Введення.
Лексикологія і фразеологія (наука) тісно пов'язані з лексикографією (відгрец. lexis - слово і grapho - пишу).
Лексикографія - одна із прикладних (тобто мають практичне призначенняі застосування) наук, що входять у сучасну лінгвістику. Це теорія іпрактика складання різних мовних словників, значить, це наука прословниках, про те, як їх найбільш розумно робити, разом з тим це та самапрактика складання словників.
Зрозуміло, що не можна складати словники, не розуміючи, що таке слово, яквоно живе і як воно «працює» в нашій мові. Але ми вже знаємо, що словавивчаються лексикології. Ось чому лексикографія дуже тісно пов'язана злексикології і залежить від неї. У той же час укладачі словників,вдумуючись в слова, їх значення, їх «поведінка» в мові, збагачують науку прослові новими спостереженнями та узагальненнями. А це означає, що не тількилексикографія залежить від лексикології, а й лексикологія залежить відлексикографії. Ці дві науки припускають один одного.
Для того щоб повніше і правильніше зрозуміти, чим займаються лексикограф
(укладачі словників), потрібно познайомитися з результатами їх праці, тобтословниками.
Таким чином, лексикографія - це наукова методика та мистецтвоскладання словників, практичне застосування лексікологіческой науки,надзвичайно важливе як для практики читання іншомовної літератури і вивченнячужої мови, так і для усвідомлення своєї мови в його теперішньому і минулому.
Типи словників вельми різноманітні.
Перш за все доводиться розрізняти лінгвістичні словники інелінгвістіческіе. Перші збирають й описують під тим або іншим кутомзору лексичні одиниці мови (слова та фразеологізми). Особливий підтиплінгвістичних словників становлять так звані ідеографічні словники,що йдуть від поняття (ідеї) до вираження цього поняття в слові абословосполученні. У нелінгвістіческіх словниках лексичні одиниці (вЗокрема - терміни, однослівні і складові, і власні імена) служатьлише відправною точкою для повідомлення тих чи інших відомостей про предмети іявищах позамовних дійсності. Зустрічаються і проміжнірізновиду словників. Крім того, кожен словник може бути віднесений абодо «загальним», або до «спеціальних».
Прикладами загальних лінгвістичних словників можуть служити звичайні тлумачні іперекладні словники, що охоплюють з тим або іншим ступенем повноти всюлексику, існуючу в загальнонародному вживанні. Спеціальний лінгвістичнийсловник розробляє якусь одну область лексики, інколи достатньошироку (наприклад, фразеологічний словник, словник іншомовних слів),І бувало, що досить вузьке (наприклад, словник особистих імен, які давалиновонародженим). Загальний нелінгвістіческій словник - це загальна енциклопедія
(наприклад, Вікіпедія-Велика Радянська Енциклопедія). Спеціальнийнелінгвістіческій словник - це спеціальна (галузева) енциклопедія
(медична, юридична тощо) або ж короткий словник тієї чи іншої
(зазвичай - більш вузькій) області знання, або біографічний словник діячівтієї чи іншої галузі (письменників, художників і т.д.), або ж тієї чи іншоїкраїни (словник-довідник типу «Who is who »).
тлумачним словником називають такий, головним завданням якого єтлумачення значень слів (і фразеологізмів) будь-якої мови засобамисамого цієї мови. Тлумачення дається за допомогою логічного визначенняконцептуального значення (наприклад, загостриться - нагрітися до дуже високоїтемператури; рекордсмен - спортсмен, який встановив рекорд), за допомогоюпідбору синонімів (настирливий - докучливий, нав'язливий) або у формівказівки на граматичне відношення до іншого слова (прикривання-діяза значенням дієслів прикривати і прикриватися). У деяких тлумачнихсловниках значення слів розкриваються в потрібних випадках за допомогою малюнків.
Емоційні, експресивні і стилістичні конотації вказуютьсяза допомогою спеціальних послід ( «неодобр.», «презри.», «шутл.», «Іронія.»,
«Книжковій.», «Разг.» І т. п.). Окремі значення у міру потреби іможливості (в залежності від обсягу словника) ілюструється прикладами --типовими сполученнями, в яких бере участь дане слово (наприклад, праскарозжарився, атмосфера загострилася - де дієслово виступає вже в переносномузначенні: "стала напруженою"), або ж (особливо в словниках більшогообсягу) цитатами з авторитетних письменників. Як правило, тлумачні словникидають також граматичну характеристику слова, вказуючи за допомогоюспеціальних сміття серед частина мови, граматичний рід іменника,вид дієслова і т. д. і приводячи в потрібних випадках крім «представницької»,або «словникової», і деякі інші граматичні форми даного слова. Утією чи іншою мірою вказується і вимову слова (наприклад, в російськихтлумачних словниках - наголос), іноді повідомляються і різні інші,додаткові відомості.
Зазвичай тлумачні словники є словниками сучасної літературноїмови. Деякі з них носять строго нормативний характер, тобто відбираютьтільки факти, які повністю відповідають літературній нормі, рекомендують ціфакти як єдино «правильні» і відсікають все, що хоча б трохивідхиляється в бік просторіччя. Типовим прикладом може служитиакадемічний словник французької мови (Dictionnaire de I'Academie
Franзaise). Для багатьох інших тлумачних словників характерно більш широкерозуміння літературної мови і, відповідно, включення до словникарозмовної і навіть просторічні лексики (крім лише вузько-обласних,діалектних, вузькопрофесійних і суто арготіческіх елементів). До цьоготипу відносяться обидва останніх академічних словника російської мови - 17 --томний «Словник сучасної української літературної мови» Академії наук
СРСР (1950-1965) і 4-томний «Словник російської мови» (1957-1961), а такожоднотомний «Словник російської мови» С. І. Ожегова (9-е испр. і доп. виданняпід ред. Н. Ю. Шведової 1972 р.), який дуже корисний для практичнихцілей, і більш ранній «Тлумачний словник російської мови» колективу авторівпід ред. Д. Н. Ушакова (4 томи, 1935-1940). Особливе значення для російськоїлексикографії має, звичайно, 17-томний академічний «Словник сучасногоросійської літературної мови ». Він включає більше 120 тис. слів. У 1970 р.він відзначений Ленінською премією.
Інший характер носить знаменитий, не раз перевидавалися «Тлумачнийсловник живої великоруської мови "В. І. Даля (4 томи, перший вид.
1863-1866 рр..), В достатку включає обласну та діалектних лексикусередини 19 століття і щодо повноти охоплення цієї лексики і великої кількостінародних виразів досі неперевершений. Він включає близько 200 тис.слів літературної мови та діалектів. З 1965 р. почав виходити «Словникросійських народних говірок »за редакцією Ф. П. Філіна, в якомупредставлені діалектна лексика і фразеологія всіх російських говірок 19-20століть.
Головне завдання тлумачного словника - витлумачити значення слів та їхзастосування в мові, відмежувати правильне від неправильного, показати зв'язокслів зі стилями мови, дати читачеві відомості про особливості відмінкових,родових, заставних, видових та інших граматичних форм слова; попутновказується, як слова пишуться і вимовляються.
Тлумачні словники, як правило (але не завжди), виявляються і нормативними,тобто пояснюють слова відповідно до вимог літературно-мовнихнорм (норма стосовно мови - це вироблене за участю літературиі прийняте суспільством як обов'язковий правило, що регулюєзастосування слова в мові, його написання, вимова і наголос). Так, усіперераховані тлумачні словники російської мови - нормативні, за винятком
«Тлумачного словника живої великоруської мови" В.І. Даля.
тлумачним словником протистоять перекладні, найчастіше двомовні (скажімо, російсько-англійський та англо-російська), а іноді багатомовні. У перекладних словниках замість тлумачення значень на тому ж мовою даються переклади цих значень на іншу мову, наприклад, загостриться - become heated, настирливий
- importunate, troublesom. Залежно від того, призначений чи словник як посібник. під час читання (слухання) тексту чужою мовою, або як допомога при перекладі з рідної мови на чужій, його бажано будувати по-різному.
Так, російсько-англійський словник для англійців може давати менше відомостей у
«правою» (тобто англійською) частини, ніж їх дає російсько-англійський словник, призначений для росіян. Наприклад, перекладаючи російське звернення, словник для англійців може просто перелічити всі можливі англійські еквіваленти
(address, appeal; conversion; treatment, circulation і т. д.), так як англійцю відомі смислові відмінності між цими англійськими словами; в словнику ж для росіян доведеться вказати, що address і appeal це
'звернення до ...', причому appeal це "звернення' в смисле'прізив '; що conversion це" звернення до віри "і т. п., що treatment це 'поводження з ...',' поводження з ким-небудь ', a circulation' обіг товарів, грошей і т. п. '; крім того, доведеться вказати, з якими приводами вживаються ці англійські іменники, навіть вказати місце наголосу (address і т. п.), тобто забезпечити англійські еквіваленти багатьма роз'ясненнями, які допоможуть правильно застосувати їх, переводячи текст зі словом звернення з рідної російської мови на іноземну англійська. Ясно, що в англо-російському словнику картина відповідно зміниться. У словнику, розрахованому на росіян, російська частина буде менш докладної, але в словнику, призначеному для англійців, доведеться докладно вказувати відмінності в значеннях і у вживанні російських еквівалентів, забезпечувати їх граматичними посліду, вказувати наголос і т.д. Хороший переказний словник повинен містити також стилістичні послід і особливо відзначати випадки, коли переводить еквівалент є неточним в стилістичному відношенні. Переклад слів завжди представляє велику трудність, тому що обсяг значення слова в різних мовах часто не збігається, переносні значення в кожній мові розвивається по-своєму. Так, в російському сон означає і «сон» (стан сну) і
«сновидіння», а в чеському перший відповідає spanek, а другий - sen, аналогічно в англійському розрізняють sleep і dream, slumber; в німецькому Schlaf і Traum. Навпаки, важливе для російської мови відмінність дієслів йти і їхати не отримає відображення в перекладі на болгарську мову, де буде спільний дієслово Іда, ідвам, і французька, де arriver - і йти, і їхати і т.п.
Перекладні словники можуть бути двомовними (російсько-французький, англо-російський і т.п.) і багатомовними. До таких належить складений А. І В.
Попова «Словник на семи мовах (французько-німецько-англійсько-італійсько-іспансько-португальсько-голладських-російська)», що вийшов у світ в 1902 р.
Теоретичне і практичне значення подібних словників дуже невелика.
Значно важливіше багатомовні спеціальні словники, що дають переклад будь-якої галузевої термінології на ряд мов, наприклад, випущений в Росії в
1881 «Кишеньковий російсько-англійсько-французько-італійсько-датська і норвезько-латиська морський словник ». Останнім часом досить широкого поширення набули короткі багатомовні словники з підбором найбільш уживаних слів і виразів. Прикладом може бути «Слов'янський розмовник», випущений в Софії в 1961 р.. У ньому наведено привітання
( «Здрастуйте!» І под.), Застереження ( «Бережіться!"), Слова для бесіди на побутові теми в гостях, у магазині, на пошті і т.д. російською, сербохорватської, болгарською, польською і чеською мовами. Багатомовні словники можуть мати різну цільову установку. Так, в 18 і початку 19 століття були поширені «каталоги мов», де до даному слову підбиралися всі відомі переклади на будь-які мови; пізніше цей тип став більш вузьким і практичним, об'єднуючи переклади або на групу споріднених мов, або на групу мов однієї географічної місцевості на допомогу туризму та подорожей.
До загальних словників ми віднесемо також словники, що розглядають (в принципі)всю лексику, але під яким-небудь специфічним кутом зору. Такі,Зокрема, словотворчі (дериваційні) словники, що вказуютьчленування слів на складові їхні елементи, тобто дають довідки проморфологічному складі слова. Прикладом може служити «Шкільнийсловотворчий словник »З.А. Потіхі (1964р.). А далі етимологічнісловники (однієї мови або групи споріднених мов), що містять відомості пропоходження та первісної мотивації слів. Короткі етимологічнісловники звичайно обмежуються приведенням для кожного слова однієїетимології, уявляється авторові словника найбільш вірогідною. У більшвеликих і солідних словниках, як правило, наводяться відповідності вспоріднених мовах і викладаються «контроверзи», тобто суперечки вчених,що стосуються етимології тих або інших слів, даються короткі зведення запропонованихгіпотез і їх критична оцінка. У етимологічні словники прийнято включатиі слова, етимологія яких залишається неясною (у цих випадках так івказують: «ясно»). Похідні та складні слова, мотивування якихочевидна, або зовсім не включаються до етимологічний словник, або основніз них перераховуються для ілюстрації словотворче активностівиробляє слова, або в тих випадках, коли в похідних відображені зв'язкуз якимось більш старими значеннями, втраченими виробляють словом.
Прикладом етимологічних словників можуть служити «Етимологічний словникросійської мови »О. Преображенського,« Russisches etymologisches Wцrterbuch »
М. Фасмера, який з 1966 р. почав виходити в російському перекладі. Дляпрактичних цілей може бути корисний що вийшов в 1961 р. «Короткийетимологічний словник російської мови »Н.М. Шанського, В.В. Іванова та Т.В.
Шанська.
Від етимологічних словників слід відрізняти історичні словники,які, в свою чергу, представлені двома різновидами. У деяких зних ставиться мета - простежити еволюцію кожного слова і його окремихзначень протягом письмово засвідченої історіївідповідної мови, зазвичай аж до сучасності (або якогосьвідрізка цієї історії, теж аж до сьогодення). Прикладами словниківцього типу можуть служити «великої Оксфордський словник» англійської мови,німецькі словники - розпочатий братами Грімм і словник Г. Пауля, великийсловник Шведської академії та деякі інші. До другої різновидиісторичних словників слід віднести словники стародавніх періодів історіївідповідної мови, наприклад «Матеріали для словника давньоруськоїмови »(у трьох томах) філолога та етнографа Изм. Ів. Срезневського, виданийв 1893-1903гг., а додатки до нього в 1912 р., а також словники окремихписьменників минулого (в тому числі і недавнього минулого) або навіть окремихпам'ятників.
Попередниками історичних словників були азбуковнікі, лексикон і такзвані прітекстовие словники: вони містилися прямо при текстах і в нихпояснювалися слова тільки даного конкретного тексту. Сутність історичногословника Л. В. Щерба свого часу охарактеризував наступним чином:
«Історичним в повному розумінні цього терміна був би такий словник, щодавав би історію всіх слів протягом певного часу, причомувказувалося б не тільки виникнення нових слів і нових значень, а й їхвідмирання, а також їх модифікації ».
Знайомство з історичними (як і з етимологічним) словниками дозволяєз'ясувати історію слів і виразів сучасної мови, заглянути в їх
«Біографію». Так, наприклад, відкривши словник І. І. Срезневського, можнадізнатися, що такі однокорневие та близькі за значенням сучасні слова, якпрацівник, робітник, робочий (про особу), походять від слова раб, зазнавшитривалу еволюцію у своїх значеннях. Тепер колишня зв'язок зі словом рабцих та інших однокорневих слів ніким безпосередньо не усвідомлюється,наприклад: робота - рабство, неволя ... (т. 3, с. 2 зазначеного словника);работат, працюю - бути в рабстві, в неволі ... (т. 3, с. 4);работ'нік' - раб, невільник ... (т. 3, с. 5); работ'ніца - служниця,раба ...; работ'ний - що відноситься до рабства ...; раб - слуга, невільник ...
(т. 3, с. 5) і т. д. Ці та інші слова з таким же коренем забезпеченіприкладами з давніх пам'яток писемності.
Інший різновид історичного словника - це словник письменника.
Словник письменника чи окремого пам'ятника повинен бути вичерпним, тобто повинен а) включати абсолютно всі слова, вжиті у творах ( також у збережених листах і т. д.) даного письменника і б) вказувати все що зустрілися форми цих слів. Зазвичай такий словник не тільки ілюструє цитатами з тексту всі виділені значення і відтінки значень, але й дає
«адреси» усіх випадків вживання слова (наприклад, тому, сторінку, рядку для кожногого випадки вживання). Якщо подібним чином будується словник не одного письменника, а цілого періоду в історії мови, такий словник виявляється вичерпним для цього періоду, або так званим
«тезаурусом». Хорошим прикладом словника письменника може служити «Словник мови Пушкіна» (т.1-4, АН СРСР, М, 1956-1961), за кордоном створені словники
Шекспіра, Гете та інших великих літераторів. Такі словники дуже потрібні науці для того, щоб можна було повніше і правильніше зрозуміти, як розвивається так званий мовою художньої літератури, тобто той стиль загального літературної мови, який обслуговує художня творчість, словесне мистецтво. Перш за все складаються словники за творами найбільш великих письменників і поетів, які мають національне значення в розвитку культури.
Особливе місце займають Діалектологічної, або діалектні словники.
Діалектний словник може бути диференціальних, тобто які містять лише діалектних лексику, що відрізняється від загальнонародної, або повним, що охоплює в принципі всю лексику, існуючу в діалектної мови - як специфічну для даного діалекту, так і збігається з лексикою загальнонародної мови. Крім того, він може бути або словником одного говірки (навіть говірки одного села), або словником цілої групи близьких говірок, що розглядаються як один діалект, або, нарешті, порівняльним словником багатьох або навіть усіх територіальних діалектів будь-якої мови. До Діалектологічної (в широкому сенсі) відносяться словники сленгу і арго. Прикладами словників, що включають лексику одного діалекту, можуть бути деякі старі діалектні словники, такі, як «Матеріали для пояснювального обласного словника Вятського говірок» М. Васнецова (1908 р.), «Смоленський обласної словник» В.
Добровольського (1914 р .), і нові: «Словник сучасної російської народної говірки» під ред. І.А. Оссовецкого, в якому дана лексична система одного з говірок (дер. Деуліно) Рязанської області, «Псковський обласної словник з історичними даними», який почав виходити з 1967 р.;
«Словник російських старожільческіх говірок середній частині басейну р.. Обі »і подібні. Словники, що включають різні діалекти мови, представлені «Досвідом обласного великоруського словника» Академії наук (1852 р.), «Тлумачного словника живої великоруської мови" В. Даля, «Словником російських народних говірок» та подібними.
Цікавий і порівняно новий тип словників - частотні словники. Їхзавдання - показати порівняльну частоту вживання слів мови в мові, щопрактично означає в деякому масиві текстів. Прикладами частотнихсловників є «The Russian Word Count» (Detroit, 1953) Йоссельсона,складений на основі даних статистичного аналізу вживання близькоодин мільйон слів, і «Частотний словник сучасної російськоїлітературної мови », складений Е. А. Штейнфельдт та опублікований у Талліні в
1963 Словник містить 2500 найбільш уживаних слів, вибраних зсучасних текстів (художньої літератури для дітей і дорослих, п'єс,радіопередач, газет) загальним обсягом у 400 тисяч слововживань.
Найважливішими частинами словника є: 1) загальний список слів, розташованих упорядку зменшення частоти, із зазначенням за кожним словом абсолютногокількості зустрілися випадків його вживання; 2) список по частинах мовиіз зазначенням (правда, не для всіх частин мови) частоти окремихграматичних форм (наприклад, слово рік зустрілося 810 разів, у т. ч. 684рази в од. і 126 разів під мн. числі, 111 разів в імені., 244 рази на родить, п.і т. д.); 3) загальний список слів за алфавітом із зазначенням частоти (дляомонімів - окремо по частинах мови; наприклад, союз а зустрівся 3442 рази,частка а - 578 раз, вигук а - 54 рази). Крім названих вище словниківіснують і інші. Наприклад, »Підрахунок російських слів» Х. Джоссельсона,
«Частотний словник німецької мови» Ф. Кедінга, «Порівняльний частотнийсписок першої тисячі слів англійської, французької, німецької та іспанськоїмов »Х. Ітона. Частотні словники дозволяють робити дуже цікавівисновки про функціонування в мові слів і граматичних категорій мови. Вонимають також велике практичне значення, зокрема для раціональноговідбору лексики на різних етапах навчання даного мови тих, для кого він неє рідною. Таким чином, розвиток математичних, перш за всестатистичних методів вивчення мови породило частотні словники, слова вяких отримують числової, статистичний показник, тобто цифровівідомості про те, як часто застосовується те чи інше слово в мові.
Чисто практичні цілі переслідують орфографічні й орфоепічні словники, що вказують «правильне» (тобто відповідає прийнятій нормі) написання слів та їх форм або, відповідно, їх «правильне» вимову.
Найбільшого поширення набули орфографічні словники, що дають відомості про правильне написання слів. Орфоепічні словники вказують правильну вимову слів. Наприклад, словник-довідник «Русское літературна вимова і наголос» Р.І. Аванесова і С.І. Ожегова.
Серед спеціальних лінгвістичних словників великий інтерес представляють різні фразеологічні словники. Вони бувають переказними (наприклад, англо-російський фразеологічний словник А. В. Куніна) і одномовними, що дають тлумачення значень фразеологізмів засобами того ж самої мови. До цього останнього типу належить, зокрема, «фразеологічний словник російської мови» під ред. А. И. Молоткова (М., 1967), що включає 4000 словникових статей, а також більше старий, але не втратив своєї цінності словник М. І. Міхельсона, широко що дає і іншомовні паралелі до росіян фразеологізмам, а також довідки про походження фразеологізмів, про їх первісної мотивації тощо. Матеріалом фразеологічних словників є не слова, а фразеологічні звороти. Такі словники є у всіх мовах. У російському найбільш поширені: «Крилаті слова» С.В. Максимова
(ряд видань) і Н.С. і М.Г. Ашукина (М., 1960) і раніше згадуваний
«фразеологічний словник російської мови».
Різновидом фразеологічних словників є словники «крилатихслів », тобто ходових цитат з літературних творів, афоризмівзнаменитих людей та ін фразеологізмів, головним чином книжковоговжитку, що мають літературне джерело. Зазвичай в словниках такого родувелике місце займають «крилаті фрази», що увійшли в культурний обігбагатьох народів, у тому числі й такі, які нерідко цитуються віншомовної формі, на тій мові, на якому вони були вперше сформульовані.
Найбільш відомим словником «крилатих слів», що послужило значноюмірою зразком для всіх інших, був вийшов ще у 1864 р. словник Г.
Бюхмана «Geflugelte Worte» (з тих пір десятки разів перевидавалася).
Найбільш вдалим з російських словників цього типу можна вважати словник Н. С.і М. Г. Ашукина. Особливий різновид фразеологічних словників складаютьсловники народних прислів'їв та приказок, наприклад, «Прислів'я російськогонароду », зібрані В. І. Далем (1-е изд.: М. 1862; 4 изд.: М. 1957), або
«Mudroslovi narodu slovanskeho ve pnslovich» Ф. Челаковського --порівняльний словник прислів'їв всіх слов'янських народів, з окремимипаралелями і з неслов'янських мов (1-е изд.: Прага, 1851).
З інших спеціальних лінгвістичних словників згадаємо словники синонімів,антонімів, омонімів, іноземних слів, словники скорочень, різнісловники власних імен, словники рим. Серед двомовних спеціальнихсловників відзначимо словники так званих «хибних друзів перекладача», тобтослів, близьких у будь-яких двох мовах за звучанням і написанням, алерозходяться за значенням (наприклад, в болгарському гора значить 'ліс', а зовсімне 'гора', в англійському magazine - 'журнал', а не 'магазин', в українськомупотворний - 'гарний', а не 'потворний', або в німецькому kalt-'холодний',а схоже італійське caldo значить 'гарячий, теплий'). Поподробнеезупинимося на словниках синонімів. «Словник синонімів російської мови» 3. А.
Александрової (М., «Радянська енциклопедія», 1969), який містить близько 9тисяч синонімічних рядів.
Інститутом російської мови АН СРСР випущений у світ двотомний «Словниксинонімів російської мови »під редакцією А. П. Євгеньєва (Л.« Наука », 1970 -
1971). Словник містить 4148 словникових статей (1958 в I т. і 2190 - в II).
Синоніми об'єднані в одну словникову статтю на основі єдності виражаєтьсяпоняття. У словникової статті є вказівки на особливості сполучуваностісинонімів, відтінки їх значення, сферу вживання, стилістичне забарвлення.
Наприклад:
Вийняти, дістати, витягувати, витягнути (розм.), витягнути (розм.), вивудити
(розм.).
Несов.: виймати, діставати, витягувати, витягати, витягувати,вивуджувати.
(з чого, з-під чого, через що Взяти) те, що знаходиться всередині, углибині чого-небудь. Вийняти - взяти зсередини чого-небудь; дістати - взятиназовні звідки-небудь; витягти - слово літературної мови; витягнути употр. впобутово-побутової мови; витягнути употр., коли треба вказати, що діявідбувається повільно, поступово або з деяким ускладненням; вивудити --дістати те, що потрібно, з глибини чого-небудь, слово має жартівливий,іронічний характер (стор. 200).
Тлумачення синонімів супроводжується численними прикладами їхвживання, взятими з мови художньої літератури від Пушкіна донаших днів і з публіцистичних та наукових творів.
Такі словники мають велике практичне значення при вивченні яксвого, так і іноземної мови. Поряд з великими спеціальнимисинонімічними словниками дуже корисні короткі, типу навчальних посібників,синонімічні словники, подібні «Короткий словник синонімів російськоїмови »В. Н. Клюепон (1956 р. і 1961 р.),« Короткий словник синоніміванглійської мови »І. А. Потапової (1957),« Короткий словник синонімівфранцузької мови »Л. С. Андріївської-Левенстерн і О. М. Карлович (1959 р.)та іншим.
Дуже цікавий «Словник іншомовних виразів і слів, вживаються вросійською мовою без перекладу »А. М. Бабкіна і В. В. Шендецова (М.,« Наука »,
1966). У двох книгах словника не тільки наводяться іншомовні слова,вживаються без перекладу (a propos, франц. - до речі, до випадку; allright, англ. - Все в порядку; alma mater, лат. - Шанобливе найменуваннястудентами свого університету), а й подано численні приклади їхвживання.
Особливу групу складають довідкові лінгвістичні словники, в якихдається не пояснення значення слова або особливостей його вживання іпоходження, а наводяться різного роду довідки про слово як мовнийодиниці. Власне кажучи, довідковий характер мають і інші словники, впершу чергу толкові, але в даному випадку виділяються ті словники, уяких довідкова функція є основною, для них важливо не пояснитислово, а дати про нього ту чи іншу довідку лінгвістичного характеру.
Такі словники слід відрізняти від нелінгвістіческіх спеціальнихдовідкових словників типу Великої Радянської енциклопедії, «Словникалітературних термінів »і т. п., і яких пояснюються не слова, а поняття,предмети, явища, названі цими словами, довідки даються не про слова
(походження, склад і т. п.), а про самі предмети, поняття, явища.
Лінгвістичні довідкові словники можуть бути різного типу в залежностівід характеру довідок.
Цікавий матеріал про морфологічному складі слова дають і так званізворотний словники, де слова розташовані не в порядку початкових букв, а впорядку кінцевих, так, наприклад, у «зворотному словнику сучасної російськоїмови »(1958 р.) X. X. Більфельдта слова розташовуються так: а, ба, баба,жаба, Лаба і т. д. - по «зворотного алфавітом», тобто рахуючи з кінця слова, ане з його початку. Подібні словники дуже корисні для підрахунку словниковогозаповнення граматичних моделей (наприклад, слів з суфіксами-ик-,-чик-,
-щик-,-ар-,-ня-,-ба-і т. д.), для фонетичної статистики фіналі, т.е.-решт слів, а також і для пошуків потрібної рими, в чому ці зворотнісловники перехрещуються із словниками рим. Однак обмеження подачі словатільки в основній формі (іменники в називному відмінкуоднини, дієслова в інфінітивом і т. п.) звужує пошуки рими,яка може бути пов'язана з іншими словоформа.
Словник іноземних слів дає коротке пояснення значень і походженняіншомовних слів, вказує мова-джерело (остання обставина зближуєсловники іноземних слів з етимологічним).
Початок створення таких словників було покладено за Петра I, за вказівкоюякого було складено рукописний "Лексикон вокабули новим за алфавітом".
Цей словничок містив 503 слова. В словнику слова зі сфери військовогомистецтва, мореплавства, дипломатії, адміністрації. При словах на літери А,
Б, В, Г зроблені власноручні поправки Петра (1725 р.).
Відомі словники XIX ст.: "30 000 іноземних слів" А. Д. Міхельсона (М.,
1866); "Тлумачний словник іншомовних слів" М. Дубровського (М., 1866).
Цікаво, що в першому виданні словника А. Д. Міхельсона - 30 000 слів, ачерез 20 років (у виданні 1885 р.) - вже 115000: позначилося занадто широкевведення в словник спеціальної термінології.
Із сучасних словників найбільш відомий "Словник іноземних слів" підредакцією І. В. Лехіна, С. М. Локшина, Ф. Н. Петрова (гол. ред.) та Л. С.
Шаумяна (6-е изд. М., 1964,. 23 000 слів). Його публікація почалася в 1939р.
Словник Л. П. Крысина (2-е изд., доп. М., 2000) містить близько 25 000слів і словосполучень, що ввійшли в російську мову головним чином у XVIII-XXст. (деякі - у більш ранній час), а також утворених українськоюмовою від іншомовних основ. Він є першим філологічним словникоміншомовних слів, тобто таким, в якому описуються властивості слова, а непозначається їм речі: його походження, значення в сучасній російськіймовою, а також вимова, наголос, граматичні характеристики,смислові зв'язки з іншими іншомовними словами, стилістичні особливості,типові приклади вживання в мові, здатність утворювати родинніслова.
Лексичне запозичення (так само як і запозичення звуків, морфемразом зі словами) - це нормальний і необхідний процес в розвиткубудь-якого, у тому числі і російської, мови. Але іноді в такому запозиченні немаєнеобхідності. З цього приводу час від часу в науковій літературі іперіодичної преси виникають суперечки: наскільки виправдано запозиченнятих чи інших іноземних слів, нерідко ведуть до засмічення мови. (ВОстаннім часом небезпідставно звертається увага на вторгненняамериканізмів в сучасну російську мову).
Особливий тип словника - так званий великий (у двох книгах) "Словникіншомовних виразів і слів, вживаються в російській мові без перекладу "
А. М. Бабкіна, В. В. Шендецова (М. - Л.: 1966. 1344 слова та вирази). Условникових статтях даються послід із зазначенням мови - джерелазапозичення, термінологічної приуроченості слів або виразів, їхстилістичної та граматичної характеристики, приклади вживання
(наприклад: nota bene, лат. - зауваж добре, Notre-Dame - франц. 1.
Богоматір, богородиця. 2. Собор Богоматері в Парижі ... 3. Літер. Те ж,що "Notre-Dame de Paris" - роман Гюго ... Post scriptum ... Moratorium ... ібагато, багато інших слова та вирази).
Словники неологізмів описують слова, значення слів або сполучення слів,що з'явилися в певний період часу або вжиті тільки один раз
(окказіоналізми). У розвинених мовах кількість неологізмів, зафіксованихв газетах і журналах протягом одного року, становить десятки тисяч. Ще встародавні часи неологізми привертали до себе увагу вчених. Словникинеологізмів створювалися епізодично. Тільки з початку 70-х рр.. XX ст., Колимайже одночасно вийшли в світ близькі за характером та обсягом словники новихслів (неологіческіе) російської, англійської та французької мов, сталоможливим говорити про появу нової лексикографічної спеціалізації зсвоєю теоретичною базою.
Неологізм (від грец. neos - новий і logos - слово) - буквально "новеслово ". До неологізмами відносяться поодинокі слова, складні слова
(звездоплаватель, ракета-носій); стійкі словосполучення з ознакамитермінологічності (торговельна мережа, служба побуту, космічний корабель, вивестина орбіту); мовні звороти (нове мислення, людський фактор).
Неологізми, сприйняті загальнолітературні мовою, у своїй більшості неє стилістично пофарбованими словами, вони прямо і безпосередньопозначають нові предмети, явища, поняття. Неодмінні ознакинеологізмів - їх свіжість і новизна. Однак це ознаки тимчасові,оскільки зазвичай неологізми швидко засвоюються мовою, стаютьзвичними для його носіїв і втрачають ці початкові ознаки (пор.,наприклад, швидке входження в вживати в мові таких спочатку нових слів, яккосмонавт, Космобачення, лазер, ротапрінт, транзистор).
Окказіоналізми (від лат. occasio - випадок) - це мовні явища,що виникають під впливом контексту, для вираження сенсу, необхідного вданому конкретному контексті, індивідуально-стилістичні (інша їхназва - авторські). Наприклад, В. Маяковський любив придумувати новіслова (громаддя, медногорлий, бесконечночасий, стіхачество, піаніно,легендарний, гросбухнем, бродвеіще та ін.) Авторські неологізми можна знайтимайже у всіх класиків російської літератури: шірокошумние діброви (А.
Пушкін), звучно-мірні кроки (М. Лермонтов), громокіпящій кубок (Ф. Тютчев),уділозакусний (І. Тургенєв), светлозмейний (А. Блок), стіхокрад (М.
Горький), свежеобруганний (Л. Леонов), береза, колір (С. Єсенін),звонкокопитий (А. Фадєєв), будетелянін (В. Хлєбніков).
Ще одне джерело збагачення словникового складу мови - це включення внього діалектних і просторічних слів. Такі, наприклад, що стали звичнимислова напарник, буханець, навчання, вушанка. Сюди ж відносяться і включаються всловник жаргонізми - соціальні та професійні.
Іноді розрізняють ще нормативні та ненормативні словники. До першихвідносять такі, які встановлюють певні правила вживанняслів, до других - такі, де такого завдання не ставиться. Нормативноює більшість довідкових словників (орфоепічні, орфографічні),основна маса тлумачних словників. До ненормативних відносяться історичні,етимологічні і т. п. словники. Останнім часом у зв'язку з посиленнямборотьби за культуру мови стали випускати спеціальні словники, що показуютьнорми слововживання в особливо важких випадках. Такий, наприклад,виданий за редакцією С. І. Ожегова словник-довідник «Правильністьросійської мови »(М., 1962).
На закінчення нашого огляду найважливіших типів словників відзначимо існуваннячисленних проміжних, перехідних і змішаних типів. Так,перехідними від лінгвістичних до нелінгвістіческім словників єсловники термінів різних наук і галузей техніки. Ці словники буваютьодномовними, двомовними і багатомовними. Широке розповсюдження маютьтермінологічні словники, що включають спеціальні терміни, що вживаються вбудь-якої наукової області: хімії, біології, медицині, гідротехніки і т. п.
Такі словники є і для мовознавства. Найбільш відомі «Словниклінгвістичних термінів »Ж. Марузі, виданий у російському перекладі 1960 р.,але багато в чому вже застарілий, і «Словник лінгвістичних термінів» О. С.
Ахманова (М., «Радянська енциклопедія», 1966), що відображає сучаснулінгвістичну термінологію. Словник розкриває зміст термінів і даєїх іншомовні відповідності, що дуже важливо для читання спеціальноїлітератури англійською, німецькою та іншими мовами. Наприклад,
Антропоніміці англ. study of personal names, фр. anthroponymie, нім.
Anthroponymie, исп. antro-ponimia. Розділ лексикології, що вивчаєвласні імена людей (стор. 50).
Термінологічні словники можуть містити терміни, вживані вокремих напрямках науки, наукових школах. Такі «Словник амер
