Зовнішні і внутрішні інтертекст у вірші Б.Л. Пастернака «Казка»

І.А. Суханова

Вірш Б. Пастернака «Казка» з останньої розділ роману «Доктор Живаго» не раз ставало предметом як літературознавчого, так і лінгвістичного дослідження (див. [1], [2], [3] та ін.) Тим не менш, на наш погляд, результати цих досліджень можуть бути доповнені та іншими спостереженнями, тому що практично будь-який текст Пастернака виявляється невичерпним для аналізу і ніякої підхід до нього не буде зайвим.

Цикл «Вірші Юрія Живаго», що становить останній розділ роману, побудований, як відомо, у вигляді річного кола, в порядку зміни пір року [4], з двічі повторюється навесні, що задає можливість нескінченного повторення кола (див. нашу роботу [5]). Основу, своєрідний «каркас» цього кола складає «Трикутник» - вірші з яскраво вираженою християнської тематикою, сезонна приналежність яких не експлікована. Найпершим у циклі стоїть вірш «Гамлет»; завершують цикл «євангельські» вірші, як би зароджуються серед «весняних» віршів і потім йдуть підряд; в самій же середині циклу - тринадцятий з двадцяти п'яти-стоїть вірш «Казка», «Легенда про Єгорій Хороброму». Такий стан, безумовно, не випадково. Св. Георгій, Єгорій Хоробрий - небесний заступник головного героя, що носить третій варіант імені - Юрій.

Паралелізм образу Юрія Живаго образу св. Георгія докладно розглянуто Н.А. Фатєєвої [3], ми ж подивимося на переклички вірші з прозовими главами під декілька іншим кутом.

переклички вірша «Казка» з прозовим текстом роману носять різний характер. Вони можуть лежати на поверхні - так, зв'язок із віршем експлікована в епізоді у Ва-рикіне, коли в творчій свідомості Юрія Живаго виникає образ дракона в яру, і він пише «легенду про Єгорій Хороброму» (XIV, 8-9).

Зв'язки можуть бути в тій чи іншій мірі завуальовані і полягати в окремих словах; в образах, в контексті роману мають характер лейтмотивів; у подібності ситуацій, коли ситуація реального плану в прозі може бути зведена до даної у вірші формулі-архетипу. При цьому всі різновиди зв'язків тісно взаємодіють між собою.

Зерно вірші виявляється в ч. XIV, гл. 8-9, коли виючих за яром вовки трансформуються в «ідею ворожості» і доктору видається, що « в яру заліг жахливих розмірів казковий, що жадає докт-ровой крові і шматує Лари дракон »(XIV, 9) [6]. Початок «Казки» містить перифраз одного з останніх фрагментів гол. 9, в кінці якої Юрій Андрійович пише вірш. Ключовим у цьому перифрази виявляється слово степ: «Пробирався кінний/Степом по репью »(тут і далі виділено нами), порівняємо:« Георгій Змієборець скакав на коні по неозорому простору степу XIV, 9). Згадки яру Шутьма, в якому доктору представлявся залеглий дракон, і надалі можуть відсилати до вірша, причому не тільки в закінчених фразах ( «він раптом прокинувся після тяжкої прівідевшейся йому нісенітниці про дракона логу під домом ») але і в окремих словах (далі в тому ж абзаці:« Раптом дно яру освітилося вогнем і оголосила тріском і гуркотом зробленого кимось пострілу »- XIV, 14; порівняємо: «Як би полум'я сірки/осявало вхід.// Віддаленим покликом / Оприлюднив бір »-« Казка »).

В вірші дракон (змій, змія, чудовиська) - одна з іпостасей ворожості, вражою сили, яка має в романі й інші, найрізноманітніші прояви і персоніфікації: це та сама історична дійсність ( «неправда на російській землі »), і« лісове воїнство », що тримає доктора в полоні, і« товариші Антипов і Тіверзін », які, за словами Комаровського,« гострять зуби на Ларису Федорівну », і сам Комаровський, і який виє за яром вовки, і смерть, могила, цвинтар, підвал, підземелля, печера (останні три образи амбівалентні, але мають і яскраво виражену негативну функцію через спорідненість з могилою), землянка, яр і д.т. Способи втілення «темного начала» не обмежені - від одного слова до лейтмотиви або розгорнутого образу. Як ворожої сили може виступати навіть ліс, іноді ворожість втілюється в образі негоди, бурі, зокрема - Заметілі як різновиди цих явищ.

Лейтмотиви і близькі до лейтмотивом образи, які розвиваються в прозовому тексті, активно зачіпають даний вірш. Ми вже писали про лейтмотиви яру ([7], см. також [6] і [8]), відзначали, що слово яр, за нашими спостереженнями, входить до текстове семантичне мікрополе печери, землі, що існує в контексті роману, яке може розглядатися - повністю або частково - як частина більш об'ємного текстового семантичного поля (ТСП) ворожості. Яр, печера в контексті вірша несуть, в основному, негативні конотації. Герой вірша ( «кінний») по яру під'їжджає до печери, в якій сидить дракон, що тримає в полоні діву-жертву.

Образ дракона в прозовому тексті з'являється не тільки у зв'язку із задумом вірші (див. вище) і, що особливо примітно, не тільки у свідомості головного героя-поета: мотиви «Казки» явно проглядаються, наприклад, в сприйнятті водоспаду Васею Бри-кіним, збіглим з поїзда: «Водоспад не було кругом нічого рівного, нічого під пару. Він був страшний у цій єдиності, перетворює його на щось обдароване життям і свідомістю, в казкового дракона або змія-полоза цих місць, який збирав з них данину і стинати » (VII, 24). Порівняймо: «Краї населення/Хатини свої/викуповують пенею/Цією від змії. Отримавши на борошно/У жертву цю данину »(« Казка »).

В комплекс вражою сили, озброївшись на доктора в Варикіне, входить ліс: «У лікаря було таке відчуття, наче він пізно ввечері варто в темному дрімучому лісі свого життя »(XIV, II, доктор тут і в прямому сенсі знаходиться в лісі). Подібна метафора зустрічалася вже в частині III, де Юра-студент згадує смерть матері і своє дитяче сприйняття цієї події: «Зовнішній світ обступав Юру з усіх боків, дотиковий, непрохідний і безперечний, як ліс, і тому-то був Юра так вражений маминої смертю, що він з ній заблукав в цьому лісі і раптом залишився в ньому одна, без неї. Цей ліс складали всі речі на світі »(III, 15). Уособлення ліси як ворожою, фантастичної сили у вигляді фольклорного переосмислення епізоду Апокаліпсису (12: 7) зустрічається в «божевільною вязи» ворожки Кубаріхі: «Ти ось дивишся і думаєш, ліс. А то нечиста сила з ангельським воїнством зійшлася, рубаються, ось що ваші з басалижскімі »(XII, 7). Частина XI, де, як і в цитованій XII, мова йде про партизанів, що утримують доктора в полоні, називається «Лісове воїнство», а «партизанський начальник» ливе-рий Мікуліцин носить псевдонім «товариш Лісових», старий Вакх називає його «Лісовим товаришем» (VIII, 8). Тут конотації слова ліс і його похідних негативні (порівняємо: «Темний ліс назустріч/Вырастал далеко»), однак образ лісу в усьому романі може грати і позитивну роль: «Лікаря здавалося, що в лісі живе Бог, а по полю зміїться глузлива посмішка диявола »(XV, 2);« Точно не просто поясню панорамою стояли, спинами до горизонту, окружні лісу по горбах, але як б тільки що розмістилися на них, вийшовши з-під землі для виявлення співчуття »(XIV, 13). (Порівняймо: «на лісовій бугор» ( «Казка»), звернемо також увагу на мотив виходу з-під землі - див. нижче, також [9]. Лейтмотив лісу в «Доктора Живаго» вимагає, на наш погляд окремої роботи. На значущість цього образу вказує Д.С. Лихачов у передмові до першої публікації роману [10 ]).

Ворожа сила, що не дозволяє лікаря і Ларі залишатися разом, персоніфікується НЕ тільки у фантастичних і узагальнених образах, але в персонажі реального плану -- Комарівському. Цей персонаж, що володіє дивною здатністю на відміну від інших дійових осіб роману не старіти і не вмирати, але передаватися у як злого генія від батьків до дітей, викликає, таким чином, асоціації з дияволом. Зауважимо, що дракон, змій, змія - у християнській традиції -- уособлення диявола ( «великий дракон, древній змій, званий «Дияволом» і «сатана», що зводить всесвіт »Ап. 12: 9). З такою ж семантикою пов'язані слова ворожість, вража сила: старослов'янська враг' - «диявол, біс, нечистий» [11. С. 190].

Образи вірші «Казка» пов'язані також з лейтмотивом сну, хвороби, непритомності, тимчасової смерті, тимчасового припинення існування, що, у свою чергу, пов'язане з образом печери, суть якого амбівалентна: печера - місце Різдва Христового, поховання і Воскресіння одночасно, якщо врахувати безумовну залежність роману від Євангельських текстів (див. наші роботи [7], [9]). Мотив пробудження, воскресіння пов'язаний з лейтмотивом весни [5]. (Лейтмотив сну, подібно лейтмотивові лісу, також вимагає окремої роботи.)

Між віршем і прозовими главами зустрічаються переклички і на рівні ситуацій. На наш погляд, це не тільки епізод, коли Комаровський відвозить Лару з Варикіна; тут, мабуть, перегуків зі «Казкою» менше, ніж у ряді інших епізодів. Більше схожості з віршем ми знайдемо на початку XIV частини, коли Лара, пориваючись стати на коліна, благає доктора не залишати її наодинці з Комаровським, з яким він не хоче зустрічатися (порівняємо: «віддалений поклик», «Закличний крик», почута кінним в «Казки»), і Юрій Андрійович погоджується, обіцяючи при цьому: «Якщо треба, якщо ти мені накажеш, я уб'ю його» (XIV, 1). Зустріч закінчується тим, що доктор спускає Ко-маровского зі сходів, про що, проте, читач дізнається мимохідь, коли мова йде вже про подальші події. «Де Комаровський? Він ще тут чи вже поїхав? З моєї сварки з ним і після того, як я спустив його зі сходів, я більше нічого про нього не чув »(XIV, 3). Те є мала місце бійка з Комаровським, яка, тим не менше, ні до чого не привела: подальші події об'єктивно неминучі, і Комаровський, як невмируще зло, все одно з'явиться в Варикі-ні і відвезе Лару. Мабуть, тому епізоду сутички і приділяється так мало уваги. Зауважимо, що і у вірші немає поєдинку з драконом (змією), поєдинок залишається «за кадром», і хоча дракон переможений ( «труп дракона/Поруч на піску»), однак відчуття «повної і остаточної »перемоги немає, тому що« В непритомності кінний,/Дева в правці.  То в надлишку щастя/Сльози в три струмка/То душа у владі/Сну і забуття.// То повернення здоров'я,/То непорушно жив/Від втрати крові/І занепаду сил. Силкуються прокинутися/І впадають в сон ».

В тій же главі доктор згадує свою першу зустріч з Ларой, коли він інтуїтивно зрозумів, що вона - «полонянка» Комаровського; виникає мотив сліз: «Я весь наповнився блукаючими сльозами, весь внутрішньо виблискував і плакав »(XIV, 4). Під час цієї розмови Лара плаче: «не помічаючи своїх сліз, плакала тихо та блаженно »(там же). Порівняймо: «То в надлишку щастя/Сльози в три струмка »(« Казка »).

Ситуація «Діва-жертва в полоні у змія» неодноразово варіюється в романі у зв'язку з Ларой і Комаровським. Витоки влади Комаровського над Ларой йдуть в її дитячі враження про приїзд до Москви з Уралу: «На столі в номері її приголомшив неймовірної величини кавун, хліб-сіль Комаровського їм на новосілля. Кавун здавався Ларі символом владності Комаровського і його багатства. У Лари захопило дух від страху, але вона не посміла відмовитися. І адже ця боязкість перед дорогим стравою і нічний столицею потім так повторилася в її остраху перед Комаровським »(IV, 1).

Підліток Юра вперше бачить Ла-ру в готелі разом з Комаровським і здогадується про його влади над нею. Він дивиться з напівтемряви на них, освітлених лампою. Порівняймо: «І побачив кінний/І припав до спису/Голову дракона,/Хвіст і луску.// Полум'ям із зіву/зітру він світ,/В три кільця довкола діви/обмотавши хребет » ( «Казка»), «З напівтемряви, в якій ніхто не міг його бачити, він дивився не відриваючись в освітлений лампою коло. Видовище поневолення дівчини було несповідимі таємниче і безсоромно відверто. Суперечливі почуття тіснилися в грудях у нього. У Юри стискалося серце від їх невипробувані сили. < ...> І ось ця сила знаходилась перед Юрина очима, досконально речова і смутна і снящаяся, безжально руйнівна і скаржиться і кличе на допомогу і що тепер Юрі робити? »(II, 21). Звільняти Лару, однак, візьметься не Юрій Живаго, а Антипов-Стрельников: «Я пішов на війну, щоб повністю відплатити за все, що вона вистраждала »(XIV, 17). Однак роль Єгорій Хороброго - не його роль, і він не приносить Ларі, за його власним визнанням, «нічого, крім горя». Лара сама сприймає себе як полонянку: «Блаженні збезчещена, блаженні обплетені» (II, 19), - думає вона, як почули постріли під час Московського повстання і сприймаючи їх як помста за свою ганьбу. (Порівняймо: «Змій обгорнув їй руку/І обплела гортань»). Вона проводить аналогію з собою, вбачаючи в суспільстві Комаровського незнайому дівчину: «Комаровський подивився на увійшла тим поглядом, який Лара так добре знала.  «Нова жертва», - подумала вона. Лара побачила як в дзеркалі всю себе і всю свою історію »(III, 13). (Порівняймо: «Отримавши на борошно/У жертву цю данину»). Теми Лари-полонянки проходить ще раз, коли квартирна хазяйка іронічно порівнює її з Маргаритою у в'язниці: «Припадки Ларіної бреда здавалися Руфіна Онисимівна суцільним облудою. Руфіна Онисимівна готова була побожився, що Лара розігрує схиблених Маргариту у в'язниці »(IV, 2). Тут можна знайти прихований підтекст: в нещастях Маргарити винен Мефістофель - чорт, злий дух, то є прояв нечистої сили, вражою сили; отже, і Комаровський, винуватець нещасть Лари, - також прояв цієї сили. Неважливо, до якого саме джерела відсилає цитата (до Гете чи Гуно), неважливо, яку конотацію надає їй персонаж - сенс тут у черговому проведенні теми.

З віршем «Казка» пов'язаний і ряд інших епізодів, розкиданих по всьому роману, і перший з цих епізодів - в першій частині, де маленький Юра в Дуплянку спускається в яр (див. нашу роботу [7], про лейтмотиви яру в романі).

Як і у випадку багатьох інших віршів Юрія Живаго, теми і образи «Казки» виникають, варіюються, дробляться, розходяться, стикаються в прозових главах протягом усього роману і, нарешті, викристалізовуються в вірші. Діє принцип, подібний, може бути, з музичним прийомом звернених варіацій, коли повне проведення теми не передує варіацій, а завершує їх. II

На перший погляд, питання про зв'язки «Казки» з фольклорними джерелами досить ясний. А.Н. Афанасьєв в коментарях до свого збірника «Народния російська легенди »зазначає:« Народне переказ про битву Георгія Хороброго з драконом поширене в безлічі сказань майже у всіх європейських народів; подвиг цей приписується Георгію нарівні з багатьма іншими казковими героями і нерідко з одинаковою обстановкою і з абсолютно тотожними подробицями »[12. С. 259-260].

Існує кілька варіантів російської народної легенди (або духовного вірша) про Єгорій Хороброму. На наш погляд, найбільша схожість вірш Пастернака виявляє із самим повним варіантом легенди, наведених у збірнику А.Н. Афанасьєва - «Його-рий Хоробрий» [12. С. 103-111], але є відсилання і до інших текстів. (Крім збірки А. Н. Афанасьєва, ми користувалися збіркою Ф. М. Селіванова «Вірші духовні» [13 ]).

В російському фольклорі немає, зрозуміло, слова дракон, вороже фантастичне істота називається змій, змія. Аналогом цієї змії виступає завойовник -- царіща Мартемьяніща (Демьяніще, Кудреяніще), хан Брага і т.п.

Очевидна відсилання до фольклорних текстів міститься у наступних рядках: «Той країни звичай/полонянку-красу/Віддавав у видобуток/Чудище в лісі.// Краї населення / Хатини свої/викуповують пенею/Цією від змії ».

Порівняємо: «На Арахлінско царство напустив Господь,/напустив Господь нехай змію люту, / Змію люту, девятігла-ву. А і стала змія та поналети-вати,/Аі стала змія та понасхвативать/За голівоньці та людської »(« Про порятунок Елісавіі Арахлінской царівни »[13. с. 94]. Тому «арахлінскі мужики» «рили жереб так поміж собою »- кому йти« [к] про лютої змії та під с'яденіе »(Там ж. С. 95).

В фольклорних текстах знаходимо і ряд образів, що розвиваються в «Доктора Живаго» в вигляді лейтмотивів. Так, наприклад, ліс - одна з небезпек, що підстерігають Єгорій Хороброго у дорозі: «Ще Єгорій наезжаючі/На ті ліси на дрімучі, - / Древо з древом совівалося,/До сирої землі схиляв./Не добре Єгорій льзя проехаті »(« Єгорій Хоробрий »[12. С. 107]);« Перша застава велика -- / Стоять ліси темні,/Вони засіли до неба,/І стиглого, і сбеглому проходу немає, / І вигнав добру молодцу проезду ні »(« Вірш про Єгорій Хороброго »[13. С. 118 ]).

Сон, непритомність, правець, занепад сил, зімкнуті віки - тобто тимчасове припинення існування - пов'язані в контексті роману з яром і печерою. У такому плані переосмислюється мотив сну з деяких варіантів легенди про Єгорій Хороброму, де герой, уподібнюючись казковим персонажам, спить до поєдинку, в очікуванні появи змія: «І заснув Єгорій нонь під міцний сон. Аще тут дівчина прірасплакалась,/Випала сльоза на біло особа,/На біло особа Єгор Светохраброму./І прокинувся Світло та з крепкаго сну »« Про порятунок Елісавіі »[13. С. 97-98]. У даному варіанті поєдинку як такого немає, «змія» утихомирює За словами Єгора: «Чи ти стань, змія, та тиха-покірлива» - «Про порятунок Елісавіі »[13. С. 98]). «Дівиця» не спить зовсім, але проливає «сльозинку». Тут згадаємо сльози і непритомність маленького Юри в яру (I, 6).

В ТСП ворожості в контексті роману входять слова підземелля, підвал, підпідлогу, льох. Іноді ці слова використовується в чисто побутовому контексті: «Я люблю зимою тепле дихання підземелля, що вдаряє в ніс корінням, землею і снігом, ледве поведеш опускні дверцята льоху »(IX, 2). Підвал, як і підвал, підпідлогу, підземелля - аналог печери поховання і Воскресіння. Це стає очевидним при врахуванні зв'язків з фольклорними текстами не тільки самого вірша «Казка», але і - через нього - прозових голів.

Зауважимо, у фольклорі Георгій (Єгорій) не тільки і не стільки змієборець, але в першу чергу - мученик. Зло-дей-царіща Мартемьяніща (Демьяніще, Кудреяніще) мучить Єгоров «[в] сякімі муками та різними» ( «Вірш про Єгорій Хороброго» [13. С. 117]): велить його «в сокири рубати», «у смолі варити», «під пили пиляти» [12], «Під печі жегчі», «на воді топити», «прігвоздіті до дереву» [13] і т.п. Сама ж остання борошно - «Наказав Єгорій льоху копати,/Погреби копати йому глибокі  Садив Єгорій у глибокий льох »(« Єгорій Хоробрий »[12. С. 106]); «Вирили погріб глибокої,/Саджали в нього Єгорій» ( «Єгорій Хоробрий », варіант у. [12. С. 258]). Проте рано чи пізно (в одних варіантах -- відразу, в інших - через тридцять років) «Дак з сирої землі Єгорій вихождаючі» ( «Єгорій Хоробрий і царіще Демьяніще» [13. С. 113]): «Виходив Єгора на Святу Русь,/Побачив Єгора світу білого,/Світу білого, червоного сонця »(« Вірш про Єгорій Хороброго »[13. С. 118 ]).

Єгорій Хоробрий зазнає борошна за вірність християнській вірі. Царіща Мартемьяніща пред'являє йому такі вимоги: «Ти не віруй самому Христу,/Самому Христу, цареві небесної,/А ти віруй сатані-ворогові з дияволом »(« Єгорій Хоробрий »[12. С. 103]). У фольклорному тексті ситуація виражена з наївною прямотою, однак по суті той же вимога - відмова від духовних основ своєї особистості - пред'являє Юрію Живаго історична дійсність: «Від величезної більшості з нас вимагають постійного, в систему зведеного криводушшя »(XV, 7). «Треба бути вірним Христу» (I, 5), - говорить на початку роману філософ Ведення-пін, і Юрій Живаго, його племінник і учень, слід цього заклику. На механізм Живаго не здатний, тому піддається мукам, моральним і фізичним, і хоча аж ніяк не є невразливим, подібно до Єгора в фольклорі, не змінює своїм переконанням. У долі і творчості Юрія Живаго можна побачити буквалізацію наступного фольклорного тексту: «Наказав Єгорій у смолі варити,/Не добре Єгорій смола бере,/І поверх смоли Єгорій плаває,/Сам вірші співає херувимської,/Він гласи стверджує все євангельські »(« Єгорій Хоробрий »[12. С. 104]). Згадаймо, що ядро віршованій голови - вірші на євангельські сюжети.

В світлі відсилань до фольклору стає зрозумілим і такий фрагмент прозового тексту, який можна навіть помилково вважати за стилістичну похибка: «Тоді прийшла неправда на російську землю. Головною бідою, коренем майбутнього зла була втрата віри в ціну власної думки. Уявили, що час, коли йшли навіюванням морального чуття, минуло, що тепер треба співати з загального голосу і жити чужими, всім нав'язаними уявленнями »(XIII, 14). На наш погляд, тут варіюється наступний фольклорний текст: «Коли вірували віру істинну христи-янской,/Тоді не бувало на Антоній-град/Ніякої біди, ні загибелі. / Коли кинули вони віру істинну, христи-янской,/Почали вірувати латинську, бусурманського,/Тоді Господи на них розгнівався: напустив на них змія лютого, / Змія лютого поедучего ». ( «Єгорій і змій» [13. С. 99]). З фольклорного тексту в роман перейшли про мотиви відмови від вікових, перевірених цінностей; духовної підпорядкування цінностям чужим; лих країни і народу, що відбуваються в внаслідок цієї відмови і цього підпорядкування.

Таким чином, спостереження за внутрішніми і зовнішніми зв'язками вірші «Казка» приводять до наступних висновків. Вірш, прозові голови і зовнішній джерело вірші (фольклорні тексти) знаходяться у відносинах складного взаємодії. Внутрішні зв'язку (вірші - проза) можуть бути виявлені з урахуванням зовнішніх. У свою чергу, деякі зв'язки прозових голів з фольклорними текстами виявляються з урахуванням зв'язку вірші з цими текстами. Іншими словами, зв'язки двох текстів (або двох частин одного тексту) можуть бути виявлені з урахуванням третього тексту. (Див. також нашу роботу [14 ]).

Список літератури

1. Bodin P.A. Nine poems from Doctor