і його творчий метод __________________6
Глава II. Прийоми комічного та іронічногона різних мовних рівнях ____________________________14
1.Пріеми комічного і іронічного на лексичномуі фразеологічному рівнях
1.1.Механізм реалізації іронічної модальності стереотипних словосочетаній______________________14
1.2.Деформація ідіом____________________________ 18
1.3.Коміческіе метафори__________________________22
1.4. Авторські окказіональние новоутворення ______24
1.5.Періфраз_____________________________________26
2.Коміческое й іронія на синтаксичному рівні
2.1.Вводние елементи_____________________________30
2.2.Сінтаксіческіе конвергенціі___________________32
3.Средства реалізації гумору та іронії на рівні тексту
3.1.Парадокс _____________________________________35
3.2.Повтор_______________________________________36
3.3.Аллюзіі______________________________________42
3.4. Цітація______________________________________ 47
3.5.Смешеніе стилів речі__________________________50
3.6.Пародія______________________________________52
Заключеніе_______________________________________________56
Список використаної літератури__________________________ 58
Введення
У даній дипломній роботі зроблена спроба виявити і проаналізувати особливості стилю англо-американського письменника
Пелема Гренвіла Вудхауза (Pelham Grenville Wodehouse).
У Росії, на жаль, творчість цього автора відомо погано. У період з 1920 по 1928 рр.. в Радянському Союзі було випущено декілька книг Вудхауза в надзвичайно спрощених, мало не реферативних, перекладах. Потім був тривалий перерва довжиною майже в 70 років, коли письменник взагалі не переводилась. І тільки починаючи з 1995 року в нашій країні знову стали виходити твори Вудхауза як в старих, так і в нових перекладах.
Як нам здається, у зв'язку з цією тривалою паузою у виданні книг Вудхауза в Росії, а також з тим, що автор належить до так званих «несерйозним» письменникам, його творчість не була розглянута належним чином і не стало предметом жодного літературознавчого дослідження. (Принаймні, нам такі роботи не відомі.)
Все це і дозволяє говорити про новизну і актуальність цього дослідження.
Метою нашої роботи є: дати по можливості повне уявлення про мову Пелема Вудхауза через аналіз найбільш типових рис стилю автора; виявити і дослідити ті ключові стилістичні позиції, які роблять мова письменника неповторним.
Мета полягає також і в тому, щоб допомогти російськомовному читачеві в правильному, адекватному сприйнятті англійської художнього тексту в оригіналі.
Зміст дипломної роботи може бути використане у практиці викладання ряду дисциплін: стилістики англійської мови, теорії та практики перекладу, у закордонній літературі, в спецкурсах з вивчення індивідуального стилю письменника.
Спрямованість дослідження, з одного боку, на вивчення прийомів комічного, і з іншого боку на всю систему різнорівневих мовних засобів, що містять в «згорнутому вигляді» можливість реалізувати в певному мовному оточенні іронічну модальність - визначила вибір основного підходу до досліджуваних явищ. Це функціональних підхід, який розуміється в самому широкому сенсі як лінгвістичне опис, що відрізняється підкреслено функціональної орієнтацією, яка, на думку А.В.
Бондарко полягає в тому, що «описуються угруповання різнорівневих мовних засобів за тим принципом, який визначається закономірностями функціонування мовних одиниць мови. Для цього використовуються засоби різних рівнів, організовані на семантичній основі ». [7., C.5]
Саме такий підхід дозволяє здійснити поуровневий аналіз прийомів комічного і механізму реалізації іронічної модальності.
Предметом дослідження стали романи П. Г. Вудхауза, що входять до циклу творів про Дживс і Вустере - «The Code of the
Woosters" і "Jeeves in the Offing". Як нам видається в цих романах, написаних від першої особи, найбільш яскраво видно всі особливості мови та стилю автора.
Перший зі згаданих романів вийшов в 1938 році, друга - в
1960. Тобто, між публікацією цих книг пройшло 27 років, що дає можливість зробити висновки щодо еволюції письменника, якщо така була. У кількох спеціально обумовлених випадках як приклади були використані для аналізу та інші книги
Вудхауза.
віршованих і драматичне спадщина письменника залишилося за межами нашого дослідження як володіє особливою мовною специфікою.
Глава 1. П.Г. Вудхауз і його творчий метод
Пелем Гренвіл Вудхауз (1881-1975) був надзвичайно плідним літератором. У період з 1902 по 1975 (тобто аж до своєї смерті) з-під його пера вийшло близько сотні книг. Крім того він написав 15 п'єс і тексти 250 пісень до тридцяти мюзиклів.
Творчість Вудхауза можна умовно розділити на три періоди.
I період. 1901-1925. Робота в журналістиці кулумністом і есеїстом. Вудхауз друкувався приблизно в сотні видань (включаючи "The
Globe", "Daily Chronical", "Daily Mail", "Evening Standart",
"Punch", "Today", "Weekly Telegraph ").
У 1902 р. виходить його перший великий твір, повість для підлітків« The Pothunter ». Всього Вудхауза було написано десять «шкільних» романів. Останній з'являється в 1909.
Перша «доросла» книга ( "Love Among the Chickens") виходить в
1906.
У 1904 р. Вудхауз переїжджає в Сполучені Штати Америки. В цей же час він починає співпрацювати з театрами, займаючись написанням віршів для водевільні постановок.
II період. 1925 - 1955. Адаптація деяких своїх ранніх романів для сцени і створення оригінальних п'єс.
Цей період можна назвати «золотим віком» Вудхауза. У цей час виходять його найвідоміші і популярні книги. ( «Very
Good, Jeeves", "Right Ho, Jeeves", "The Code of the Woosters",
"Leave It to Psmith", "Summer Lighting", " Uncle Fred in the
Springtime "," Mr Mulliner Speaking "та інш.)
III період. 1955 - 1975. У 1955 Вудхауз видає свою автобіографію. У наступні роки виходять кілька біографій письменника.
Кількість нових книг Вудхауза в цей період не зменшується.
Однак у всіх творах можна знайти безліч повторів як в ситуаціях, в які потрапляють герої, так і буквальні відповідності в діалогах з ранніх робіт автора.
****
У передмові до роману "Spring Fever" (1948) Вудхауз пише:
" I believe there are two ways of writing novels. One is mine, making a sort of musical comedy without music and ignoring real live altogether; the other is going right deep down into life and not caring a damn. "[31; C.282] Схоже, більш точного визначення творчості Вудхауза, ніж дав сам автор підшукати важко.
Дійсно, Вудхауз - творець свого, відмінного від реальності, безхмарного, світлого світу, що, здавалося б, повинен існувати тільки у відчуттях дитини, у казці, в приємному сновидінні. І в той же час, незважаючи ні на що, все залишається упізнаваним. Ніяких алегорій, люди і речі реальні і знаходяться, якщо можна так висловитися, на своїх місцях.
Персонажі Вудхауза - на сто відсотків літературні. Вони продукт чистого уяви. Читачеві не доводиться замислюватися над тим, на які кошти існують герої письменника. (Якщо питання грошей і виникає, то ця деяка сума грошей потрібна лише для того, щоб дати можливість з'єднатися закоханим.) Читач також не дивується з того, що персонажі безтілесні, немов ангели.
Незважаючи на те, що молоді люди у творах Вудхауза закохуються буквально на кожній сторінці, всі вони дотримуються такої целібат, який не снився і найстійкішим схимникам, що дав обітницю цнотливості.
Біологічні фактори взагалі не владні над героями Вудхауза.
У книгах письменника ніхто не старіє. (Примітно, що в першому романі про Дживс і Вустере ( "The Inimitable Jeeves" 1923 р.) молодому аристократу Бертрама Вустер 24 роки, а в останньому
( "Aunts Aren't Gentelmen" 1974 р.) не більше 29. Причому за цей час герой встиг 17 разів побратися на дев'яти різних дівчат, пожити досить тривалий період в Парижі, Каннах, Голівуді, Нью-
Йорку, Флориді і здійснити кругосвітню подорож на пароплаві.)
Час дії романів також невловимо. Умовно його можна віднести в якийсь проміжок між двома світовими війнами. У багатьох пізніх творах нерідкі анахронізми.
Хто ж дійові особи? Їхній склад теж вельми далекий від реального життя. За переважно це графи, лорди, барони, леді, і їхні численні родичі (в основному - безгрошовий племінники та племінниці, які живуть у них на утриманні). З інших соціальних класів представлена тільки богема: письменники, композитори, актори, художники. Однак, якщо вони письменники, то це або романтично налаштовані поети або автори жіночих любовних романів, композитори все до одного пишуть музику до мюзиклів, а актори зайняті в кіно чи в водевілях.
В основі фабули майже всіх творів Вудхауза лежить історія двох закоханих, яким обставини заважають одружитися.
Часто в одному романі таких закоханих пар може бути і дві, і три, і чотири. На останній сторінці, після кульмінації, вони, взявшись за руки, розходяться в різні боки.
Цей своєрідний тотальний ескапізм від реального життя - найголовніша і визначальна характеристика книг Вудхауза.
Вудхауз ніколи не був сатириком. Хоча всі його герої крутяться у вищому світі і представлені в досить карикатурному вигляді, ніякого викриття в цьому немає. (Зауважимо, що, ймовірно, це одна з причин, по якій твори автора не перекладалися й не видавалися в Радянському Союзі, оскільки розглядалися як якась апологія ситих.)
***
Проблеми, що виникають перед героями Вудхауза не несуть друку англійської національної винятковості. (Хоча більшу частину життя автор прожив у США, в його книгах діють виключно англійці.
Якщо образ Америки і виникає, то лише, якщо герой-англієць виявляється серед американців, або навпаки, американець потрапляє в
Англію.) Тут, наче Вудхауз керувався певними стандартами класицизму, - загальні питання, без кордонів, без національних ознак.
Говорячи про це "класицизм» Вудхауза, не можна не згадати, що всі його персонажі , як це буває в класицистичних творах, постають з самого початку носіями того чи іншого характеру і вже не змінюються до самого кінця книги (або з роману в роман, якщо це герой циклу).
Природно ця «классіцістічность» не висловлюється традиційним для цього поняття трагічним конфліктом між обов'язком і почуттям, а всього лише тим, що автор пользуeтся системою образів-типів. Чи, швидше, образів-шаржів. Ось - ексцентричний дядечко-мільйонер, оце - недоучився в Оксфорді молодий гуляка, оце - підприємливий енергійний американський промисловець, ось - молодий поет тонкої душевної організації. І таке інше.
Коли Вудхауз писав про обраний ним спосіб створення книг, він не випадково охарактеризував свої твори як (дозволимо процитувати це ще раз) "musical comedy without music". Крім типової для мюзиклу фабули із закоханими, один з яких домагається прихильності й любові іншого, все побудова романів
Вудхауза також нагадує традиційну комедію положень.
У більшості випадків колізія буквально слід класичного Триєдності місця (зазвичай це заміський маєток), часом (зав'язка, розвиток і кульмінація найчастіше не займають більше двох днів) і дії.
Багаторічна співпраця з театром помітно позначилося на творчому методі Вудхауза. До провідних особливостей його творів слід віднести окремі драматургічні прийоми, в чому, безсумнівно, дався взнаки досвід Вудхауза-драматурга. Це і велика кількість деталей, і портретні характеристики, схожі на ремарки, і близька до сценічної подача прямої мови, гротеск і контраст.
Звикнувши мислити категоріями сцени (або припускаючи, що в майбутньому його твір може бути перероблено для театру або екранізовано), Вудхауз розглядає героїв як акторів. У його історіях в основному описуються дії персонажів, але не дається психологічний аналіз подій, що відбуваються. Сюжет також рухається переважно за рахунок діалогу. Сцена слід за сценою.
Вводячи пряму мову, Вудхауз зазвичай повідомляє як були сказані ці слова. У цьому явищі також, без жодного сумніву, позначився драматургічний досвід.
З цієї точки зору цікаво розглянути один з романів, які є предметом дослідження даної дипломної роботи. Всі чотирнадцять книг саги про Дживс і Вустере написані від імені одного з головних героїв Бертрама Вустера. Діалоги між Бертрама та іншими персонажами або ж звернення Вустера до його мав на увазі слухати/дивиться/читацькій аудиторії один з найяскравіших прийомів романів. Це розповідь від першої особи максимально драматизує текст твору. Виникає одночасно ефект гри одного актора, що розповідає і коментує те, що відбувається.
Введення прямої мови в романах Вудхауза нагадує ремарки з п'єс.
Наш аналіз показав, що у своїх творах автор завжди уважний до того , як були вимовлені ті чи інші слова.
Якісне наріччя при словах «сказав, відповів, заперечив» і т.д. для Вудхауза обов'язково і є однією з специфічних рис стилю.
Лексичне багатство прислівників, що вводять пряму мову в письменника надзвичайно великий.
'Bag-snatching', he repeated firmly;
'Are you ill, sir?' he inquired solicitously;
'Don't pretend you don't know all abuot it, Jeeves', I said coldly; < p> 'Oh, I wouldn't ask yourself rot like that', I said heartily;
'Stephanie Byng!' he said bitterly;
'Spode!' I cried sharply .
( "The Code of the Woosters")
Епітет-наріччя настільки оживляє оповідання, що робить його динамічним і сценічно відчутним. [5; C. 65]
Прислівники супроводжують не тільки дієслова говоріння, але й інші дієслова. Якість дії завжди в полі зору автора. Все це допомагає яскравіше уявити сцену.
I looked at her incredulously;
I eyed her sternly;
He looked at me rather oddly.
(Там же.)
Все це, на наш погляд, поза сумнівом, наголошує драматургічні риси прози Вудхауза.
***
У цьому розділі вже було сказано про своєрідний ескапізму
П. Г. Вудхауза. Він стосується не тільки героїв і сюжету. У першу чергу ескапізм, як нам здається, відбився на мові автора.
Віддаленість від проблем навколишньої дійсності змушує писати з великою часткою літературної витонченості. Щоб не бути смішним самому собі і читачам, доводиться писати, використовуючи прийом, що дозволяє дистанціюватися від тексту, а саме - іронію.
У зв'язку з цим хочеться процитувати те, що було сказано
Умберто Еко в есе «Постмодернізм, іронія, цікавість».
«Постмодерна позиція нагадує мені положення людини, закоханої в дуже освічену жінку. Він розуміє, що не може сказати їй «люблю тебе безмежно», тому що розуміє, що вона розуміє (а вона розуміє, що він розуміє), що подібні фрази - прерогатива Ліала. (Італійська письменниця популярна в 30-40 рр.., Автор сентиментальних любовних романів. - Прим. Авт.) Проте вихід є. Він повинен сказати: «За висловом Ліала - люблю тебе безмежно». При цьому він уникає удаваною простоти і прямо вказує їй, що не має можливості говорити по-простому, і, тим не менше, він доводить до її відома те, що мав довести, - тобто, що він любить її, але що його любов живе в епоху втраченої простоти.
Жодному з співрозмовників простота не дається, обидва свідомо і охоче вступають в гру іронії ... І все-таки їм вдалося ще раз поговорити про кохання. »[24; C.461]
Все вищесказане ні як не зводить Вудхауза в ранг письменників-постмодерністів (хоча багато хто з прийомів постмодернізму можна у нього знайти), а лише пояснює позицію автора.
Чим простіше те, що відбувається у творі Вудхауза , тим заковирістий це подано. І саме це дозволяє героям жити у вигаданому, веселковому світі, говорити «Я люблю тебе безмежно» і не здаватися при цьому банальними.
***
Вудхауз - визнаний стиліст. У цікавій книзі Генрі Рута
(Henry Root «The World of Knowledge") - своєрідному «Лексиконі прописних істин» Г. Флобера, переписані на основі англійських реалій ХХ століття і, що складається з так би мовити «загальних місць» і «мінімуму знань» більш-менш освіченої обивателя - у статті "Wodehouse,
PG" зафіксовано наступне поширену думку про цього автора: "The greatest writer in the language since Shakespeare." [26; C.379]
Безумовно, це - перебільшення. Але жодне перебільшення не м?? жет з'явитися на порожньому місці.
По суті мовна витонченість Вудхауза звернена на щось набагато більше, ніж "література" або "гумор". Головний герой романів та оповідань Вудхауза - це сам англійська мова.
Глава 2. Прийоми комічного і іронічного на різних мовних рівнях
1.Пріеми комічного і іронічного на лексичному і фразеологічному рівнях.
1.1.Механізм реалізації іронічної модальності стереотипних словосполучень.
Мова більшості персонажів П.Г. Вудхауза рясніє клішірованнимі фразами, від чого їх слова набувають яскраво виражене іронічне звучання.
Серед словосполучень, що активно створюють іронію, великий інтерес викликають побудовані за структурною схемою N of N (з варіантом N of AN): heart of gold , crown of thorns, angel of mercy etc. [1; C.94-95]
Ці словосполучення відрізняються більшою структурної спаяністю і що випливає звідси великим ступенем передбачуваності компонентів.
Оскільки для цілей нашого дослідження детальна класифікація подібних словосполучень не є необхідною, для термінологічного зручності будемо користуватися терміном, запропонованим А.А. Барченковим - «стереотипні словосполучення».
«До складу стереотипних сполучень можуть входити як фразеологічні одиниці (фразовою штампи, кліше, типові для різних літературних стилів, крилаті вирази, прислів'я та приказки), так і словосполучення, за своїми зовнішнім характеристиками класифікуються як змінні і вільні ... Провідне місце у фонді стереотипних сполучень займають словосполучення структурної моделі
AN, потім NN і N of N. »[4; C.6]
Етимологічно всі ці словосполучення - колишні мовні метафори. Покликані колись прикрашати мова, виникнувши як яскраві образи, вони втратили з часом образність і перетворилися на кліше.
А тому, вживаючись в нових контекстах, вони можуть знаходити і нову образність, хоча зовсім іншого характеру.
Стереотипні словосполучення мають дуже важливим для створення іронії якістю, тому що зберегли у своїй семантичній структурі сліди колишніх контекстів свого вживання. Ступінь емоційності у цих контекстів різна (в одних вище, в інших нижче). Однак «на перший план тут виходить узагальнене сприйняття цих сполучень як: а) коли-то образних; б) книжкових; в) викликають, хай і не завжди певні, історико-культурні асоціації». [19; C.19] Тобто якщо у читача виникає біблійна піднесена асоціація у зв'язку з висловленням a crown of thorns, цього цілком достатньо для декодування.
Звернімося до тексту Вудхауза.
He started off on his errand of mercy. (Тут і далі, крім особливо обумовлених випадків ми будемо працювати з романом «The Code of the Woosters")
Пряме, висока книжкове значення errand of mercy ( «місія милосердя») і окказіонально, глузливе значення, що виникло через ситуацію (слуга героя Дживс відправляється виконувати свою «місію милосердя», яка полягає в тому, що він повинен отримати інформацію, що порочать честь одного з негативних персонажів, щоб з їх допомогою шантажувати його) призводять до виникнення іронічного сенсу.
'You have not forgotten that man of wrath, Jeeves? A hard case, eh? '
В даному випадку в такому високому штилю Бертрам Вустер говорить про суддю, оштрафувати його в свій час на 5 фунтів за те, що герой стягнув шолом з поліцейського. Страх Бертрама перед цим суддею гіперболізував шляхом вживання поетичного поєднання man of wrath, яке більше підійде для опису якого-небудь Аттіли, але не англійської статечного мирового судді. Від сюди і комічний ефект.
Досить часто зустрічаються у Вудхауза не тільки книжкові, а й газетні штампи.
He looked like one of those bodies that had been in water for several days.
Ця типова для кримінальної зведення фраза, застосована для опису зовнішнього вигляду живої людини, звучить досить забавно.
Наступний приклад також є алюзій на явно часто зустрічається в англійських періодичних виданнях трагічне газетне повідомлення, типове для Великобританії з її численними шахтами.
She snorted with a sudden violence which twenty-four hours earlier would have unmanned me completely. Even in my present tolerably robust condicion, it affected me rather like one of those gas explosions which slay six.
Ось ще кілька типових для Вудхауза випадків вживання стереотипних словосполучень.
I had fallen into the clutches of the Law for trying to separate a policeman from his helmet;
Apart from the mere intellectual pleasure of chewing the fat with her, there was the glittering prospect that I might be able to cadge an invitation to lunch;
By forking out that fiver, I had paid my debt to society;
The whole situation seemed to me essentially one of those where you just clench the hands and roll the eyes mutely up to heaven and then start a new life and try to forget;
A human drama was developing in the road in front of me;
Winged creatures of the night barged into me, but I give them little attention;
After serving the frugal meal, Jeeves put on the old bowler hat and slipped round the corner ...
Важко переоцінити роль раніше метафоричних словосполучень, що перетворилися в кліше, для актуалізації іронії. [6.] Будучи одним із перших засобів (і в якісному і в кількісному плані) реалізації іронії на лексичному рівні в текстах Вудхауза, вони являють собою дрібні ланка в ланцюзі, що тягнеться до текстових засобів вираження іронії (алюзії, цитацій, пародії), також представленим у творах автора.
У деяких випадках стереотипні словосполучення, які звучать з вуст персонажа, для якого ці клішірованние фрази не здаються побитими і банальними, є вичерпною мовною характеристикою героя. Наприклад, репліки Madeline Bassett, героїні
«The Code of the Woosters" напхані сентіментальщіной, яку та вживає цілком серйозно. В результаті виникає дуже живописний портрет.
'So you came to take one last glimpse of the woman you loved.
It was dear of you, Bertie, and I shall never forget it . It will always remain with me as a fragrant memory, like a flower pressed between the leaves of an old album. But was it wise? Would it not have been better to have ended it all cleanly, that day when we said good-bye, and not to have reopend the wound? We had met, and you had loved me, and I had had to tell you that my heart was another's. No, Bertie, there is no hope, none. You must not build dream castles. It can only cause you pain. '
Ще більший комізм додає те, що Madeline помилково вважає
Бертрама закоханим у неї, коли як той цурається її як прокажених. < p> Ось ще один красномовний пасаж.
'Until tonight I saw Augustus through the golden mist of
Love. This evening revealed him as what he really is - a satyr. I have finished with Augustus. From tonight he will be to me merely a memory - a memory that will grow fainter and fainter through the years as you and I draw ever closer together. You will help me to forget. With you beside me, I shall be able in time to exorcize
Augustus's spell ... '
В принципі ці уривки можна розглядати і як пародію на лексику і стиль любовних романів. Але прийом, за допомогою якого автор домагається цього пародійного звучання, все ж таки - використання кліше.
1.2.Деформація ідіом
В англійській (так само як і в російській) мові давно стала звичайною практика створення різних окказіональних структурно-семантичних перетворень стереотипних словосполучень і фразеологічних одиниць. [9.]
Вудхауз, як жоден інший англомовний письменник, володіє унікальною здатністю знаходити несподівані шляхи використання усталених виразів та ідіом, вдихаючи в них нове життя.
Найчастіше Вудхауз використовує прийом заміни одного з компонентів ідіоми іншим словом.
I found my old flesh-and-blood up to her Marcel-wave in proof sheets.
Вираз up to his ears/eyes/neck означає very deeply. У даному випадку автор замість одного з очікуваних слів
(ears/eyes/neck) використовує назву хімічної завивки.
I was sorry to have to insert a spanner in her hopes and dreams.
Spanner in the works - a cause of confusion or ruin to a plan or operation. Замість фігурально використовуваного works, що означає в цьому виразі hopes and plans, стоять як раз ті слова, які при звичайному вживанні ідіоми тільки маються на увазі.
Цей прийом заміщення використовується і в ряді інших випадків.
I don't think I have ever seen a dog who conveyed more vividly the impression of being rooted to the spot and prepared to stay there till the cows - or, in this case, his proprietress - come home. < p> обіграло вираз till the cows come home, що означає - for ever.
This room of Stiffy's, I should have mentioned, in addition to being equipped with four-posted beds, richly upholstered chairs and all sorts of other things far too good for a young squirt who went about biting the hand that had fed her at luncheon.
Замість абстрактного слова food в ідіоми to bite the hand that feeds one - to harm someone who has treated one well дано конкретне luncheon. (Метафоричність вирази, до речі сказати, зникає і через те, що воно вжито в буквальному значенні.
Герой дійсно годував цю «молоду нахабу» ланчем.)
I had expected to freese her young - or, rather, middle-aged
- blood and have her perm stand on end. ( "Jeeves in the Offing")
Щоб бути гранично точним, герой замінює у виразі to have one's hair stand on end слово hair на perm (permanent) - стиль зачіски.
Іноді стійка ідіома отримує додатковий розвиток.
Так сталий вираз cold feet - loss of courage or confidence, вживається в такий спосіб:
I don't mind telling you that the more I contemplated the coming chat, the colder the feet became.
Схожий прийом використано в обіграванні фразеологічного обороту to pull someone's leg - to make playful fun of someone by encouraging him to believe something untrue.
With a firm hand this girl had pulled my leg, but why - that was the point that baffled - why had she pulled my leg?
обігравання вираження to pull someone's leg посилюється його протиставленням зі словосполученням with a firm hand.
Cпособ ігрового використання стійких виразів у
Вудхауза численні. Часом він просто змінює два компоненти ідіоми місцями.
This was not the first time she had displayed the velvet hand beneath the iron glove - or, rather, the other way about - in this manner.
Ср the iron hand in the velvet glove - a very firm intension hidden under a gentle appearance.
Крім того, іноді ідіома може тільки матися на увазі. У цьому випадку автор натякає на який-небудь один з її компонентів.
... a cupbord or armoire in which you could have hidden a dozen corpses. ( "Jeeves in the Offing")
Це жартівливе опис шафи посилає читача до відомого виразу a skeleton in the cupbord (тобто a family secret).
Комічний ефект досягнуто і тому, що фігуральний вираз використано для опису реального предмету меблів.
Буквальне розуміння ідіом - улюблений прийом Вудхауза.
'You'll be able now to give it as your considered opinion that the man is as loony as a coot, sir Roderick '
A pause ensued during which Pop Glossop appeared to be weighing this, possible thinking back to coots he had met in the course of his professional career and try to estimate their dopines as compared with that of W. Cream. ( "Jeeves in the Offing")
Вираз as crazy as a coot, зрозуміле буквально, допомагає досягти комічного ефекту.
Або.
'The oil seems to have gone off the boil. Yessir, if that was the language of love, I'll eat my hat ', - said the blood relation, alluding, I took it, to the beastly straw contraption in which she does her gardening. ( "Jeeves in the Offing")
Тут один з компонентів ідіоми I'll eat my hat - I'll be very surprised, розуміється у відриві від цілого виразу. Hat розуміється не як узагальнений образ, а як якась цілком конкретна капелюшок.
Деформація словосполучення так само може розглядатися як близький до деформації ідіом феномен. Прийом в принципі використовується один і той же - нехтування нормами мови для досягнення комічного ефекту. Випадки вживання цього прийому також досить численні у Вудхауза.
I ground a tooth or two and waved the arms in a passionate gesture. ( "Jeeves in the Offing")
Деформація вирази grind one's teeth, що означає to rub teeth harshly together.
Те ж саме ми маємо і з виразом to raise one's eyebrows - to show surprise.
I raised an eyebrow or two.
Своєрідна мовленнєва надмірність робить надзвичайно кумедними наступні приклади.
... so I merely shrugged a couple of shoulders.
Слово couple зазвичай використовується, коли говорить не зацікавлений в точну кількість об'єктів, про які він говорить.
Оскільки у людей всього два плеча, в даному контексті це слово абсолютно зайве.
Або.
'Can mr. Herring swim? '
' Like several fishes! '
Щоб вираз to swim like a fish звучало переконливіше, герой вживає його не як стійке словосполучення, а як випадкову комбінацію слів. І в результаті сенс фразеологічного обороту доведений до абсурду.
1.3.Коміческіе метафори
Одним із самих звичайних для Вудхауза прийомів є перенесення змісту слова на об'єкт, з яким він не співвідноситься.
Слова та фрази, вирвані зі звичного для них контексту і оточення, починають працювати в нових, незвичних мовних ситуаціях. Однак, при найближчому аналізі, виявляється, що їх використання надзвичайно логічно, і автор лише виносить на поверхню до цього нерозкриті можливості вживання цих одиниць мови. В результаті виникає химерна метафора. А вербальна новизна стає для читача приємною несподіванкою.
Прикладів використання цього прийому в текстах Вудхауза кількість, тому зупинимося лише на найбільш очевидних.
Smallish girl of about the tonnage of Jessie Mattews.
Використання слова tonnage (the size of a ship or the amount of goods it can carry, expressed it tons) стосовно до опису зовнішності дівчини, причому, як це ясно, субтильного дівчини, досить незвично і тому цікаво. Логічний зв'язок між поняттями size of a ship і size of a person виявляється досить очевидною.
А у нижче наведеному прикладі замість дієслова to dress використаний to upholster (to provide (a seat) with comfortable coverings), який використовується тільки стосовно до предметів меблів.
... a girl came round the corner, an attractive young prune upholstered in heather-mixture tweeds ...
Або.
Some species of a butler appered to be at the other end.
( "Jeeves in the Offing")
Зазвичай слово species (a division of animals, which are alike in all important ways) використовується лише в контексті, в якому мова йде про представників тваринного світу. Тут же воно вжито до дворецькому як до представника певного соціального класу.
She turned to the dog Bartholomew. 'Is lovely kind curate going to pinch bad, ugly policeman's helmet for hes muzzer, zen, and make her very, very happy?' She said.
Or words to that general trend. I can't do the dialect, of course.
Тут манера мови, яку можна визначити як «сюсюкання»
(baby-talk) названа науковим терміном «діалект».
I saw that I had been too abrupt, and that footnotes would be required.
Замість explanations вжито слово footnotes, яке пов'язане тільки з друкованою мовою, а не з усною, як в даному випадку .
Іноді як подібних гумористичних метафор у автора виступає не одне слово, а ціле клішірованное вираз.
'Spode', I said, unmasking my batteries, 'I know your secret! '
Або:
' Spode may have ceased to be a danger to traffic, but that doesn't alter the fact that Stiffy still has the notebook. (Мова в тексті йде, природно, не про загрозу, яку персонаж на ім'я
Spode представляв дорожньому руху, а про те, що він більше не буде заважати героєві у здійсненні його планів.) < p> І останній приклад.
Герой просить накинути повідець на собаку, боячись, що вона може його вкусити.
'Would it be asking too much of you to attach a stout lead to his collar, thus making the world safe for democracy?
Таким чином Вудхауза вдається наситити свій текст особливою експресивністю, відкриваючи майже необмежені можливості у зближенні і несподіваному вживанні самих різних предметів і явищ. Метафори Вудхауза можна розглядати як свого роду мікромодель, що є вираженням індивідуально-авторського бачення світу.
1.4.Авторскіе окказіональние новоутворення
Вудхауз досить часто вводить у свої тексти окказіональние новоутворення. Цілком залежачи від багатства фантазії і своєрідного світовідчуття автора, вони реалізують величезне число самих неймовірних асоціацій. [14.]
Цим цілям у Вудхауза часто служать епітети і визначення.
... on the morrow, after a tossing-on-pillow night ...;
I wasn't surprised. I have already alluded to the effect that over-the-top-of-the-pince-nez look of old Bassett ...;
... What you noticed more was his face, which was square and powerful and slightly moustached towards the center.;
I mean to say, I remembered now that I had come out without my umbrella, and yet here I was, beyond any question of doubt, umbrellaed to the gills.
Нерідко Вудхауз створює нові слова, використовуючи продуктивні моделі, що існують в англійській мові.
A glance up and down the passage having apparently satisfied him that it was, for the moment, Spodeless. (Тобто в коридорі не було персонажа на ім'я Spode.)
Крім того, в тексті можна зустріти наступні слова та вирази: to re-snitch - стягнути річ, яка вже була стягнула; to de - helmet policemen - стягнути з голови поліцейського шолома, to de-chair oneself - вибратися з уламків стільця, який зламався під вами; to find oneself de-Wickhamed - виявити, що людина на прізвище Wickhame більше не знаходиться з вами в одній кімнаті.
Варто зауважити, що велика кількість подібних слів і виразів ускладнюють адекватний переклад Вудхауза на російську мову. Оскільки те, що в англійському звучить, як оригінальна лінгвістична знахідка, в російському стає насильством над мовою.
Конверсія досить продуктивний спосіб словотворення в англійській, але до російської мови вона майже не застосовується. Жорсткі правила російської мови перешкоджають, наприклад, перевести нижченаведені новоутворення Вудхауза, так щоб вони не різали вухо.
'What makes you think that?' I asked, handkerchiefing my upper slopes which had become cosiderably bedewed. ( "Jeeves in the
Offing")
For a moment I toyed with the idea of pausing to pip-pip ...;
There was a distant sound of eh-yes-here-I-am-what-is-it-ing ...;
I tut-tuted sympatheticaly ...;
'So you informed me', he said , pince-nezing me coldly.
Авторські новоутворення, завдяки економно вираженою компресії змісту, являють собою власне мікротексти. А тому з їх допомогою автору легше досягти комічного ефекту або висловити іронію, так як гумористична забарвлення окказіоналізмов помітна навіть без знання навколишнього контексту або ситуації.
1.5.Періфраз
Перифраз - один із самих улюблених прийомів Вудхауза для створення комічного ефекту. Цей прийом полягає в тому, що назва предмета, людини, явища замінюється вказівкою на його ознаки, як правило, найбільш характерні, що підсилюють изобвиразність мови.
Потенційні можливості перифраза самого по собі у створенні іронії досить великі (особливо номінативних словосполучень, близьких за функцією до прізвиська). [8.] Однак Вудхауз йде далі, і йому вдається надати перифрази ще більшу виразність , вживаючи його в найнесподіваніших мовних ситуаціях. Яскравим прикладом тут може виступити манера звернення Бертрама Вустера до своєї тітки Далії.
Протягом усього роману щоразу кажучи з нею, герой вдається до перифрази, що посилює комічний ефект.
'I understood , aged relative, that you wished to confer with me '...;
' Push along into the dinig-saloon, my fluttering old aspen ',
I said.;
'Frightfully sorry I couldn't come and see you, old ancestor', I said.;
I took her hand and pressed it soothingly. 'Tell me, old fever patient', I said, 'what, if anything, are you talking about ?';
I winced a little. 'No need to make a song about it, old flesh and blood'.;
' Say on, old thicker than water, 'I said.
У випадках, подібних до перерахованих вище, Вудхауз звичайно використовує перифраз з нейтральною забарвленням. Часто вони навіть не можуть належати до більш менш стійким стереотипним словосполученнями.
Whether Madeline Bassett, on entering the marital stage, would go to such an awful extreme, I could not say ...;
'So old Bassett didn't approve of the bumb chums?' (тут - тритонів - прим. авт .);
'I thought you had gone to the Working Man's Institute, to tickle the ivories (to play piano - прим. авт.) ...;
That Harold Pinker, a clerk in Holy Orders, a chap who buttons his collar at the back ...;
I had observed her eyes begin to moisten and her lips to tremble, and a pearly one had started to steal down the cheek.
Всі ці в різній мірі клішірованние поєднання слів, безумовно, задають певний іронічний тон розповіді. [17.]
Однак ще більшої виразності автор домагається, використовуючи свої власні метафоричне перифрази.
У чотирьох нижченаведених прикладах мова йде про одне й те ж
- про укладення шлюбу. Але всякий раз автор доводить інформацію по-різному.
1) ... a less promising prospect for the whispering of tender words into shell-like ears and the subsequent purchase of a platinum ring and licence for wedding it would have seemed impossible to discover in a month of Sundays.;
2) But Love will find a way ... And now he was slated at no distant date to don the spongebag trousers and gardenia for buttonhole and walk up the aisle with the ghastly girl.;
3) I wasn't going to feel really easy in my mind till the parson had said: 'Wilt thou, Augustus?' and Gussi had whispered a shy 'Yes'. ;
4) 'There is nobody I'd rather see you center-aisle-ing with.
Останні два приклади найбільш колоритні. У третьому перифрази задіяна пряма мова, у четвертий створений за допомогою окказіонального новоутворення.
Англійці славляться своєю схильністю до евфемізмів, пом'якшення висловів чи навіть замовчування. У цьому можна переконатися, прочитавши наступний уривок, у якому замість явно який передбачає слова і вирази crazy to be sent to a mental clinic, вжиті два перифраза з тим же значенням.
'Тhen you'll be in a position to go to Upjohn and tell him that Sir Roderick Glossop, the greatest alienist in England, is convinced that Wilbert Cream is round the bent and to ask him if he proposes to marry his daughter to a man who at any moment may be marched off and added to the membership list of Colney Hatch '.
( "Jeeves in the Offing")
Загальноприйнятий розмовний оборот round the bend, що означає - mad, і фраза be marched off and added to the membership list of
Colney Hatch, в якій згадується містечко неподалік від Лондона, де розташовувалася відома психіатрична лікарня, укупі дають багату поживу для асоціацій і посилюють комічний ефект.
вживання Уміло
