К. Бальмонт

Кошелева А.Л.

Костянтин Дмитрович Бальмонт (1867-1942) народився на Володимирщині, в селі Гумніщі Батько майбутнього поета, власник небагатого маєтку, був пристрасним мисливцем, безтурботним господарем і мало цікавився вихованням сина Мати, навпаки, родом із генеральській сім'ї, отримала гарне з того часу освіту, була людиною дуже діяльним і високо культурним. Вона і оточила сина суворої і ніжною турботою і, за спогадами поета, дуже рано ввела його в "світ музики, словесності, історії, мовознавства". Предметом пристрасного захоплення підлітка Костянтина Бальмонта була поезія російських і зарубіжних класиків. Можна сказати, що в рідному маєтку і почався його творчий шлях. Перші поетичні спроби представляли собою переказ мотивів співаків Некрасівській школи, пізніше предметом для наслідування стала лірика Пушкіна, Лермонтова, Тютчева. Гете, Шеллі, Е. По. У середині 80-х років починаючий поет познайомився з В. Короленко, який прийняв дбайливі участь у становленні його літературної долі.

Восени 1886 Бальмонт вступив на юридичний факультет Московського університету. Однак провчився там недовго: за участь у студентських заворушеннях його виключили і після триденного ув'язнення в Бутирській в'язниці вислали в Шую. Побутові негаразди, невдале одруження і як наслідок - нервовий розлад з спробою самогубства. У березні 1890 Бальмонт викинувся з вікна третього поверху. Він залишився живий, але цілий рік бьл прикутий до ліжка.

В Цього ж року в Ярославлі вийшла перша збірка його віршів, який не приніс автору ні задоволення, ні успіху. Він скупив майже весь тираж і спалив його. Однак літературна творчість не залишив. Поет перекладає на російську мову вірші Шеллі і Едгара По, новели Гофмана та драми Кальдерона, історії скандинавської Горна літератури та історії італійської літератури Гаспарі. У 1892 році К. Бальмонт повертається на власну поетичну стежку, а в 1894 році виходить нова книга лірики Під північним небом ", що принесла автору чималу удачу, Доброзичливо відгукнулася критика і про наступних збірках віршів, що виходили один за одним. Перш за все наголошувалося витонченість форми образної мови, її музикальність. Такі збірки, як "Б безмежжя" (1895), "Тиша" (1898), "Палаючі зірки" (1900), "Будемо як сонце", "Тільки любов" (1903), зробили ім'я поета Бальмонта одним із самих популярних серед побратимів по перу, а 90-е-900-і роки стали вершинними в його творчості. На початку 900-х років брюсовское видавництво "Скорпіон" випустило двотомник Бальмонта, а через кілька років там же було опубліковано його Повне зібрання віршів у десяти томах (1908-1913) Одночасно поет виступає і як автор статей про літературу (книги "Гірські вершини", 1904, "Білі зірниці", 1908; та ін.) Творчість К. Бальмонта високо оцінювали М. Горький і А. Блок, С. Городецький і А. Білий, А. Анненський і Вяч. Іванов. Популярним ставало його ім'я і за кордоном, куди він виїжджав з лекціями з російської та зарубіжної літератури. Пристрасний мандрівник, Бальмонт побував у найвіддаленіших куточках планети - в Мексиці, США, па Канарських островах.

К. Бальмонт - поет старшої плеяди російських символістів, виразник імпресіоністичних тенденцій в символізм. Ліричний герой його поезії спонукуваний прагненням зануритись у "безмежжя" світу, на нескінченне його різноманітність, вклонитися всім богам і стихіями, зазнати вищу повноту і інтенсивність переживання кожної миті, кожної "скороминущості" життя, В віршів "Заповіт буття" (190!) поет заявив, що його поетична програма Заповідаючи йому самою природою:        

... Мені відповів грає вітер   

"Будь повітряним, як вітер, як дим!"   

... Мені відповіло звучне море:   

"Будь завжди повнозвучним, як я!"   

... Нічого не відповіло сонце,   

Але душа почула: "Гори!"     

Поклоніння стихіям було пов'язано у Бальмонта з культом краси, байдужістю до етичних цінностям, байдужістю до соціальних проблем і спробою підняти " безумовну свободу демонічною, все переступ особистості:        

Серед інших оманливих утіх   

Є у мене заповітна втіха:   

Забути, що значить плач, що означає сміх, -   

Будити в горах гуркотливій луна   

І в бурю споглядати, під грім і виття,   

Велич пустелі світової.     

В ліриці Бальмонта відображені найбільш текучі, безплотні, рухливі стихії -- світла, повітря. Причому поет прагнув передати насамперед злите, сукупне відчуття світячи, запаху, звуку: у його віршах сонце "пахне травами", "світить дзвонами"; сам поет "солодко плаче" і "дихає місяцем ". Природа, таким чином, зображується не стільки в її конкретної зримості, скільки як стихія поза місця і часу, що перебуває в абсолютній чистоті і вічності. Увага поета приваблювали не явища природи, а її початкові і незмінні властивості. Предмет його ліричного викладу не вітер в поле або нічний осінній вітер, а вітер взагалі, "Вітряні" у всіх її проявах ( "Вітер"), не струмок або море, а вода, тремтяча і в краплі роси, і в океані, і що вміщає "нескінченні лики ... і безмір своєї глибини "(" Вода "); не дерево або дерева, а "деревний". Символічний вірш Костянтина Бальмонта десь навіть зближується з міфом. У вірші "Слов'янське Древо" він оспівує міфопоетичної світове дерево, абстрактно що увібрало в себе "всі відомі породи дерев ".

Вірші Бальмонта несли в собі прозріння, пророцтво. Вони свідчили про якусь вищої реальності, яка живить людську надію або викликає страх відчай:        

Умій творити з найменших крихт,   

Інакше для чого ж ти чарівник?   

Серед людей ти божества намісник,   

Так пам'ятай, щоб у словах твоїх був бог ...     

Однією з наскрізних, структуроутворюючих тим його творчості є тема сонця. Сонця, яке дарує нам життя, красу, поет присвятив цикли віршів, збірки "Будемо як сонце" і "Сонети сонця, меду і місяця". Животворящий ідея виражена в типово бальмонтовской формі, поєднує в собі філософського публіцистичність з елементами пластичної живопису:        

Будемо як сонце! Забудемо про те,   

Хто нас веде по шляху золотому,   

Будемо лише пам'ятати, що вічно до іншого-   

До нового, до сильного, до доброї, до злому-   

Яскраво прагнемо ми в сні золотом   

Будемо молитися завжди неземного   

У нашому пожадливости земній!.   

Будемо як сонце, воно - молоде.   

У цьому заповіт краси!     

Чисте, денне світло, віддаєш крізь туман невідомим небом, - характерна символічна деталь в космічних пейзажах поета, оповитих хмарою уяви і формує загальну, доленосну тональність твору, повідомляючи їй світле або трагічне звучання:        

Як горить на пальцях у мене!   

Як солодко мені присутність вогню!   

змішалося все. Людський я забув.   

Я в світовому. Я в центрі вічних сил.   

... Зі світлими я світлом кажу ...      

згасне сонце в зримою височині,   

І зірок не буде в повітрі незримому,   

Весь світ буде затягнуть густим димом,   

Всі громи змовкнуть у вічній тиші ...     

Багате, незвичайне уяву поета допомагало йому відтворити ніжні, хиткі стану природи або в життєдайних променях сонця, або в таємничому сяйві місяця: м'яке шарудіння очерету, мленіе сонного повітря, "веселкою пронизаний туман "," щастя легко тремтячих трав ", чарівні пейзажі, виткані з "місячних сяйв" і "тріпотливих обрисів" ( "Фантазія ").

Бальмонт привніс в російську поезію безліч нових, чисто екзотичних тем. У його ліриці вперше зазвучав мотив співчуття збитковим створінь природи: кривим кактусам, паросткам блекоти. Чи не першим він оспівав тигра, леопарда, пантеру, альбатроса, скорпіона, болотяну лілію, орхідею, навіть одноклітинних (інфузорії, радіолярії). За багатством поетичної флори і фауни, "за безпосередності естетичного почуття природи його вірш зайняв провідне місце в вітчизняної словесності.

Причому він ніколи не обмежувався тільки описом. Поет прагнув проникнути в саму суть, "душу" тваринного або рослинного світу, а головне - співвіднести цей світ зі світом людським і Всесвіту в цілому Через зовнішні природні образи він намагався осмислити свою творчу індивідуальність можна назвати чимало портретно-психологічних замальовок, в яких опорна деталь, як цькувало, будується на прямому зіставленні внутрішнього і речового, у вигляді звучною інформаційно-алегоричній фрази, що нагадує собою лаконічне пословічное вираз: "я - гравець грім"; "я - ніжний іній охолодження ";" я ж тільки хмарка, повне вогню ". І навіть свою високу поетичну і життєву програму, сенс життя поет К. Бальмонт НЕ мислить поза тієї незвичайної середовища, яка називається природа:        

Можна жити, безмовно холонучи,   

Не рахуючи гаснучого хвилин,   

Як живе осінній ліс, редея,   

Як мрії збляклі живуть.     

Вільний розмах поетичного мислення, образні узагальнення Бальмонта створили особливий, космічний тип символізму в російській поезії початку століття. У поезії Бальмонта зустрічається і таке, коли безмірне, майже космічне він прагне укласти в малому, земне. Це можна простежити на прикладі вірша "Опричники", виконаної у жанрі своєрідною філософського репліки. Спочатку кількома штрихами дається характеристика і атмосфери епохи Івана Грозного: "Коли опричники ...// Когда невинних палили ...// Коли, обливши блазня гарячою водою ... "А потім чуйна душа поета несподівано гуманну гармонію, умиротворення за межами.        

На небесах, своєю чередою,   

Сузір'я посміхатися, як давнину.     

Поет не прийняв божевільної жорстокості людей і не захотів, щоб ця виходила від Бога:        

Я темніє в сказ, болісно засмучений.   

О, коли світ - божественна таємниця, -   

Він кожну мить зводить наклеп на себе!     

Важко відірватися поетові від земної плоті - природи. Природа у Бальмонта - це дійсність Всесвіту Вона населена вітром, вогнем, водою, світлом, пітьмою, зірками, рослинами.        

Я увазі ... квітам і деревам шумлячий   

І легендам приморській хвилі ...     

Образні лики природи, живі й умовні, змальовані в натхненно сценічній манері, співвіднесені з людиною, його фантазією:        

Краса інша серцю дорога:   

Я чую рев і гуркіт водоспаду,   

Мені мариться морські берета   

І гір невловима громада ...     

Вітер, вогонь, вода і навіть сонце у поета зведені в ранг ліричних сутностей, і самі говорять про себе як типові персонажі, які постали і погляду і думки поета:        

Я вільний вітер, я вічно вію,   

Хвилю хвилі, пещу верби,   

У гілках зітхаю, зітхнувши, німію   

Лелею трави, лелею ниви.     

Возз'єднання ліричного "я" з природою, з Всесвіту виражено у вірші на основі символіко-метафоричного зближення. Життя людини уподібнене віянням природи, а природа, у свою чергу, бачить, відчуває, мислить мовою людського світовідчуття Бальмонтовская природа живе прощальними криками гусячих і журавлиний зграй ( "Осінь"), звучанням моря і музикою лісу ( "Народження музики"), стогонами зозулі і тугою поета за батьківщиною ( "дюнние сосни ").

Вірш К. Бальмонта символічний за своєю внутрішньою, сюжетно-образної суті. Це підтримується недомовленістю викладу, якоюсь нез'ясованим переживань героя, що відбуваються на лоні природи, ситуацією самотності і майже постійної відсторонення його від буденного життя, мирської, коли страждає поет довіряє свої думи травах, сосен, птахам - всього навколишнього світу ( "Береза". "Одолень-трава", "Зов" та ін.)

Символічний стиль Бальмонта закріплений в його живому, поетичному слові, думка здається зламаним, манірної, але ніколи не втрачає при цьому свого чистого образності і точності. Найкраще про це сказав сам поет:        

Я - вишуканість повільною російської мови,   

передо мною інші поети - предтечі,   

Я вперше відкрив у цій промові ухили,   

Перепевние, гнівні, ніжні дзвони   

Я - раптовий злам,   

Я - гравець грім,   

Я - прозорий струмок,   

Я - для всіх і нічий   

Переплеск многопенний, розірвано-злитий,   

Самоцвітні камені землі самобутньої,   

переклички лісові зеленого травня -   

Всі пойму, все візьму, у інших забираючи ...     

Бальмонтовская метафора завжди свіжа і несподівана співак зумів знайти в своїй душі "нескінченний розквіт златоока", вітер в нього не просто дует, а "б'є диханням твердь"; вал "заколот"; подорожні жадають "качання німих кораблів"; для них "розгорнула свій сувій сива печаль ".

Настільки ж незвичайні, яскраві та оригінальні епітети "безпристрасна зірка", "незрозуміла блакить", "відоме хвиля".

І все це передається чарівною музикою складу, його співучістю, віртуозністю, які посилюються розміреними як видих асонансами:        

Луга тікають далеко-далеко   

У всьому стомлення - глухе, німе ...     

або повторенням одного і того ж аллітерірующего звуку на початку слова:        

Конвалії, жовтці. Ласки любовні,   

Ластівки лепет. Поцілунком променів ...     

Вірші ці складені з називних пропозицій, кожне з яких починається в середині одного рядка і закінчується в середині наступного. Точки на стику їх, здавалося, повинні порушити плавне протягом інтонації, але цього не відбувається, тому що точка у Бальмонта "співається". У нього є вірш, який так і названо - "Безглагольность". Майже повна відсутність дієслів і надає вірша, поетиці в цілому імпресіоністичної барвистість образів і музикальність:        

Є в російській природі втомлена ніжність,   

Безмовна біль прихованою печалі,   

безвихідність горя, німих безмежжя,   

Холодна височінь, що йдуть дали ...     

Бальмонт наповнив російська вірш магією образних звуків і вислову, органічно поєднали в своєму словнику книжкове і фольклорне. Це і зробило художньо цінним його чарівну ворожіння зі словом, яким він оспівав рідну землю:        

Я любив піднесений казками древо,   

На якому дзвеніли завжди солов'ї,   

А під древом розкинулося море посіву,   

І шуміли колосся, і співали струмки ...     

Останні два десятиліття свого життя К. Д. Бальмонт провів в еміграції. Дуже сумував за батьківщині. У статті "Воля Росії", яка відкривала перший номер російського журналу, що видається в Празі (1924 р.), Бальмонт писав про трагічну долю російського народу, його "прекрасних митців" - письменників: Пушкіна, Лермонтова, Гоголя, Кольцова, Нікітін, Успенському Г., Батюшкова, Некрасова, Тургенєва, Толстого, Достоєвського - "багатство душі і обдарованості, з'єднане з тим фатальним дарма ... "І сам К. Д. Бальмонт помирав у окупованому гітлерівцями Парижі, болісно переживаючи за долю Росії і долю своєї незахищеної поезії. І тільки в наші дні його муза стала знову доступна російському читачеві. І це повернення ще один доказ її Художньої виняткової значущості.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.russofile.ru