УНІВЕРСИТЕТ РОСІЙСЬКОЇ АКАДЕМІЇ ОСВІТИ
Курсова робота на тему: «Чужа мова в газетному тексті»
Виконав студент 4-го курсу факультету журналістики
Красавін Олександр.
Москва 1998р.
План:
1.Чужая мова в газетному тексті.
2. Пряма мова.
3. Непряма мова.
4. Переклад прямої мови в непряму.
5. Цитацій та її форми.
6. Чи не власне пряма мова.
Чужа мова в газетному тексті.
У мові газетного тексту, існує ціла система способів передачічужої мови: основними є пряма і непряма мова, широко використовуєтьсяне власне пряма мова.
Чужа мова - новий мовний шар в оповіданні автора, введеного нимоповідача, героя розповіді чи у побутовій мові будь-якого, хто говорить.
У застосуванні до чужої мови потребує роз'яснення вживаннятермінів «автор» і «говорить». Автором називають особа, яка передаєчужу мову, а говорить - особа, чия мова передається. Таким чином, угазетному тексті автором що передає чужу мову, може виступати і автортексту і оповідач, від імені якої ведеться розповідь, і який --або горою оповіді, наприклад: «Я вчила Діму історії - розповіла
Світлана Іванівна Кротова. - У мене не було поганих учнів, але Діма бувкоханим. »[1]
В основу характеристики способів передачі чужої мови з точки зорусистемного підходу до досліджуваних об'єктів доцільно покласти критерійспіввіднесення в тексті «двох величин - переданої (« чужий ») і передавальної
( «Авторської») мови »[2]
У формі прямої мови чужа мова передається з точки зору мовця ззбереженням особливостей переданої мови: «Ось влип ...» - подумав Ігор.
У формі непрямої мови чужа мова передається з точки зору героя, і зточки зору автора, що не дозволяє зберегти всі без виняткуособливості переданої мови. Порівняння: Іванов сказав, що прилетитьсьогодні, і Іванов сказав «- Сьогодні прилечу».
У формі не власне - прямої мови чужа мова передається і з точкизору героя і з точки зору автора, що дає можливість зберегтиособливості переданої мови: З величезним переляком озирнувся і подумав:невже ніхто його не почув.
Пряма мова.
За традиція пряма мова визначається як спосіб передачі чужої мови,при якому вона вводиться в текст словами автора і відтворюєвисловлювання чи думка, від тієї особи, якій воно належить, ззбереженням лексико-фразеологічних, граматичних та інтонаційнихособливостей його власної мови.
Завдяки цьому формами прямої мови вільно передається індивідуальнийстиль кожного хто говорить, і вона справляє враження відновленоїбуквально. Однак фактично не можна вважати, що пряма мова обов'язковопередає вислів буквально. Це легко можна довести зіставившипередачу будь-яких реальних слів у різних джерелах, і всі відмінності будутьобумовлені різними стилями написання.
Для прямої мови характерно незалежне вживання форм особи, тобто зточки зору самого мовця: 1-е особа позначає мовця, 2-е особаспіврозмовника або слухача, 3-е особа позначає осіб, які не беруть участів розмові або предмети. У словах ж автора форми особи вживаються зточки зору автора: Олександр говорив мені: «Ех, треба б мені скоротити твоївитрати ». [3] Таким чином, займенник мені має різне значення: в словахавтора воно означає героя розповіді, а в прямої мови - інша особа.
Пряма мова «будується» за принципом паратаксіса - вільногосоположенія конструктивних частин без граматично вираженої їх зв'язку: Вінсказав: «Як тут добре», «Чи не могли б ви нам допомогти?» - запитав я його,
«Добре б - запропонував батько - трохи прогулятися» [4]. «-От перевантаження вмережі постійно вирубується електрика - скаржаться жінки - на 17 поверхходимо пішки »[5]. Слова автора в конструкції з прямою мовою можуть займатибудь-яке місце: можуть розташовуватися до прямої мови, після прямої мови, а можутьїї розривати. Слова автора можуть самі розриватися прямою мовою:
Голова журі сказав «- З урахуванням голосів усіх членів журі, мивважаємо ...»
Введення прямої мови коментує реплікою що говорить ( «словамиавтора ») типово, але не обов'язково: Він [Ігор] подумав ...
Дуже різноманітні слова з семантикою говоріння у складі слів автора,якими вводиться пряма мова. Особливо це стосується дієслів:
1. Дієслова мовлення (сказати, зауважити, повідомити, крикнув, заторохтіла та ін);
2. Дієслова зі значенням внутрішнього стану і почуттів (схаменеться, дивуватися, образитися, засумнівається та ін);
3. Дієслова міміки, жесту, рухів та інших засобів вираження внутрішнього стану мовця (простогнав, всхліпнуть, підморгнути, скривився і ін);
4. Дієслова думки (подумати, збагнути, вирішити і ін)
5. Дієслова сприйняття (почути, вловити та ін)
Але крім дієслів перерахованих груп, тут можливі дієсловарізних конкретних дій: У двері постукали: - Швидше вставай!
Слова автора найчастіше є двоскладного пропозицію зпідлягає, що вказує особа, якій належить пряма мова, іприсудком, вираженим дієсловом із значенням мовлення або думки. Але слова автораможуть бути виражені, і неповними пропозиціями: А він «Я це знаю».
Пряма мова може складатися як з одного речення, так і зкількох пропозицій, які можуть бути різними за структурою, за метоювислови і т.д.: - Добре! - Сказав Ігор - Я буду завтра у тебе. Аяк Машка? [6]
Інтонація пропозицій прямої мови самостійна, незалежна, так якмовець вживає не тільки розповідні пропозиції, а авторськіпропозиції зазвичай є розповідним.
Діалог (від грец. dialogos - бесіда, розмова двох) [7] - пряма мова,що являє собою розмову двох або декількох осіб. [8]
Репліки діалогу можуть вводиться словами авторами, але слів автора може і не бути::-Як, невже ми не виберемося? »
Він збентежив всіх, здавалося, що він запитав, що то из ряда вонвиходять. А він хотів всього лише дізнатися правду.
Ігор відповів:
«- Оберемо, скоро підійде допомога.»
Умови, в яких протікає діалогічна мова (ситуації , жести,міміка, інтонації), визначають її особливості, і, перш за все тенденцію доекономії мовних засобів. Так, у відповідь репліки діалогу найчастішеявляють собою неповні речення, які містять лише «нове».
Непряма мова.
Непряма мова - спосіб передачі чужої мови, при якому вислівпередається від імені автора (або оповідача) формою придатковогопропозиції, причому в більшості випадків зі значними змінами.
Але в непрямої мови чуже висловлювання може бути передане і дослівно:
Він сказав: «Я там не був», Він сказав, що там не був. Інакше кажучи, дляпрямої і непрямої мови ознака буквальність/не буквальність передачі чужоїмови не є диференціальним.
У складнопідрядні речення з непрямою мовою головна пропозиція
- Слова автора, а придаткове із'яснітельное - чужа мова: Присутніх він
«Заспокоїв» тим, що ніхто нікого не змушував народжувати дітей і що їхпроблеми вирішувати ніхто не буде. [9] Головне і придаткове зазвичай розташованіодин за одним, але головна пропозиція (слова автора) може і розриватисяпридаткових: Ігор сказав, що хоче спати, і пішов до своєї кімнати. Опуститислова автора в пропозиції з непрямою мовою не можна. Для пропозицій знепрямої промовою характерна єдина (зазвичай оповідна) інтонація.
За допомогою непрямої мови чужі висловлювання автор передає від свогоімені, а тому він замінює всі особисті форми відповідним чином, тобтов непрямої мови, особисті форми залежні: Ігор зупинився не бажаючи йтидалі, він сказав що втомився, і не може більше йти чи Ігор підвівся,подивився на супроводжуючого і сказав «- Я втомився, я не можу йти далі».
Займенник він і в словах автора і в непрямої мови означають одне йта сама особа - Ігоря.
Крім власне непрямої мови, яка являє собою повідомленняповідомленні (Він сказав, що Ігор не поїде з ними), виділяють непрямийпитання (Він запитав, чи поїде Ігор з ними) і непряме спонукання (Вінпопросив, щоб Ігор поїхав з ними).
дієслів, що вводять непряму мову, набагато менше, ніж дієслів,що вводять пряму мову. Так, наприклад, дієслова деяких семантичних групвзагалі не вводять непряму мова (посміхнуться, кивнути та ін) або вводять їїнабагато рідше, ніж пряму мову (продовжити, вставити, мовити та ін)
Переклад прямої мови в непряму.
При заміні прямої мови непрямою спілки та союзні слова вживаються взалежно від того, яким за метою висловлювання є пропозиції прямоїмови: союз що вживається при заміні розповідного пропозиції,союз щоб - при заміні спонукальний пропозиції, союз-частинки чи - призаміні питальні речення. Якщо в питальних реченьпрямої мови було запитальне слово, то для зв'язку придатковогопропозиції непрямої мови зі словами автора використовується це слово.
Знижуються при передачі прямої мови за допомогою непрямої емоційно -експресивні слова і вирази недоречні при передачі основногозмісту висловлювання або такі, які не можна передати за допомогоюнепрямої мови, використання яких пов'язано з безпосереднім контактомучасників комунікативного акту (наприклад звернення). Заявляється чи особа,про який повідомляється у формі непрямої мови, учасникам діалогу чи ні.
цитацій та її форми.
Цитата (від лат. cito - викликаю, наводжу) [10] - дослівна витяг збудь-якого тексту або в точності що наводяться будь-чиї слова.
Цитати використовуються для підкріплення викладається думки авторитетнимвисловлюванням, для критики цитованої думки; в лінгвістичнихдослідженнях цитати грають роль ілюстративного матеріалу, а в словниках,граматиках та інших наукових працях наводяться як зразки літературноїмови.
Цитати можуть наводиться у формі прямої мови, але автор може включатицитату у свій текст у формі придаткового пропозиції: Ленін казав:
«Учиться, учиться и еще раз учиться!»; Ленін говорив що треба «вчиться, вчиться,і ще раз учиться! ». [11] Можуть цитуватися окремі слова, словосполучення;цитати можуть включаться в авторський текст як будь-яка його частина. Цитати зхудожніх творів, висловлювання письменників, громадських діячівнаводяться не тільки для того, щоб підтвердити або прояснити свою думку,а й для того, щоб виразити її яскравіше.
цитуватися можуть і слова звичайних учасників розмови: Найбільшимкрасивим, інших курортів, був «...», так ми прозвали маленьке село вкурортній зоні. Ми постійно проводили там час. Цитата як правиловиділяється лапками, бо слова, що наводяться без лапок, можуть несприйматися як цитата.
Цитати, які використовуються в наукових, науково-популярних роботах,повинні супроводжуватися бібліографічної посиланням, на основі яких можнашвидко знайти джерело і Найпопулярніше місце. Якщо цитата наводиться неповністю, то пропуск позначається трьома крапками: В.В. Виноградов писав:
«Мова збагачується разом з розвитком ідей ...»[ 12].
Не власне пряма мова.
Слід розрізняти два основні різновиди не власне-прямиймови:
1. Лексичне-фразеологічні.
2. Синтаксичну.
При використанні лексичної-фразекологіческой різновиди вавторській розповіді включаються лише окремі слова і вирази героя.
Ці слова і вирази лапками не виділяються, що призводить до своєрідногосуміщення мовних планів автора і героя: Бути таким паразитом дуже недобре; Ігор різко повернувся і пішов. [13] Абсолютно ясно, що слів
«Паразит» це лексично забарвлене слово з підвищеною емоційноюоцінкою належить головному героєві, але включається автором свогооповідання як органічний компонент.
Синтаксична різновид являє собою передачу авторомцілого висловлювання за допомогою особливої синтаксичної конструкції: Ігорпостукував олівцем по що лежить на столі вітальній листівці іроздумував: щоб написати Машков. [14]
Співставляти з прямою і з непрямою мовою за всіма основними параметрамислід синтаксичну різновид невласно-прямої мови.
Ось ще приклади синтаксичної різновиди невласно-прямої мови:
Ігор роздумував: зараз це зробити або трохи пізніше? А чи варто взагалі церобити, чи то;
Дана різновид передачі чужої мови є своєрідним ядромстилістичного, художній прийом багатоплановості розповіді, дляпозначення якого найчастіше використовується термін невласно-прямамова, тому що в цьому різновиді рівноцінно виражаються лінії мови автораі героя. Відображення мови автора зближує цей різновид з непрямоюпромовою: це виражається вживанням особистих форм дієслова, особистих іприсвійних займенників, а відображення мови героя - з прямою мовою (крімне властивою непрямої мови передачі особливостей мови самого героя, зграматичної точки зору це виражається однотипністю синтаксичноїструктури - безсполучникового зв'язком між словами автора і героя, можливістюдля слів автора розташуються по відношенню переданої мови в препозіціі,постпозиції або інтерпозіціі, а також опускатися). Відбувається контамінаціяформ прямої і непрямої мови. Якщо орієнтуватися на синтаксичнурізновид невласно-прямої мови, відображаючи лише найістотніше, томожна сказати, що невласно-пряма мова - такий спосіб передачі чужоїмови, в якому поєднуються граматичні ознаки прямої і непрямоїмови: вислів побудовано від імені автора, як непряма мова; зв'язокміж чужою мовою і словами автора безсполучникового, як у прямої мови, причомуможуть збережуться всі особливості мови мовця (героя).
Основна перевага невласно-прямої мови і основний зміст її якхудожній прийом в тому що вона дає можливість поєднуватисуб'єктивні плани автора і кликав (в художньому творі --автора і героя).
Для способів передачі чужої мови доречні можливість/неможливістьвикористання наказового способу та звернень: в прямої мовиобігу та звернень: в прямої мови звернення та дієслова в наказовомуспособі вживаються, в непрямої мови - не вживаються, як внепрямої мови, а наказові способу вживаються лише у формінепрямого веління (нехай він зробить); для конструкції з чужою мовоюхарактерні своєрідні співвідношення видо-часових форм. Можнадеталізувати характеристику конструкцій кожного із способів передачічужої мови, розглянути питання про місце розташування слів автора у цихконструкціях, що пов'язано з їх пунктуаційних оформленням. Інтереспредставляє також характер слів, що вимагають пояснення (у складі вводятьслів автора), синтаксична структура кожної з частин конструкції.
Системний підхід до об'єктів дослідження приводить до необхідностівикористовувати поняття «парадигма». Парадигма розглядається як «рядпротиставлені мовних одиниць, кожен член якого визначаєтьсявідносинами до інших членів ряду ». [15]
Отже, пряма мова (1), невласно-пряма мова (2) і непряма мова (3)утворюють синтаксичну парадигму: «Подумаєш, - сказала вона Ігорю, - ятеж втомилася, однак я не хничу »(1) - Подумаєш, сказала вона Ігорю, вона тежвтомилася, однак не пхикає »(2) - вона сказала Ігорю, що теж дуже втомилася,проте не пхикає (3). [16]
Крім прямої, непрямої і не власне-прямої мови, існують іінші способи передачі чужої мови. Перш за все сюди слід віднести:а) випадки змішування елементів прямої мови з елементами мови непрямою: Князь,твердо тримався в житті розходження станів і рідко допускав до столунавіть важливих губернських чиновників, раптом на архітектора Михайла Івановича,сякається в кутку в картатий хустку, доводив, що всі люди рівні, і нераз викликав у своєї дочки, що Михайло Іванович нічим не гірше за нас зтобою [17]; б) так звану художню непряму мова, тобто такунепряму мова, мова в якій використані подібні слова іфразеологічні звороти з мови героя, не властиві зазвичай непрямоїмови, але має одночасно і особливостями прямій.
Може передаватися не сама чужа мова, а лише її тема. Тема чужиймови, її предмет може бути виражений у простому реченні за допомогоюдодатків при дієсловах із значенням мовлення або думки: Маша розповідає проце Ігорю [18]. Але тема, предмет чужої мови може передаватися і вструктурі складного речення: Маша розповідає про цей випадок Ігорю і проте, як їй вдалося примирити хлопців.
Не рідкозагальний зміст чи зміст чужої мови передається впропозиціях з вступними словами, які вказують на факт чужої мови, наїї джерело: за словами Ігоря, як прийнято говорити, як то кажуть і ін: Зарозповідями Маші, Ігоря зустріли привітно. [19]
Використовуються також частки, що свідчать про суб'єктивністьпередачі чужої мови або її теми: мовляв, мовляв та ін: Дороги, мовляв, він незнав.
Способи передачі чужої мови можна розташувати на шкалі перехідності,що має дві ділянки:
1) Між прямої і непрямої промовою.
2) Між непрямої промовою і авторським розповіддю.
За допомогою цієї шкали можна співвіднести розміщені на ній явища зрізновидами невласно-прямої мови, які за своїм характеромрізнотипних (об'єднані вони тим, що забезпечують можливості для поєднаннясуб'єктивних планів автора і героя).
На шкалі перехідності (А-Г) розташовані способи передачі чужої мови,розглянуті з семантико-граматичної точки зору, а в особливійплощині (Д1-Д2)розташована не власне-пряма мова, розглянута з точки зору їїстилістичних функцій. У лінгвістичній літературі при характеристиціневласно-прямої мови як стилістичного прийому поєднання суб'єктивнихпланів автора і героя, крім синтаксичної та лексико-фразеологічноїрізновидів, до її складу включають випадки змішування елементів прямої інепрямої мови (іноді для позначення цього різновиду використовуєтьсятермін «півпрямі мова») і так звану художню непряму мова.
Але якщо ці випадки мають перехідний (синкретично) характер, тосинтаксична різновид невласно-прямої мови являє собоюявище зовсім іншого порядку: ознаки прямої і непрямої мовипоєднуються в ній таким чином, що це призводить до виникнення особливогоспособу передачі чужої мови (тобто в цьому різновиді кількістьпереходить в якість).
Використаний матеріал:
1. Волошинов В.Н. «Марксизм і філософія мови» Л., 1930. С. 117
2. Лінгвістичний енциклопедичний словник. М., 1990. С. 404
3. Велика енциклопедія Кирила і Мефодія - 98 (Мультимедійне видання)
4. В.В Виноградов. Російська мова: Граматичне вчення про слово. 1972. С. 17
5. Російська мова. Енциклопедія. М., 1979.С. 196
-----------------------< br>[1] МК 19.10.97. «Поки ми живемо ми пам'ятаємо».
[2] Волошинов В.Н. «Марксизм і філософія мови» Л., 1930. С. 117.
[3] МК 17.11.97 «Прокол»
[4] Лінгвістичний енциклопедичний словник. М., 1990. С. 404.
[5] МК 16.02.98. «Така ось млинець - лайн»
[6] МК 17.11.97 «Прокол»
[7] Велика енциклопедія Кирила і Мефодія - 98
[8] Для позначення бесіди кількох осіб іноді використовується термінполілог (від грец. polylogos - розмова кількох багатьох осіб). Великаенциклопедія Кирила і Мефодія - 98.
[9] МК 16.02.98. «Така ось млинець - лайн»
[10] Велика енциклопедія Кирила і Мефодія - 98.
[11] В.І. Ленін.
[12] В.В Виноградов. Російська мова: Граматичне вчення про слово. 1972. С.
17.
[13] МК 17.11.97 «Прокол»
[14] МК 17.11.97 «Прокол»
[15] Російська мова. Енциклопедія. М., 1979.С. 196.
[16] МК 17.11.97 «Прокол»
[17] Л.Н. Толстой
[18] МК 17.11.97 «Прокол»
[19] МК 17.11.97 «Прокол»
