Зміст:

1. Література як шкільний предмет

2. Місце російської класики у шкільній програмі.

3. Складність сприйняття російської класики сучасними школярами

4. Вивчення літератури в сучасній школі (розмова про Бога у творах російської літератури).

5. Класична і поточна література, що важливіше?

Література - одне з вищих проявів людського духу, джерело безкорисливої радості осягнення світу та самопізнання. Мета літературної освіти - інтелектуальне й емоційне збагачення особистості, формування поглядів і моральних орієнтирів.

Існуюча система ЛВ була органічною частиною адміністративно-командної системи в галузі освіти. Вона була заснована на принципах одностайності, примусового вирівнювання, класових підходів, партійності, соціалістичного реалізму, догм і стереотипів. Література перетворилася на додаткове посібник до історії. Предметом уваги школярів були не художні твори, а класова ідея.

З проголошенням пріоритету загальнолюдських цінностей такі підходи до літератури неприпустимі.

Нові програми пред'являють особливі вимоги до професіоналізму вчителя, оскільки корінним чином перетворюється його роль і значення в процесі навчання, надзвичайно зростає філософський та психолого-педагогічний рівень його підготовки. У них послідовно здійснюється принцип варіативності, який дає вчителеві право вибору авторів і художніх творів, а також шляхів вивчення конкретної теми. Введено твори, які входять в коло дитячого читання, але раніше не вивчаються в школі. Збагачені розділи зарубіжної літератури, що дозволяє учням сприймати класичну словесність у контексті світового літературного процесу.

У сучасної поезії та прозі позначені не тільки нові автори, повертаються забуті імена, дається творчість письменників російської
Зарубіжжя.

Учитель має право вносити в програмний матеріал зміни (у межах
20% від загальної кількості годин на даному класі), не порушуючи логіки курсу.

За таким принципом побудована "Програма з літератури для середніх загальноосвітніх навчальних закладів ", рекомендована Міністерством освіти Росії (науковий керівник Т. Ф. Курдюмова).

Для поглибленого вивчення предмету в школах гуманітарного профілю.

Міністерство освіти Російської Федерації пропонує програми < br> А.Г. Кутузова і В.Г. Маранцман (М., Просвещение, 1991,1992 рр..)

Альтернативна програма з літератури для 5-9 класів опублікована в
"УГ" N 18-21 за 1992р., Розроблена вона Московським інститутом розвитку освітніх систем (автор Княжицький А.І.)

Кількість годин, що виділяються на вивчення російської мови та літератури в кожній конкретній школі або окремому класі, залежить від того, який навчальний план обраний для роботи та які зміни внесені до нього .

При розбіжності кількості годин у навчальному плані та програмі, вчителю дано право самостійно вносити корективи, виходячи з особливостей складу учнів, рівня їх мовної підготовки і літературного розвитку,
/відредаговані програми затверджуються на методичному об'єднанні/.

Творчі пошуки вчителів, варіативні підходи до оновлення змісту та методів викладання повинні всіляко поощсяться, а програми не сприйматися як "командно-вказуючий, заборонно-обмежувальний документ".

Програма Т. Ф. КУРДЮМОВА

Мета літературної освіти - становлення духовного світу людини, вивчення літератури як мистецтва слова, що передбачає систематичне читання художніх творів.

Цим цілям підпорядковані структура, зміст, методика курсу літератури всіх класів. Виділяється три кола читання: для читання і вивчення; для самостійного читання і обговорення в класі; для позакласного читання.

Ці кола читання можуть варіюватися залежно від конкретних умов.

Програма націлює на активне включення учня у творчість на всіх етапах літературної освіти, що нерозривно пов'язано з посиленням його самостійності від класу до класу. Важливою є установка на творче самостійне спілкування учнів з творами мистецтва.

Зміст програми визначається світом інтересів і уподобань учнів, структура - прагнення допомогти освоїтися в світі мистецтва слова.

По-новому організовані розділи російської класики, зарубіжної літератури, Російського Зарубіжжя, значно розширені досліджувані жанри, питання теорії літератури. [1]

Програма В. Г. Маранцман

В основі програми чотири принципи < p> 1. Відповідність літературного матеріалу віковим інтересам учня, етапам розвитку читача-школяра, що визначає ставлення до предмета.

2. Орієнтація змісту програми і характеру роботи з літератури на розвиток учня з опорою на провідний тип діяльності на кожному етапі.

3. Виділення в програмі основних епох історичного розвитку мистецтва, що сприяє формуванню цілісного світогляду, системного погляду на світ.

4. Орієнтація програми на соціальні потреби часу, суспільну психологію поколінь.

Розвиток особистості учня через його зустріч з мистецтвом, входження у світ мистецтва.

В основі програми - вивчення художніх творів у взаємозв'язку з тими явищами життя, які в ньому відображені. Головний лейтмотив - часи життя, часи історії, рух часу в житті людини. Людина і Батьківщину, людина та інші люди, героїчне і буденне, людина у взаєминах із самим собою. Письменник - суспільство
- літературний процес в його історичному русі.

класика та сучасність, діалог часів, письменників, культур, героїв усередині кожної епохи, діалог автора і сучасного читача-учня. < p> Відмінна особливість програми - розділ "Літературна творчість учнів". Він покликаний відкрити перед підлітками нові можливості самовираження, виявити специфіку літератури в зіставленні з іншими видами мистецтва/живописом, театром, кіно, телебаченням /. Написання творчих робіт в заданій стилістиці.

Справжня література - це мистецтво слова, мистецтво читання, це
"розмова з твором". Поза діалогу неможливо успішно викладати літературу.1

Такі вимоги програми.

«Одним з найбільш поширених прийомів вивчення літератури вшколі є коментування. Необхідність коментування текстувиникає з очевидності дистанції, що відокремлює сучасного читача -школяра від літературного твору, що розглядається на уроці, і відісторично й естетично обумовленого літературного процесу.

Подолання або, точніше, скорочення цієї дистанції і є мета ізавдання коментування як методу вивчення літератури в школі ».1. «М.
Лотман висловив міркування, яке за своєю значимістю далеко виходить зарамки позначеної дослідником теми і може розглядатися якнайважливіше, для методики викладання літератури, положення: "Обсягкультурної пам'яті, і її склад значно коливається навіть у межахчитацької аудиторії однієї епохи. Тому цитата, особливо невиділення, створюючи атмосферу натяку, розчленовує читацьку аудиторію нагрупи за ознакою "свої - чужі", "близькі - далекі", "розуміють --нерозуміючі ". Текст набуває характеру інтимності за принципом" комутреба, той зрозуміє ". При цьому досить поширений випадок подвійної send,що створює багатоступеневу систему наближення читача до тексту: однісприймають текст як безпосереднє вираження авторської думки (найбільш
"чужі"), інші розуміють, що текст містить натяк, але не можуть йогодешифрувати, треті можуть співвіднести міститься в ... тексті цитату зпевним зовнішнім текстом і витягти смисли, що випливають з цьогозіставлення. І, нарешті, четверті знають специфічне вживання цієїцитати в тісному дружньому гуртку, пов'язані з нею гурткові асоціації, їїемоційно-культурний ореол, "домашню семантику". [2]

«По суті, діалогічні взаємини автора і читача, що лежатьв основі літератури, будь то О. С. Пушкін і Н. В. Гоголь чи І. Бродський і
Венедикт Єрофєєв, будуються так, як про це пише Ю. М. Лотман. Найяскравішийприклад такого зверненого до читача як співрозмовника оповідання являєсобою проза С. Довлатова.

При такому розумінні будь-який художній текст, будучи жорсткоструктурованою системою, організовує, спрямовує сприйняття "свого"читача і залишається нейтральним по відношенню до читача "чужому", яким, навизначенням, є спочатку будь-який читач-школяр ».1

На цій підставі ми можемо зробити два важливих висновки:

1. Якщо одним із завдань літературної освіти та діяльності вчителя -словесника є вдосконалення читацького сприйняття школярів,то коментування тексту сприяє перетворенню "чужого" по відношеннюдо художнього твору читача в "свого" і підключає його до
"силового поля" цього твору. Художній текст містить у собіустановку на розуміння, але реалізація цієї установки у свідомості пізнаєсуб'єкта можлива тільки в ситуації діалогу "автор - читач".

2. За твердженням В. Г. Маранцман, "мета шкільного аналізу - створеннячитацької інтерпретації твору та співвіднесення її з науковимдослідженням тексту, коректування суб'єктивних уявлень читачаоб'єктивним сенсом твору, розкритих літературознавством "2, токоментування створює передумови створення такої інтерпретації, яка,залишаючись суб'єктивної за ступенем її психологічного проживання, була бпрямує до об'єктивності оцінок за результатами читацького аналізу.

Вибір того чи іншого виду коментування визначається, з одногобоку, кожної конкретної навчальної ситуацією, а з іншого - цілями ізавданнями аналізу, які ставить перед собою і учнями вчитель.

«Навряд чи не найважливішим з видів коментування виявляєтьсякоментар лексичний і не тільки з тієї простої причини, що багатослова в літературному тексті вийшли з ужитку і, отже,невідомі і незрозумілі школярам. Набагато важливіше інше: слово влітературі - слово контекстуальне, воно завжди метафорізіруется в тексті,збагачуючись значеннями та смислами, не відтворюваність у тлумачному словнику.
Воно завжди заглиблені в контекст культури, культурної традиції, і,отже, функціонує в тексті як носій або, точніше, знак цієїтрадиції ».1

Лексична багатозначність слова в літературі не стільки феноменчисто лінгвістичний, скільки культурний. Школярі звертають увагу наце в останню чергу і мають потребу у створенні контексту сприйняттяхудожнього твору, адекватного тієї культурної традиції, вякої воно функціонувало.

Лексична багатозначність слова створює умови для переакцентіровкізмісту літературного тексту сприймає свідомістю. Історія культуризнає багато прикладів тому. Так в 1827 році О. С. Пушкін написавзнамените послання до Сибіру "У глибині сибірських руд", на яке
А. И. Одоєвський відповів віршем "Струн віщих полум'яні звуки". У ньомує такі рядки:

Мечі скуем ми з ланцюгів

І полум'я знову запалимо свободи!

Вона нагрянет на царів -

І радісно зітхнуть народи! -

в співвідношенні з початком вірша:

Струн віщих полум'яні звуки

До слуху нашого дійшли,

До мечів рвонулися наші руки,

І - лише кайдани знайшли. - Вони абсолютно чітко говорять про те, що Одоєвський, у словах
Пушкіна:

Кайдани тяжкі попадають,

темниці впадуть - і свобода

Вас візьме радісно біля входу,

І браття меч вам віддадуть . -

Він побачив утвердження віри поета в кінцеве торжество свободи. Дляпоета-декабриста меч - це, перш за все, зброю, тобто знаряддя боротьби заздійснення своїх ідеалів; свобода, яка згадується Пушкіним, - свобода віддеспотії царської влади, тобто свобода політична і громадянська, а несвобода особиста; кайдани й в'язниці - не тільки і не стільки реалії каторжноїжиття, скільки метафора самовладдя. Отже, у прочитанні
А. І. Одоєвського вірш О. С. Пушкіна - це, перш за все, виправдання
"скорботного праці", визнання правди "високих дум". Сам же Пушкін при такомупрочитанні його вірші виявляється соратником і однодумцемдекабристів. Але чи так це?

«Широко відомі малюнок поета із зображенням шибениці і п'ятьохповішених, зроблений після звістки про страту декабристів, і підпис підним: "І я б міг", - яка за деякими даними мала продовження: "І я бміг, як блазень ", що різко змінює її зміст на прямо протилежний. Не меншвідомі й слова з листа О. С. Пушкіна П. А. Вяземському від 10 липня 1826:
"Бунт і революція мені ніколи не подобалися, це правда, але я була у зв'язкумайже з усіма і в листуванні з багатьма із змовників. Всі обурливірукописи ходили під моїм ім'ям, як усі сороміцькі ходять під ім'ям
Баркова ". 14 серпня поет писав тому ж адресатові:" ... каторга 120 друзів,братів, товаришів жахливе ". З останнього висловлювання, очевидно, виявляєтьсявизнання близькості поета декабристів, але зовсім не очевидним залишається питанняпро близькість ідейної ».1

У грудні 1826 року - початку січня 1827 А. С. Пушкін написав тривірші, що вразили вже його сучасників, як їм здавалося,непослідовністю позиції,: 13 грудня - "Мій перший друг, мій другбезцінний ", 22 грудня -" Станси ", початок січня -" У глибині сибірськихруд ". Ряд пішли за ними віршів підсилює відчуття цієїнепослідовності: "Арейон" (16 липня 1827), "Бог допомогти вам, друзімої "(19 жовтня 1827)," Друзям "(" Ні, я не льстец, коли цареві хвалувільну складаю ... "- початок 1828).

Н. Я. Едельман, вважаючи суперечливість позиції поета дозвільних вигадкоюдослідників і читачів, вважав, що змова і влада "вимагалиісторичного розгляду "2 О. С. Пушкін, на думку вченого, дозволив цюдилему наступним чином: "Влада: Пушкін знаходить подібність перших років
Миколи і Петра, коли "повстання та страти" поєднувалися з благими справами,
"славними днями". Поет дивиться на 1825 - 1826 роки як із близьких, такі з далеких, навіть "давньоримських дистанцій" і прагнути вирватися з полонусьогоднішньої упередженості. "Неосяжна сила речей" взяла верх, виявившинездійсненним, безпідставність грудневої спроби. В руках владитепер, однак, величезні можливості для поступового здійснення тихреформ, про які мріяли декабристи. Декабристи: вони отримують у Пушкінаповне моральне визнання: у них "дум високе стремленье"; їх "божевілля"викликає симпатії (багато хто знав про вигуку Рилєєва напередодні повстання,коли справа уявлялося програним: "А все-таки треба!"). Нехай навітькошти, обрані декабристами, помилкові - цілі все одно шляхетні;гинучи, вони вигукнули істини, які не можна ігнорувати, іуряд повинен задуматися - інакше не виконає історичногопризначення ... У свідомості Пушкіна позначається складна,діалектична формула відомої історичної необхідності, природностіобох протиборчих сил. І якщо так, то не можливо в майбутньомупримирення, засноване на єдності мети - благополуччя Росії? Якщо так,то не за горами амністія, і дві могутні сили знайдуть один одного "1

Н. Я. Едельман пояснив суперечливість поетичної позиції О. С. Пушкінадіалектизмів історичного мислення, але не приховує цей діалектизмрелятивізм етичної позиції поета, що так "обурило" іншогосучасного вченого, А. Синявського, який, коментуючи вірш "Богдопомогти вам, друзі мої ", писав:" Мабуть, ніколи стільки співчуття людямНе будеш разом в одному - такому маленькому - вірші. Плакатихочеться - до того Пушкін гарний. Але давайте на хвилину представимо в меншалегоричному вигляді і "похмурі провалля землі", і "турботи царської служби".
У проваллях, як усім зрозуміло, митарствовалі тоді декабристи. Ну а вслужбу царю входило ці прірви охороняти. Виходить Пушкін бажає тим ііншим якнайшвидшої удачі. В'язневі милість, втікача - ліс, царський слуга - ловиі страти. Так, чи що?! Так (зітхнувши) - так. "2

У його словах є певна частка істини. Пушкін гарний, але тільки не втому іронічному сенсі, який відчувається в словах його коментатора. Відсамого поета відомий його відповідь на запитання Миколи I під час так званої
"таємної аудієнції": "- Пушкін, якщо б ти був у Петербурзі, чи прийняв бити участь у 14 грудня? - Неминуче, государ, і всі мої друзі були взмові, і я був би в неможливості відстати від них. Одне відсутність з?? АСЛОмене, і я дякую за те Небо ". У цій відповіді немає ні натяку на близькістьпоетові декабристських ідей і, одночасне, визнання нерозривностідружніх уз. Це визнання в тій чи іншій мірі ми знайдемо в кожному звіршів, пов'язаних з подіями 14 грудня 1825.

Спробуємо з цієї точки зору подивитися на текст "У глибинісибірських руд ", одразу зазначивши, що це в жодному разі не скасовує іншихпідходів, наприклад, висловленого В. М. Марковичем в статті "Чудове вінтимну і політичній ліриці А. С. Пушкіна "1

Відволікаючись від історичного та біографічного контексту виникненнявірші, "орієнтуючись тільки на зміст сказаного і беручи доувагу лише ті поетичні підтексти і асоціативні зв'язки,подразумеваніе яких було для більшості читачів пушкінської епохисвого роду неминучістю "2

Дослідник приходить до висновку, що" перед читачем розгортаєтьсясвоєрідна утопія, ідеальний проект, який прийняв поетичну форму "3

Безумовно, найважливішою у вірші є заключна строфа,яка стверджує, неминучість настання "бажаною пори" свободи і братерства.
А. И. Одоєвський, поет-декабрист і сучасник Пушкіна, патетично наполягавна тому, що вона настане внаслідок безперервної революційної боротьби
( "з іскри запалиться полум'я ").

В. М. Маркович подивився на вірш інакше. Він побачив у ньому, першза все, поетичне здійснення утопічного ідеалу поета: "... в словесно -емоційному потоці ліричного монологу всі три теми 1. урочистостісуспільної гармонії, 2. торжества над "похмурими затворами" темниці "любовіі приятельства ", 3. долає всі ті ж перешкоди« вільногоголосу »слідують одна за одною і тому одна в іншу безпосередньопереростають. Як тільки названі сили, здатні подолати те, щороз'єднує і сковує людей (такими силами виявляються любов, дружба іпоетична творчість), негайно з'являється віра в розірвання кайданів,крах темниці, радісну зустріч зі свободою, в торжество справедливостіі людського братства. У читацькому сприйнятті це може статисвоєрідним еквівалентом причинно-наслідкового зв'язку, оскількиуявлення про перемагає силі любові, дружби та поезії займає
"нормальний" композиційне положення мотивування подальшого, а ніякихінших мотивувань, що обгрунтовують віру в наступ нового суспільногостану, у вірші немає. Пояснення позначеної таким чином зв'язоквідсутній: незрозуміло, як зможуть впливати "любов і дружество" (або
"вільний голос" поета) на суспільне життя, як викличуть вони в нійнайглибші зміни. Але в самому інтонаційному звучанні тексту, внезворотності його тематичних переходів відчувається абсолютна впевненість уте, що це станеться неодмінно. ... пояснення внутрішнього зв'язкудекількох явищ немає, але очевидно, що такий зв'язок існує іщо вона здатна корінним чином змінити існуючий світ. Подібніситуації сучасники Пушкіна сприймали як чудесні "1

Спробуємо послідовно розглянути вище позначені позиції.
"Кайдани впадуть", "в'язниці впадуть", але що тому причиною - перемога ввизвольної революційної боротьби чи щось інше? У віршітакою силою є "любов і дружество", саме вони, як і "вільнийглас ", не знають перешкод і не рахуються з кайданами й в'язниці, яксправедливо вважає В. М. Маркович, ніяких політичних і соціальних мотивіву вірші немає. Треба думати, що Одоєвський побачив у вірші
Пушкіна те, що він хотів побачити, а не те, що в ньому є насправді.
Історично і ситуативно це зрозуміло. Єдиною підставою длявибудовування певної програми революційної боротьби, а саме таксприймається вірш Одоєвського, є остаточний пушкінськийвірш: "Брати меч вам віддадуть". Як вище вже зазначалося, меч у сприйнятті
Одоєвського, перш за все, зброю. Меч ж це не тільки зброя, але й символдворянської, лицарської честі, "стилістично сублімований еквівалентдворянської шпаги "," символ єднання, асоціативно пов'язаний зподанням про лицарські ритуали та спілки "1.

На цій підставі можна зробити висновок, що у вірші" У глибинісибірських руд "Пушкін" обіцяє декабристам тільки амністію і відновленняв правах, а не здійснення їх заповітного політичного ідеалу "2

Інакше кажучи, зміст послання полягає в тому, що відібране владою удекабристів гідність дворянина і громадянина визнається за ними друзями.
Актуальність такого прочитання вірша на противагу прочитання
Одоєвського побічно підтверджується історичними фактами: перед посиланням ікаторгою засуджені декабристи піддалися громадянської страти, коли їхпозбавили права носіння зброї, надломив над головами шпаги. Таке прочитанняпозбавлена політичної тенденційності, властивої Одоєвському, і ближче допушкінського задумом Ми вважаємо, що вірш - "Брати меч вам віддадуть" - можевказувати на те, що для Пушкіна в'язні темниць НЕ бунтівники і злочинці,а, перш за все, друзі і брати. "Бажана пора" - час зустрічі друзів.
Тоді і в "Стансах" ми можемо побачити не стільки проявпроурядової позиції Пушкіна, поет не вітав скоєнегосударем, а скоріше направляв його державну волю, скільки бажаннянаблизити зустріч з друзями. Якщо стати на таку точку зору, топротиріччя віршів 1826 - 1827 років будуть зняті.

«Даний приклад дуже наочно показує, що нерозуміннязнакового значення слова в художньому творі, що особливохарактерно для читачів-школярів в силу обмеженості їх читацькогодосвіду і несформованість культурної пам'яті, тягне за собою якщо ненерозуміння авторської позиції, то, у всякому разі, допустимістьперекручено її тлумачення. Це перша перешкода на шляху сходженнячитача до сенсу прочитаного ».1

Вивчення літератури в сучасній школі ставить перед учителем новіпроблеми. Тепер, коли в суспільстві немає жорстких ідеологічних вимог,немає заборони на розмову про Бога, коли держава відмовилася відобов'язкових для всіх атеїстичних позицій, учитель може в розборіхудожнього твору не зупинятися тільки на соціальнихпозиціях автора, а перейти на наступний щабель поглиблення: зрозуміти духовнупозицію художника. Ця позиція неминуче присутній у кожному істинномутворі мистецтва, тому що справжня література - це пошук істини,спроба зрозуміти сенс життя людини, його призначення. Російська література вцьому сенсі особлива - вона вся пройнята пошуком Бога, тому вивчати їїу відриві від біблійних переказів було б навряд чи правильно.

Багато російські письменники зверталися до Біблії для того, щоб розкритинайбільш важливі і складні явища сучасності, проблеми людини ілюдства. Серед них були Лермонтов і Пушкін, Толстой і Достоєвський,
Чехов і Бунін, Купрін і Андрєєв, Пастернак і Мандельштам, Булгаков і
Айтматов. Для того, щоб зрозуміти їх твори в тій глибині і складності,в яких вони і розкривали сутність часу, треба розуміти і джерела,які їх питали.

Візьмемо для прикладу «Повість враменних років». Автор постійно цитує
Священне Писання, проповідує і наставляє сучасників. Працюючи над
"Повість временних літ", можна показати учням відмінність міждавньоруськими літописами і західними історичними хроніками, а такожпорівняти опис одних і тих же подій в літописі і в працях істориківнаступних століть таких, як Карамзін, Соловйов, Ключевський. Курслітератури Давньої Русі може бути доповнений розмовою про храмовоїархітектурі та іконопису.

Історико-літературний курс 8-11 класів включає і вивченнялітератури 18 століття, епохи класицизму, коли спостерігається різкий розривміж культурою Давньої Русі і Російської імперії. Реформи Петра різкозмінили спрямованість російської літератури, носіями і творцямиросійської культури стають вже не ченці, дворяни, але зв'язок її з
Біблією не переривається.

Кінець ХІХ і початок ХХ століття - час лихоліття і тривожний, повнестрашних передчуттів і пророцтв. Загострення соціальних суперечностей,стрімке зростання технічного прогресу, змішання етичних норм,експерименти в духовному житті - це всі прикмети настання нового століття.

Російська література майже вся пронизана пошуком Бога. Богошуканняабо богоборство - одна з тем творчості Достоєвського. Роман
"Злочин і кара" - це розповідь про сучасний Достоєвським молодомуінтелігента, який і втратив Бога, і хоче його знайти.

В оповіданні «Суламіф» А.І. Купрін звертається до однієї з найбільшпоетичних і найскладніших книг Старого Завіту, книзі «Пісня пісень». Цякнига розповідь про любов Бога до вибраного народу Ізраїлю. Для того, щобпоказати суть цієї любові, таємницю обрання, автор книги «Пісня пісень»використовує алегорію. Він розповідає про любов чоловіка і жінки. Саме таквін намагається на людській мові розповісти про те, що не можна виразитисловами. Купрін ж використовує цей сюжет для розкриття однієї з найважливішихтим своєї творчості, теми кохання.

«Якщо ми хочемо, щоб наша молодь навчилася по-справжньому читати ірозуміти класику, ми і повинні навчити її розуміти саму суть явищ,а цього і вчить нас сама головна книга - Біблія ».1

Руську класику читати потрібно. І добре це робити в "шкільні рокичудесні ". Але у зв'язку зі скороченням годин, що відводяться в шкільних планах налітературу, чи правильно віддавати класики все визначений час?

Класика не старіє. Але не старіє вона лише для розвиненої, думає,тонко відчуває, емоційного читача. Рівень напруження почуттів,тонкість руху душі, химерна життя серця, по суті, можутьвиявитися однакові і у пушкінської Тетяни, і у юної дівчини XXI століття. Але --не у будь-якої сучасної дівчини, зовсім навіть не у будь-який.

Класична література для більшості сьогоднішніх школярів, більшнудна і безжиттєва, ніж для їхніх батьків, і авторитет "найбільш читаючоїкраїни "нам, мабуть, в найближчому майбутньому не повернути. Незнання напам'ятьвіршованих уривків викликає набагато менший дискомфорт, ніж комп'ютернанеграмотність.

У сучасного школяра виникає відчуття, що сучаснійлітератури немає. Вся література закінчилася в XIX - початку XX століття. Чи варторобити титанічні (для сучасної молоді) зусилля, щоб придбатизвичку до читання.

«Існує думка, що сучасному вчителю слід, поряд зтворами класичної літератури, знайомити учнів з новинкамисучасності, тому що може трапитися так, що, прищеплюючи похвальнузвичку до солідного, серйозного читання, ми відверне школяра від читаннязовсім. »1

Але не можна забувати, що класика, яку ми вивчаємо в школі, вжеувійшла в національний канон, в національну систему координат, що включає всебе і нашу спільну історію, загальну географію та ін. А поточна література вцю систему координат за визначенням не входить, вона для цього повинна якмінімум перестати бути поточної. І таких творів-віх, творів -скреп існує в нашій літературі більше, ніж можливо дізнатися за час,відводиться сьогодні на вивчення літератури в середній школі. Тому включенняв програму навіть нової класики (Платонова, наприклад) можливе тільки зарахунок класики старої.

Список літератури:

1. Айзерман Л. С. Уроки літератури сьогодні .- М., 1974.

2. Білінсіс Я.С. Російська класика і вивчення літератури в школі. -

М., 1986.

3. Фокєєва Н.П. Російська класична література у професійній підготовці вчителя словесника. - Саратов, 1979.

4. Програмно - методичні матеріали. Література. 5 - 9 кл./

Сост. Т. А. Калганова. - 3-е изд., Перераб. - М.: Дрофа, 2000.

5. Програма з літератури для 5-9 класів// "Учительская газета"

N 18-21 - 1992.

6. Федоров С. В. Урок літератури: проблеми, методи, підходи//

Методико-літературна поштове розсилання. - № 7. - 29. 04 2001.

Subscribe.Ru

7. Лотман Ю.М. Пушкін Спб., 1995. - С.414].

8. Бібліотека великих письменників. Под ред. С. А. Венгерова. Пушкін.

СПб., 1910. - Т.IV. - С. XXIII.

9. Лотман Ю.М. Пушкін .- Спб., 1995.

10. Маранцман В.Г. Методи і прийоми вивчення літератури в школі//

Методика викладання літератури. - М., 1995. - Ч.1.4. Маркович

В.М. Пушкін і Лермонтов в історії російської літератури. - СПб.,

1997.

11. Терц Абрам/Андрій Синявський/Собр. соч. в 2-х т. - М., 1992. - Т.1.

12. Ейдельмана Н.Я. Пушкін. Історія і сучасність в художній свідомості поета. - М., 1984.

13. Катерина Яковлєва Методичні рекомендації для вчителів словесності з використання компакт-диску "Біблія. - М., 2002

14. Марія СЕТЮКОВА-КУЗНЕЦОВА І моя точка зору має право на існування.// Журнальний зал. Новий світ. - 2001. № 8.

-----------------------

[1] Програмно - методичні матеріали . Література. 5 - 9 кл./

Сост. Т. А. Калганова. - 3-е изд., перераб. - М.: Дрофа, 2000.

1 Програмно - методичні матеріали. Література. 5 - 9 кл./

Сост. Т. А. Калганова. - 3-е изд., перераб. - М.: Дрофа, 2000.

1. Федоров С. В. Урок літератури: проблеми, методи, підходи// Методико -літературна поштове розсилання. - № 7. - 29. 04 2001. Subscribe.Ru

[2] Лотман Ю.М. Пушкін. - СПб., 1995. - С.414
1 Федоров С. В. Урок літератури: проблеми, методи, підходи// Методико -літературна поштове розсилання. - № 7. - 29. 04 2001. Subscribe.Ru
2 Маранцман В.Г. Методи і прийоми вивчення літератури в школі// Методикавикладання літератури. - М., 1995. - Ч.1.4. Маркович В.М. Пушкін і
Лермонтов в історії російської літератури. - СПб., 1997 .- С.152.
1 Федоров С. В. Урок літератури: проблеми, методи, підходи// Методико -літературна поштове розсилання. - № 7. - 29. 04 2001. Subscribe.Ru
1 Федоров С. В. Урок літератури: проблеми, методи, підходи// Методико -літературна поштове розсилання. - № 7. - 29. 04 2001. Subscribe.Ru

2 Ейдельмана Н.Я. Пушкін. Історія і сучасність в художній свідомостіпоета. - М., 1984.

С.113.
1 Ейдельмана Н.Я. Пушкін. Історія і сучасність в художній свідомостіпоета. - М., 1984.

С.113
2 Терц Абрам/Андрій Синявський/Собр. соч. в 2-х т. - М., 1992. - Т.1. -
С.371.
1 Маркович В.М. "Чудова в інтимному і політичній ліриці А. С. Пушкіна".
Бібліотека великих письменників. Под ред. С. А. Венгерова. Пушкін. СПб., 1910. -
Т.IV. - С. XXIII.

С.66 - 95.
2 Там же. С.70.
3 Там же. С.71.
1 Маркович В.М. "Чудова в інтимному і політичній ліриці А. С. Пушкіна".
Бібліотека великих письменників. Под ред. С. А. Венгерова. Пушкін. СПб., 1910. -
Т.IV. - С. XXIII .- С.73
1 Маркович В.М. "Чудова в інтимному і політичній ліриці А. С. Пушкіна".
Бібліотека великих письменників. Под ред. С. А. Венгерова. Пушкін. СПб., 1910. -
Т.IV. - С. XXIII. -С.71
2 Н. О. Лернер. ". Бібліотека великих письменників. Под ред. С. А. Венгерова.
Пушкін. СПб., 1910. - Т.IV. - С. XXIII.
1 Федоров С. В. Урок літератури: проблеми, методи, підходи// Методико -літературна поштове розсилання. - № 7. - 29. 04 2001. Subscribe.Ru.
1 Катерина Яковлєва Методичні рекомендації для вчителів словесності повикористання компакт-диску "Біблія. - М., 2002
1 Марія СЕТЮКОВА-КУЗНЕЦОВА І моя точка зору має право на існування.
//Журнальний зал. Новий світ. - 2001. № 8.