Опозиція любові і будинки в "Сиде" Корнеля
Трагікомедія (слід зауважити, що сам Корнель називав "Сіда" трагедією) Корнеля "Сід" ( "Le Cid") була написана в 1636 році. Її постановка відбулася в грудні того ж року або на початку 1637. Вперше "Сід" був показаний на сцені театру Маре.
Сюжет був запозичений Корнелія з незадовго що з'явилася п'єси іспанського драматурга Гільена де Кастро "Юність Сіда" (1618). "В основі сюжету (" Юності Сіда ") лежать події XI століття, періоду так званої реконкісти, тобто боротьби за відвоювання іспанської території у загарбників-маврів. Герой її реальна особа, кастильського лицар Родріго Діас, який отримав безліч славних перемог над маврами, за що отримав від них прізвисько "Сіда" (по-арабському "пан"). Народна епічна поема "Пісня про мого Сіда", що склалася по свіжих слідах подій, відобразила зразкового, мужнього, зрілого воїна, досвідченого в ратних справах, що вміє, у разі необхідності, застосувати військову хитрість, не гребують і видобутком. Але вже подальший розвиток народного перекази про Сіде висунуло на перший план романтичну історію його любові, яка стала темою численних романсів про Сіде, складених у XIV-XV століттях. Вони і стали безпосереднім матеріалом драматичної обробки сюжету ".
Центральний конфлікт п'єси заснований на протиставленні кохання двох героїв (Родріго і Хімени) та їх боргом. І Хімена, і Родріго повинні захищати свою фамільну честь.
Родріго змушений помститися за образу, завдану його батькові (дону Дьего) батьком Хімени (доном Гомесом). Дон Гомес, ображений на те, що король дав посаду наставника свого сина, вступає у запеклу суперечку з доном Дьего:
Отже, ви взяли гору, і з сьогоднішнього дня
Вас оточує сан, який чекав мене:
Вам як наставнику король ввіряє сина.
(дія I-е, явище 3-е)
У розпал цієї суперечки дон Гомес завдає тяжка образа противнику, він дає дону Дьего ляпас. Як відомо, "Ляпас або словесну образу вимагали помсти". Саме тому дон Дьего відразу ж вихоплює меч, але він занадто старий і слабкий і не може сам постояти за себе і свою честь. Таким чином, борг помсти лягає на плечі Родріго, у якого просто немає вибору, хоча він і повинен вбити батька своєї коханої. Він виявляється в безвихідній ситуації: вбивство батька Хімени зробить Родріго її ворогом, а відмова від помсти упустить його не тільки в очах громадськості, а й перед самою Хіменой.
До глибини серця вражений
Смертельною стрілою, несподіваною і лукавою,
На гірку помста поставлений в битві правою,
неправий долею тісному з усіх боків,
Я зволікаю, нерухомий, і смутен дух, невластний
Знести удар жахливий.
Я на щастя був таким близьким нарешті, -
О, злих доль зради! -
І в цю мить мій ображений батько,
І хто образив був батько Хімени.
(дія I-е, явище 6-е)
Автор книги про П'єр Корнель, Н.А. Сігал, говорить про те, що "основний трагічний конфлікт будується на зіткненні особистого почуття - палкого кохання Родріго і Хімени - з боргом," сверхлічним "початком. Таким "сверхлічним" початком представляється їм обом захист фамільною честі: помсту за образу - ляпас, нанесену старезному старому-батькові, Родріго вбиває на поєдинку батька своєї коханої. У свою чергу Хімена, дотримується дочірній борг, вимагає від короля страти Родріго ".
Обидва героя Корнеля потрапляють у владу болісних страждань і сумнівів. Знаючи, що йому не бути чоловіком коханої, Родріго йде в хату до Хімене і просить, щоб вона дарувала йому смерть:
б'ючи винного, не домагатися страти,
Але самі життя його прийміть без остраху.
(дію III-е, явище 4-е)
Але Хімена теж любить Родріго і знаходиться в таких же муках, як і він:
Жорстоке желанье!
до помсти правому жорстоке покликання!
Кривавого суду мені страшно торжество:
В день страти я помру, і я гублю його!
(дію III-е, явище 3-е)
За словами самого Корнеля "Хімена не в силах не визнати і не любить великі гідності Родріго (estaba prendada de sus partes), хоча він і був вбивцею її батька (цитата з попереднього повідомлення автора).
Для Корнеля поняття родової честі не є однозначними поняттями і розумними тим, чого слід принести в жертву свою любов. "Адже первісним поштовхом, рушійною пружиною дії є аж ніяк не зіткнення будь-яких високих громадянських принципів, а просто ображена самолюбство марнославною придворного -- батька Хімени, роздратованого тим, що король віддав перевагу йому батька Родріго. Таким чином, акт індивідуалістичного свавілля, дрібна особиста пристрасть - заздрість честолюбця, створює трагічний конфлікт, що руйнує щастя молодого подружжя ".
Переломним моментом стає перемога Родріго над маврами, вторгшимися в місто під покривом ночі. Битві, до якої вступив Родріго на чолі купки бійців, принесла йому величезну славу. Він захопив у полон двох царів і врятував населення міста. Король говорить про те, що немає такої нагороди, яка б відповідала подвигу героя. Хімена, що прийшла дізнатися про рішення короля вранці після битви, міняється в обличчі, коли король, бажаючи її перевірити, повідомляє їй про смерть Родріго. Але борг честі змушує її продовжити звинувачувати Родріго. Вона просить оголосити про те, що той. Хто вб'є її кривдника в рівному бою стане її чоловіком:
Дозвольте мені закликати зброю до захисту;
Родріговим мечем образа відбулася,
І точно так само я мечем помститися повинна.
Усім вашим лицарям я гучний виклик кличу:
За цю голову даю себе у видобуток;
Коли мій ворог впаде і прийме смерть свою,
Я піду за того, хто переможе в бою.
Звеліть, государ, щоб виклик був оголошений.
(дія IV-е, явище 5-е)
За Хімену вирішує виступити дон Санчо, закоханий в неї. Перед битвою Родріго знову приходить до дому до коханої, щоб попрощатися. Він повідомляє їй про те, що хоче здатися дона Санчо без бою, щоб взяти настільки довгоочікувану для нього смерть, адже жити без Хімени він не може. Хімена в пориві любові протестує проти подібного рішення:
О, коли над тобою так владний смерті поклик,
Що життя своє і честь ти забути готовий,
То згадай нашу пристрасть, мій дорогий Родріго,
Бийся, щоб на мене не впала це ярмо,
Борись, щоб мене не віддали тому,
Хто огидний і серця і розуму.
Сказати тобі ще? Як воїн вийди в поле,
Щоб я, безмолвствуя, у своїй змирилася частці,
І, якщо ти кохання не погасить вогню,
Будь переможцем і завию мене.
Прощай: мені соромно моєї мимовільною мови.
(дію V-е, явище 1-е)
Родріго перемагає в бою і милує свого супротивника, який відправляється Хімене повідомити про результат поєдинку. Але Хімена, побачивши Дону Санчо, вирішує, що її коханий переможений, і приходить у відчай. У пориві невтішного горя вона мимоволі визнається королю у своїй любові. Король вирішує ситуацію, що склалася на користь закоханих, наказавши Хімене відмовитися від помсти і, стримавши своє слово, нагородити переможця своєю рукою. П'єса закінчується рішенням про те, що весілля буде відкладена до того моменту, коли не пройде належний термін. І лише з інших літературних творів ми дізнаємося про те, що цей шлюб відбувся. Так, в "Пісні про мого Сіда" перед читачем постає щасливий шлюб Сіда і Хімени, від якого у них народилося дві дочки. Таким чином, проблема любові і боргу вирішуються у п'єсі на користь любові.
Список використаної літератури:
Сігал Н.А. П'єр Корнель 1606-1684. - Державне видавництво Мистецтво.
М., Л., 1957.
Корнель П. Сид. - Бібліотека світової літератури. Театр французького класицизму.
Художня література. М., 1970.
