КГАЦМіЗ
Реферат на тему:
«Казки О. С. Пушкіна»
Виконав: Д. А.
Група:
Зміст
1. Передмова ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 3
2. Казки О. С. Пушкіна ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 4
3. Вклад казок А. С. Пушкіна в літературу ... ... ... ... 11
4. Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... .12
1. Передмова
Олександр Сергійович Пушкін - самий улюблений письменник в нашій країні.
Його всі знають, книги його всі читають. Його вірші заучують напам'ять.
У нинішньому році виповнюється 200 років з дня народження Пушкіна, апам'ять про нього не вмирає, любов до нього не проходить, а слава його все зростає.
Пушкіна не тільки читають, а й старанно вивчають. Я у своїй роботітеж спробую розкрити невелику частину творчості цього великого письменника.
Темою для дослідження я обрав казки. З самого раннього дитинства багато хто знас чують їх від батьків. Дорослішаючи, ми дізнаємося і інші, більшсерйозні і важкі твори Пушкіна, а перечитуючи старі, з дитинстванам знайомі його речі, починаємо бачити і розуміти в них багато такого, чогораніше не розуміли. І тоді нам ще ближче, ще дорожче стає Пушкін.
Раніше чи пізніше, в дитинстві чи у зрілому віці, твори цьогописьменника торкнуться серці кожного. Казки О. С. Пушкіна - це універсальнітвори, які будуть цікаві і дорослому і дитині. Кожен знайдев них щось для себе. Мені здалася цікавою та захоплюючою ця тема.
Дуже цікаво відкрити для себе щось нове з того, що знайоме нам здитинства. Саме тому я і захопився цією частиною творчості великогописьменника.
2. Казки Пушкіна
Казки О. С. Пушкіна з'явилися в період найвищого розквіту йоготворчості. Вони не призначалися для дітей, але відразу увійшли в дитячечитання.
«... Діти, до яких і не думав звертатися поет, коли писав свого
«Салтана», «Золотого півника» і «Царівну», ввели їх в свій духовний побуті цим зайвий раз довели, що народна поезія у вищих свої досягненнячасто буває поезією дитячої », - писав К. І. Чуковський.
Живучи в Михайлівському, Пушкін близько познайомився з простим народом, зселянами. Там він з глибоким співчуттям та цікавістю вивчав народнізвичаї, звичаї та повір'я.
Няня розповідала йому, як і в дитинстві, казки, співала народні пісні, і
Пушкін був у захваті від їх поетичністю. У той час в селі можна булопочути безліч чудових пісень - і весільних і похоронних, і сумних івеселих, і хороводних і колискових, і богатирських і «божественних».
Розповідалося безліч цікавих казок, повторювалося величезнекількість поетичних загадок, прислів'їв і приказок. Все це складалисянародами, селянськими поетами, які грамоти не знали, своїх оповідань,віршів і пісень не записували, а розповідали і співали їх, передаючи одинодному з голосу. Пушкін не міг наслухатись всієї цієї чудової поезії. Вінзапрошував до себе простолюдинів, які знають багато пісень і казок, і записувавте, що чув від них. На свята ходив до сусіднього Святогірськиймонастир, для того щоб послухати спів сліпих жебраків і запам'ятати їхпісні.
Сусідні поміщики, приїхавши якось у неділю в цей монастир молитися
Богу, з сім'ями, виряджені по-святковому, були дуже здивовані і навітьображені, побачивши молодого сусіда - Пушкіна в полукрестьянской одязі, вчервоній сорочці і широких штанях, що сидить на церковній паперті і співаючогоразом зі сліпими старцями «Вірш про Олексія, божого людину».
Пушкін у Михайлівському почав вчитися сам складати по-народному пісні,казки і, врешті-решт, опанував цим умінням.
У 1830 р. Пушкін починає роботу над казкою про медведіхе «Як весняноїтеплою часом », яка залишилася незавершеною. У 1831 р. закінчено «Казкапро царя Салтана »та« Казка про попа і його працівника Балді ». У 1833 р. написанідві казки: «Казка про рибака та рибку» і «Казка про мертву царівну і про сімбогатирів ». У 1834 р. з'явилася «Казка про золотого півника».
А. С. Пушкін створює свої казки на фольклорному матеріалі. «Казка про попаі його працівника Балді »близька за сюжетом до народної казки« Батрак
Шабараша ». Сюжет «Казки про рибака та рибку» пов'язаний витоками з казкою
«Жадібна стара» і був подарований Пушкіну збирачем фольклору письменником В.
І. Далем. «Казка про царя Салтана» перегукується з народною казкою «Прочудових дітей ». «Казка про мертву царівну і про сім богатирів» близька досюжету народної казки «Чарівне дзеркальце». Звертаючись до усної народноїтворчості, А. С. Пушкін бачить у ньому невичерпні можливості дляоновлення літератури.
Казки О. С. Пушкіна - сюжетні твори, в яких показаний різкийконфлікт між світлим і темним світом. Прикладом може служити «Казка процаря Салтана, про сина його славного і могутнього богатиря князя гвідон
Салтановіче і про прекрасної царівни Лебеді ». Вона була написана в 1831 р. івперше надрукована в 1832г. в третій частині «Віршів А. С. Пушкина».
Це була перша казка Пушкіна, що з'явилася в пресі. Вона зустріласуперечливі відгуки. Далеко не всі сучасники зрозуміли новаторство Пушкінаі побачили народження нового поетичного жанру. Цей твір - ненаслідування і не перекладення народної казки, а її прямий спадкоємець нелише за зовнішніми ознаками, але й по реалістичній основі і на глибокийсоціальним змістом. У ньому з самого початку дається тонке сатиричнийзниження образу царя: «У всі час розмови він стояв позаду забору ...»
За цензурних умов А. С. Пушкін не міг відвертіше висміятивельможного любителя підслуховувати. Але в чорновий прозової програмі
«Казки про царя Салтана» поет чітко окреслив риси його характеру: «Цар мавзвичку гуляти пізно по місту і підслуховувати мови своїх підданих. Він зприємною усмішкою підійшов до менший сестрі, взяв її за руку і сказав: будьж царицею і роди мені царевича! Потім, звернувшись до старшої та середньої, сказаввін: ти будь у мене при дворі ткалею, а ти - куховаркою ».
У казці відображені різноманітні відтінки людських почуттів:
У кухні злиться кухарка,
Плаче біля верстата ткаля ,
І заздрять оне
Державної дружині --і розкриваються складні взаємини між людьми ( «А ткаля зкуховаркою, з сватів бабою Бабаріхой вапна її хочуть ... »).
Дія розгортається динамічно, без тривалих описів. Пушкін -казкар виступив проти монотонності поезії, проти стертих ритміко -синтаксичних оборотів. Його вірш рухливий, передає ритм руху інапруженість подій:
Їде з грамотою гонець,
І приїхав нарешті.
А ткаля з куховаркою,
З сватів бабою Бабаріхой
обібрати його велять;
доп'яна гінця поять
І в суму його порожню
сунуть грамоту іншу ...
Динамізм та швидкість зміни подій вільно і легко уживаються з пейзажнимикартинками, лаконічними і зримо-барвистими:
Вітер весело шумить,
Судно весело біжить ...
У синьому небі зіркигорять,
У синьому морі хвиліхльостають;
Хмара по небу йде,
Бочка по морю пливе.
Вітер на морі гуляє
І кораблик підганяє;
Він біжить собі у хвилях
На роздутих вітрилах.
Пушкін виступає в «Казки про царя Салтана» як борець за народність мови,або «людське», як тоді говорили.
М'яко, задушевно звучить мова героїв, повна слів з пестливихсуфіксами, характерними для усної народної творчості:
... білочка при всіх
Золотий гризе горіх,
Ізумрудец виймає,
А шкаралупу збирає ...
«Казка про царя Салтана» завершується не моралістичні висновком, як булоу багатьох інших письменників-казкарів, а веселим бенкетом славлять торжестводобра.
«Казка про попа і його працівника Балді» - сатира на служителів православноїцеркви. Ця казка за життя поета не була надрукована. Вперше їїопублікував В. А. Жуковський в 1840 р. в журналі «Син Вітчизни» з великимипереробивши, викликаний суворістю цензури. «Поп» був перетворений на «купця
Кузьму Йолоп ». Починалося воно так:
Жив-був купець Кузьма
Йолоп,
на прізвище Осиновый
Чоло.
А вся казка була названа: «Казка про купця Кузьмі Йолоп і пропрацівника його Балді ». Зміни, внесені Жуковським, спотворювалиантицерковну спрямованість казки, порушували систему її образів іпоетичну цілісність.
У Пушкіна казкові персонажі психологічно і художньо досконалі;в процесі роботи над казкою він постійно вигострював її вірш, наближаючи йогодо народного, загострюючи сатиру.
Художні засоби пушкінської казки нерозривно пов'язані з йогопоетичним світосприйняттям. Поет виступив проти пафосу й заумностівірша, він прагнув наблизитися до народної приказки з її афористичністю.
Так, у чорновому варіанті було:
Попадя баба булаздогадлива,
На всякі хитростіповадлівая.
А в остаточній редакції:
Розум в баби кмітливий,
На всякі хитростіповадлів.
У 1835 р. в журналі «Бібліотека для читання» з'явилася «Казка про рибака тарибку », написана за два роки до цього.
У« Казки про рибака та рибку »відбилися мотиви, що існують не тільки вросійською мовою, а й у закордонному фольклорі. Так, у збірці братів Гріммє схожа казка. Але вони обмежилися моралістичні висновком: жадібністьшкідлива, задовольняйтеся тим, що в тебе є. Казка Грімм позбавленасоціального забарвлення: обидва дійові особи - старий і стара - порівнукористуються почестями і багатствами, що дісталися їм по милості золотийрибки. Казка Пушкіна являє собою сатиру на кріпацтво. Цепідкреслюється різким протиставленням діда й баби: він залишаєтьсяселянином, а вона піднімається все вище по соціальних сходах.
В образі старого уособлюється народне початок казки. Він змушенийкоритися волі жадібної старої, він не має до неї поваги, як бивисоко не вознеслася вона. Про це свідчить його звернення до неї,коли вона захотіла стати царицею:
«Що ти, баба, блекотиз'їв? »
« Казка про мертву царівну і про сім богатирів »написана в 1833 р.
Надрукована вперше в 1834 р. в журналі «Бібліотека для читання». У ній особливочітко відбилася гуманістична спрямованість пушкінських казок.
Цариця-мати вірно чекає свого чоловіка, що відправився в далекий похід.
Пушкін розповідає про це в яскравих сценах, близьких за стилем до усногонародної творчості:
Дивиться в поле, інда очі
розболілися глядючі
З білої зорі до ночі;
Не видать милого друга.
Тільки бачить: в'єтьсяхуртовина,
Сніг падає на поля,
Вся белешенька земля.
Образ королевича Єлисея дан в билинних тонах. Герой «відправляється вдорогу за красунею душею, за нареченою молодої ». Він близький до природи.
Ліричні звернення Єлисея до сонця і місяця і, нарешті, до вітрупоетично фарбують його образ, надають йому особливу чарівність:
Єлисей, не сумуючи,
До вітрі кинувся, волаючи:
«Вітер, вітер! Ти могутній,
Ти ганяєш зграї хмар,
Ти вільніше синє море,
Скрізь веешь на просторі,
Не боїшся нікого,
Крім Бога одного.
Аль відмовиш мені ввідповіді?
Не бачив чи де на світі
Ти царівни молодий?
Я наречений її ».
Ці звернення являють собою своєрідні ліричні відступи, вяких відчувається синтез поетичних елементів усної народноїтворчості. Так Пушкін виступив як новатор у самій композиції казки,розгорнувши народні звернення-заклинання в поетичну картину.
«Казка про мертву царівну» написана поетом у творчому змаганні з
Жуковським. Але на відміну від нього Пушкін не обмежується романтичнимзображенням героїв, він вводить реалістичні картини життя царського двору,створює і сатиричні персонажі у своїй казці. Таким є в якійсь мірі цар -батько, що поспішили одружуватися, тільки-но закінчився визначений термін вдівства. Пушкініронічно говорить про нього:
Довго цар був невтішний,
Але як бути? і він бувгрішний;
Рік пройшов, як сонпорожній,
Цар одружився з іншою.
Основна ж сила сатири Пушкіна спрямована проти цариці-мачухи,що втілює «темний світ» у казці. Мачуха «чорної заздрості повна»,
«Горда, ломліва, норовлива і ревнива». Заздрість і злість до всього світлогоі доброму призводить її, зрештою, до смерті: «Тут її туга взяла, іцариця померла ». Так в казці перемога добра символізує загибель зла.
Особливо чітко демократичні ідеї Пушкіна відбилися в незакінченою
«Казки про медведіхе» (1830 р.), де сатирично, в образах звірів,висміюються правлячі стани - від дворянського до церковного.
Прибігав туто вовк -дворянин,
У нього-то зубизакуслівие,
У нього щось очізаздрісні.
Приходив тут бобер,торговий гість,
У нього-то бобра жирнийхвіст.
Приходила ласочка -дворяночка,
Приходила білочка -княгінечка,
Приходила лисиця -подьячіха,
Подьячіха, казначеіха ...
Дворянам, князям, купцям даються емоційно забарвлені негативніхарактеристики. Симпатії Пушкіна в цій казці цілком на боці народу,тому тільки селянин, зайка-смерд, зображений у казці тепло: «Прибігавтут зайка-смерд, зайка бідненький, зайчик сіренький ... »
Вороже ставлення А. С. Пушкіна до самодержавно-кріпосницької владияскраво проявилося в тому, що позитивні герої всіх його казок - люди знароду: працівник Балда ( «Казка про попа і його працівника Балді»); трудівник -старий ( «Казка про рибака та рибку»).
Для казок Пушкіна, як і для народних, характерна віра в світлі сили іпочуття. Казки Пушкіна оптимістичні, в них добро завжди перемагає пітьму ізлість. Винахідливість і працьовитість Балда допомагає йому перемогти попа; любов івірність Єлисея воскрешають його наречену; синівська відданість гвідон, йогоборотьба з заздрістю і наклепом сприяють торжества правди.
Рисами народності відзначена і поетична мова в казках Пушкіна. У нихшироко застосовуються народні приказки, прислів'я, слова і вирази,суфікси:
Але дружина не рукавиця:
З білої ручки нестряхнешь
Та за пояс не заткнеш.
( «Казка про царя Салтана ».)
« ... Надалі тобі, невіглас,наука:
Не садіся не в своїсани! »
(« Казка про рибака і рибку ».)
Чекають бувало з півдня, дивись,
Ан зі сходу лізе рать.
( «Казка про золотого півника ».)
« дурень ти, простак!
Випросив, дурень,корито!
У кориті чи багатокористі ?..»
( «Казка про рибака та рибку».)
У казках Пушкіна багато слів розмовного, іноді просторічні мови ( «ічутка лунати стала »,« не покину »,« він стояв позаду забору »,« індаплакав цар дадонів ».).< br> Пушкін використовує образотворчі засоби народної поезії: порівняння,метафори, гіперболи, постійні епітети:
У лусці, як жар горя,
Тридцять три богатирі ...
( «Казка про царя Салтана ».)
Цар скопця дякує,
Гори золота обіцяє.
( «Казка про золотого півника ».)
Але царівна молода,
Тіхомолком розцвілі
Тим часом росла, росла,
Піднялася - і розквітла ...
І до царівні наливне,
Молоде, золоте
Прямо яблучко летить ...
Відповідає місяць ясний ...
( «Казка про мертву царівну ».)
В його казках широко застосовується народно-поетична мова з їїсвоєрідною ритмікою і повторами ( «в дорогу снаряди»; «світ нашсонечко »,« по морю, по океану до славного царя Салтана »).
Казки Пушкіна відрізняються багатством творчої фантазії. У нихгармонійно уживаються реалістичні картини побуту і звичаїв різнихстанів російського суспільства з чудесами чарівного світу, що виникли під перомпоета. Такий ціле місто на острові Буяні - столиця князя гвідон:
... Місто новий золотоверхий ...
... Стіни з частими зубцями,
І за білими стінами
вражають маківки церков
І святих монастирів.
... У воза золотих
Пишний двір зустрічає їх ...
Поетично досконалі такі персонажі, як царівна Лебідь, Золота рибка,
Золотий півник, тридцять три богатирі, білка-чудесніца.
Для казок Пушкіна, як і для народних, характерні чудові перетворення:старої селянки - в царицю; лебедя - в прекрасну дівчину; князя гвідон
- В комара, джмеля, муху.
Чарівні перетворення не тільки захоплюючі, вони допомагають розкритигуманістичні ідеї казок. Перетворення старої знову з цариці вселянку пов'язане з покаранням її за самодурство і жадібність. Перетвореннялебедя в прекрасну дівчину висловлює перемогу любові над чарівними чарами.
Казки Пушкіна пробуджують симпатії і антипатії читачів, формуютьактивне ставлення до героїв.
3. Вклад казок А. С. Пушкіна в літературу
Поет шукав свій шлях освоєння великої поетичної форми. Вінпереглянув всі сучасні естетичні теорії, що вважалися незмінними.
Так, казку Пушкін розглядає як великий епічний жанр літератури ввідміну від багатьох сучасних йому письменників, які вважали, що це жанрнезначний, дрібний. Створюючи казки, Пушкін звертається не до якогосьодному сюжетом, як робили багатойого сучасники, а збирає іобробляє найбільш яскраві варіанти російського і зарубіжного фольклору.
Твори О. С. Пушкіна вказали дитячій літературі новий шлях.
Вони дали класичні зразки дитячої літератури, порізали порожнечу інадуманість моралістичні книжок багатьох дитячих письменників.
31.03.99 22:06:50
Список використаної літератури
1. А. С. Пушкін. Зібрання творів в трьох томах.
Т.1. - Москва: Художня література, 1964.
2. А. С. Пушкін. Вибрані твори. - Москва: Дитяча література,
1969.
3. Дитяча література./Під редакцією Е. Е. Зубарєва -
Москва: Просвещение, 1985.
4. «Благослови, поет !...»: Антологія поезії пушкінської пори. Книга 1./
Примітки Вл. Муравйова - Москва:
Радянська Росія, 1983.
