Синтаксична Стилістика

Кожному функціональному стилю властиві свої особливостісинтаксичних побудов, свої типові конструкції, які вводяться вхудожній твір і взаємодіють у ньому зі спеціальнимстилістичним ефектом. Для розмовної мови, наприклад, характернінадмірність синтаксичного побудови, перерозподіл кордонівпропозиції, еліптичні пропозиції, зміщені конструкції, в якихкінець пропозиції дається в іншому синтаксичному ладі, ніж початок, і,нарешті, відокремлені один від одного елементи одного і того ж висловлювання.
Всі ці риси використовуються для передачі прямої мови: Boy, did I gallop!
With those three sons of Africa racing after me and hissing! (K. Mac-Innes. Absolute Beginners)
Полуотмеченние структури a grief ago являють собою інший приватнийвипадок розбіжності між ситуативно позначає і традиційнопозначає. Їх слід відрізняти від випадків транспозиції, де однаіснуюча в мові структура замінюється іншою, також існує, алехарактерною в іншому вживанні або значенні.

Незвичайне розміщення елементів пропозиції - інверсія

Емоційність та експресивність можуть бути передані до мови не тількиспеціальним вибором слів, як про те йшла мова вище, але й особливим їхрозміщенням.
В англійській мові у кожного члена пропозиції, як відомо, є звичайнемісце, яке визначається способом його синтаксичного вираження, зв'язками зіншими словами і типом пропозиції. Порушення звичайного порядку проходженнячленів пропозиції, в результаті якого який-небудь елемент виявляєтьсявиділеним і отримує спеціальні конотації емоційності абоекспресивності, називається інверсією. Інверсія визначається положеннямсинтаксично пов'язаних між собою членів пропозиції щодо одинодного. Зміна порядку слів не може бути необмеженим, воно підпорядкованедеяким правилам, тобто використовуються далеко не всі можливі розміщення,а тільки деякі.

Експресивна і функціонально-стилістична забарвлення інверсіїхарактерна переважно для прози, оскільки у віршах порядок слівпідпорядковується ритміко-інтонаційної структурі вірша, а розташуваннякомпонентів синтаксичних конструкцій відносно вільно.

Типові випадки інверсії.

1. Предикатів, виражений іменником або прикметником, можепередувати підлягає і зв'язкового дієслова: Beautiful those donkeyswere! (К. Mansfield. The Lady's Maid) Цей тип інверсії особливо характернийдля розмовної мови, де він часто поєднується з еліпсів, розчленованимпитанням і іншими типовими для розмовної мови особливостями: Artful --wasn't it? (К. Mansfield. The Lady's Maid), Queer how it works out, isn'tit? (JB Priestley. Dangerous Corner)

У книжковій мови еліпса в цьому випадку немає, зате часто, хоча і необов'язково, слід інверсія зв'язкового дієслова і підлягає: Uneasy liesthe head that wears a crown. (W. Shakespeare); Sure I am, from what I haveheard, and from what I have seen ... (GG Byron)

Засобом виділення знаменної дієслова-присудка служить такожпостановка його перед таким, що підлягає, за яким слідує допоміжний абомодальний дієслово: Go I must.

2. Пряме доповнення з метою емфаза може бути поставлено на першемісце: Her love letters I returned to the detectives for filing. (Gr.
Greene. End of the Affair)

3. Визначення, виражене прикметником або декількомаприкметниками, при постановці його після обумовленого надаєвисловом урочистий, кілька архаізірованний, піднесенийхарактер, організовує його ритмічно, може акцентуватися прислівниками абоспілками і навіть отримує відтінок предикативного: Spring begins with thefirst narcissus, rather cold and shy and wintry. (D. H. Lawrence); In someplaces there are odd yellow tulips, slender, spiky, and Chinese looking.
(D. H. Lawrence)

4. Обстоятельственние слова, висунуті на перше місце, не тількиакцентуються самі, а й акцентують підмет, яке при цьомувиявляється висунутим на останнє місце, а останнє місце також єемфатіческій позицією: Hallo! Here come two lovers. (К. Mansfield); Amongthem stood tulips. (R. Aldington)

Особлива жвавість і динамічність оповіді створюється висуванням наперше місце постпозітіва: off they sped, out he hopped, up you go.

Переосмислення, або транспозиція, синтаксичних структур

Стверджуючі за формою пропозиції можуть використовуватися як питання,якщо запитувати хоче показати, що він вже здогадується про те, якийбуде відповідь, і йому це не байдуже. Вони також можуть служити якспонукання до дії. Так звані риторичні запитання служатьемфатіческій твердженням, а наказові пропозиції можуть інодіпередавати не спонукання до дії, а загрозу або насмішку. Всі ці зрушення,тобто вживання синтаксичних структур у невластивих їм денотативногозначеннях і з додатковими конотаціями, називаються транспозицією.

Транспозиція, т. e. прямий порядок слів у питаннях Стенлі (And that'ssupposed to be cultured? і And this is what you want to study at
Cambridge?), Насичує ці питання іронією і навіть сарказмом. Прямий порядокслів свідчить про те, що запитує здогадується, яким може бутивідповідь.

Риторичне питання не передбачає відповіді і ставиться не для того,щоб спонукати слухача повідомити щось невідоме що говорить. Функціяриторичного питання - привернути увагу, посилити враження, підвищитиемоційний тон, створити піднесеність. Відповідь в ньому вже підказав, іриторичне питання тільки залучає читача в міркування абопереживання, роблячи його більш активним, нібито змушуючи самого зробитивисновок.

Транспозиція питальних пропозицій можлива не тільки за типомриторичного питання з переходом в емфатіческій твердження, але і зпереходом у спонукальні й оклику пропозиції, обов'язково більшеекспресивні, ніж форми без транспозиції.

Експресивність заперечення

З точки зору теорії інформацій інформаційний зміст кожногоповідомлення є функцією від імовірності що входять до нього елементів. Якщопозитивні і негативні пропозиції мали б однакову ймовірністьв тексті, тобто зустрічалися б однаково часто, то семантико-синтаксичнахарактеристика складових текст пропозицій не була б сама по собіінформативною. Але оскільки насправді негативні пропозиціїзустрічаються в середньому у багато разів рідше, ніж позитивні, їх появавиявляється особливо інформативним.

З іншого боку, експресивність заперечення залежить від його функціївказувати на те, що зв'язки між названими в пропозиції елементамиреально не існує. В результаті будь-яке заперечення має на увазі контрастміж можливим і дійсним, що і створює експресивний і оціннийпотенціал.

На експресивності заперечення грунтується фігура мови, що називаєтьсяЛітота чи зменшенням (understatement) і складається у використаннічастинки з антонімом, вже містить негативний префікс: it is notunlikely = it is very likely; he was not unaware of = he was quite awareof. Конструкція з Літота може мати різні функції в поєднанні з різноюстилістичної забарвленням. У розмовному стилі вона передає переважновиховану стриманість або іронію. У науковому стилі вона повідомляєвисловом велику строгість і обережність: it is not difficult to see =it is easy to see.

Види і функції повторів

повтори, або репризою, називається фігура мови, яка полягає вповторенні звуків, слів, морфем, синонімів або синтаксичних конструкцій уумовах достатньої тісноти ряду, тобто достатньо близько один від одного,щоб їх можна було помітити. Так само, як і інші фігури мови, що підсилюютьвиразність висловлювання, повтори можна розглядати в планірозбіжності між традиційно позначає і ситуативно що позначає якдеякий цілеспрямоване відхилення від нейтральної синтаксичної норми,для якої достатньо одноразового вживання слова: Beat! beat! drums!
- Blow! bugles! blow! (W. Whitman)

Різноманіття притаманних повтору функцій особливо сильно виражено впоезії. Деякі автори ^ навіть вважають повтори стилістичним ознакоюпоезії, що відрізняє її від прози, і підрозділяють повтори на метричні іевфоніческіе елементи.

До метричних елементів відносять стопу, вірш, строфу, анакрузу іепікрузу, а до евфоніческім - рими, асонанси, дисонанси, рефрен.

Хіазм полягає в тому, що в двох сусідніх словосполученнях (абопропозиціях), побудованих на паралелізм, другий будується у зворотнійпослідовності, так що виходить перехресне розташування однаковихчленів двох суміжних конструкцій.

Розрізняють ще епіфору, тобто повторення слова в кінці двох або більшефраз, і кільцевий повтор, або рамку. Повторення союзовназиваетсяполісіндетон.

тавтологією прийнято називати повтор, який нічого до змістувисловлювання не додає. Як видно з наведених прикладів, це відноситьсятільки до логічного змісту повідомлення, до інформації першого типу.

Синтаксичні способи компресії (пропуск логічно необхідних елементів висловлювання)

Пропуск логічно необхідних елементів висловлювання може прийматирізні форми і мати різні стилістичні функції. Сюди відносятьсявикористання односкладних і неповних пропозицій (еліпс), бессоюзіе,замовчування або близький до нього апозіопезіс і зевгма.

Пропуск спілок може бути продиктований вимогами ритму. При довгихперерахування він дає стрімку зміну картин або підкреслюєнасиченість окремими приватними враженнями в межахзагальної картини, неможливість перелічити їх усі.

Використання безсполучникового зв'язку призводить до того, що синтаксичнацілісність складного єдності виявляється вираженою співвідношенням основнихконструктивних одиниць і ритмомелодійних засобами, що додає мовивелику стислість, компактність і часто динамічність.

Умовчання і близький до нього апозіопезіс складаються в емоційному обривівисловлювання, але за замовчуванням мовець свідомо надаєслухачеві здогадатися про недосказане, а при апозіопезісе він дійсноабо вдавано не може продовжувати від хвилювання або нерішучості. Обидвіфігури настільки близькі, що їх часто важко розрізнити.

Синтаксична конвергенція

Синтаксичної конвергенцією називається група з декількох співпадаючих пофункції елементів, об'єднаних однаковим синтаксичним відношенням допідпорядковує їх слова чи речення.

До синтаксичної конвергенції слід також віднести перечіслітельниепропозиції, тобто Безсполучникові складні речення, що складаються з рядуоднорідних складених пропозицій.
Ефект синтаксичної конвергенції може бути заснований на семантичноїнеоднорідності синтаксично однорідних членів.
Сіллепсісом називається об'єднання двох або більше однорідних членів, такчи інакше що розрізняються в граматичному відношенні.

Фонетичний Стилістика

Виконавські фонетичні засоби

виконавськими назовают фонетичні засоби, що допускаютьваріювання, маючи на увазі, що при перекодуванні твори зписьмової форми в усну можливі, у відомих межах, деяківідмінності в інтерпретації його звучання, що, природно, змінює ісмислову інтерпретацію.

Навпаки, фонемний складу тексту, його інструментування і віршованийрозмір цілком залежать від автора; ці фонетичні кошти можна назватиавторськими.

Від виконавця залежать найбільше так звані просодіческіеелементи, тобто зміни і протиставлення висоти тону, тривалістьвимовляння, гучність, прискорення і уповільнення, взагалі темп мови, розривиу проголошенні, паузи, розстановка більш-менш сильних смислових іемфатіческій наголосів.

Авторські фонетичні стилістичні засоби

Авторські фонетичні засоби, що підвищують експресивність мови і їїемоційне та естетичне, вплив, пов'язані із звуковою матерієюмови через вибір слів і їх розташування і повтори. У своїй сукупності цікошти розглядаються вченням про милозвучності, або евфоніей. Евфоніей, абоінструментовкою, називають також і самий об'єкт цього вивчення, тобтовідповідну настрою повідомлення фонетичну організацію висловлювання.

звукопис називається відповідність звукового складу фразизображуваного, тобто перша, або денотативної, частини повідомлення, у той часяк інструментування пов'язана з коннотатівной його частиною.

Приватним випадком звукопису є звуконаслідування, тобто використанняслів, фонетичний склад яких нагадує звані в цих словахпредмети і явища-звуки природи, крики тварин, рухи,супроводжуються яких-небудь шумом, мова і різні звуки, якими людивисловлюють свій настрій, волю і т. д.

Парономасія - це близькість звучання контекстуально пов'язаних слів.

Алітерація в широкому сенсі слова є повтор приголосних або голоснихзвуків на початку близько розташованих ударних складів: Doom is dark anddeeper than any sea dingle. (W. Auden) алітерацією називають також повторпочаткових букв: Apt Alliteration's artful aid. (Ch. Churchill)

Асонанс, або вокаліческой алітерацією, називається повторенняударних голосних всередині рядка або фрази або на кінці її у вигляді неповноїрими.

Римою називається особливий вид регулярного звукового повтору, а самеповторення більш-менш подібних поєднань звуків на кінцях рядків або вінших, симетрично розташованих частинах віршів, що виконуєорганізуючу функцію в строфічної композиції.

Рима, таким чином, має подвійну природу: як і будь-евфоніческійзвуковий повтор, вона є фактом інструментування, і, як регулярнийповтор, вона виконує композиційну функцію.

Звукові повтори - одна з провідних ознак, що відрізняють поезію відпрози. «Стіховие ряди скріплені між собою єдністю стійкоїповторюваності одного, декількох або всіх конструктивних елементів ».
Розрізняють евфоніческіе і метричні повтори. Рима належить доевфоніческім типах повтору, куди належать також алітерація, рефрен,асонанси, дисонанси, анафора, епіфора, парономасія, паралельніконструкції. Метричні повтори - це стопа і кратні її повтори (розмір)і строфа.

Найчастіше римуються, тобто збігаються за звучанням, саме кінці рядків,починаючи від останнього ударного складу, однак можливі також рими всередині рядка (цезурние), на початку рядка (головні) і акромонограмми.

Положення рими у вірші і строфі підпорядковується тій чи іншій схемі. Завертикального розміщення розрізняють рими суміжні (аа, bb), перехресні
(ав, ав) і оперізуючі (ав, Ьа). Важливо також зазначити відстань міжвіршами, з'єднаними римою, і число віршів, об'єднаних однією римою. Заскладовий обсягом рими поділяються на чоловічі (наголос на останньому складі),жіночі (наголос на передостанньому складі) і дактилічних (наголос натретьому від кінця складі). Для англійського вірша, завдяки редукціїзакінчень і переважаючою в споконвічних словах односкладово, характернічоловічі рими.

Подібність позицій може бути різною: за подібністю положення у віршірозрізняють кінцеві рими, внутрішні, початкові (рідкісний вид) і римнихакромонограмми.

Початковими, або головними, називають іноді рими, що з'єднують кінецьодного рядка з початком наступної. Інше, більш спеціальне їх назва --римних акромонограмма. Акромонограмма є лексико-композиційний прийом
- Складовий, лексичне або римних повторення на стику рядків.
Лексична акромонограмма називається також підхопленням, анадіплозісом істиком, але в цих випадках важливий повтор, а не його розташування на стикурядків.

З точки зору подібності звучання рими можуть бути точними (heart --part) і приблизними. Приблизні рими підрозділяють на асонанси,в яких при однаковості голосних приголосні різними (advice --compromise), консонанс, в яких збігаються, навпаки, приголосні
(wind-land, grey-grow), і дисонанси, в яких збігаються неударние голосніі приголосні, а ударні не збігаються (devil-evil).

У консонансной римі (її також називають параріфмой і полуріфмой)збігаються приголосні, що передують збігаються ударним голосним (star --stir). Якщо за ударними голосними слідують ще згодні, збігаються і вони
(hall-hell).

Залежно від числа співпадаючих звуків розрізняють рими бідні (by --cry) і багаті (brevity - longevity), тобто що складаються з великого числаоднакових звуків.

Ритм

Ритмом називається всяке рівномірне чергування, наприклад прискорення іуповільнення, ударних і неударних складів і навіть повторення образів, думок іт.д.
Ритм має велике значення не тільки для музики, віршів, але і для прози.
Але якщо в поезії ритміка невіддільна від метрики, тобто різноманітнихвіршованих розмірів, заснованих на наголос, то в прозі справа йдетрохи інакше. Ритм прози заснований переважно на повторі образів,повт?? ре тим і інших великих елементів тексту, на паралельнихконструкціях, на вживанні речень з однорідними членами,специфічному розташуванні визначень.

Ритм, отже, має не тільки виразну, але й символічнуі образотворчу функції і далеко не зводиться до метриці. У процесіперетворення життєвого досвіду, відносин, почуттів і ідей в матеріаллітератури він організує їх, надає їм структурність.

Ритм може імітувати рух, поведінка, обстановку, як увірші Р, Кіплінга про крокуючих по африканської пилу солдатів або як вописі морських хвиль у Г. Мелвілла. Він може передавати напруга,хвилювання, загальний настрій, як у «Вороні» Е. По.

Розділ поетики, присвячений ритмічній структурі літературнихтворів та її ефективності в передачі думки і емоції, називаєтьсяПросодія.