Словник - це весь всесвіт в алфавітному порядку!

Якщо гарненько подумати, словник - це книга книг.

Він включає в себе всі інші книги. Потрібно лише витягти їх з неї.

А. Франс.

ВСТУП

Робота зі збирання і систематизації слів та фразеологічних зворотівназивається лексикографією (від грец. lexis - слово і grapho - пишу).
Лексикографія - одна із прикладних (що мають практичне призначення ізастосування) наук, що входять у сучасну лінгвістику. Її основнезміст - складання різних мовних словників. Це наука прословниках, про те, як їх найбільш розумно робити, це та сама практикаскладання словників.
Зрозуміло, що не можна складати словники, не розуміючи, що таке слово, яквоно живе і як воно «працює» в нашій мові. Це завдання лексикології. У тойВодночас укладачі словників, вдумуючись в слова, їх значення, їх
«Поведінка» в мові, збагачують науку про слово новими спостереженнями іузагальненнями. Звідси - лексикологія та лексикографія найтіснішим чиномпов'язані між собою.
Таким чином, лексикографія - це наукова методика та мистецтвоскладання словників, практичне застосування лексікологіческой науки,надзвичайно важливе як для практики читання іншомовної літератури і вивченнячужої мови, так і для усвідомлення своєї мови в його теперішньому і минулому.
Для того щоб повніше і правильніше зрозуміти, чим займаються лексикограф

(укладачі словників), потрібно познайомитися з результатамиїхньої праці, тобто словниками. Розглянеморізні типи словників, що використовуються вросійською мовою.

Типи словників, що використовуються в російській мові

Словники лінгвістичні збирають і описують лексичні одиниці мови
(слова і фразеологізми). У словниках нелінгвістіческіх лексичні одиниці
(зокрема - терміни, однослівні і складові, і власні імена)служать лише відправною точкою для повідомлення тих чи інших відомостей пропредметах і явищах позамовних дійсності. Зустрічаються іпроміжні різновиду словників. Крім того, кожен словник може бутивіднесений або до «загальним», або до «спеціальних».
Прикладами загальних лінгвістичних словників можуть служити звичайні тлумачні іперекладні словники, що охоплюють з тим або іншим ступенем повноти всюлексику, існуючу в загальнонародному вживанні. Спеціальний лінгвістичнийсловник розробляє якусь одну область лексики, інколи достатньошироку (наприклад, фразеологічний словник, словник іншомовних слів),І бувало, що досить вузьке (наприклад, словник особистих імен, які давалиновонародженим). Загальний нелінгвістіческій словник - це загальна енциклопедія
(наприклад, Вікіпедія - Велика Радянська Енциклопедія). Спеціальнийнелінгвістіческій словник - це спеціальна (галузева) енциклопедія
(медична, юридична тощо) або ж короткий словник тієї чи іншої
(зазвичай - більш вузькій) області знання, або біографічний словник діячівтієї чи іншої галузі (письменників, художників і т.д.), або ж тієї чи іншоїкраїни (словник-довідник типу «Who is who»).
тлумачним словником називають такий, головним завданням якого єтлумачення значень слів (і фразеологізмів) будь-якої мови засобамисамого цієї мови. Тлумачення дається за допомогою логічного визначенняконцептуального значення (наприклад, загостриться - нагрітися до дуже високоїтемператури; рекордсмен - спортсмен, який встановив рекорд), за допомогоюпідбору синонімів (настирливий - докучливий, нав'язливий) або у формівказівки на граматичне відношення до іншого слова (прикривання --дію за значенням дієслів прикривати і прикриватися). У деякихтлумачних словниках значення слів розкриваються в потрібних випадках за допомогоюмалюнків. Емоційні, експресивні і стилістичні конотаціївказуються за допомогою спеціальних послід ( «неодобр.», «презри.», «шутл.»,
«Іронії.», «Книжкова.», «Разг.» І т. п.). Окремі значення у міру потребиі можливості ілюструється прикладами - типовими сполученнями, в якихбере участь дане слово (наприклад, праска розжарився, атмосфера загострилася --де дієслово виступає вже в переносному значенні: "стала напруженою"), абож (особливо в словниках більшого обсягу) цитатами з авторитетнихписьменників. Як правило, тлумачні словники дають також граматичнухарактеристику слова, вказуючи за допомогою спеціальних сміття серед частина мови,граматичний рід іменника, вид дієслова і т. д. В тій чиіншою мірою вказується і вимову слова (наприклад, в російських тлумачнихсловниках - наголос).
Зазвичай тлумачні словники є словниками сучасної літературноїмови. Деякі з них носять строго нормативний характер, тобто відбираютьтільки факти, які повністю відповідають літературній нормі, рекомендують ціфакти як єдино «правильні» і відсікають все, що хоча б трохивідхиляється в бік просторіччя. Для багатьох інших тлумачних словниківхарактерно більш широке розуміння літературної мови і, відповідно,включення до словника розмовної і навіть просторічні лексики (крім вузько -обласних, діалектних, вузькопрофесійних і суто арготіческіхелементів). До цього типу відносяться обидва останніх академічних словникаросійської мови - 17-томний «Словник сучасної української літературноїмови »Академії наук СРСР (1950-1965) і 4-томний« Словник російської мови »
(1957-1961), а також однотомний «Словник російської мови» С. І. Ожегова (9-еиспр. і доп. видання під ред. Н. Ю. Шведової, 1972р.), який дуже корисний для практичних цілей, і більш ранній «Тлумачнийсловник російської мови »колективу авторів за ред. Д. Н. Ушакова (4 томи,
1935-1940). Особливе значення для російської лексикографії має, звичайно, 17 --томний академічний «Словник сучасної української літературної мови»,що містить більше 120 тис. слів.
Інший характер носить знаменитий, не раз перевидавалися «Тлумачний словникживої мови »В. І. Даля (4 томи, перший вид. 1863-1866рр..), в достатку включає обласну та діалектних лексику середини 19 століттяі щодо повноти охоплення цієї лексики і великої кількості народних виразів додосі неперевершений. Він включає близько 200 тис. слів літературногомови і діалектів.
Головне завдання тлумачного словника - витлумачити значення слів та їхзастосування в мові, відмежувати правильне від неправильного, показати зв'язокслів зі стилями мови, дати читачеві відомості про особливості відмінкових,родових, заставних, видових та інших граматичних форм слова; попутновказується, як слова пишуться і вимовляються.
Тлумачні словники, як правило, виявляються і нормативними, тобтопояснюють слова відповідно до вимог літературно-мовних норм
(норма стосовно мови - це вироблене за участю літератури іприйняте суспільством як обов'язковий правило, що регулюєзастосування слова в мові, його написання, вимова і наголос). Так, усіперераховані тлумачні словники російської мови - нормативні, за винятком
«Тлумачного словника живої великоруської мови" В.І. Даля.

тлумачним словником протистоять перекладні, найчастіше двомовні

(наприклад, російсько-англійський та англо-російська), а іноді багатомовні.
У перекладних словниках замість тлумачення значень на тому ж мовою даютьсяпереклади цих значень на іншу мову, наприклад, загостриться - becomeheated, настирливий - importunate, troublesome. Залежно від того,призначений чи словник як посібник при читанні (слухання) тексту на чужомумовою або як допомога при перекладі з рідної мови на чужій, його бажанобудувати по-різному. Так, російсько-англійський словник для англійців можедавати менше відомостей до «правої» (тобто англійською) частини, ніж їх даєросійсько-англійський словник, призначений для росіян. Наприклад, переводячиросійське звернення, словник для англійців може просто перелічити всіможливі англійські еквіваленти (address, appeal; conversion; treatment,circulation і т. д.), так як англійцю відомі смислові відмінності міжцими англійськими словами; в словнику ж для росіян доведеться вказати, щоaddress і appeal це "звернення до ...', причому appeal це" звернення 'всенсі 'заклик'; що conversion це "звернення до віри" і т. п., щоtreatment це 'поводження з ...',' поводження з ким-небудь ', a circulation
'обіг товарів, грошей і т. п.'; крім того, доведеться вказати, з якимиприводами вживаються ці англійські іменники, навіть вказати місценаголосу (address і т. п.), тобто забезпечити англійські еквіваленти багатьмароз'ясненнями, які допоможуть правильно застосувати їх, переводячи текст зсловом звернення з рідної російської мови на іноземну англійська. Ясно,що в англо-російському словнику картина відповідно зміниться. Хорошийпереказний словник повинен містити також стилістичні послід і особливовідзначати випадки, коли переводить еквівалент є неточним встилістичному відношенні. Переклад слів завжди представляє великутруднощі, тому що обсяг значення слова в різних мовах часто не збігається,переносні значення в кожній мові розвивається по-своєму. Так, в російськійсон означає і «сон» (стан сну) і «сновидіння», а в чеському першимвідповідає spanek, а другий - sen, аналогічно в англійському розрізняютьsleep і dream, slumber; в німецькому Schlaf і Traum. Навпаки, важливе дляросійської мови відмінність дієслів йти і їхати не отримає відображення вперекладі на болгарську мову, де буде спільний дієслово Іда, ідвам, іфранцузька, де arriver - і йти, і їхати і т.п.
Перекладні словники можуть бути двомовними (російсько-французький, англо -російська і т.п.) і багатомовними. Теоретичне і практичне значенняподібних словників дуже невелика. Значно важливіше багатомовніспеціальні словники, що дають переклад будь-якої галузевої термінологіїряд мов, наприклад, випущений в Росії в 1881 р. «Кишеньковий російсько -англійсько-французько-італійсько-датська і норвезько-латиська морськийсловник ». Останнім часом досить широкого поширення набуликороткі багатомовні словники з підбором найбільш уживаних слів івиразів. Прикладом може бути «Слов'янський розмовник», випущений в Софіїв 1961 р. У ньому наведено привітання ( «Здрастуйте!"), застереження
( «Бережіться!"), Слова для бесіди на побутові теми в гостях, у магазині, напоштою і т.д. російською, сербохорватської, болгарською, польською і чеськоюмовах. Багатомовні словники можуть мати різну цільову установку. Так,в 18 і початку 19 століття були поширені «каталоги мов», де до даногослову підбиралися всі відомі переклади на будь-які мови; пізніше цей типстав більш вузьким і практичним, об'єднуючи переклади або на групуспоріднених мов, або на групу мов однієї географічної місцевості вдопомога туризму та подорожей.
До загальних словників ми віднесемо також словники, що розглядають (в принципі)всю лексику, але під яким-небудь специфічним кутом зору. Такі,Зокрема, словотворчі словники, що вказують членування слів наскладові їхні елементи, тобто що дають довідки про морфологічному складіслова (приміром, «Шкільний словотворчий словник» З. А. Потіхі (1964р.). А далі етимологічні словники (однієї мови або групи спорідненихмов), що містять відомості про походження та первісної мотивуванніслів. Короткі етимологічні словники звичайно обмежуютьсяприведенням для кожного слова однієї етимології, уявляється авторовісловника найбільш вірогідною. У більш великих і солідних словниках, якправило, наводяться відповідності в споріднених мовах і викладаються
«Контроверзи», то є суперечки вчених, що стосуються етимології тих чи іншихслів, даються короткі зведення запропонованих гіпотез і їх критична оцінка. Уетимологічні словники прийнято включати і слова, етимологія якихзалишається неясною. Прикладом етимологічних словників можуть служити
«Етимологічний словник російської мови» О. Преображенського, «Russischesetymologisches Wцrterbuch »М. Фасмера, який з 1966 р. почав виходити вросійському перекладі. Для практичних цілей може бути корисний що вийшов у 1961м. «Короткий етимологічний словник російської мови» Н.М. Шанського, В.В.
Іванова та Т.В. Шанська.

Від етимологічних словників слід відрізняти історичні словники,які, в свою чергу, представлені двома різновидами. У деяких зних ставиться мета - простежити еволюцію кожного слова і його окремихзначень протягом письмово засвідченої історіївідповідної мови, зазвичай аж до сучасності (або якогосьвідрізка цієї історії). Прикладами словників цього типу можуть служити «великої
Оксфордський словник »англійської мови, німецькі словники - розпочаті братами
Грімм, і словник Г. Пауля, великий словник Шведської академії і деякіінші. До другої різновиди історичних словників слід віднестисловники стародавніх періодів історії відповідної мови, наприклад
«Матеріали для словника давньоруської мови» (у трьох томах) філолога іетнографа І. І. Срезневського, виданий у 1893-1903 рр.., а додатки до ньогоу 1912 р., а також словники окремих письменників минулого (в тому числі інедавнього) або навіть окремих пам'яток.
Попередниками історичних словників були азбуковнікі, лексикон і такзвані прітекстовие словники: вони містилися прямо при текстах і в нихпояснювалися слова тільки даного конкретного тексту. Сутність історичногословника Л. В. Щерба свого часу охарактеризував наступним чином:
«Історичним в повному розумінні цього терміна був би такий словник, щодавав би історію всіх слів протягом певного часу, причомувказувалося б не тільки виникнення нових слів і нових значень, а й їхвідмирання, а також їх модифікації ».
Знайомство з історичними (як і з етимологічним) словниками дозволяєз'ясувати історію слів і виразів сучасної мови, заглянути в їх
«Біографію». Так, наприклад, відкривши словник І. І. Срезневського, можнадізнатися, що такі однокорневие та близькі за значенням сучасні слова, якпрацівник, робітник, робочий (про особу), походять від слова раб, зазнавшитривалу еволюцію у своїх значеннях. Ці та інші слова з таким же коренемзабезпечені прикладами з давніх пам'яток писемності.
Інший різновид історичного словника - це словник письменника.
Словник письменника чи окремого пам'ятника повинен бути вичерпним, тоТобто повинен: а) включати абсолютно всі слова, вжиті у творах
(також у збережених листах і т. д.) даного письменника і б) вказувати всізустрілися форми цих слів. Зазвичай такий словник не тільки ілюструєцитатами з тексту всі виділені значення і відтінки значень, але й дає
«Адреси» усіх випадків вживання слова (наприклад, тому, сторінку, строкудля кожного випадку вживання). Якщо подібним чином будується словник неодного письменника, а цілого періоду в історії мови, такий словниквиявляється вичерпним для цього періоду, або так званим
«Тезаурусом». Хорошим прикладом словника письменника може служити «Словникмови Пушкіна »(т.1-4, АН СРСР, М, 1956-1961), за кордоном створені словники
Шекспіра, Гете та інших великих літераторів. Такі словники дуже потрібнінауці для того, щоб можна було повніше і правильніше зрозуміти, якрозвивається так званий мовою художньої літератури, тобто тойстиль загального літературної мови, який обслуговує художнєтворчість, словесне мистецтво. Перш за все складаються словники зтворів найбільш великих письменників і поетів, які мають національнезначення в розвитку культури.
Особливе місце займають Діалектологічної, або діалектні словники.
Діалектний словник може бути диференціальних, тобто які містять лишедіалектних лексику, що відрізняється від загальнонародної, або повним, що охоплюєв принципі всю лексику, існуючу в діалектної мови - як специфічну дляданого діалекту, так і збігається з лексикою загальнонародної мови. Крімтого, він може бути або словником одного говірки (навіть говірки однієїсела), або словником цілої групи близьких говірок, що розглядаються якодин діалект, або, нарешті, порівняльним словником багатьох або навіть всіхтериторіальних діалектів будь-якої мови. До Діалектологічної (вширокому сенсі) відносяться словники сленгу і арго. Прикладами словників,включають лексику одного діалекту, можуть бути деякі старі діалектнісловники, такі як «Матеріали для пояснювального обласного словникаВятського говірок »М. Васнецова (1908 р.),« Смоленський обласної словник »В.
Добровольського (1914 р.), і нові: «Словник сучасного російського народногоговірок »за ред. І.А. Осовецкого, в якому дана лексична система одногоз говірок (дер. Деуліно) Рязанської області, «Псковський обласної словник зісторичними даними »,який почав виходити з 1967 р.; «Словник російськихстарожільческіх говірок середній частині басейну р.. Обі »і подібні. Словники,включають різні діалекти мови, представлені «Досвідом обласноговеликоруського словника »Академії наук (1852 р.),« Тлумачного словника живоївеликоруської мови "В. Даля,« Словником російських народних говірок »та імподібними.

Цікавий і порівняно новий тип словників - частотні словники. Їхзавдання - показати порівняльну частоту вживання слів мови в мові, щопрактично означає в деякому масиві текстів. Прикладами частотнихсловників є «The Russian Word Count» (Detroit, 1953) Йоссельсона,складений на основі даних статистичного аналізу вживання близькоодин мільйон слів, і «Частотний словник сучасної російськоїлітературної мови », складений Е. А. Штейнфельдт та опублікований у Талліннів 1963 р. Словник містить 2500 найбільш уживаних слів, вибраних зсучасних текстів (художньої літератури для дітей і дорослих, п'єс,радіопередач, газет) загальним обсягом у 400 тисяч слововживань.
Найважливішими частинами словника є: 1) загальний список слів, розташованих упорядку зменшення частоти, із зазначенням за кожним словом абсолютногокількості зустрілися випадків його вживання; 2) список по частинах мовиіз зазначенням частоти окремих граматичних форм (наприклад, слово рікзустрілося 810 разів, у тому числі 684 рази в од. і 126 разів під мн. числі, 111раз у маєтку., 244 рази на родить, п. і т. д.); 3) загальний список слів поалфавітом із зазначенням частоти (для омонімів - окремо по частинах мови;наприклад, союз а зустрівся 3442 рази, а частка - 578 разів, а вигук -
54 рази). Частотні словники дозволяють робити дуже цікаві висновки профункціонуванні в мові слів і граматичних категорій мови, так якслова в них отримують числової, статистичний показник, тобто цифровівідомості про те, як часто застосовується те чи інше слово в мові.
Орфографічні словники дають відомості про правильне написання слів, аорфоепічні вказують на «правильне» (тобто відповідає прийнятій нормі)вимову слів та їх форм. Наприклад, словник-довідник «Русскоелітературна вимова і наголос »Р.І. Аванесова і С.І. Ожегова.
Серед спеціальних лінгвістичних словників великий інтерес представляютьрізні фразеологічні словники. Вони бувають переказними (наприклад, англо -російський фразеологічний словник А. В. Куніна) і одномовними, що даютьтлумачення значень фразеологізмів засобами того ж самої мови. До цьогоостаннього типу належить, зокрема, «фразеологічний словникросійської мови »під ред. А. И. Молоткова (М., 1967), що включає 4000словникових статей, а також більше старий, але не втратив своєї цінностісловник М. І. Міхельсона, що дає іншомовні паралелі до росіянфразеологізмам, а також довідки про їх походження. Матеріаломфразеологічних словників є не слова, а фразеологічні звороти.
Такі словники є у всіх мовах. У російському найбільш поширені:
«Крилаті слова» С.В. Максимова (ряд видань) і Н.С. і М.Г. Ашукина (М.,
1960) і раніше згадуваний «фразеологічний словник російської мови».
Різновидом фразеологічних словників є словники «крилатихслів », тобто ходових цитат з літературних творів, афоризмівзнаменитих людей та інших фразеологізмів, головним чином книжковоговжитку, що мають літературне джерело. Найбільш вдалим з російськихсловників цього типу можна вважати словник Н. С. і М. Г. Ашукина. Особливурізновид фразеологічних словників складають словники народнихприслів'їв та приказок, наприклад, «Прислів'я російського народу», зібрані

В. І. Далем (1-е изд.: М., 1862; 4 изд.: М., 1957).

З інших спеціальних лінгвістичних словників згадаємо словникисинонімів, антонімів, омонімів, іноземних слів, словники скорочень,різні словники власних імен, словники рим. Серед двомовнихспеціальних словників відзначимо словники так званих «хибних друзівперекладача », тобто слів, близьких у будь-яких двох мовах за звучанням інаписання, але розходяться за значенням (наприклад, в болгарському гора значить
'ліс', а зовсім не 'гора', в англійському magazine - 'журнал', а не 'магазин',в українському потворний - 'гарний', а не 'потворний', або в німецькому kalt-
'холодний', а схоже італійське caldo значить 'гарячий, теплий').
Велике практичне значення при вивченні як свого, так і іноземногомови мають словники синонімів. Поряд з великими спеціальнимисинонімічними словниками дуже корисні короткі, типу навчальних посібників,синонімічні словники, подібні «Короткий словник синонімів російськоїмови »В. Н. Клюепон (1956 р. і 1961 р.),« Короткий словник синоніміванглійської мови »І. А. Потапової (1957),« Короткий словник синонімівфранцузької мови »Л. С. Андріївської-Левенстерн і О. М. Карлович

(1959 р.) та іншим.
Особливу групу складають довідкові лінгвістичні словники, в якихдається не пояснення значення слова або особливостей його вживання іпоходження, а наводяться різного роду довідки про слово як мовнийодиниці. Лінгвістичні довідкові словники можуть бути різного типу взалежно від характеру довідок.
Їх слід відрізняти від нелінгвістіческіх спеціальних довідкових словниківтипу Великої Радянської енциклопедії, «Словника літературних термінів» і т.п., в яких пояснюються не слова, а поняття, предмети, явища,звані цими словами, довідки даються не про слова (походження,складі і т. п.), а про самі предмети, поняття, явища.
Цікавий матеріал про морфологічному складі слова дають і так званізворотні словники, де слова розташовані не в порядку початкових букв, а впорядку кінцевих, так, наприклад, у «зворотному словнику сучасної російськоїмови »(1958 р.) X. X. Більфельдта слова розташовуються так: а, ба, баба,жаба, Лаба і т. д. - по «зворотного алфавітом», тобто рахуючи з кінця слова,а не з його початку.
Словник іноземних слів дає коротке пояснення значень і походженняіншомовних слів, вказує мова-джерело (остання обставина зближуєсловники іноземних слів з етимологічним).
Початок створення таких словників було покладено за Петра I, за вказівкоюякого було складено рукописний "Лексикон вокабули новим за алфавітом".
Цей словничок містив 503 слова. В словнику слова зі сфери військовогомистецтва, мореплавства, дипломатії, адміністрації. При словах на літери А,
Б, В, Г зроблені власноручні поправки Петра (1725 р.).
Із сучасних словників найбільш відомий "Словник іноземних слів" підредакцією І. В. Лехіна, С. М. Локшина, Ф. Н. Петрова (гол. ред.) і

Л. С. Шаумяна (6-е изд. М., 1964,. 23 000 слів). Йогопублікація почалася в 1939 р.
Словник Л. П. Крысина (2-е изд., доп. М., 2000) містить близько 25 000слів і словосполучень, що ввійшли в російську мову головним чином у XVIII-XXст. (деякі - у більш ранній час), а також утворених українськоюмовою від іншомовних основ. Він є першим філологічним словникоміншомовних слів, тобто таким, в якому описуються властивості слова, а непозначається їм речі: його походження, значення в сучасній російськіймовою, а також вимова, наголос, граматичні характеристики,смислові зв'язки з іншими іншомовними словами, стилістичні особливості,типові приклади вживання в мові, здатність утворювати родинніслова.
Лексичне запозичення - це нормальний і необхідний процес врозвитку будь-якого, у тому числі і російської, мови. Але іноді в такомузапозичення немає необхідності. З цього приводу час від часу в науковійлітературі і періодичній пресі виникають суперечки: наскільки виправданозапозичення тих чи інших іноземних слів, нерідко ведуть до засміченнямови. (Останнім часом небезпідставно звертається увага навторгнення американізмів в сучасну російську мову).
Особливий тип словника - так званий великий (у двох книгах) "Словникіншомовних виразів і слів, вживаються в російській мові без перекладу "
А. М. Бабкіна, В. В. Шендецова (М.-Л.: 1966. 1344 слова та вирази). Условникових статтях даються послід із зазначенням мови - джерелазапозичення, термінологічної приуроченості слів або виразів, їхстилістичної та граматичної характеристики, приклади вживання
(наприклад: nota bene, лат. - зауваж добре, Notre-Dame - франц. 1.
Богоматір, богородиця. 2. Собор Богоматері в Парижі ... 3. Літер. Те ж,що "Notre-Dame de Paris" - роман Гюго ... Post scriptum ... Moratorium ... ібагато, багато інших слова та вирази).
Словники неологізмів описують слова, значення слів або сполучення слів,що з'явилися в певний період часу або вжиті тільки один раз
(окказіоналізми). У розвинених мовах кількість неологізмів, зафіксованихв газетах і журналах протягом одного року, становить десятки тисяч.
Неологізм (від грец. Neos - новий і logos - слово) - буквально "новеслово ". До неологізмами відносяться поодинокі слова, складні слова
(звездоплаватель, ракета-носій); стійкі словосполучення з ознакамитермінологічності (торговельна мережа, служба побуту, космічний корабель, вивестина орбіту); мовні звороти (нове мислення, людський фактор).
Неологізми, сприйняті загальнолітературні мовою, прямо і безпосередньопозначають нові предмети, явища, поняття. Неодмінні ознакинеологізмів - їх свіжість і новизна. Однак це ознаки тимчасові,оскільки зазвичай неологізми швидко засвоюються мовою, стаютьзвичними для його носіїв і втрачають ці початкові ознаки (пор.,наприклад, швидке входження в вживати в мові таких спочатку нових слів, яккосмонавт, Космобачення, лазер, ротапрінт, транзистор).
Окказіоналізми (від лат. occasio - випадок) - це мовні явища,що виникають під впливом контексту, для вираження сенсу, необхідного вданому конкретному контексті, індивідуально-стилістичні (інша їхназва - авторські). Наприклад, В. Маяковський любив придумувати новіслова (громаддя, медногорлий, бесконечночасий, стіхачество, піаніно,легендарний, гросбухнем, бродвеіще та ін.) Авторські неологізми можна знайтимайже у всіх класиків російської літератури: шірокошумние діброви

(О. Пушкін), звучно-мірні кроки (М. Лермонтов), громокіпящій кубок

(Ф. Тютчев), уділозакусний (І . Тургенєв), светлозмейний (А.
Блок), стіхокрад (М. Горький), свежеобруганний (Л. Леонов), береза, квіти
(С. Єсенін), звонкокопитий (А. Фадєєв), будетлянином (В. Хлєбніков).
Ще одне джерело збагачення словникового складу мови - це включення внього діалектних і просторічних слів. Такі, наприклад, що стали звичнимислова напарник, буханець, навчання, вушанка. Сюди ж відносяться і включаються всловник жаргонізми - соціальні та професійні.
Іноді розрізняють ще нормативні та ненормативні словники. Нормативноює більшість довідкових словників (орфоепічні, орфографічні),основна маса тлумачних словників. До ненормативних відносяться історичні,етимологічні і т. п. словники. Останнім часом у зв'язку з посиленнямборотьби за культуру мови стали випускати спеціальні словники, що показуютьнорми слововживання в особливо важких випадках. Такий, наприклад,виданий за редакцією С. І. Ожегова словник-довідник «Правильністьросійської мови »(М., 1962).
Існує, нарешті, тип універсальних словників, одночасно розумних іенциклопедичних, що включають також етимологічні та історичні довідки,іноді найважливіший матеріал іншомовних цитат, і забезпечених в потрібних випадкахмалюнками. Це різні «словники Лярусса» (по імені французького видавця,який організував випуск таких словників), зокрема «Великий Лярусс»,
«Малий Лярусс» і т.д.; англійські «словники Вебстера» (за ім'ям першогоупорядника цих словників) та ін

Складання словників

Важливим питанням при складанні словника є питання про порядок розташування матеріалу.
Найчастіше використовується алфавітний порядок, іноді - в тому чи іншомупоєднанні з іншими принципами розташування. Наприклад, у багатьох випадкахзастосовується гніздування, тобто об'єднання в одне "гніздо" (в рамках однієїсловникової статті) слів, пов'язаних спільністю кореня, хоча б це порушувалоалфавітну послідовність. Фактично в цих випадках відбуваєтьсявідступ від алфавітного порядку слів у бік алфавітного порядкукоренів. Це виявляється дуже зручним для деяких типів словників,наприклад, для словотворчих і етимологічних. З російських тлумачнихсловників гніздовий принцип найбільш широко застосовують першого видання словника
Даля.
Особлива використання алфавітного принципу мається на зворотних словниках,де слова розташовуються за алфавітом не початковий, а кінцевих літер слова: а,ба, баба, жаба, ... амеба, ... служба, ... хата, ... шайба, ... колба, ... дамбаі т. д. до останніх слів, що закінчуються на-яя: передня, ... безмужняя.
Серед неалфавітних принципів розміщення матеріалу найважливішим єпринцип систематики (логічної класифікації) понять, що виражаютьсялексичними одиницями. Саме за цим принципом будуються ідеографічнісловники (звані також «ідеологічними» або «тематичними»).
Виробляється та чи інша логічна класифікація понять, і все, щопідлягає включенню до словника, розташовується за рубриками цієї класифікації.
Ідеографічні словники можуть бути також двомовними і багатомовними.
Систематичний принцип розташування застосований у словниках прислів'їв Даля і
Челаковського (пор. наприклад, рубрики Челаковського: I. Бог. Релігія. Чорт.
Гріх ... II. Добро - зло ... III. Правда - брехня ... і т.д.).
Складання словників - дуже складна робота. Крім общелінгвістіческіхположень про слово, його значеннях і вживанні, граматичних тафонетичних характеристик, треба знати техніку складання словників ірозуміти склад словника, що містить: 1) словник, тобто підбір вокабули
(великих слів) з взаємними посиланнями і відсилання, 2) філіації, тобторозчленовану подачу значень тієї чи іншої вокабули, 3) стилістичні,граматичні та фонетичні ремарки чи послід до слів і їх значень,
4) ілюстративні приклади, 5) ідіоматичні і фразеологічні сполучення доданому слову та 6) переклад (в різномовних словниках) або тлумачення
(пояснення - в одномовних словниках).

ВИСНОВОК

Словники та довідники - постійні супутники нашого життя, що служать нам длярозширення знань і підвищення мовної культури. Їх заслужено називаютьсупутниками цивілізації. Словники - це воістину невичерпна скарбницянаціональної мови.

Список використаної літератури

| Сергєєв В.М. Словники - наші друзі і помічники. - М.: Просвещение, |
| 1984. |
| Сучасна російська мова: Підручник для педагогічних інститутів |
|/Н.М. Шанська, В.В. Іванов - 2-е изд., Исп. і доп. - М.: Просвещение, |
| 1987. - 192 с. |
| Крисін Л.П. Життя слова. - М., 1980. |