Економічний ліцей № 2

Реферат на тему:

«Трактування образу Обломова у статті Н. А. Добролюбова« Що таке

Обломовщина? »

Виконала: учениця 303 групи

Рудак Катерини

Проверила: Кулакова Т. А.

Миколаїв 2002

План:

I. Гаряче привітання Добролюбова до роману І. А. Гончарова «Обломов»

II. Найбільше створення И. А. Гончарова:

1. Характер героя;

2. Обломов - інша особа, не схожий на інших;

3. Своя оцінка героя на кожного з гостей;

4. Духовне падіння Іллі Ілліча;

5. Привабливе якість Обломова;

6. Герой-антипод - Андрій Штольц;

7. Обломовщина - широке поняття;

8. Чи не разлучная пари в романі - Захар і Обломов.

III. Визрівання роману в російській літературі в кінці 1840-х років.

На рубежі 1860-х років «Обломов» став для російської літератури книгоюпідсумків, яка повинна була з'явитися, щоб можна було рухатися далі вдослідженні нових життєвих процесів. Саме за це Добролюбов гарячевітав роман Гончарова у своїй статті «Що таке обломовщина?».
Критик писав, що в російській літературі позначилося нове слово і слово це --обломовщина. Воно служить ключем до розгадки багатьох явищ російського життя іє вироком всій кріпосницької системи. Обломовщина, показував
Добролюбов, породжена порядком, узаконюють право поміщика користуватисяпрацею трьохсот Захаров. У ній - ключ до розгадки і тій дикості, в якійживуть ці триста Захаров, та економічного занепаду обломовского господарства, іполітичного консерватизму поміщицького стану. Пороки кріпацтвабули зведені воєдино, пояснені через одне ємне поняття - «обломовщина».

Образ Обломова - це найбільше створення І. А. Гончарова. Цей типгероя, в общем-то, не новий для російської літератури. З ним ми зустрічаємося і вкомедії "Ледащо" Фонвізіна, і в гоголівському "Одруженні". Але найбільш повнимі багатогранним його втіленням став образ Обломова з однойменного роману
Гончарова.

Сам характер цього героя зумовлює його пересічну, нецікавудолю, позбавлену зовнішнього руху, значних та яскравих подій,захоплюючої інтриги. Але, незважаючи на те, що нічого особливого в романіне відбувається, читаєш його з незмінною увагою. Можливо, причинацього криється у виразності і яскравості мови письменника, в його неповторномугуморі, з яким описані знамениті сцени сперечань Іллі Ілліча зкріпаком слугою Захаром. Здається, позбавляючи життя героя зовнішніх подій,від перемикає основну увагу на його напружене внутрішнє дію.
Адже життя Обломова зовсім не так спокійна і безтурботна, як це здаєтьсяспочатку.

Перша частина роману присвячена одному звичайного дня героя, якийпроводить його не встаючи з дивану. Неквапливе авторська розповідьдетально і докладно малює обстановку його квартири, на якій лежить печатьзанедбаності і запустіння. У речах, які оточують героя, вгадується йогохарактер. Особлива увага автора приділена опису халата Обломова,східного, "без найменшого натяку на Європу", просторого, широкого,що покірно повторює рухи його тіла. Образ халата виростає досимволу, що як би позначає віхи його духовної еволюції. Любов до
Ользі Іллінської пробуджує душу героя до активному життю. Цізміни зв'язуються в думках Обломова з необхідністю "скинути широкийхалат не тільки з плечей, а й з душі і з розуму ". І справді, на якийсьчас він зникає з поля зору, щоб потім нова господиня Обломовкі Агафія
Матвіївна Пшеніцина виявила його в коморі і повернула до життя. Отже, слабкіспроби Обломова змінити своє існування зазнають краху. Герой продовжуєлежати на дивані, ховаючись від вторгнення зовнішнього життя, але вона все одновривається в його напівтемну закорковану кімнату у вигляді неприємного листастарости або вимоги господаря з'їхати з квартири. Він не може змуситисебе вчитатися в лист, відтягує пошуки нової квартири, але думки про цепостійно отруюють йому існування. "Торкає життя, скрізь дістає", --скаржиться Ілля Ілліч, намагаючись звернутися за допомогою і порадою до своїх гостей.
Ці люди із зовнішнього світу зовсім не схожі один на одного, немає в них іні найменшої схожості з Обломових. Всі вони активні, рухливі й енергійні.
Тут з'являється і порожній дженджик Волков, і кар'єрист Судьбінскій, іписьменник-викривач Пєнкін, і зухвалим земляк Обломова Таранто, ібезликий Алексєєв.

Навіщо ж письменник вводить у роман цих епізодичних героїв, які зачерзі з'являються у знаменитого обломовского дивана? Напевно, кожен звідвідувачів Іллі Ілліча, розповідаючи про свої заняття і проблеми, являєсобою той чи інший варіант активному життю, якідійсність пропонує героєві замість лежання на дивані. Після відходукожного з гостей господар підводить своєрідний підсумок бесіді з ним і виноситьйому свою оцінку. І ця оцінка завжди негативна. Обломова абсолютно незалучають ні світські успіхи, ні кар'єра, ні поверхневе літературнеоблічітельство. Чому ж він так наполегливо відкидає ці можливі шляхи? МожеМожливо, тому, що не бачить у них нічого, крім порожньої непотрібної суєти. Вінхоче чогось більш піднесеного і прекрасного, заради якого вартопіднятися з дивану. І дійсно, коли думаєш про це, то більшепривабливою і чесної здається позиція Обломова.

Але це зовсім не означає, що Ілля Ілліч цілком задоволений своїмсправжнім становищем. Він усвідомлює убогість і порожнечу своєї бездарнопрожитого життя, своє духовне падіння. Герой строго судить себе за лінь іпасивність, соромиться свого панства, порівнюючи свою душу зі скарбом,заваленим всяким сором. Перед ним виникає болюче питання: "Чому ятакий? "Відповідь на нього письменник дає в голові" Сон Обломова ", якуназивають "увертюрою всього роману". Герою сниться дитинство в патріархальної
Обломовке, ми бачимо соціальні умови, які сформували його характер.
Жваво і допитливому Іллюшо не дозволяють навіть самому одягтися. Працятут - привілей дворових слуг, які постійно стежать за маленькимПанич, попереджаючи всі його бажання.

кріпосницький устрій Росії не тільки прирікає на злиденне ібезправне становище російський народ, а й калічить душу підростаючогодворянина, вбиваючи в ньому прекрасні задатки характеру. У Обломова частобачать тільки згубний вплив кріпосного рабства і панства. Але в ньомує дуже багато привабливих якостей, породжених тією ж патріархальноїсередовищем. Це його доброта, критичне ставлення до себе, глибокийаналітичний розум, чесність, широта душі, прагнення до чогось вищого.
Іллюша Обломов вихований на російських народних казках і билинах. Він росте налоні м'яких середньо руської природи, яка обіцяє людині спокій і тишу,оточений любов'ю і ласкою. Тому йому органічно чужі метушня іобачність. Він шукає в житті "розуму, волі, почуття". І таке прекрасне,всеосяжне почуття, як любов до Ольги Ільїнської, осяває життя
Обломова, пробуджуючи його душу, вселяє надію на щастя. Але якщо він любитьщиро і ніжно, то у почуттях Ольги явно переважають розрахунок і марнославство.
Вона поставила перед собою важку і благородну мету - пробудити до життясплячу душу. Може бути, це відчуває Ілля Ілліч. Для нього любовє випробуванням, якого він не витримує.

Але головним героєм-антиподом Обломова є в романі його друг Андрій
Штольц. Це натура, повністю протилежна ледарі і нероби Іллі.
Автор докладно знайомить нас з походженням, вихованням, освітою інинішньою діяльністю цього героя. Здавалося б, він втілює в собі кращілюдські якості: працьовитість, розум, енергію, чесність, шляхетність, алекритики різного часу не без підстави відзначали схематичність його образу,непереконливість його ідей та діяльність. Незважаючи на всі свої достоїнства,
Андрій Штольц сприймається як щасливий енергійний ділок, представникнового буржуазного устрою, який приходить на зміну патріархальнимобломовкам.
Звичайно, цей історичний шлях розвитку країни неминучий. Саме Штольцведуть відсталу країну до цивілізації в той час, як Обломови лежать надивані. Але в розмові з одним Ілля Ілліч дає дивно точну і влучнуоцінку світу промисловців, куди його наполегливо намагається ввести Штольц. Вінназиває комерсантів мерцями, що спали людьми, які тільки імітуютьактивність, інтерес, бурхливу діяльність, крізь яку проглядаєбезвихідна нудьга.

Отже, що ж таке обломовщина? Це поняття набагато ширше, ніж здаєтьсяна перший погляд. У нього входить весь патріархальний уклад російського життя зйого лінню, ледарством, сонливістю в поєднанні з добротою, любов'ю,поетичністю. Крім того, благополучна трудова та культурне життя
Штольце являє собою модернізований буржуазний варіантобломовщини. Тобто цим поняттям можна позначити такий стан взагалі,яке зупиняється у своєму розвитку, замикаючись на особистих інтересах, азначить, є неповноцінним.

Не випадково через весь роман Гончарова проходять нерозлучною парою двагероя: Обломов і Захар. Ці образи пов'язані своегo роду принципомдодатковості. Не вміє жити Обломов: його і його предків все життяулещують чужі руки. Не вміє жити Захар: він і його предки все життя неналежали собі, не здійснювали самостійних вчинків, рухаючись тількичужою волею. Обломов і Захар дуже схожі один на одного у своїй комічноїапатії. Вони пов'язані суперечливим і нерозривним спорідненістю. Гончаров взявкорінні фігури життя. Дворянин Обломов з його «золотим серцем» - краще,що може породити його середовище. Захар - людина народу, селянин,представник народної «грунту». Однак обох внутрішньо спустошилазвична, звичайне життя, в якій не було ніяких нещасть ідраматичних переворотів, відхилень від щоденної норми. Діяпочинається комічно ледачими сперечання Обломова і Захара з приводуодягання; поволі в ньому накопичується все більше прихованої драми.
Завершення дії - смерть Обломова, після якого нічого не залишилося наземлі. Навіть його родове гніздо Обломовка, місце, звідки його коріння,відчужується від нього ще за життя. Втрачено Ольга, син переходить в руки
Штольца. Паперть, злидні, перспектива голодної смерті у Захара. Додраматичного фіналу йдуть обидві суперечливо пов'язані фігури.

Але між тим, життя Обломова - це прожите людська історія,доля душевно непересічної людини. З роману Лермонтова російський читачвже знав, як губить дійсність людини, що містить в собіможливість стати героєм свого часу. Гончаров показав, як те ж саме,тільки по-іншому, робить вона з сином століття, в якому немає задатків лідера іборця, але є всі природні дані, щоб бути гарною людиною - однимз тих, хто своїм існуванням міг би підтримувати в ній тонус добра. У
«Обломова» детально простежено всього одна людська доля. Однаквідокремлене існування Іллі Ілліча спільноти пов'язане з широкими життєвимипроцесами. У романі многообразно відчувається дихання сучасності: мимозамкнутої кімнати і її добровільного в'язня тече повноводний життєвийпотік. Читач дізнається побут патріархального глухого маєтку, загляне всвітський коло, що відкривається у вітальні Іллінський, в описікнязівських наїздів в Верхлево. Його поведуть у світ міського міщанства: побут
Агафії Матвіївни Пшеніциной. Не один раз промайне перед ним жвавасуєта канцелярського, департаментського Петербурга. Але важливо те, що ніде небуде виявлено справжнього, принципового противаги існуванню
Обломова. Все це буде по суті інша обломовщина, і герой відмінно цеусвідомлює. У своїй сповіді Штольц він скаже, що краща молодь такожспить, роз'їжджаючи по Невському проспекту, танцюючи на балах, і їхнє життя - це
«Щоденна порожня перетасовування днів». Вони з гордістю і пихоюдивляться на тих, хто одягнений не так, як вони, не носить їх імені та звання. Вониуявляють себе вище натовпу. Час, коли сам герой вів таке життя, сталодля нього початковою фазою згасання: «З першої хвилини, коли я усвідомив себе, явідчув, що я вже гасне. Почав гаснуть я над писанням паперів уканцелярії; гасло потім, вичитуючи в книгах істини, з якими не знав,що робити в житті, гасло з приятелями, слухаючи чутки, плітки,передражнювання, злий і холодну балачки, порожнечу, дивлячись на дружбу,підтримувану сходками без мети, без симпатії ... Навіть самолюбство - на щовоно витрачалося? Щоб замовляти сукню у відомого кравця? Або я незрозумів цьому житті, або вона нікуди не годиться, а кращого я нічого не знав, небачив, ніхто не показав мені його ».

Гончаров вміє піти і в глиб часу: у« Сні Обломова »він покаже,як формується така людина, як «виробляє» його життя. У цьому розділіписьменник відтворює не тільки пору його дитинства, але і якийсь
«Давноминулий» час. Те, що відбувається в Обломовке в роки Ілюшиндитинства, було завжди. Перед нами постають як ніби «перекази російськоїсімейства », що йдуть не тільки в XVIII століття, але в ще більш далекі,повиті туманною імлою, тимчасові дали. У обломовском сімействі читають
Голікова, «Россіяду» Хераскова або трагедії Сумарокова. За новина йдете, що «твори пані Жанліс перевели на російський мова». У духовномупобуті Обломова - оповіді про Мілітрісе Кірбітьевне. І вже дорослий Ілля
Ілліч у середині XIX століття може мрійливо представити себе непереможнимполководцем, на зразок Єруслана Лазаревича. Духовні корені такого типу йдутьдуже далеко. Картини патріархального життя в рідному домі назавжди залишилисядля Іллі Ілліча ідеалом справжнього життя. І ніякі подальші впливу --книги, університетський побут, служба - не змогли його серйозно похитнути. За
Іллю Ілліча боролися дві сили: діяльну інтелектуальне, емоційнепочаток, що втілюють у романі Штольц, університет, Ольга, і Обломовказ її «обломовщина». Причому перший сила уявляла, скоріше, можливість,друга була реальністю. Перемога залишилася за старою Обломовкой. Але якщоепоха дідів і прадідів створювала умови для гармонії їх духовного обличчя зобставинами, то в нові часи, коли доводиться жити Іллі Іллічу,саме життя нестримно згортає на інші рейки і все більш вимогливозапитує іншу людину. Обломов вище тих, що оточують його уявно-діяльних
«Обломовцев» саме тим, що на відміну від них він усвідомлює свою непридатністьдля нової, що наближається пори і мучиться цим. Об'єктивна правдаГончарівського розповіді підтверджується тим, що наприкінці 1840-х роківобломовскій тип вже визрівав в російській літературі. В якостіпопередника Обломова справедливо називають гоголівського Тентетнікова --одного з героїв другого тому «Мертвих душ». Однак тільки Гончаров першимивисловив глибоку всю правду цього характеру і обезсмертив в літературі цеім'я, зробивши його загальним. Підсумовуючи у своєму романі величезну епохуросійського життя, письменник відобразив цілий уклад суспільства в той момент, коли вінпідійшов до краху. Розкривши страшну силу традиції, Гончарова переконувавсучасників, що для живого життя мало однієї спадкоємності - їйнеобхідні ломка, оновлення та перегляд звичаїв. Кожне покоління маєзробити свій «вихід з країни батьків».

Список використаної літератури:

1. Журнал «Костер»;

2. Твір в оцінці критики (статті Н. А. Добролюбова «Що таке обломовщина ?»);

3. Д.І. Писарєва «Обломов»;

4. А. В. Дружиніна «Обломов» Роман І.А. Гончарова ».