Особливості функціонування метафори у прозі О. Мандельштама

Е. М. Мельникова

Прозові тексти О. Мандельштама-явище маловивчене в лінгвістиці. У ряді літературознавчих робіт (Н. Я. Берковський, П. Нерлер, В. Кривулін, Ю. Фрейдин) [1] містяться лише загальні спостереження над особливостями мови цієї незвичайної прози - прози поета. Підвищена образність художнього слова в такий прозі обумовлює інтерес до вивчення метафоричного слововживання в ній.

Одним з найпоширеніших образних засобів, що функціонують в прозі О. Мандельштама, є метафора. Розглянемо особливості її вживання.

Метафора є одним з головних факторів стилеутворюючих поетики О. Мандельштама. «Стиль Мандельштама,-зазначає К. Мочульський, - напружено метафоричний» [2. С. 512]. Різноманітність структури метафори дає можливість розглянути дане стежок в рамках морфолого-синтаксичної класифікації: у прозі Мандельштама представлені субстантівние словосполучення з прикметником, прийменниково-відмінкові метафоричні конструкції, дієслівні метафори, предикативне-іменні метафори. Аналіз кожної групи метафор передбачає виявлення їх семантичних особливостей. У метафоричних субстантівних словосполученнях з прикметником в ролі метафори може виступати як абстрактне, так і конкретне поняття: пропагандистський спокуса; дитячий імперіалізм; людська сарана. Конкретизація абстрактного іменника-метафори відбувається в даному випадку за рахунок залежного прикметника, що вказує на певне коло явищ дійсності.

Прийменниково-відмінкові метафоричні конструкції представлені в прозі Мандельштама двома типами: поєднанням «ім. + Сущ. з прийменником »(наприклад,« будиночки з низькими душа ») і генітівнимі словосполученнями. Переважають генітівние метафори, різноманітні за лексико-граматичної приналежності складових їх іменників:

-- метафору можуть утворювати абстрактні іменники:

. Ми тяглася спортом красномовства; Мені хочеться ... ... стежити за шумом і проростанням часу (пор.: назва автобіографічної книги «Шум часу »);

-- в ролі головного члена словосполучення може виступати конкретне іменник, яке становить основу для характеристики залежного абстрактного іменника: Люди, що живуть під зіркою скандалу; Где-то ... плавали барми закону;

-- абстрактне іменник може виступати в ролі головного члена метафоричного словосполучення і характеризуватися конкретним:

В ній був холодок компаньйонку, лектріси і сестри милосердя; А Генріх Якович з легкістю болонки бігав по сходах.

Особливе місце в даній групі займають метафори, в яких головне слово-абстрактне іменник - є віддієслівним освітою і позначає конкретне дію. Його поєднання з неживих іменником викликає ефект уособлення: ... Лопотаніе черевичок, натертих тальком ...;

-- найбільш численну групу становлять словосполучення, утворені конкретними іменниками:

хобот бормашини; кратер млини-шарманки; дупло комода; лапки очок; вулик гармоністів. Дані метафори характерні для поетики Мандельштама; вони створюють яскраві, засновані на зоровому подібність різних предметів образи. Ці образи «Матеріальні», гранично наочні. Процес метафоризація тут актуалізує додаткові смислові відтінки, укладені в семантиці звичайних слів. Предикативне-іменні метафори, за характером смислових відносин між компонентами близькі порівнянні ( «тому що в них більшою мірою виражено протиставлення понять »[3. С. 59]), представлені в прозі Мандельштама двома типами:

-- метафоричне значення виражене одним словом (часто поширюваним відокремленими визначеннями): рукопис - завжди буря, пошарпані, подзьобана;

Нарзан - ... Шампанське, б'є прямо із землі.

Подібні предикативні метафори-присудок можуть функціонувати в пропозиції, традиційно поєднуючись з вказівним словом «це»: Нотна сторінка - це революція в старовинному німецькому місті; Кожен такт на нотній сторінці-це човник, навантажена родзинками і чорним виноградом.

-- підмет може характеризуватися метафоричним генітівним словосполученням:

Розлука - Молодша сестра смерті; Пізнаю тебе, площа великої опери, - ти пуповина міст Європи. Серед дієслівних метафор, що зустрічаються в прозі Мандельштама, найбільш поширені уособлення, засновані на перенесенні властивостей людини (частіше конкретних дій) на неживі предмети або явища:

Страх бере мене за руку і веде;

... Луска риби підморгували пластиночки кварцу;

... Пластівці периною пуху ніжилися в густій ... чорноті;

На терасі, здатної дати притулок усе насіння Авраама, сумував удойний

умивальник.

Вживання дієслова «сумувати» (що позначає внутрішній стан людини) в останньому прикладі засновано, на думку О. В. Ніколаєвої, на іронії: «впровадження» в образну тканину розповіді мовних штампів, властивих радянської ідеології, створює комічний ефект, відображаючи тим самим ставлення автора до навколишньої дійсності [4].

Особливу роль в поетиці Мандельштама грає прийом розширення метафоричного контексту. Яскраве прояв даного прийому - поширення генітівной метафори прикметником, вносить нові смислові та експресивні відтінки в описуваний об'єкт.

Прикметник може ставитися до слова-метафори, представленому в початковій формі іменником в називному відмінку:

мармурова плаха умивальника;

гаряче хмара пральні;

синя кварцова похмуро його очей.

В даних прикладах метафоричні епітети, що позначають яка-небудь якість, властивість, співвідносяться з усіма членами генітівной конструкції ( «мармуровий умивальник »,« гаряче повітря пральні »,« сині очі »).

колючий мітла страху;

готична ялинка папороті;

собачі будки купалень;

щучі зуби пилки;

зміїний свист літературного

анекдоту.

Епітети тут пов'язані лише з переносним значенням іменника, їх функція -виявлення цього метафоричного значення, вказівка на «логічний хід асоціацій при метафоричному зіставленні двох предметів »[5. С.92]. Прикметник може поширювати та іменник, що стоїть у родовому відмінку (у складі генітівной конструкції):

-- розповсюджувачем може стати якісне прикметник:

На Севані підібралася ... ціла галерея розумних і породистих людей похилого віку ...

-- розповсюджувач - відносний прикметник, що вживається в прямому значенні і не бере участь у створенні «метафоричного зсуву»: дзижчання паяльних свічок;

кратер фарфорового чорнильниці; підкова кам'яної колонади. Прикметники в прозі Мандельштама можуть поширювати обидва члени генітівной метафори і характеризувати предмет з якою-небудь одного боку, стаючи контекстуальних синонімами:

страшна лопата кошлатою бороди ( «патлата», а тому й «страшна»); скупі уста щелістих вікон ( «щелістие» вікна пропускають мало світла, тому вони «скупі»), або (найчастіше) давати описуваного предмету різнобічну характеристику:

Парнок біг, пристукуючи ... овечими копитця лакованих туфель; Вулиця, обмита козячим молоком феодосійської місяця;

В корінцях ... дачних книг ... застрявала золота лупа морського піску. Розширення метафоричного контексту в прозі Мандельштама може здійснюватися і за рахунок розповсюдження дієслівної метафори дієприслівниковими оборотом. В такий взаємодію вступають, як правило, уособлення:

Біла ніч, ступивши через Колпіно ..., добрела до Царського Села; Острівець відбіг тому, випрямивши свою ведмежу спину з осьміграннікамі монастирів; ... Відкрився берег ... з карликовими деревцями, які купалися в скляному повітрі і, жваво жестикулюючи, дерлися з перевалу на перевал.

Відступаючи від морфолого-сінтак-січеского принципу опису метафори, розглянемо окремо важливу для поетики Мандельштама групи так званих «метафор-загадок». Цей термін використовується дослідником лірики Мандельштама Ю. І. Левіним для позначення метафори, в якій «описуваний об'єкт замінений іншим об'єктом» [6. С.458]. Дані метафори грунтуються на відсутності в їх складі слова, що вживається в прямому значенні і тим самим вказує на описуваний предмет, тому вони містять в собі елемент загадки: Паровоз, в циліндрі, обурювався на тяжкість Шапокляк; Гора ..., бараки будівництва та набита пасажирами консервна бляшанка - ось вам околиці Єревана;

[В поїзді] ... на буферних майданчиках ... наскоки один на одного два гримлячий сковороди;

З-під пальмової кори вибивалася сива мочала театральних перук. Метафори-загадки засновані на поетиці «пропуску зв'язуючих семантичних ланок» [7. С. 127]. Автор покладається на уяву читача і, не називаючи предмет звичайним способом, дає йому нове, образне, назву. Наведемо слова Н. Я. Берковський: «Мандельштам - ... поет, для якого світ без назв і тітуляцій не представимо, чия найбільша пиху в тому, щоб прийти до речей останнім номенклатором, дотепним суперником тих, хто давав імена речам і визначення до нього, до його хрестини об'їзду багатою і безладної літературної єпархії. Чи не ловити неназвану, а зміщати старі імена і милуватися контрастом між новою написом і збляклий старої як би покликаний Мандельштам, багато в його стилі від ігрового начала »[8. С.290].

Примітно, що поряд з метафорою-загадкою може знаходитися пряме позначення предмета, в внаслідок чого здійснюється «подвійне» називання реалії:

В натовпі працював бондар - страх; Ми ... увінчали свій день чашкою турецької кави з чаркою рідкого золота - гарячого Мартель; Мій Ісаковський Пушкін був у рясці ніякого кольору, в гімназичному коленкоровій палітурці, в чорно-бурого, вилинялій рясці ... ..

В Загалом метафора в прозі Мандельштама орієнтована на створення яскравого зовнішнього зорового образу. Будь-яка абстракція, потрапляючи в контекст подібної «предметної» метафори, конкретизується, отримує речовий втілення. Оригінальність стилю прози поета заснована на пошуку в значеннях звичних слів особливих відтінків сенсу, асоціативне з'єднання яких зумовлює поетику смислових зсувів. Метафора лежить в основі світосприйняття поета. «Тільки через метафору, - Писав Мандельштам,-розкривається матерія, бо немає буття поза порівняння, бо саме буття є порівняння »[9. С.238].

Список літератури

1. Берковський Н.Я. Про прозу Мандельштама// Берковський Н.Я. Світ, що створюється літературою. М., 1989. С.286-305.

2. Нерлер П. Відлуння шуму часу// Питання літератури. 1991. № 1. С.32-68.

3. Кривулін В. Три прози поета// Звезда. 1995. № 6. С.182-191.

4. Фрейдин Ю. Про прозу Мандельштама// Наша спадщина. 1991. № 1. С.58-61.

5. Мочульський К. Проза Мандельштама// Мандельштам О.Е. Стихотворения. Проза. Статті. М., 1998. С.512-515.

6. Риньков Л.Н. Іменні метафоричні словосполучення у мові художньої літератури XIX століття. Челябінськ, 1975.

7. Миколаєва А.В. «Подорож до Вірменії» О. Мандельштама// Русская речь. 1997. № 6. С.35-41.

8. Некрасова Е.А. Метафора та її оточення у контексті художнього мовлення// Слово в російської радянської поезії. М., 1975. С.76-110.

9. Левін Ю.І. Структура російської метафори// Левін Ю.І. Вибрані праці. М., 1998. С.457-464.

10. Полякова С.В. Олейников про Олейникова та інші роботи з російської літератури. М., 1997.

11. Берковський Н.Я. Указ. соч ..

12. Мандельштам О.Е Зібрання творів у 2-х томах. Т.2. Проза. М., 1990.

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.yspu.yar.ru