Англійська література Глава 1. Англійська поезія від Чосера до Джона Донне

Кожне мистецтво має своє власне засіб: у художника - фарби, у музиканта - звуки, а іноді - слова. Складність в тому, що слова використовуються в повсякденному житті і зношуються, як монети довгого використання. Поет, більше, ніж інший письменник, намагається поглянути на слова по-новому. Він таким чином розставляє слова, щоб вони приносили таке ж задоволення, яке ми відчуваємо від музики або картин.

Більша частина слів задоволення виходить з самих слів, але певна частина - від їх ритмічної розстановки. Але слова, на відміну від музики, мають сенс, про який повинен піклуватися поет. Деякі поети спробували позбутися цієї перешкоди. Вони бажали створювати малюнки слів і ритми, позбавлені сенсу. У той же час більшість великих поетів надавали змістом першорядне значення, показуючи любов, смерть, свої бажання.

Сучасна поезія починається з Джеррі Чосера (1340 - 1400 рр..), дипломата, солдата, вченого. Він був буржуа, що знає двір, мав допитливим поглядом, багато читав і подорожував по Франції та Італії, щоб вивчати класичні твори на латині. Він писав тому, що усвідомлював свої генія, але його читацька аудиторія була невелика: придворні, та частина робітників і купців.

Він захоплювався літературою Франції, її алегоричність і сентиментально вишуканістю. Навіть якщо і не він є перекладачем поем двох французьких поетів (імена), то він детально вивчив їх поетичні твори. Один з поетів захоплювався жінками, інший - насмешнічал над ними. Чосер відбив обидва підходи. Його середньовічні твори представлені "Книгою Герцогині" (1389), алегорія на смерть Бланш, дружини Джона Гонта, і "Будинком Слави", мрією вперемішку зі спогадами. Ці твори разом з його лірикою, баладами і рондо роблять його дуже значним поетом цієї епохи. Одне з його творів "Тройлес і Крайсід" - пізніше використав Шекспір. Це історія про любов і віроломство, зрозуміла в усі часи. У порівнянні з нею "Легенда про гарних жінках" здається слабкою і безбарвним.

Назва Чосера особливо шанується через "Кентерберійських оповідань". Обрана форма - розповіді подорожуючих пілігримів - дає можливість представити яскраву картину середньовіччя. Можливо, ідею оповідань дало Чосеру читання "Декамерона" Боккаччо.

Велич мистецтва Чосера може бути побачене при порівнянні з роботами Джона Гауера (1325 - 1408), що розділяло його погляди і, не будь Чосера, що був би одним з найвидатніших поетів всіх часів. Гауер читав по латині, писав твори на 3-х мовах.

У століття Чосера англійська мова складався ще з діалектів, хоча Лондон швидко переробляв діалект в стандарт. На Заході зароджувалося напрямок, що має мало спільного з Чосера і активно їм відкидаємо. Виключенням є деякі твори Вільяма Ленгленда, наприклад, "Бачення пахаря Пірса". В тебе що вчені спочатку розділили на 5 окремих, що належали, нібито, різним авторам, але потім знову з'єднали. У довгій і заплутаною послідовності сцен автор описує практично кожну сторону життя 14 століття: корупцію суспільства, невідповідність уряду. Він вважав, що порятунок укладено в чесному працю і служіння Христу. Якщо б він не був містиком, він був би революціонером.

І ще 4 поеми написані на північно-західному діалекті: "Перлина", "Чистота" і "Терпіння" і "Гавейн і Зелений Лицар". Це поеми різних письменників.

Що ж до романів, то Чосер був про них дуже поганої думки, вважав недостатньо цікавими для нового часу.

У порівнянні з романами життя середньовічної поеми була стійкою і тривалою. Строй і мова збереглися поем звучать незаплямованою свіжістю. Краща з середньовічних ліричних поем "Елісоун", яка пережила всі зміни в мові і залишається до сьогоднішнього дня досконалою і ні з чим не порівняно. Цікаві такі балади: "Сер Патрік Спенс" і "Млин