Як посравніть так подивитися
 Століття нинішній і століття минулий ...
 А. С. Грибоєдов

 Є геніальні твори літератури. І є геніальні назва-
ня геніальних творів. Такі, в яких складові їх слова
як би зливаються в одне поняття. Тому що перед нами не просто заг-
лавіе літературного твору, а ім'я певного явища. Таких назва-
ний, таких творів навіть у великій літературі набереться навряд чи
більше десятка. Грибоєдівському комедія - одне з них.
 Олександру Сергійовичу Грибоєдова виповнилося двісті років. З нео-
кончательно встановлених дат його чудесного народження вибрана одна, і
от - Відзначаємо! Фамусова - в ложах, Скалозуб дісталося в генерали,
Софії з Лізамі радують погляди в рядах громадського руху "Жінок
Росії ", Молчалін блаженствують в міністерствах і комітетах. А судді
хто ?...< br />  Ні п'єси живіше і сучасніше, ніж "Лихо з розуму". Так було, так
є, так буде.
 Істинно великий твір, яким є "Лихо з розуму", соп-
ротівляется переоцінка. Нікуди не піти від факту, що Грибоєдов був
кровно пов'язаний з декабристами. Інша справа, що наше розуміння Декаб-
різма як громадського руху з роками уточнюється. Ми ясніше осозна-
ем деякі трагічні особливості російської суспільного життя,
особливо вікові традиції тоталітаризму. Цим пояснюється багато чого в
вітчизняної історії, аж до наших днів. Для нас важливо, що "Горе
з розуму "- це не" чорно-біла "сатира на суспільний лад, як вчили
в школі. Письменника займали не "лад", не "система", а соціальна пси-
психологія. А вона зовсім не "чорно-біла". Вслухайтеся: засланні і Чацький
часто говорять про одне й те ж. "А все Кузнецький міст, і вічні
французи !..." - бурчить засланні ". І Чацький стурбований тим," щоб розумний,
бадьорий наш народ хоча з мови нас не вважав за німців. "Обидва вони бе-
зусловние патріоти, обидва до глибини душі російські люди, багато їх поділу-
ляєт, але багато чого і ріднить, в тому-то й трагізм цієї комедії, тому-то й
"мильон мук". А "лад", "система" - що ж, вони можуть змінюватися,
але засланні ", Репетилов, Молчалін, Скалозуб - вічні. І Чацький вічний.
Коли ми востаннє бачили живого Чацького? Це був академік Са-
Харов. Інший термін, вік, зовнішність, мова, а суть одна й та ж:
Чацький! Той самий, якого поблажливо дорікав Пушкін, стверджуючи,
що в "Лихо з розуму" одна розумна людина - сам Грибоєдов, а Чацький -
добрий хлопчина, який провів деякий час в його суспільстві і вимовляє
з його голосу розумні промови - перед ким? Перед Скалозуба і Тугоуховскі-
ми? Але в тому-то й справа, що Пушкін не цілком має рацію: треба говорити. Пе-
ред тими, з ким звела тебе історія. Навіть не розраховуючи на розуміння.
Сказане не пропаде. У цьому переконував Грибоєдов. У цьому переконував Саха-
рів. Що спільного між цими двома російськими людьми, крім того, що вони
російські? Розум. І той, і інший являли собою видатні уми свого вре-
мени.
 Невичерпність "Лихо з розуму" відкривається в недопонятом Чацького і
нерозгаданою Репетилова ...
 Як посравніть так подивитися
 Століття нинішній і століття минулий ...
 Кому з росіян свій вік не здавався найнеймовірнішим? Здається,
і Пушкіну, і Грибоєдова не раз доводилося чути звичні скарги на
час, інакше їх настільки різні герої, як засланні і Герцог, не зламаю-
лись би так одностайно: "Жахливий вік! Не знаєш, що почати ..," - го-
ворити засланні ". І Герцог вторить йому: "Жахливий вік, жахливі серця!"
 Може бути, і ми здогадаємося, що часи відрізняються тільки по
приналежності: наше воно чи не наше.
 Сюжетну основу "Лихо з розуму" складає конфлікт молодого двори-
нина Чацького з тим суспільством, вихідцем з якого він був сам. Події
розгортаються в одному московському аристократичному будинку протягом
дня. Але Грибоєдов зумів розсунути часові та просторові рамки,
давши повну картину життя дворянського суспільства того часу і показавши
те нове, що зароджувалася в його межах.
 Чацький - людина неабиякого розуму, чесний, щирий. У його спо-
рах з Фамусова вимальовується образ людини, яка здатна тверезо
мислити, людини, яка бачить вади суспільства і хоче боротися з
ними. Особливо яскраво показує Грибоєдов ці якості Чацького, проти-
вопоставляя йому підлабузника і безбожного Молчаліна. Цей підла людина, у
якого немає нічого святого, справно виконує заповіт батька: "догоджати
всім людям без вилучень. "тюрмі" - "низькопоклонників і ділок", як ха-
рактерізует його Чацький.
 Засланні - високопоставлений чиновник, консерватор до мозку кос-
тей, тупий солдафон Скалозуб - ось ті люди, яких зустрічає Чацький.
Якщо тюрмі ", засланні, Скалозуб бачать сенс життя у своєму благополу-
ності, то Чацький мріє про те, щоб принести користь народу, який він
поважає і вважає "розумним і бадьорим". У той же час він зневажає завгодно-
кість, кар'єризм. Він "служити би радий", але йому "прислужувати тошно."
Різко критикує Чацький це суспільство, яка загрузла в лицемірстві, розпусті:
 Де, вкажіть нам, отечества батьки,
 Яких ми повинні прийняти за зразки?
 Чи не ці, утиск, багаті?
 Захист від долі в друзях знайшли, у родині,
 Чудові спорудять палати,
 Де розливаються у бенкетах та марнотратстві ...
 Боже мій, ніби зараз написано! А ми ще сперечаємося, сучасна чи
комедія. Яке щастя ця п'єса! Як всі ми разом і кожен у від-
дельності, Грибоєдов мріяв про щастя і свободи. І, як ніхто інший,
він заслуговував свободи і щастя.
 Незважаючи на історичний трагізм російського життя, Грибоєдов живе
своєю комедією "Лихо з розуму" у нас. Він повертається до нас, як світло
щастя.