Лімерік: неперекладна гра слів або
переказу гра форми?
Є.І. Ражев
Комічна поезія своїм корінням сягає в далеке минуле,
в ті часи, коли поетичні твори, будучи частиною народної творчості,
існували лише в усній формі. Людям властиво прагнення знаходити смішне
і веселе навколо - це допомагає вистояти у важких випробуваннях і впоратися з життєвими
негараздами. Однією з форм англійського комічного вірша є лімерік, що використовувався
спочатку в пісенній творчості, і хоч походження його точно не відомо,
вважається, що назва «лімерік» походить від рефрену пісень, виконуваних ірландськими
солдатами-ополченцями, що служили при французького короля Людовіка XIV. На своїх
вечірках солдати, імпровізуючи, виконували пісеньки (часто не зовсім пристойного
характеру), кожен куплет в яких завершувався рефреном, гучно повторюваним
хором - Will you come up to Limerick? (або, за іншою версією, Won't you come up to Limerick?) ( «Повернешся ти в Лімерік?»). Тому англійське слово
«Лімерік» вимовляється з наголосом на перший склад - так само, як назва міста
в Ірландії, яка дала назву цій поетичній формі.
Навколо історії походження Лімерика існує багато
легенд та домислів. Так, наприклад, один з авторів стверджує, що ще Арістофан
(V-IV ст. До н. Е..) Використовував лімерики у своїх п'єсах; інший дослідник виявив
лімерік, що описує лева, в манускрипті XIV ст., що зберігається в Британському музеї.
Лімерік знаходять у п'єсах Шекспіра (в основному ці приклади відносяться до епізодів,
пов'язаним так чи інакше з народною пісенною творчістю, як, наприклад, пісня вже
божевільної Офелії в «Гамлета») і у Бена Джонсона [Baring-Gould 1969].
Найбільш поширеною і частіше за інших цитованої є
теорія виникнення Лімерика як жанру, що належить Ленгфорд Ріду, який не
тільки збирав і видавав лімерики, але й сам писав їх. Саме згідно з цією теорією
лімерики співалися, а не декламувалися, причому це була імпровізація; зміст
їх було різним, не змінювався тільки рефрен, що виконується хором.
Лімерік - це форма гумористичного, комічного вірша
абсурдного змісту (nonsense verse), написаного, як правило, анапест і складається
з 5 рядків, римуються аавва; при цьому 1-а, 2-а та 5-а рядки тристопний, а 3-я
і 4-я - двухстопние. Комічність у Лімерік досягається безглуздістю змісту
або безглуздістю поведінки описуваних у ньому характерів. Але хоча в основу Лімерика
покладений абсурд, нісенітниця, ця нісенітниця, як відзначають дослідники, або повинна
бути логічно організована, або, не маючи очевидною логічності викладу, повинна
тим не менше містити якийсь, нехай абсурдний, зміст ( «sensible nonsense or
Автори, які пишуть лімерики, як правило дотримуються
одного з двох напрямків. З одного боку, можна строго дотримуватися всі технічні
особливості форми при тому, що описана ситуація повинна бути досить гротескної;
прихильники іншого напрямку роблять основну ставку на дотепну, не-звичайну
розв'язку, який міститься в останньому рядку, і надають великого значення оригінальності
рими. Наведені нижче приклади яскраво демонструють відмінність двох підходів.
1a
There was a young lady of Wales
Who caught a large
fish without scales.
When she lifted her
hook
She exclaimed
«Onlylook!»
That ecstatic young
lady of Wales.
Е. Лір
1b
Said a foolish lady
of Wales:
«A smell of escaped
gas prevails ».
Then she searched
with a light
And later that
night,
Was collected - in
seventeen pails.
Л. Рід
До XIX ст., до того часу, коли ця форма стала популярною
і знайшла ті чіткі риси, які притаманні їй і вважаються характерними для неї і
до цього дня, лімерики, з'являючись іноді в друкованому вигляді, були тим, що в XX ст. стало
називатися «андерграунд» - тобто тим, що не відноситься до традиційного, загальноприйнятій
в галузі мистецтва і через це таким вважатися не може. Відомо, що першим
збірник лімерики було видано в Лондоні в 1821 р. і називався «The Histozy of
Sixteen Wonderful Old Women », а в 1822 р. за ним пішов ще один --
«Anecdotes and Adventures of Fifteen Gentlemen».
Стихи в цих збірниках, хоча і були написані у формі Лімерік,
так не називалися. Саме слово «лімерік» офіційно увійшло в англійську мову в
1898 р., коли воно було зафіксовано в Оксфордському словнику (Oxford English
Dictionary) і пояснювалося як «непристойні безглузді вірші» (indecent
nonsense verse).
Очевидну популярність лімерік як віршована форма придбав
після 1846 Тоді вийшов у світ перший томик віршів Едварда Ліра «A Book of
Nonsense », віршів, написаних для дітей і, як потім виявилося, багатьох і багатьох
дорослих, у формі Лімерик. (Хоча, треба зауважити, Е. Лір ніколи свої вірші лімерики
не називав; назва закріпилася за цією віршованій формою само собою кілька
пізніше - мабуть, завдяки подібності з імпровізаційної народної пісенної формою.)
Е. Лір зізнавався, що використовував цю форму, почувши як-то «There was a sick
man of Tobago »1 - віршик, який увійшов до збірки« Anecdotes and Adventures of
Fifteen Gentlemen »; він знаходив, що форма Лімерика надає безмежні можливості
для використання рими, а веселе зміст є чудовим матеріалом
для художніх ілюстрацій.
Е. Ліра називають «батьком-засновником» цього жанру
[Baring-Gould 1969], хоча за фахом він був художником, що спеціалізувалася на
зображенні тварин і птахів. Одного разу, коли він робив замальовки в зоопарку, його роботу
зауважив граф Дербі і запросив до себе - вчити малювання своїх онуків, а заодно і
проілюструвати книгу про свою стайні, однією з визначних пам'яток графства.
Треба відмітити, що Е. Лір був людиною з величезними комплексами та непогамовану спрагою
материнської любові - він був молодшим у родині, де їх було 21, і виростила його старша
сестра (матері було зовсім не до нього ще й тому, що до того часу, коли
він народився, його батько розорився і потрапив за борги до тюрми, і всі свої сили і турботи
мати направила на підтримку духу і здоров'я чоловіка). Живучи у будинку графа, Лір насолоджувався
розміреним сімейним життям і суспільством дітей і був для них не лише вчителем,
але і компаньйоном; він із задоволенням малював і писав для них, і саме в таких вправах
одного разу народилися вірші, пізніше зібрані в книгу «А Вооk of Nonsense» і «узаконили»
лімерік як літературну форму.
-------------------------------
1 There was a sick
man of Tobago,
Who lived on rice,
gruel and sago;
Till, much to his
bliss,
His physician said
this -
To a leg, sir, of
mutton you may go.
Е. Лір використовував практично завжди одну й ту ж форму
Лімерік, в якій перший рядок починається словами There was ... ( «Жив да був ...»),
а остання повторює перший із заміною прикметника на більш виразне, часто
вигадане ним самим для посилення враження від описуваного характеру. Незважаючи
на уявну безглуздість, лімерики Ліра відображають, на думку дослідників,
його світогляд і світовідчуття [Наrk 1982]. Як уже зазначалося, він був людиною
з надломленої душею Він страждав на епілепсію, він жив у постійному страху очікування чергового
нападу, його усвідомлення себе як людини поза суспільством погіршувалася ще й тим, що
він, висловлюючись сучасною мовою, мав «нетрадиційну сексуальну орієнтацію».
В один із періодів свого життя Лір був палко закоханий у молоду дівчину і мріяв
на ній одружитися; хотів він цього так сильно, що, боячись отримати відмову, вирішив заздалегідь
обговорити можливість одруження з сестрою своєї обраниці, а вона, чи то в помсту,
чи то просто з заздрості, запевнила його в досконалої безнадії підприємства. Так
він і прожив на самоті досить довге життя (Лір народився в 1812, а помер у
1888 р.). Він дуже багато подорожував, був у Греції, Албанії, Палестині, Сирії,
Індії і навіть на Цейлоні; останні 18 років свого життя він прожив в Сан-Ремо в Італії.
Напевно тому герої його віршів - родом з мислимих і немислимих географічних
далей; і, можливо, тому, що сам він все життя страждав від тих чи інших життєвих
нісенітниць, всі вони здійснюють дивні вчинки, незвичайність яких полягає
або в безглуздому поведінці, або в безглуздому запереченні очевидних фактів. Але так
чи інакше, лімерік не випадково відносять до nonsense verse - його сенс як би у безглуздості
що відбувається.
Перше видання «А Вооk of Nonsense» не викликало великого
інтересу в публіки, а повторне видання 1863 призвело до того, що популярний
журнал «Ріпсп» почав друкувати лімерики. Форма була швидко підхоплена англійськими
гострословам, особливо в Оксфорді та Кембриджі, причому ентузіасти знаходилися як
серед студентів, так і серед викладачів. До кінця XIX ст. лімерік міцно утвердився
в літературі Англії та Америки, і рідкісний літератор уникнув спроби їх складати. Відомо,
що багато англійські поети і письменники «бавилися» твором лімерики (серед
них, наприклад, Суінберн, Кіплінг). Великим любителем лімерики був Бернард Шоу,
хоча сам він їх ніколи не писав, стверджуючи, що вони повинні залишатися частиною традиційного
усної творчості. На початку XX ст. лімерік придбав дуже широку популярність;
журнали влаштовували конкурси, в яких читачів запрошували придумати дотепне
закінчення віршика - фінальну 5-й рядок до пропонованих початковим чотирьом.
англійської культури і англійського походження [Cammaerts 1925]. Важко однозначно
погодитися з цим твердженням, тому що деякі автори наводять зразки використання
цієї літературної форми, наприклад, французькою мовою [Baring-Gould 1969], але
очевидним є той факт, що ніде лімерік не прижився так, як в англійській літературі.
Цікаво, що, хоча серед творів цього жанру - відомих, не дуже відомих
або анонімних авторів - багато привертають увагу не тільки кумедними ситуаціями,
описуваними в них, але і мелодійністю, музикальністю звучання мовою оригіналу
- Англійською, спроби переведення їх, зокрема, на російську мову, дають результат,
не адекватний по враженню. Виникає питання, чи не новий по суті: що первинно при
перекладі віршованого тексту - збереження ідейно-образного змісту оригіналу
або тієї форми, в якій цей зміст передається? Фонетична і, зокрема,
ритмічна організація мовлення специфічна для кожної мови. Переважання одно-або
складних слів, характерне для мови словесне наголос обумовлюють не тільки
вибір віршованого розміру, а й визначають характер рими. Мабуть, не буде перебільшенням
твердження про те, що частіше за все найбільш вдалими бувають ті поетичні переклади,
де образний зміст виражено у формі, більш природній для мови, на яку
вірш перекладається.
А що ж лімерік? Нехай nonsense, але все-таки verse. І
як стверджують деякі автори, «безглузда поезія» до певної міри ближче до
визначення поезії, ніж інші види літератури, тому що апелює не стільки до
інтелекту, розуму, скільки до слухового та чуттєвого сприйняття; в безглуздих
словах, безумовно організованих, міститься стільки музичності, що іноді
така поезія більше поетична, ніж будь-яка інша. Так що ж важливо для перекладача
Лімерика - зміст чи форма? Збереження фантастичного, безглуздого, абсурдного
образу або незмінність форми?
У пошуках відповіді на це питання ми запропонували деякі
лімерики Е. Ліра для перекладу на російську мову студентам 4-го курсу кафедри лінгвістики
Міжнародного університету «Дубна». Отримані результати демонструють, що в
найбільш вдалих варіантах, тобто в тих, які сприймаються як лімерики - вірші,
мають певний ритм, структуру і риму, перш за все збережена віршована
форма, хоча нерідко змінено зміст або домінуючий образ оригіналу. Такі
переклади зробити дуже непросто - довгі російські слова важко «покласти» в короткі
3-ю і 4-у рядки.
Розглянемо деякі варіанти перекладів.
2a
There was a young
lady of Bute
Who played on a
She played several
jigs
To her uncle's
white pigs,
That amusing young
lady of Bute.
2И
Жила-була молода леді в Б'ють,
що грала на позолоченою лютні.
Грала вона частушки
дядькової поросюшке -
Ця смішна леді з Б'ють.
2с
Жила-була дівчина в Б'ють,
І на позолоченою лютні
Для дядькової хрюшки
Грала частушки
Кумедна леді з Б'ють.
У прикладі 2b перекладачем зроблена спроба максимально точно
передати зміст оригінальному Лімерика і навіть відтворено останній рядок-рефрен
із заміною прикметника, але, що очевидно, не дотримані загальні закони віршування
- Відсутня розмір і ритм. Приклад 2с видається більш вдалим-віршик має
той же зміст, що і оригінал ( «nonsensical senses) і, головне, - форму Лімерик.
Деякі перекази, зберігаючи зміст оригіналу, мають
правильну віршовану форму і легко запам'ятовуються завдяки гарному ритму і рими,
але лімерики не є (при-
заходів Зb).
3a
There was an old
man of Berlin
Whose form was
uncommonly thin,
Till he once by
mistake
Was mixed up in a
cake,
So they baked that
old man of Berlini
Зb
Жив да був один берлінець,
Був не товщі, ніж мізинець.
Але одного разу - от нещастя! -
Став однією він тесту частиною.
Вийшов з берлінця чудовий десерт!
Зс
Колись жив худий берлінець -
Не товщі, ніж дитячий мізинець.
Але раз - про нещастя! -
Став тесту він частиною -
Комусь дістався гостинець ...
4a
There was an old
man of Peru
Who watched his
wife making a stew;
But once by mistake
In a stove she did
bake
That unfortunate
man of Peru.
4b
Один чоловік дуже любив їсти,
За жінкою на кухні стежив.
Але одного разу вона
Всю картоплю спалила -
У прикладах Зс і 4b перекладачі, прагнучи зберегти форму,
пожертвували деякими тонкощами змісту оригінального віршика, але результат
виявився дуже успішним - вийшли справжні лімерики російською мовою.
Звичайно, не можна обійти увагою ті рідкісні випадки, коли
перекладачі майстерно зберігають форму Лімерика і при цьому точно передають зміст
оригіналу 2.
----------------------------
2 У даній роботі, як уже зазначалося, наводяться переклади
студентів кафедри лінгвістики Міжнародного університету «Дубна», але необхідно
згадати, що існують безперечно талановиті професійні переклади лімерики
на російську мову А. Кацура, Г. Варденгі, К. агарових.
5a
There was an old
person of Gretna
Who rushed down the
crater of Etna;
When they said, «Is
it hot? »
He replied, "No,
it's not! »
That mendacious old
person of Gretna.
6b
Дідусь із міста Гретна
Стрибнув в кратер вулкана Етна.
На запитання «Жарко там?»
Він відповів: «Не нам!»
Старий брехун із міста Гретна.
Наведені приклади, що представляють лише невелику частину
проаналізованого нами матеріалу, дозволяють зробити висновок про те, при перекладі
Лімерика на російську мову на першому плані стоїть завдання зберегти характерну
для нього віршовану форму, при тому, що при передачі змісту повної відповідності
не потрібно. Оскільки лімерік - безглуздя, безглуздість характеру персонажа або
безглузда ситуація можуть бути передані засобами іншої мови з більшою чи меншою
точністю, але відсутність форми, відсутність «логічною організованості» мовного
матеріалу, що досягається наявністю певного розміру, ритму і рими, позбавляє
твір очікуваного звучання, і в результаті воно не сприймається як комічне,
веселе, втрачає завершеність образу.
На закінчення, ілюструючи все зростаючу популярність
цієї хоча і не родинної російської мови віршованої форми в російськомовній літературі
- Як уже зазначалося, в розмір Лімерика (анапест) і в потрібну довжину строк (два
довгих, два коротких, одна довга) нелегко укладаються російськомовні слова, наведемо
в якості вдалих прикладів два Лімерік, створених героєм книги Б. Акуніна «Алтин-толобас»
Ніколасом Фандоріна, російською німцем по предкам, але англійцем з виховання та
культурі. Ніколас складав лімерики в надзвичайних ситуаціях, у які потрапляв під
час свого перебування в столиці Росії. Зрозуміло, що тут треба віддати данину автору
роману, що вклав істинно російське утримання в абсолютно англійську форму:
Пройдисвіт і спритний каналья,
А також закінчений брехун я.
Одна мені відрада -
Бродить до упаду
І ще одна лімерік, складений Н. Фандоріна в день одруження
з російською громадянкою:
Летять перелітні птахи,
Щоб з Півночі вчасно змитися.
Але я ж не гусак,
Я залишаюся тут.
На кой мені потрібна закордон?
Список літератури
Baring-Gould 1969 --
Baring-Gould W.S. The Lure of the Limerick. London, 1969.
Byrom 1977 - Byrom
T. Nonsense and Wonder. New York, 1977.
Cammaerts 1925 --
Cammaerts E. The Poetry of Nonsense. London, 1926.
Hark 1982 - Hark I.
R. Edward Lear. Boston, 1982.
Lehman 1977 --
LehmanJ. Edward Lear and His World. London,
1977.
Для підготовки даної роботи були використані матеріали
з сайту http://ec-dejavu.ru/
