Таємниці твори Пушкіна.

Таємниця перший: відсутність імені у Германна.

Не важко помітити, що у головного героя твору відсутній ім'я (аможе бути - прізвище). Доведемо, що «Германн» - це прізвище. Поведемодоказ від протилежного: нехай «Германн» - це ім'я. Але в цьому випадкувиникають протиріччя: по-перше, в слові «Герман», що позначає ім'я,тільки одна буква «Н», на відміну від написаного Пушкіним, по-друге, виходячиз діалогів можна зробити висновок, що кавалери використовують прізвище людини,коли звертаються один до одного або говорять про кого-небудь в третій особі:

. Що ти зробив, Сурін ?..

. А який Германн !..

Отже, «Германн» - це прізвище.

Чому ж Пушкін обділив свого «розважливі німці» ім'ям? Можнаприпустити, що автор зробив це без жодного підтексту: Чаплицький,
Нарумов, Чекалінскій ... - за аналогією. Але ця причина навряд чи єщирою, тому що названі герої грають епізодичні ролі, в той час як
Германн - головний герой.

Мені здається, Пушкін відмовив свого героя в імені, маючи на метіпідкреслити таємничість, пов'язану з героєм: в душі пристрасний гравець,людина з «профілем Наполеона» і «душею Мефістофеля», Герман ніколи неграв і взагалі не виявляв світської активності. Єдиним заняттям,обумовленим азартних характером, було постійне його перебування близькокарткового столу як спостерігає за грою.

Германн у творі постає нам холоднокровним військовим інженером,володіє здатністю підкоряти розуму свої почуття, коли подібна міранеобхідна для досягнення поставленої мети. Як неважко помітити,необхідність вдаватися до такої ієрархії підпорядкування була у герояпостійна, бо все його життя мала своєю метою самоствердження в суспільстві,що було неможливо зробити без деякого капіталу. Саме прагненнямдосягти цієї мети і було обумовлено знайомство Германна з графинею та їївихованкою Лізою.

Причина знайомства нашого героя з Лисавета Іванівною з вищесказаногозрозуміла, але не переросла чи штучна любов Германна в любовістинну?

Таємниця друге: чи любив Германн Лізу?

Мені здається, що не любив. Хоча, можливо, він і був закоханий в неїдеякий час, але про довге і палкого кохання говорити не доводиться.
Германн пише Лізі освідчення в коханні, просто скопійовані з німецькихроманів, благо вихованка графині не знає німецької. Але раптом він робивце не за принципом «аби як, тільки щоб добитися" аудієнції "графині », а тільки через те, що був профаном в любовних справах: він неуявляв собі методи знайомства з дівчатами відмінні від описаних уроманах. Цей аргумент переконливий. Дійсно, багато людей перш читаютьпро любов, а вже потім налагоджують взаємини зі своїми коханими,і в цих випадках, якщо у людини немає красномовства і тому подібнихемоційних рис, їх побачення, і очні, і, тим більше, заочні, стаютьдуже схожими на сцени з прочитаних романів. Також мій уявний опонентможе спростувати мене, посилаючись на те, що герой самовіддано мерз навулиці в холод тільки для того, щоб побачити обличчя Лисавета. Все так, але цене заперечує, що Герман стояв на морозі не від кохання до дівчини, а від коханнядо таємниці графині.

Після смерті графині наш герой якось недбало повідомляє колишньоївихованці померлої жахливу новину, не намагаючись якимось чином обгородитиїї від цієї вести, втішити її. Але на противагу цьому можна висловитинаступне: по-перше, Ліза була домашньої в'язнем у старої графині і смертьостанньої звільнила б вихованку від цієї муки, по-друге, Германнаможна виправдати тим, що він сам був у предшоковом стані і не мігадекватно проаналізувати обстановку. Знову мій віртуальний супротивник незгоден. Але я хочу нагадати, що Лисавета жила за рахунок графині і була віднеї залежна в матеріальному плані.

Отже, рахунок рівний. На всі мої доводи уявний опонент відповів своїмиконтраргументами. Так що ж - суперечка програний? Сподіваюся, що ні. У мене взапасі залишився ще один факт: після того, як Германн дізнався таємницю трьохкарт, він перестав зустрічатися з Лізою, перестав про неї думати. А вже сидячи в
Обухівській лікарні, він і зовсім забув про неї. Тут можна заперечити, щомовляв не до того йому було і взагалі він зійшов з розуму - але це ж тількипідкреслює моє твердження: При розвитку божевілля у Германнаназовні виплеснулося те, що займало його уяву в попередній час.
Як видно, це безліч цілком і повністю складалося з думки про карти:
«... Трійка, сімка, туз! .. трійка, сімка, дама !..», і тут немає навітьнатяку на «колишню» кохання.

Але також має право на існування і наступна гіпотеза. Можливо,спочатку Германн не думав скористатися Лізою як мимовільноюпомічниці для особистого знайомства з графинею. Можлива закоханість Германнв Лисавета Іванівну анітрошки не суперечить його основної мети, тому невиключено, що паралельно розвивалися дві історії «любові»: між Германоі Таємної і Герман і Лізою.

Але за роздумами про кохання, дійсної або відсутньою, Германна до
Лізи зовсім загубився не менш цікаве питання про почуття Лисавета
Іванівни до героя. Смію стверджувати, що й тут не було кохання. Постараюсьце довести. Ліза, «чужа серед своїх» на балах і затероризував будинкуграфинею, по роману (тому що більше нічого не знала) закохалася в першіймолодої людини, який звернув на неї увагу. Також швидко вона і
«Кинула» свого недавнього обранця, побачивши в ньому перш непоміченінегативні, на її погляд, риси. По-моєму, якщо б вона дійснолюбила Германна, то хоча б їх розлука була б більш поетична.

Таємниця третя: «випадкові» явища.

У «Пікової дами» зустрічаються деякі моменти, які можна списати нарахунок випадкових. Але чи так вони випадкові, чи все-таки за ними є якийсьвнутрішній сенс?

"... Розмірковуючи таким чином, він опинився в одній з головних вулиць
Петербурга, перед будинком старовинної архітектури.

- Чий це будинок? - Запитав він [Германн] у кутового будочники.

- Графині ***, - відповів будочник.

Германн перелякався. Дивовижний анекдот знову представився йогоуяві. Він став ходити біля будинку, думаючи про його господині і про дивовижний їїздібності "* - Як видно, Германна вабила до цього нічим зовні нечудовому будинку якась «невідома сила». Навряд чи хто-небудь будестверджувати, що його поява біля цього будинку два рази поспіль євипадковістю. Таким непереборним прагненням «пустунки долі» звестинашого героя з цим будинком Пушкін, на мій погляд, мав на меті показатиторжество підсвідомості Германна, який намагався доставити свого господаряближче до можливого місця реалізації його нав'язливої ідеї, над його розумом.

«У цю хвилину здалося йому, що мертва насмішкувато глянула на нього,пріщурівая одним оком. Германн поспішно подавшись тому, оступився інавзнак гримнувся про земь. Його підняли. У той же самий час Лисавета
Іванівну винесли в непритомності на паперть »- без сумніву, подібна річ могластатися на похороні, але Пушкін, на мій погляд, вводить у твірцей елемент для того, щоб підкреслити ту невизначену, нервознуобстановку, яка панувала в душах Лізи і, особливо, Германна.

Таємниця четверта: таємниця графині.

Як відомо, таємницю трьох карт повідав графині Сен-Жермен. Але звідки вінсам дізнався цю таємницю? Можливо, припущення Германна щодо диявольськогодоговору було вірним. Події твору не суперечать цієї гіпотези,що дає право вважати її можливою дійсністю. Зробленеприпущення можна розвивати в двох напрямках. Слідуючи перше, угоду з
Дияволом зробив Сен-Жермен і потім «по доброті серцевої (душу-то він вжепродав) »подарував цю таємницю графині. Інша ж версія полягає в тому, щоконтракт з головою опозиції Богу укладала сама графиня, а Сен-
Жермен був лише «подарунком долі», посланим Дияволом. Ця версія, на мійпогляд, є більш правдоподібною, тому що при розгляді графині якзгустку темних сил досить просто пояснюються багато моментів, пов'язаніз таємною карток, які можна списати на прояви волі володаря
Пекло. Отже, графиня продала душу Дияволу і стала носієм страшноїтаємниці.

На користь вищеописаного говорить також натяк, виражений у промові Германна дографині: «Може бути, вона [таємниця] пов'язана з жахливим гріхом, з пагубавічного блаженства, з диявольським договором ... Подумайте: ви старі; житивам вже недовго, - я готовий взяти ваш гріх на свою душу »

Таємниця п'ятий: чому Германн« обдернулся »?

Це питання розпадається на дві: причина програшу та механізмздійснення цього вироку.

Серед можливих причин того, що Германн програв, не дивлячись на знаннятаємниці трьох карт, можна назвати наступні. По-перше, з того, що графиняпродала душу дияволу може випливати, що вона, допомагаючи своєму новомуповелителя - Дияволу, назвала Німеччину завідомо неправильні карти длятого, щоб отримати його душу, не сплачуючи за це. Цю версію підтверджує іте, що графиня прийшла до Германа «виконати його прохання» «не за своєюволі ». По-друге, ділячись з героєм таємницею, вона зробила застереження: «... з тим,щоб ти одружився на моїй вихованці Лисавета Іванівні ...». Германн жзовсім не збирався одружуватися на Лізі. За цього графиня, здобувшиздатність розглядати душі людей, і наказала нашого героя. По-третє,можливо, що в такий досить своєрідним способом Бог намагався врятувати душу
Германна від потрапляння до свого супротивника, швидше забрав її до себе (цейспосіб чимось нагадує зраду Христа Юдою, який намагався, намій погляд, найнадійнішим способом захистити свого вчителя від псевдолюбящіхйого людей).

Механізм такої дивної помилки може бути наступним. По-перше, Германнміг нервувати і просто переплутати карти. Але ця версія ємалоправдоподібна. По-друге, карту, вже відкладену Герман, моглипідмінити «темні сили». І третє, найбільш складної технічно, версієює наступна. Ці «темні сили» якимось чином діяли на
Германна так, що пані йому бачилася тузом. І тільки після того, як Тальябуло програно, і Диявол зробив свою брудну справу, наш герой побачивпомилку, яка так дорого йому коштувала.

Ще одним варіантом розвитку подій могло служити наступне.
Існувало Щось, яке могло якимось чином впливати на життя людей.
Саме це Щось «ощасливив» таємницею Сен-Жермена, графиню і Чаплицького.
Коли це Щось дізналося про можливість того, що ще хто-небудь (в даномувипадку - Германн) дізнається таємницю, то воно вирішило, що вже достатньо людейзбагатилася завдяки цьому і змінило умови розиграшу карт. Воно повідомилографині про зміну, але не пояснив нові правила. Коли власницятаємниця говорила Герману про неї, вона не була цілком впевнена у правильностітактики, але, піддавшись на умовляння на межі загроз нашого героя, вона навманнязмінила правила. Як видно, вона не вгадала. На користь цієї версії свідчитьте, що графиня і Чаплицький ставили карти одну за одною, в той час як
Німеччині було сказано: «Трійка, сімка і туз виграють тобі підряд, - але зтим, щоб ти на добу більше однієї картки не ставив і щоб за все життя вжепісля не грав ».

Таємниця самого Пушкіна.

Виникає природне запитання: а чому, власне, Олександр Сергійович
Пушкін узявся написати таке своєрідне твір?

Спробуємо відповісти на це питання. Відразу необхідно зазначити, що
«Пікова дама» написана в 1833 році, тобто вже не юним письменником.
Можливо, цей твір став продовженням дослідження поведінкилюдини під впливом зовнішніх факторів. Ще одним твором, що ставитьцю проблему, є «Мідний вершник». Але «Пікова дама» цікавіше зточки зору різноманітності сюжетних ліній і проблем, ніяк не менш складних,що знайшли відображення у творі. У «Євгенії Онєгіні» автор вбиває
Ленського, мотивуючи це вирішеним долі героя. Чому ж тоді вінзалишає в живих Германна? Можливо, вже працюючи над твором, Пушкінсам зацікавився не зовсім звичайним персонажем і вирішив простежити йогодолю.

Правда, можливо й таке, що «Пікова дама» була своєрідним крикомдуші поета. Тепер уже ні для кого не секрет, що сам Пушкін був азартнимгравцем (це пояснює таке точне, детальний опис самої гри). Моглостатися так, що сам автор у той час програв велику суму і вирішивстворити твір, що відображає перипетії карткової життя.

Якщо я не помиляюся, «Пікова дама» була першим твором в російськійлітературі, так яскраво висвітлив проблеми взаємозв'язку азарту, грошей, любові,світського життя.

Список використаних джерел інформації

«А.С. Пушкін. Його життя і твори »Збірник історично-літературнихстатей. Укладач В. Покровський. Москва, 1905 рік.

А.С. Пушкін «Вибрані твори» у двох томах. Лениздат, Ленінград,
1961 рік.

Інтернет. ПУБЛІЧНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКАhttp://www.online.ru/sp/eel/russian.
* Тут і далі цитати наводяться за джерелом: ПУБЛІЧНА ЕЛЕКТРОННА
БІБЛІОТЕКА: версія 1.00 від 22 травня 1998 Звірка проведена за Зборамтворів О. С. Пушкіна в десяти томах, изд-во "Правда", Москва, 1981 р.